Судовий акт у справі № 753/21761/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

Справа 753/21761/25

Провадження 61-5209св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гарант Капітал - адвоката Колеснікової Юлії Едуардівни на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року в складі колегії суддів Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гарант Капітал про розірвання договору, стягнення грошових коштів та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 29 листопада 2018 року 87923, укладений між ним та Акціонерним товариством Акціонерним комерційним банком Аркада (далі - АТ АКБ Аркада ), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гарант Капітал (далі - ТОВ ФК Гарант Капітал );

- стягнути з ТОВ ФК Гарант Капітал сплачені за договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 29 листопада 2018 року 87923 грошові кошти в розмірі 981 951,04 грн, інфляційні втрати в розмірі 724 652,09 грн; 3 % річних у розмірі 107 847,17 грн.

Одночасно з позовною заяву було подано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ ФК Гарант Капітал як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, зокрема інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ ФК Гарант Капітал , у межах позовних вимог на загальну суму 981 951,04 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14 жовтня 2025 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не надав належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову. Необґрунтоване накладення арешту одночасно на всі банківські рахунки відповідача може призвести до неможливості виплати заробітної плати, а також блокування і повного зупинення господарської діяльності відповідача, що не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову.

18 березня 2026 року постановою Київського апеляційного суду ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено в справі нове судове рішення, яким накладено арешт на грошові кошти ТОВ ФК Гарант Капітал у межах суми позовних вимог 981 951,04 грн за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, на виплату заробітної плати.

Апеляційний суд керувався тим, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення коштів з відповідача, які були передані позивачем до Фонду фінансування будівництва з метою отримання у власність квартири в об`єкті будівництва, тому вимоги про забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами. Вимоги заяви щодо накладення арешту на рахунок відповідача в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, зокрема інших держав, задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок між сторонами здійснювався у гривневому еквіваленті, що підтверджується матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 квітня 2026 року представник ТОВ ФК Гарант Капітал - адвокат Колеснікова Ю. Е. за допомогою системи Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без повного і всебічного з`ясування обставин справи та без дослідження й оцінки доказів, наданих сторонами.

Накладаючи арешт на всі рахунки відповідача, апеляційний суд порушив права 5500 довірителей іншого Фонду фінансування будівництва виду А Еврика , які не мають стосунку до Фонду фінансування будівництва Патріотика та не є учасниками цієї справи.

У справі не здійснено перевірки обставин добросовісності / недобросовісності відповідача, у право власності якого здійснюється втручання.

Рішення суду ґрунтується на припущеннях та неналежних і недостатніх доказах, а також на доказах, які матеріали справи не містять .

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та АТ АКБ Аркада укладено договір 87923 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого управитель приймає від довірителя кошти в управління та відповідно до правил фонду і цього договору перераховує частину таких коштів для фінансування будівництва, решта коштів (оперативний резерв) залишається в управління управителя.

Предметом договору 87923 є квартира за адресою: мкрн 1, 2, 2а, 3, 4, 5, АДРЕСА_1 , кількість кімнат 2, загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проєкту 63,20 кв. м.

Відповідно до квитанції від 29 листопада 2018 року 29 та свідоцтва про участь у Фонді фінансування будівництва виду А Патріотика за програмою ТОВ Будеволюція (договір від 29 листопада 2018 року 87923) від 12 липня 2018 року позивач передав до Фонду фінансування будівництва виду А Патріотика 981 951,04 грн в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування - квартири в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (Житловий комплекс Патріотика ).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За положеннями статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (частина п`ята статті 153 ЦПК України).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з висновками, сформульованими в постановах Верховного Суду від 21 липня 2025 року в справі 466/11625/24, від 31 липня 2026 року в справі 607/5866/25 та ін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі 381/4019/18 виснувала про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року в cправі 908/2382/21 вказано, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що за програмою ТОВ Будеволюція (договір від 29 листопада 2018 року 87923) від 12 липня 2018 року він передав до Фонду фінансування будівництва виду А Патріотика 981 951,04 грн в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування - квартиру.

Станом на дату подання позовної заяви в цій справі об`єкт інвестування позивачу не переданий та не побудований.

Відповідно до інформації, яка є публічною та загальнодоступною, розміщеною на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги кредиторів банку, зокрема й відповідача, були задоволені в повному обсязі, на рахунок відповідача було зараховано 244 811 113,14 грн коштів із фондів фінансування будівництва Еврика та Патріотика .

Стверджує, що ТОВ ФК Гарант Капітал укладало договори участі у Фонді фінансування будівництва за заниженою ціною, не здійснивши повного розрахунку за об`єкти, що призвело до їх розірвання. Після цього банк повертав йому кошти за об`єкти інвестування, але вже за поточною ринковою вартістю.

Із письмових доказів наданих заявником до клопотання про забезпечення позову вбачається, що відповідач протягом травня-вересня 2023 року уклав у судовому порядку 18 мирових угод із одним із довірителей участі у Фонді фінансування будівництва, управителем якого є відповідач, та погодився в добровільному порядку повернути внесенні грошові кошти, що свідчить про часткове повернення грошових коштів із рахунку, на якому обліковуються кошти учасників Фонду фінансування будівництва.

Апеляційний суд, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, встановив, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення грошових коштів із відповідача, які були передані позивачем до Фонду фінансування будівництва з метою отримання у власність квартири в об`єкті будівництва, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, який врахував предмет та підстави позову і зробив обґрунтований висновок про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав і може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою в розмірі 981 951,04 грн.

Верховний Суд також наголошує, що судом апеляційної інстанції накладено арешт на грошові кошти товариства у межах позовних вимог, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, заробітна плата. Тобто товариство не позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність.

Отже, забезпечення позову в цій справі є пропорційним та відповідає меті застосування заходів забезпечення і свідчить про дотримання апеляційним судом балансу інтересів сторін спору.

Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27 серпня 2024 року в справі 175/9587/23, від 01 грудня 2025 року в справі 752/3128/25, від 28 січня 2026 року в справі 753/2032/25, від 06 квітня 2026 року в справі 752/3371/25 за позовами інших осіб до ТОВ ФК Гарант Капітал про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва, стягнення грошових коштів.

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми права, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди з рішенням суду попередньої інстанції і спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах Салов проти України (заява 65518/01, пункт 89), Проніна проти України (заява 63566/00, пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Гарант Капітал - адвоката Колеснікової Юлії Едуардівни залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська