Судовий акт у справі № 463/6579/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа 463/6579/24

провадження 61-11370св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Левицької Ірини Степанівни, на постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересовані особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Максимів Людмила Данилівна, Підберізцівська сільська рада Львівського району Львівської області ,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст заяви

1. В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт проживання з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 01 травня 2016 року до дня її смерті.

2. В обґрунтування заяви вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Вона є єдиним спадкоємцем після її смерті, однак їй відмовлено в отриманні свідоцтва про спадщину, оскільки не надані документи, які підтверджують родинні відносини із спадкодавцем, або які підтверджують проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. З ОСОБА_2 вона знайома з квітня 2016 року. У них склались близькі відносини, і з того часу вона стала її членом сім`ї. Їй відомо, що ОСОБА_2 склала на неї заповіт, однак після відкриття спадщини дізналась, що заповітів було два і обидва скасовані. У 2019 році ОСОБА_2 придбала з її допомогою квартиру у с. Підгірне Пустомитівського району Львівської області, де вони разом проживали. Також особисто займалась похованням ОСОБА_2 . Встановлення цього факту у судовому порядку заявниці необхідно для оформлення спадщини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Личаківський районний суд м. Львова рішенням від 17 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовив.

4. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що доказами не підтверджено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю з 2016 року до 2023 року, зокрема, не доведено факт ведення вказаними особами спільного господарства та підтримання фактичних родинних відносин.

5. Львівський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2025 року апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Левицької І. С., залишив без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 березня 2025 року залишив без змін.

6. Апеляційний суд керувався тим, що надані заявницею докази є недостатніми для підтвердження факту її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю та ведення ними спільного господарства. Самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

7. У вересні 2025 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Левицька І. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

9. Представниця заявниці зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі 644/6274/16-ц, постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 404/2163/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі 484/747/17, від 20 лютого 2019 року у справі 644/4284/17, від 12 серпня 2019 року у справі 521/16365/15, від 05 лютого 2020 року у справі 712/7830/16-ц, від 24 вересня 2020 року у справі 644/5818/18, від 30 листопада 2020 року у справі 638/20596/16, від 24 червня 2021 року у справі 694/646/20 .

10. Суди не надали належної оцінки поясненням свідків та довідці від 11 грудня 2024 року 259.

11. Крім того, суди не звернули уваги, що Підберізцівська сільська рада заперечувала право ОСОБА_1 на спадкове майно. Оскільки під час розгляду справи у порядку окремого провадження виник спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд першої інстанції повинен був залишити заяву без розгляду і роз`яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Апеляційний суд вказані порушення не усунув.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

12. У жовтні 2025 року від Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

13. Зазначає, що надані заявницею докази є недостатніми для підтвердження факту проживання заявниці з ОСОБА_2 однією сім`єю та ведення ними спільного господарства. Само по собі надання заявницею допомоги спадкодавцю за життя та її поховання не є доказом проживання однією сім`єю з нею за відсутності доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, пов`язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків.

14. На момент розгляду цієї справи, Підберізцівська сільська рада Львівського району Львівської області не зверталася до суду з заявою про визнання спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , відумерлою, не брала майно, що увійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , на облік майна, що може бути визнано відумерлою спадщиною, не заявляла в суді, що претендує на майно померлої та не оспорювала права заявниці на спадкування у разі підтвердження факту її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з 01 травня 2016 року до дня її смерті. З огляду на те, що в цій справі відсутні ознаки реального спору про право, суди дійшли правильного висновку про розгляд цієї справи в порядку окремого провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

15. Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Личаківського районного суду м. Львова.

16. 11 листопада 2025 року цивільна справа 463/6579/24 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

17. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів-Винники, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого Департаментом міської агломерації Львівської міської ради, актовий запис 460.

18. Як вбачається з витягу про знятих з реєстрації у житловому приміщенні/будинку осіб від 01 березня 2024 року 011, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 14 травня 2016 року до 27 листопада 2023 року.

19. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади 014438-ЛВ.

20. Заповіт складений ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Андрійчак О. О. 17 березня 2018 року за реєстровим 254, скасований новим заповітом від імені ОСОБА_2 27 вересня 2018 року за реєстровим 1131; заповіт, складений ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Андрійчак О. О. 08 травня 2019 року за реєстровим 522, скасований на підставі заяви ОСОБА_2 , підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом Андрійчак О. О. 15 січня 2020 року за реєстровим 77.

21. Під час розгляду справи в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснили, що заявниця проживала зі спадкодавицею, однак свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є сусідами спадкодавиці, пояснили, що вона до своєї смерті проживала одна і піклувалась про себе самостійно.

Позиція Верховного Суду

22. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

23. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

25. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

26. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

27. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

29. Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

30. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

31. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

32. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

33. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

34. Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

35. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

36. Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

37. Подібні за змістом висновки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 18 вересня 2023 року у справі 582/18/21.

38. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

39. Необхідною умовою для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період не менше ніж п`ять років.

40. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

41. Подібний висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі 243/1073/23.

42. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

43. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

44. Суди попередніх інстанцій встановили, що свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснили, що заявниця проживала зі спадкодавицею, однак свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є сусідами спадкодавиці, пояснили, що вона до своєї смерті проживала одна і піклувалась про себе самостійно.

45. Інших доказів на підтвердження факту спільного проживання заявниці однією сім`єю із ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

46. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 не підтвердила належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , починаючи з 01 травня 2016 року до 24 листопада 2023 року, а також факт спільного ведення господарства, виконання взаємних прав та обов`язків, спільних витрат, участі в утриманні житла, його ремонті тощо, та урахувавши відсутність спільного побуту та бюджету, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні заяви.

47. Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали належної оцінки поясненням свідків та довідці від 11 грудня 2024 року 259 спростовуються змістом судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. При цьому, пояснення свідків є особливим видом доказів, пов`язаних із ризиком суб`єктивного відношення до сторін, і пояснення у цій справі свідків про наявність сімейних відносин між заявницею та ОСОБА_2 є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між цими особами, проте самі по собі вони не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних. При цьому, пояснення свідків у цій справі є різними, інших належних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет чи витрачали кошти на спільні цілі заявниця суду не надала. Крім того, довідка від 11 грудня 2024 року 259 про те, що у Миклашівському старостинському окрузі відсутня інформація про те, хто здійснював догляд за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підтверджує факт проживання заявниці з ОСОБА_2 однією сім`єю.

48. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди допустили порушення норм процесуального права, зокрема, не залишили заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі статей 294, 315 ЦПК України, колегія суддів зазначає таке.

49. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі 545/844/23).

50. Визначальне значення під час розгляду заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями (постанова Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі 640/10329/16-ц).

51. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі 641/683/23).

52. Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який оспорював би право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

53. Важливо, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (частина третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України.

54. До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають визнанню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із визнанням обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

55. Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються визнанням обставин. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

56. У справі, що переглядається, доказів звернення Підберізцівської сільської ради Львівського району Львівської області до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій матеріали справи не містять. Судові рішення судів попередніх інстанцій з вказаних підстав Підберізцівська сільська рада Львівського району Львівської області не оскаржувала.

57. При цьому, саме ОСОБА_1 звернулась з цією заявою та заперечень щодо розгляду її заяви в порядку окремого провадження ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заявляла, а отже в силу диспозитивності цивільного процесу, суди належним чином оцінивши надані докази, розглянули справу в порядку окремого провадження.

58. Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі 644/6274/16-ц, постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 404/2163/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі 484/747/17, від 20 лютого 2019 року у справі 644/4284/17, від 12 серпня 2019 року у справі 521/16365/15, від 05 лютого 2020 року у справі 712/7830/16-ц, від 24 вересня 2020 року у справі 644/5818/18, від 30 листопада 2020 року у справі 638/20596/16, від 24 червня 2021 року у справі 694/646/20 колегією суддів відхиляються, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у цих справах і у справі, що переглядається, є різними .

59. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

61. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

62. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

63. Оскільки оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Левицької Ірини Степанівни, залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров