Постанова у справі № 808/6683/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення компенсації позивачу відповідно до чинного трудового законодавства за 8 відпрацьованих днів у вихідні та неробочі дні у 2009-2010 роках та нездійснення повного розрахунку при звільненні; стягнути з відповідача: заробітну плату за 8 відпрацьованих днів у вихідні та неробочі дні у 2009-2010 роках у подвійному розмірі в сумі 3992 грн 99 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо заробітної плати з 18 квітня 2011 року по день фактичного розрахунку, що станом на 1 серпня 2013 року становить 147 грн 38 коп., середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні з 18 квітня 2011 року по день фактичного розрахунку, а у разі не проведення розрахунку до початку розгляду справи - по день постановлення рішення, що станом на 1 серпня 2013 року становить 147 581 грн 72 коп.

Суди встановили, що позивач із 2 серпня 1999 року по 18 квітня 2011 року проходив державну службу у контрольно-ревізійному управлінні в Запорізькій області (правонаступником якого є Інспекція; далі - КРУ), що підтверджується записами в трудовій книжці.

18 квітня 2011 року згідно з наказом 97-о позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) звільнено з посади начальника відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів КРУ. При звільненні позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року 250 виплачено грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи в державних органах понад 11 років.

Наказами КРУ від 28 квітня 2009 року 79-о про роботу у вихідні дні 3 та 4 травня 2009 року, 30 квітня 2010 року 120-о про роботу у вихідний день 4 травня 2010 року; від 7 травня 2010 року 123-о про роботу у вихідні дні 8 та 10 травня 2010 року; 22 жовтня 2010 року 323-о про роботу у вихідні дні 23 та 24 жовтня 2010 року позивач залучався до роботи у зазначені вихідні дні, також згідно з наказом від 4 березня 2010 року 40 про організацію чергувань позивач залучався до чергування 7 березня 2010 року.

Зазначеними наказами визначено спосіб компенсації роботи у вихідний день - надання дня відпочинку в інший день.

Ці накази ні позивач, ні інші особи не оскаржували.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 8 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_9, посилаючись на неоднакове застосування статей 72, 107, 116 КЗпП, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На підтвердження наведених у заяві доводів заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 22 січня, 22 травня 2014 року, 29 липня, 3 вересня 2015 року ( К/800/4738/13, К/9991/18975/12, К/800/27568/14, К/800/4607/15 відповідно).

Проте рішення від 29 липня 2015 року ( К/800/27568/14) не може братися до уваги, оскільки у цій справі суд касаційної інстанції не вирішив справу по суті, а направив її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішеннями окружного та апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що згідно зі статтею 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Сторони зазначених трудових відносин узгодили спосіб компенсації роботи у вихідний день шляхом надання дня відпочинку в інший день.

У рішеннях від 22 січня, 22 травня 2014 року та 3 вересня 2015 року, наданих заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку про неправомірність відмови виплатити компенсацію за роботу у вихідні і святкові дні з огляду на відсутність частини документів щодо обліку робочого часу та даних щодо фактично відпрацьованого часу.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков

Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін

О.О. Терлецький