Судовий акт у справі № 906/50/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 906/50/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Костюкович В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 (у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючого), Мельник О.В., Петухов М.Г.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (надалі - КП "Житомиртеплокомуненерго", Позивач, Скаржник) звернулося до суду з позовом до ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії про зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг з розподілу природного газу за 2025 рік щодо когенераційної установки за адресою: м. Житомир, вул. Жуйка, 12, виключивши річну замовлену потужність в обсязі 765 775 куб. м, та зарахувати 1 562 181,00 грн у рахунок майбутніх платежів.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що сторони шляхом підписання заяви-приєднання від 01.09.2023 LF00NT023 уклали типовий договір розподілу природного газу. У жовтні 2024 року Відповідач повідомив Позивача, що обсяг споживання за попередній газовий рік становив 49 844 444,41 куб. м. За заявкою Позивача від 31.01.2025 річну замовлену потужність на 2025 рік збільшено з урахуванням когенераційної установки по вул. Жуйка, 12 у м. Житомирі на 765 775 куб. м та нараховано 1 562 181,00 грн плати за розподіл газу.

Водночас зазначений об`єкт у 2025 році не введено в експлуатацію і природний газ ним не споживався. У зв`язку із цим Позивач звернувся до Відповідача з вимогою скоригувати замовлену потужність та зарахувати сплачені кошти в рахунок майбутніх платежів, однак отримав відмову через пропуск установленого Кодексом газорозподільних систем строку. Позивач вважає, що за відсутності фактичного споживання газу та надання послуги її вартість нарахована безпідставно, а сплачені кошти підлягають зарахуванню в рахунок подальших платежів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі 906/50/26, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову у справі 906/50/26, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірну когенераційну установку включено до договору розподілу природного газу на підставі заяви самого Позивача, який замовив на 2025 рік потужність в обсязі 765 775 куб. м. При цьому об`єкт фактично приєднано до газорозподільної системи, обладнано комерційним вузлом обліку, на ньому здійснено пуск природного газу та зафіксовано його споживання в обсязі 5,23 куб. м.

Суди зазначили, що послуга з розподілу природного газу полягає у забезпеченні цілодобового доступу об`єкта споживача до газорозподільної системи, а тому її надання не залежить від фактичного обсягу спожитого газу. Водночас Позивач, самостійно визначивши річну замовлену потужність, не скористався правом на її своєчасне коригування.

Суд апеляційної інстанції, урахувавши положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.2023 1320 та наявні у справі докази, також установив, що Позивач не довів обставини невведення когенераційної установки в експлуатацію. За висновком суду, об`єкт належним чином приєднано до газорозподільної системи та включено до договору за зверненнями Позивача, тоді як доказів порушення Відповідачем порядку приєднання, вимог Кодексу газорозподільних систем або постанов НКРЕКП матеріали справи не містять.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 глави 1 розділу VI, пунктів 9, 12 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем та пунктів 1.1, 2.2 Типового договору розподілу природного газу у взаємозв`язку з нормативними актами, які регулюють введення в експлуатацію систем газопостачання та когенераційних установок.

Скаржник вважає, що суди помилково ототожнили фізичне приєднання об`єкта до газорозподільної системи з його підключенням у встановленому порядку. На його думку, з`єднання газових мереж, пуск газу та введення вузла обліку в комерційну експлуатацію не підтверджують введення в експлуатацію системи внутрішнього газопостачання, а отже, і можливості надання послуги з розподілу природного газу та виникнення обов`язку з її оплати.

Порушене КП "Житомиртеплокомуненерго" питання щодо необхідності формування висновку Верховного Суду зводиться до з`ясування того, чи виникає обов`язок зі сплати вартості послуги з розподілу природного газу щодо об`єкта, фактично приєднаного до газорозподільної системи, вузол обліку якого прийнято в комерційну експлуатацію та до якого здійснено пуск природного газу, якщо внутрішні мережі газопостачання цього об`єкта не введено в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу до розгляду.

3.4. 31.07.2026 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, а в разі відсутності підстав для його закриття - залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.5. 28.08.2026 Скаржник подав додаткові пояснення щодо доводів відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною п`ятою статті 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Втім Суд не визнавав за необхідне подання сторонами додаткових пояснень щодо позиції Відповідача, викладеної у відзиві на касаційну скаргу, та відповідного дозволу не надавав.

За приписами частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 161 Господарського процесуального кодексу України та правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 11.06.2024 у справі 925/1133/18 та від 25.09.2024 у справі 587/1382/15-ц, Суд відмовляє у їх прийнятті, залишаючи їх без розгляду та здійснює розгляд справи без урахування змісту наданих Скаржником додаткових пояснень.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 01.09.2023 Позивач на підставі заяви-приєднання приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, за яким Відповідач зобов`язався надати КП "Житомиртеплокомуненерго" послугу з розподілу природного газу, а Позивач - оплачувати її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

4.2. У січні 2025 року Позивач звернувся до Відповідача із заявами про приєднання до договору нового об`єкта - когенераційної установки на вул. Жуйка, 12а у м. Житомирі та визначив річну замовлену потужність цього об`єкта на 2025 рік в обсязі 765 775 куб. м, а на 2026 рік - 1 150 800 куб. м. На об`єкті було прийнято в комерційну експлуатацію вузол обліку, здійснено пуск газу та в січні 2025 року зафіксовано його споживання в обсязі 5,23 куб. м.

Упродовж лютого-жовтня 2025 року фактичне споживання газу було відсутнє, однак Відповідач нараховував плату виходячи із замовленої потужності.

4.3. 24.11.2025 Позивач, посилаючись на те, що когенераційну установку не введено в експлуатацію та газ фактично не споживався, звернувся до Відповідача із заявою про виключення замовленої потужності, перерахунок вартості послуг за 2025 рік та зарахування сплачених 1 562 181,00 грн у рахунок майбутніх платежів. Відповідач відмовив у перерахунку, зазначивши, що відповідно до Кодексу газорозподільних систем заява про коригування річної замовленої потужності могла бути подана лише з 10 липня до 15 вересня 2025 року, тоді як Позивач звернувся після спливу цього строку.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга КП "Житомиртеплокомуненерго" не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.5 . Виходячи з мотивів ухвалених рішень, доводів касаційної скарги та підстав відкриття касаційного провадження, предметом касаційного дослідження є дослідження наявності підстав для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 1 глави 1 розділу VI, пунктів 9, 12 глави 2 розділу V Кодексу газорозподільних систем та пунктів 1.1, 2.2 Типового договору розподілу природного газу у взаємозв`язку з нормативними актами, які регулюють введення в експлуатацію систем газопостачання та когенераційних установок та формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування відповідної норми, за умови встановлення наявності передумов для надання такого висновку.

5.6 . З приводу наведеного Суд зазначає таке.

5.7 . Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

5.8 . Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.9 . Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.10 . Тобто у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

5.11 . Відтак, обов`язковим елементом розгляду касаційної скарги за пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є дослідження необхідності застосування відповідних норм права для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини .

5.12 . Як убачається зі змісту касаційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком судів про те, що фізичне приєднання нового об`єкта до газорозподільної системи свідчить про його підключення у встановленому законодавством порядку та, відповідно, про надання послуги з розподілу природного газу, вартість якої підлягає оплаті виходячи з величини річної замовленої потужності.

Позивач зазначає, що опломбування та введення в комерційну експлуатацію вузла обліку, а також здійснення пуску газу самі по собі не підтверджують введення в експлуатацію системи внутрішнього газопостачання об`єкта, а тому не свідчать про його підключення до газорозподільної системи з дотриманням установленого порядку.

З огляду на позицію Скаржника, спірним є питання, чи виникає обов`язок з оплати послуги з розподілу природного газу щодо нового об`єкта, фактично приєднаного до газорозподільної системи, на якому прийнято в комерційну експлуатацію вузол обліку та здійснено пуск газу, якщо систему внутрішнього газопостачання такого об`єкта не введено в експлуатацію у встановленому законодавством порядку .

5.13. Отже, порушене КП "Житомиртеплокомуненерго" питання ґрунтується на фактичній передумові, що систему внутрішнього газопостачання спірного об`єкта не введено в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Саме з наявністю цієї обставини Скаржник пов`язує необхідність формування Верховним Судом відповідного висновку та неправильність застосування судами попередніх інстанцій наведених у касаційній скарзі норм права.

5.14. Разом з тим, як було зазначено вище, необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах має випливати з фактичних обставин, установлених судами у конкретній справі, та мати значення для правильного вирішення спору. Такий висновок не може формуватися щодо правової ситуації, яка не ґрунтується на встановлених обставинах справи, оскільки в такому разі він матиме характер абстрактного тлумачення законодавства.

Суд зазначає, що у цій справі фактична передумова, з якою Скаржник пов`язує необхідність формування відповідного висновку, судами не встановлена.

5.15. При розгляді спору судами встановлено, що спірний об`єкт фактично приєднано до газорозподільної системи, на ньому встановлено та прийнято в комерційну експлуатацію вузол обліку, здійснено пуск природного газу і зафіксовано його споживання. Крім того, саме Позивач ініціював включення когенераційної установки до договору розподілу природного газу та визначив для цього об`єкта величину річної замовленої потужності.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам Позивача про недотримання порядку приєднання когенераційної установки до газорозподільної системи через неналежне введення в експлуатацію внутрішніх мереж газопостачання, однак за результатами такої оцінки відповідних обставин не встановив.

Суд апеляційної інстанції також урахував спеціальне правове регулювання, запроваджене постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2023 1320 на період дії воєнного стану, яким передбачено особливості початку експлуатації когенераційних установок, пов`язаних із ними мереж та обладнання без отримання сертифіката про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію за умови дотримання встановлених вимог. Водночас Позивач у суді першої інстанції не посилався на непроведення передбачених цим порядком комплексних випробувань та не надав доказів недотримання інших вимог, необхідних для початку експлуатації об`єкта.

За результатами оцінки зібраних доказів суд апеляційної інстанції не встановив учинення Оператором ГРМ дій усупереч Кодексу газорозподільних систем або нормативно-правовим актам НКРЕКП та дійшов висновку, що приєднання спірного об`єкта оформлено відповідно до вимог законодавства.

5.16. Тобто, при вирішенні спору суди оцінювали обґрунтованість позовних вимог з огляду на встановлені обставини, за якими приєднання когенераційної установки до газорозподільної системи оформлено відповідно до вимог законодавства, а сам об`єкт належним чином введено в експлуатацію.

5.17. Суд ураховує, що, звертаючись із касаційною скаргою, Скаржник не посилається на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з недослідженням судами конкретних доказів, які могли б підтвердити недотримання встановлених вимог щодо початку експлуатації внутрішніх мереж газопостачання. Тобто, встановлені судами фактичні обставини в передбаченому процесуальним законом порядку ним не оспорюються.

5.18. Отже, наведена Скаржником фактична конструкція, за якої підключення об`єкта здійснено без належного введення внутрішніх мереж газопостачання в експлуатацію, не відповідає обставинам, установленим судами. Доводи касаційної скарги у цій частині фактично спрямовані на встановлення іншого фактичного стану спірних правовідносин і переоцінку зібраних доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.19. За таких обставин сформульоване Скаржником питання стосується правової ситуації, існування якої у цій справі судами не встановлено . Тому формування Верховним Судом відповідного висновку не матиме значення для вирішення цього спору та не відповідатиме змісту підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.20. Таким чином, наведені Скаржником доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного розгляду, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведена Скаржником підстава касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі 906/50/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко