Ухвала у справі № 283/3452/14-ц

Справа 283/3452/14-ц Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія 38 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

09 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Панкеєвої В. А., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Прохорчук Д. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року, ухвалене у складі судді Тимошенко А. О. у м. Малині,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області (далі Любовицька сільська рада), треті особи: секретар Любовицької сільської ради Василенко Любов Петрівна, Малинська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визнання заповіту недійсним,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У грудні 2014 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка), виконкому Любовицької сільської ради, треті особи: секретар Любовицької сільської ради Василенко Л. П., Малинська державна нотаріальна контора Житомирської області, про визнання заповіту недійсним.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна тітка позивача ОСОБА_3 , якій на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

3. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчено 15 вересня 1999 року секретарем Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області Василенко Л. П. та зареєстровано в реєстрі за 11, згідно якого все своє майно, в тому числі і зазначений вище житловий будинок, заповіла племінниці та його двоюрідній сестрі ОСОБА_1 .

4. Вважаючи, що у секретаря Любовицької сільської ради, яка посвідчувала заповіт ОСОБА_3 , були відсутні на це повноваження, а саме не було відповідного рішення виконкому сільської ради на вчинення секретарем нотаріальних дій, позивач просив:

визнати заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , посвідчений 15 вересня 1999 року секретарем Любовицької сільської ради, недійсним.

Коротка історія судового розгляду справи

5. Малинський районний суд Житомирської області заочним рішенням від 16 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задовольнив.

Визнав недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , посвідчений 15 вересня 1999 року секретарем Любовицької сільської ради.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт від 15 вересня 1999 року посвідчено не уповноваженою особою, оскільки на секретаря Любовицької сільської ради ОСОБА_4 не покладались повноваження по вчиненню нотаріальних дій. У разі посвідчення заповіту не тим органом або службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, заповіт не може вважатися таким, що укладений з додержанням встановленої нотаріальної форми. Оскільки оспорюваний заповіт укладений без додержання встановленої нотаріальної форми, то відповідно до статті 47 ЦК України 1963 року він є недійсним.

7. Малинський районний суду Житомирської області ухвалою від 22 лютого 2023 року відмовив ОСОБА_1 в поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року у цій справі.

8. Житомирський апеляційний суд постановою від 22 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.

Ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2023 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд за наслідками її розгляду вправі ухвалити лише одне з наведених судових рішень: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення та призначити справу до судового розгляду, що передбачено частиною 3 статті 287 ЦПК.

10. Малинський районний суду Житомирської області ухвалою від 30 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року залишив без задоволення.

11. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачка належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи на 30 січня 2015 року та 16 березня 2015 року, причини неявки суду не повідомила, у зв`язку з чим суд ухвалив заочне рішення. Копія заочного рішення була направлена ОСОБА_1 та отримана останньою 21 березня 2015 року, а тому відповідно до статті 228 ЦПК (в редакції, чинній на час ухвалення рішення), відповідачка мала протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення подати заяву про його перегляд. Проте, із заявою про перегляд заочного рішення від 16 березня 2015 року відповідачка звернулась 13 січня 2023 року, тобто з пропуском строку на подання такої заяви майже на 8 років, доказів поважності причин пропуску цього строку суду не надала. Також суд зауважив, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору було виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 25 травня 2015 року.

12. Житомирський апеляційний суд постановою від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

13. Верховний Суд постановою від 06 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст апеляційної скарги

14. ОСОБА_1 після перегляду за її заявою судом першої інстанції заочного рішення, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

15. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та встановив строк для подання відзиву.

16. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу

17. Позивач ОСОБА_2 подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на пропуск строку перегляду заочного рішення та відсутність підстав для його скасування, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення без змін.

18. Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.

Короткі позиції учасників справи в апеляційному суді

19. Відповідачка ОСОБА_1 (апелянт) у судове засідання не прибула, повідомлялася про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 6 статті 128 ЦПК шляхом надіслання судового виклику рекомендованим листом на адресу місця її проживання, яке отримано 1 липня 2026, що стверджується повідомленням про вручення.

20. Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції без змін.

21. Виконавчий комітет Любовицької сільської ради та Малинська державна нотаріальна контора своїх представників у судове засідання не направили, повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 6 статті 128 ЦПК.

22. Колишній секретар Любовицької сільської ради Василенко Л. П. надіслала заяву, в якій просила судове засідання проводити без її участі, у вирішенні справи покладалась на розсуд суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

23. ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Любовичі Малинського району Житомирської області померла ОСОБА_3 , яка була тіткою позивача ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2010 року (а. с. 9, т. 1).

24. ОСОБА_3 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 15, т. 1).

25. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено 15 вересня 1999 року секретарем Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області Василенко Л. П. (а. с. 33, зворот, т. 1).

26. Із матеріалів спадкової справи 561/2009 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що із заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 32, 36, т. 1).

27. Згідно з архівним витягом з протоколу Любовицької сільської ради першої сесії ради ХХІІІ скликання від 07 квітня 1999 року було утворено виконавчий комітет та затверджено персональний склад Любовицької сільської ради: сільський голова ОСОБА_5 , заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Хвищук В. І., секретар сільської ради Василенко Л. П. та інші особи (а. с. 17 зворот, т. 1).

28. Відповідно до архівної довідки Архівного сектору Малинської районної державної адміністрації Житомирської області від 21 листопада 2014 року 106, в матеріалах фонду 91 за період з 07 квітня 1998 року по 15 вересня 1999 року дані стосовно надання секретарю Любовицької сільської ради ОСОБА_4 права виконувати нотаріальні дії, в тому числі посвідчувати заповіти відсутні (а. с. 18, т. 1).

29. Відповідно до листа архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 16 січня 2024 року Й/2, ОСОБА_2 роз`яснено, що запитувана інформація про надання секретарю Любовицької сільської ради ОСОБА_4 права виконувати нотаріальні дії, в тому числі посвідчувати заповіти, у період з 07 квітня 1998 року по 15 вересня 1999 року в матеріалах фонду 91 (Любовицька сільська рада) відсутня.

Позиція апеляційного суду

30. За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

31. Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 2147-VIII, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

32. Відповідно до частини 1 статті 224 ЦПК (у редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

33. Частиною 1 статті 232 ЦПК (у редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення) передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

34. Аналогічні вимоги містить частина 1 статті 288 ЦПК у чинній редакції.

35. Отже, ЦПК встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

36. Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина 4 статті 231 ЦПК, у редакції, яка діяла на час ухвалення заочного рішення, частина 4 статті 287 ЦПК, у редакції, яка діяла на час подання заяви про перегляд заочного рішення).

37. Водночас інша сторона позбавлена можливості оскаржити ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення з підстав вирішення такої заяви по суті та невирішення питання залишення такої без розгляду у зв`язку з пропуском строку на звернення.

38. У справі, яка переглядається, встановлено, що заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконкому Любовицької сільської ради про визнання заповіту недійсним.

39. ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення 13 січня 2023 року, тобто більш, ніж через сім років після його ухвалення. Як на підставу перегляду заочного рішення посилалася на те, що вона була неналежно повідомлена про час та місце судового розгляду та не отримувала копію оскаржуваного судового рішення.

40. Суд першої інстанції, керуючись положеннями частини 4 статті 287 ЦПК, виконуючи вказівки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові від 22 вересня 2023 року, постановив ухвалу від 30 жовтня 2023 року про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 16 березня 2015 року без задоволення. При цьому судом встановлено обставини належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце розгляду справи на 30 січня та 16 березня 2015 року (а. с. 58, 66, т. 1), отримання відповідачкою копії заочного рішення 21 березня 2015 року (а. с. 77, т. 1) та виконання цього рішення в частині стягнення судового збору, що свідчить про обізнаність відповідачки про суть заочного рішення від 16 березня 2015 року та спростовує її твердження, викладені у заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі про те, що їй не було відомо про судове рішення. Також суд встановив, що звернувшись із заявою про перегляд заочного рішення майже через 8 років після його ухвалення відповідачка не надала доказів поважності причин пропуску цього строку та залишив без задоволення її заяву про перегляд заочного рішення фактично через пропуск строку на подання такої заяви .

41. Разом з тим, залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цій справі, незважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини відсутності поважності причин пропуску строку на подання такої заяви, надало відповідачці можливість на апеляційне оскарження заочного рішення та перегляд судом апеляційної інстанції не ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, а безпосередньо заочного рішення, перегляд якого має здійснюватися саме за апеляційною скаргою відповідача.

42. При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд не вирішує поважність/неповажність причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а лише перевіряє дотримання заявником строку на апеляційне оскарження заочного рішення, який починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина 4 статті 287 ЦПК).

43. Статтею 367 ЦПК визначені як межі розгляду справи апеляційним судом, так і його повноваження щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору, підставою для чого не може бути сам по собі пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Із цих же підстав не може бути і залишено без змін заочне рішення суду, оскільки апеляційний суд в силу статті 375 ЦПК зобов`язаний перевірити додержання норм матеріального права.

44. Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочного рішення суду першої інстанції, після його перегляду судом першої інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків .

45. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина 1 статті 44 ЦПК).

46. Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі 180/1735/16-ц; провадження 61-18013сво18).

47. Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (рішення у справах Гуржій проти України , заява 326/3, 01 квітня 2008 року, Олександр Шевченко проти України , заява 8771/02, 27, 26 квітня 2007 року).

48. У рішенні ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

49. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

50. Принцип правової визначеності є фундаментальним елементом верховенства права, що гарантує передбачуваність, стабільність та доступність правових норм. Він забезпечує чітке розуміння особою своїх прав та обов`язків, неможливість зворотної дії закону, стабільність судових рішень ( res judicata ) та захист законних очікувань, обмежуючи свавілля публічної влади.

51. З огляду на частини 2-4 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

52. Виходячи з практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata , тобто принципу остаточності судового рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення лише з метою повторного розгляду справи і її нового вирішення. Відступ від цього принципу виправданий, лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами. Відповідне рішення може бути скасовано виключно, щоб виправити помилку, яка має дійсно суттєве значення для судової системи. Відступ від принципу юридичної визначеності може бути сумісний із вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції тільки, якщо це виправдано міркуваннями нагальної суспільної необхідності на відміну від простого правового пуризму. Принципово, щоб судове рішення підлягало скасуванню виключно для виправлення помилки, яка дійсно є фундаментально важливою для судової системи.

53. Так, у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року, заява 3236/03, ЄСПЛ вказав, що принципу res judicata полягає у тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

54. У рішення у справі Vieru проти Республіки Молдова (заява 25763/10, пункт 14) ЄСПЛ постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати законодавчим критеріям і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності.

55. Отже, під час апеляційного перегляду заочного рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має перевірити добросовісність поведінки ОСОБА_1 у цій справі, наявність чи відсутність у її діях зловживання процесуальними правами, а як наслідок наявності чи відсутності підстав перегляду заочного рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

56. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.

57. У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 , яка, будучи обізнаною про заочне рішення від 16 березня 2015 року та отримавши його копію 21 березня 2015 року, ініціювала перегляд заочного рішення через надмірно тривалі строки (більше ніж через сім років) після його ухвалення, подавши заяву про перегляд заочного рішення з пропуском строку, встановленого на подання такої заяви, не зазначивши поважності причин пропуску цього строку суду та не надававши відповідні докази, у зв`язку з чим суд першої інстанції, виконуючи вказівки Житомирського апеляційного суду, викладені у постанові від 22 вересня 2023 року, ухвалою від 30 жовтня 2023 року залишив без задоволення її заяву про перегляд заочного рішення фактично через пропуск встановленого процесуальним законом строку на подання такої заяви.

58. Разом з тим, залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цій справі, незважаючи на встановлені судом першої інстанції обставини відсутності поважності причин пропуску строку на подання такої заяви , надало відповідачці можливість на апеляційне оскарження безпосередньо заочного рішення від 16 березня 2015 року.

59. Апеляційний суд вважає, що поведінка ОСОБА_1 , яка, будучи обізнаною про ухвалене заочне рішення ініціювала перегляд такого рішення через надмірно тривалі строки (більше ніж через сім років) після його ухвалення, не надававши належних доказів поважності причин пропуску строку встановленого на подання такої заяви, є недобросовісною.

60. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на заочне рішення від 16 березня 2015 року після залишення без задоволення судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення фактично через пропуск строку на подання такої заяви, свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та зловживання нею своїми процесуальними правами на апеляційне оскарження з метою перегляду по суті заочного рішення суду першої інстанції, яке набуло статус остаточного (частина 1 статті 44 ЦПК).

61. Така недобросовісна поведінка ОСОБА_1 суперечить завданню цивільного судочинства та одній із основаних його засад як верховенство права (пункт 1 частини 3 статті 2 ЦПК), одним із елементів якого є принцип res judicata , який полягає у тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення, зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 слід залишити без розгляду на підставі частини 3 статті 44 ЦПК.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

62. Відповідно до частини 3 статті 44 ЦПК якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

63. Ураховуючи вчинення ОСОБА_1 недобросовісної поведінки та зловживання нею правом на апеляційне оскарження заочного рішення від 16 березня 2015 року після залишення місцевим судом без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення фактично через пропуск строку на подання такої заяви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без розгляду на підставі частини 3 статті 44 ЦПК.

Керуючись статтями 44, 260, 261, 368, 381 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 березня 2015 року у справі 283/3452/14-ц, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено: 09 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді В. А. Панкеєва

О. Б. Талько