Постанова у справі № 810/3164/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року м. Київ К/800/9701/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі за позовом Спільного підприємства Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю до Київської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року Спільне підприємство Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, стягнення коштів, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської обласної митниці від 08.05.2013 року 125110007/2013/910021/2, 125110007/2013/910018/2, 125110007/2013/9100222 про визначення митної вартості товарів;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в митному оформленні товарів від 08.05.2013 року 125110007/2013/00025, 125110007/2013/00027, 125110007/2013/00021;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області надмірно сплачені до Державного бюджету кошти у розмірі 427294,23 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року позовні вимоги Спільного підприємства Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в митному оформленні товарів Київської обласної митниці від 08.05.2013 року 125110007/2013/00025, 125110007/2013/00027 та 125110007/2013/00021.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Спільного підприємства Украінская Восточная Рибная Компанія Товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачені до бюджету кошти у розмірі 427294,23 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства Украінская Восточная Рибная Компанія Товариство з обмеженою відповідальністю сплачений судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі Київська митниця Міндоходів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Спільному підприємству Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.03.2012 року між Спільним підприємством Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю (Покупець) та Компанією KLC Gida Urunleri (Туреччина), (Продавець) було укладено контракт 1, відповідно до умов якого, Продавець продає, а Покупець купує товар (свіжоморожену та охолоджену рибу різних видів).

Згідно Інвойсів від 02.05.2013 року 232932, 232933 та 232934 до контракту від 27.03.2013 року 1, Спільним підприємством Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю було ввезено на митну територію України заморожену рибу.

З метою митного оформлення вказаного товару 07.05.2013 року Спільним підприємством Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю було подано до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію 125110007.2013.373903, якою позивач задекларував імпорт риби на загальну митну вартість 47387,09 євро. Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем за основним (першим) методом.

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу позивачем були надані:

- вантажна митна декларація від 07.05.2013 року 125110007.2013.373903;

- зовнішньоекономічний контракт від 27.03.2012 року 1;

- рахунок-фактура від 02.05.2013 року 232933;

- міжнародна автомобільна накладна CMR 0068923 від 02.05.2013 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.05.2013 року;

- контракт на перевезення від 10.05.2012 року 01-10/05/2012;

- копія митної декларації країни відправлення від 02.05.2013 року 13071300EX001404;

- прайс-лист виробника від 02.05.2013 року.

- інші товаросупровідні документи.

Також, 07.05.2013 року з метою митного оформлення вказаного товару Спільне підприємство Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю подало до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію 125110007.2013.373905, якою позивач задекларував імпорт риби на загальну митну вартість 49268,08 євро. Митна вартість зазначеного товару була визначена за основним (першим) методом.

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу позивачем були надані:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 09.11.2012 року 807/2012/0000745;

- зовнішньоекономічний контракт від 27.03.2012 року 1;

- рахунок-фактура від 02.05.2013 року 232934;

- міжнародна автомобільна накладна CMR 0531607 від 03.05.2013 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.05.2013 року;

- контракт на перевезення від 10.05.2012 року 01-10/05/2012;

- копія митної декларації країни відправлення від 02.05.2013 року 13071300EX001407;

- прайс-лист виробника від 02.05.2013 року;

- інші товаросупровідні документи.

Також, 07.05.2013 року з метою митного оформлення вказаного товару Спільне підприємство Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю подало до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію 125110007.2013.373907, якою позивач задекларував імпорт риби на загальну митну вартість 34903,49 євро. Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем за основним (першим) методом.

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу позивачем були надані:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 09.11.2012 року 807/2012/0000745;

- зовнішньоекономічний контракт від 27.03.2012 року 1;

- рахунок-фактура від 02.05.2013 року 232934;

- міжнародна автомобільна накладна CMR 068917 від 03.05.2013 року;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.05.2013 року.

- контракт на перевезення від 10.05.2012 року 01-10/05/2012;

- копія митної декларації країни відправлення від 02.05.2013 року 13071300EX001403;

- прайс-лист виробника від 02.05.2013 року;

- інші товаросупровідні документи.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від митної вартості аналогічних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами. Згідно інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби України, митна вартість поставленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації, а тому митним органом було витребувано у Спільного підприємства Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме:

- прайс-лист виробника;

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги специфікації, висновки про якісні та вартісні характеристика товарів та інформацію біржових організацій про вартість товарів.

Спільне підприємство Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю листом від 07.05.2013 року повідомило митний орган, що надав всі необхідні документи, що вимагаються для підтвердження митної вартості, та просив здійснити митне оформлення відповідно до вимог законодавства.

У зв'язку із ненаданням позивачем додаткових документів, враховуючи наявну в ЄАІС Держмитслужби України інформацію, Київською обласною митницею були прийняті рішення від 08.05.2013 року 125110007/2013/910021/2, 125110007/2013/910018/2, 125110007/2013/9100222 про визначення митної вартості товару за 6 (резервним) методом та прийняті картки відмови в митному оформленні товарів про від 08.05.2013 року 125110007/2013/00025, 125110007/2013/00027 та 125110007/2013/00021.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання Спільне підприємство Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою подало до Київської обласної митниці нові вантажно митні декларації від 08.05.2013 року 125110000/2013/329192, 125110000/2013/373950, 125110000/2013/329197, у яких вказало митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом. У зв'язку з цим позивачем до бюджету України було сплачено суму коштів на 427294,23 грн. більше, аніж сума, що підлягала сплаті до бюджету у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною позивачем.

Вважаючи дані рішення неправомірними, Спільне підприємство Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Даний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 31.03.2015 року у справі 21-53а15.

Відповідно до статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обов'язково повинна бути обґрунтована та відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаний декларантом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач при визначенні митної вартості товару застосував 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Як встановлено судом, під час здійснення контролю за правильністю визначення задекларованої позивачем митної вартості товару, відповідачем було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, та цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби. При цьому було виявлено, що задекларована позивачем митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від митної вартості товарів, ввезених на територію України за іншими угодами. Вказаний факт став підставою для витребування митним органом від позивача додаткових документів.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому інші обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, вага, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що представником митниці не було надано суду доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визначені задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, а відтак, прийняті за наслідками такої відмови рішення про коригування митної вартості рішення від 08.05.2013 року 125110007/2013/910021/2, 125110007/2013/910018/2, 125110007/2013/9100222 та картки відмови в митному оформленні товарів від 08.05.2013 року 125110007/2013/00025, 125110007/2013/00027 та 125110007/2013/00021 є протиправними та підлягають скасуванню.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних рішень митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, встановивши протиправність рішення про коригування митної вартості товарів, дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача надмірно сплачених платежів.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії, на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому у разі якщо, після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Дана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року (справа 21-29а14) та у постановах від 12.11.2014 року (справи 21-391а14, 21-491а14, 21-375а14, 21-201а14), від 07.07.2015 року (справа 21-324а14).

За даних обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства Украінская Восточная Рибная компанія Товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачені до Державного бюджету кошти у розмірі 427294,23 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року - скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року - змінити.

Рішення в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області надмірно сплачені до Державного бюджету кошти у розмірі 427294,23 грн. - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог в цій частині - відмовити.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз