Судовий акт у справі № 904/2216/21 (191/3683/25)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Київ

Cправа 904/2216/21 (191/3683/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" - арбітражний керуючий Слостін А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" - арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича (вх. 4235/2026)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026

у складі колегії суддів: Джепи Ю.А. - головуючого, Фещенко Ю.В., Соп`яненко О.Ю.

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 (з урахуванням ухвали від 31.03.2026 про виправлення описки)

у складі судді Суховарова А.В.

у справі 904/2216/21 (191/3683/25)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд"

про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за орендною платою,

в межах справи 904/2216/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд"

про банкрутство,

Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності розірвання договору оренди землі, за яким орендарем є юридична особа-банкрут.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1. ОСОБА_1 звернулася до Синельниківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" (далі - ТОВ "Агро-Філд"), у якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки (паю) від 08.12.2016, укладений щодо земельної ділянки загальною площею 6,85 га, кадастровий номер 1224855300:01:003:0213, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 13.01.2017 за рішенням про державну реєстрацію 33452846, а також стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за 2019- 2024 роки у розмірі 30 892,86 грн.

2. 18.11.2025 ухвалою Синельниківського районного суду Дніпропетровської області справу за цим позовом передано до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи 904/2216/21 про банкрутство ТОВ "Агро-Філд".

3. 23.02.2026 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області вказаний позов прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство за правилами спрощеного позовного провадження.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

4. 08.12.2016 між ОСОБА_2 , який був власником земельної ділянки на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 151214 від 19.06.2007, та ТОВ "Агро-Філд" укладено договір оренди земельної ділянки (паю).

5. За умовами пункту 1.1 цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1224855300:01:003:0213, розташовану на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

6. Відповідно до пункту 2.1 договору площа земельної ділянки становить 6,85 га, з яких 6,85 га - рілля. Її нормативна грошова оцінка визначена у розмірі 171 627,22 грн. При цьому пунктом 2.3 договору передбачено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури.

7. Договір укладено строком на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Сторони також погодили, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення строку оренди за умови виконання сторонами його умов.

8. За пунктом 4.1 договору орендна плата визначена у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5 148,31 грн. Пунктом 4.2 договору передбачено можливість за домовленістю сторін сплати орендної плати або її частини у натуральній чи відробітковій формі. Відповідно до пункту 4.4 договору орендна плата мала вноситися до 31 грудня кожного року.

9. Пунктом 12.2 договору визначено випадки припинення його дії, зокрема закінчення строку, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викуп земельної ділянки для суспільних потреб або її примусове відчуження, а також ліквідацію юридичної особи-орендаря. Водночас за пунктом 12.3 договору договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

10. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 , яка була його дружиною, прийняла спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 27.09.2019, виданим Другою Синельниківською державною нотаріальною конторою, та відповідним витягом зі Спадкового реєстру.

11. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 410701041 від 31.01.2025 власником земельної ділянки з кадастровим номером 1224855300:01:003:0213 є ОСОБА_1 . У цьому ж реєстрі 13.01.2017 зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ "Агро-Філд" на підставі договору від 08.12.2016.

12. Судами встановлено, що ТОВ "Агро-Філд" не сплачувало орендну плату за спірну земельну ділянку за 2019- 2024 роки. Відповідна обставина підтверджувалася відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, виданими ДПС 14.05.2025. Доказів сплати орендної плати за спірний період відповідач судами не надав.

13. 10.09.2024 ТОВ "Агро-Філд" постановою Господарського суду Дніпропетровської області визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Слостіна А. Г.

14. Ліквідатор заперечував проти розірвання договору, посилаючись на те, що право оренди спірної земельної ділянки є майновим правом банкрута, яке відповідно до частини першої статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) включається до складу ліквідаційної маси та підлягає реалізації в установленому законом порядку. При цьому, за твердженням ліквідатора, припинення права оренди внаслідок розірвання договору зменшить ліквідаційну масу та вплине на можливість задоволення вимог кредиторів.

15. Водночас матеріали справи не містили доказів розміщення на спірній земельній ділянці нерухомого майна, яке належало б ТОВ "Агро-Філд" на праві власності чи іншому речовому праві та підлягало б відчуженню в межах ліквідаційної процедури.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16. 26.03.2026 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі 904/2216/21(191/3683/25) (з урахуванням ухвали від 31.03.2026 про виправлення описки) позов задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки (паю) від 08.12.2016, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Агро-Філд". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету 3 028,00 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Агро-Філд" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 055,71 грн. У решті вимог відмовлено.

17. Суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди землі, за яким основним обов`язком орендаря є своєчасна та належна сплата орендної плати.

18. Пославшись на положення статей 525, 526, 530, 611, 626, 627, 629, 651, 792 Цивільного кодексу України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 96, 141 Земельного кодексу України, суд зазначив, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а систематична несплата орендної плати є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

19. Встановивши, що відповідач не надав доказів сплати орендної плати за 2019- 2024 роки, суд дійшов висновку про систематичне порушення ТОВ "Агро-Філд" умов договору. При цьому суд визначив розмір заборгованості виходячи з передбаченої договором річної орендної плати у сумі 5 148,31 грн, внаслідок чого здійснив перерахунок заявленої позивачем суми та визначив заборгованість, що підлягає стягненню, у розмірі 30 889,86 грн. Суд зазначив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 30 889,86 грн є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

20. За висновком суду, систематична несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки внаслідок такого порушення орендодавець значною мірою позбавляється матеріальної вигоди, на яку розраховував при укладенні договору. У зв`язку з цим суд визнав наявними підстави для дострокового розірвання договору оренди.

21. Щодо судового збору суд встановив, що позов містив майнову та немайнову вимоги, тоді як позивачка при поданні позову сплатила 3 028 грн. Суд визначив належний розмір збору у 6 056 грн, у зв`язку з чим стягнув із позивача до державного бюджету 3 028 грн недоплаченого збору, а з відповідача на користь позивача - 6 055,71 грн судового збору, виходячи із задоволення немайнової вимоги та встановленого розміру заборгованості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

22. 14.05.2026 постановою Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі 904/2216/21 (191/3683/25) залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі 904/2216/21 (191/3683/25) змінив шляхом доповнення, виклавши четвертий абзац його резолютивної частини, з врахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 у справі 904/2216/21 (191/3683/25) про виправлення описки, в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" на користь ОСОБА_1 30 889,86 грн заборгованості з орендної плати за 2019-2024 роки та судовий збір у розмірі 6 055,71 грн" . В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі 904/2216/21 (191/3683/25) залишив без змін.

23. Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ліквідатора, апеляційний господарський суд погодився з висновком про наявність підстав для розірвання договору оренди.

24. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів сплати орендної плати за весь час дії договору, а відомості ДПС від 14.05.2025 підтверджують несплату орендної плати за 2019- 2024 роки. Цю обставину заявник апеляційної скарги не заперечував. Суд виходив із того, що систематична несплата орендної плати, тобто два і більше випадки невиконання відповідного обов`язку, є передбаченою законом підставою для розірвання договору. При цьому суд урахував, що таке порушення є істотним, оскільки позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору.

25. Відхиляючи доводи ліквідатора про необхідність збереження права оренди у складі ліквідаційної маси, апеляційний суд погодився з тим, що відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ право оренди спірної земельної ділянки є майновим активом банкрута та може входити до складу ліквідаційної маси. Водночас суд зазначив, що сам по собі цей факт не позбавляє власника земельної ділянки права вимагати розірвання договору за наявності встановленої законом підстави.

26. Суд також зазначив, що включення права оренди до ліквідаційної маси не може позбавляти власника земельної ділянки права на розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням його умов.

27. Щодо доводів про неповідомлення ТОВ "Агро-Філд" про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 , суд зазначив, що інформація про нового власника є публічною та міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Суд також урахував, що ТОВ "Агро-Філд" не сплачувало орендну плату починаючи з 2019 року, тобто не здійснювало платежів ані первісному орендодавцю, ані його спадкоємиці протягом спірного періоду.

28. Суд апеляційної інстанції погодився також із необхідністю стягнення заборгованості з орендної плати, зазначивши, що її розмір за шість років становить 30 889,86 грн (6 Ч 5 148,31 грн), а не заявлені позивачем 30 892,86 грн. Водночас апеляційний суд встановив, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції не було зазначено про стягнення з відповідача на користь позивача 30 889,86 грн заборгованості з орендної плати, хоча відповідний висновок містився в мотивувальній частині рішення. З огляду на це, застосувавши частину четверту статті 277 ГПК України, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його резолютивної частини зазначеною сумою заборгованості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. У касаційній скарзі ліквідатор ТОВ "Агро-Філд" - арбітражний керуючий Слостін А. Г. просить:

- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 про виправлення описки) у справі 904/2216/21 (191/3683/25);

- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки (паю) від 08.12.2016 та відмовити у стягненні з ТОВ "Агро-Філд" 30 889,86 грн заборгованості з орендної плати за 2019-2024 роки.

30. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

31. Скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень частини 1 статті 62 КУзПБ, статті 651 Цивільного кодексу України, пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України через неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.07.2024 у справі 904/9875/21, від 04.12.2024 у справі 875/3625/21, від 16.04.2025 у справі 732/588/24, від 24.04.2025 у справі 732/726/24 та від 24.04.2025 у справі 732/582/24, від 04.05.2023 у справі 910/8259/16(905/1126/21) у подібних правовідносинах, пов`язаних із правом оренди земельної ділянки як майновим активом боржника.

32. Крім того, за доводами скаржника:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частину 1 статті 62 КУзПБ, частини 5 статті 93 ЗК України, статті 651 ЦК України та п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України у ситуації, коли в межах справи про банкрутство боржника розглядається позов орендодавця про розірвання договору оренди земельної ділянки, право оренди якої є самостійним відчужуваним майновим активом, а на земельній ділянці відсутнє нерухоме майно боржника;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 148-1 ЗК України, частини 5 статті 31 Закону України "Про оренду землі", статей 526, 613 ЦК України у випадку, коли новий власник земельної ділянки, який набув право власності у порядку спадкування, заявляє до боржника-банкрута вимоги про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати за період, що охоплює час до і після відкриття ліквідаційної процедури;

- суди допустили істотні порушення норм процесуального права, оскільки не встановили та не надали належної правової оцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи: факту належного повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку до позивача, моменту виникнення прострочення, правовому режиму заборгованості у справі про банкрутство, наслідкам розірвання договору для ліквідаційної маси та правам конкурсних кредиторів; суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги без зазначення, у чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду в межах справи про банкрутство позову про розірвання договору оренди земельної ділянки через систематичну несплату орендної плати та стягнення несплаченої орендної плати.

35. Відповідно до частин першої, другої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

36. Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

37. Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

38. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

39. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

40. Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 ЗК України.

41. Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

42. Згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі 918/391/23 виснувала про те, що підставою для розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

44. У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

45. Беручи до уваги наведену правову позицію, яка є усталеною, Верховний Суд, водночас, враховує, що у зазначених справах не вирішувалися спори про розірвання договору оренди земельної ділянки саме в межах процедури банкрутства орендаря.

46. Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові від 04.05.2023 у справі 910/8259/16 (905/1126/21), на яку посилається скаржник), що провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, воно є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб`єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.

47. З моменту порушення / відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України. За цих умов, завдання та цілі, які ставить перед собою провадження у справі про банкрутство мають пріоритет у порівнянні з тими, які характерні для позовного провадження.

48. Тож зазначені особливості банкрутства як судового провадження не можуть ігноруватися та залишатися поза увагою під час розгляду в межах цієї справи позовів за участю боржника, адже саме це дозволяє забезпечити реалізацію та виконання завдань, які ставить перед собою таке провадження.

49. Преамбулою КУзПБ закріплено одним із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Наповнення ліквідаційної маси боржника, і, як наслідок, задоволення сукупності вимог кредиторів боржника, відбувається за рахунок майнових активів боржника.

50. Верховний Суд враховує наведені висновки під час розгляду цієї справи, однак зауважує, що вказана постанова у справі 910/8259/16 (905/1126/21) ухвалена за результатами вирішення спору про розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано об`єкти нерухомого майна, що підлягають відчуженню чи були відчужені в межах процедури банкрутства, у зв`язку з чим до таких правовідносин підлягали застосуванню положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України щодо правових наслідків набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду стосовно прав на земельну ділянку, на якій вони розміщені, неможливості відчуження чи передачі позивачем земельних ділянок у разі розірвання договору оренди без виділення частин ділянок, на яких розміщено нерухоме майно, належне боржнику, та які необхідні для його обслуговування.

51. Натомість у вказаній справі не вирішувались питання щодо правильного застосування норм матеріального права до правовідносин, пов`язаних із розірванням договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на якій відсутнє нерухоме майно боржника у справі про банкрутство. Відповідно, зазначена постанова не формує висновку щодо неможливості розірвання договору оренди земельної ділянки за вказаних обставин. Тому висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.05.2023 по суті вирішення спору в справі 910/8259/16 (905/1126/21) щодо можливості розірвання спірного договору оренди, не можуть бути застосовані до вирішення спору в цій справі через їх нерелевантність.

52. Щодо спірних у цій справі правовідносин Верховний Суд виходить із того, що відповідно до положень частини 1 статті 62, частини 1 статті 63 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси; після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.

53. Протокол про проведення аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством (частина 3 статті 87 КУзПБ).

54. Водночас майно, щодо якого боржник є користувачем (за умови, що право користування не може бути відчужено згідно із законом або договором), балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору (частина 7 статті 62 КУзПБ).

55. Наведене кореспондується з положеннями статті 177 Цивільного кодексу України, яка визначає об`єктами цивільних прав, зокрема, майнові права.

56. Поняття оборотоздатності об`єктів цивільних прав розкрито в статті 178 Цивільного кодексу України, за змістом якої об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів, перебування яких у цивільному обороті не допускається або допускається за спеціальним дозволом, а також які можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

57. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

58. Отже, право оренди земельної ділянки є майновим (речовим) правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації, оборотоздатність якого, зокрема, залежить від повноважень учасників цивільного обороту.

59. Згідно з частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спору в цій справі) право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

60. Тобто у чинній редакції зазначеної норми (з урахуванням змін, внесених Законами України від 28.04.2021 за 1423-ІХ, від 02.05.2023 за 3065-ІХ) законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав орендарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення (крім випадків, визначених законом), надавши їм право розпорядитися такими правами без погодження з власником земельної ділянки.

61. Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення законодавства в редакції, чинній на час вирішення відповідного питання щодо можливості такого відчуження.

62. Аналіз наведених норм у їх сукупності та взаємозв`язку надає підстави для висновку, що в разі визнання господарським судом юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси боржника включається не лише майно, а й майнові права, які належать боржнику та є оборотоздатними, зокрема, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке може бути відчужено без погодження з власником такої земельної ділянки. Такі майнові права можуть бути відчужені на аукціоні зі спрямуванням виручених від їх продажу коштів на задоволення вимог кредиторів до боржника.

63. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.04.2025 у справі 732/588/24, від 24.04.2025 у справі 732/582/24, від 24.04.2025 у справі 732/726/24, на які посилається скаржник. Однак необхідно зауважити, що під час розгляду перелічених справ Верховний Суд не вирішував по суті питання щодо можливості або неможливості розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з боржником у справі про банкрутство. Висновок щодо включення до ліквідаційної маси належного боржнику права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення сформульовано у контексті необхідності передання такого спору на розгляд господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, виходячи з встановленого у статті 7 КУзПБ принципу концентрації в межах такої справи всіх спорів, стороною яких є боржник.

64. Верховний Суд погоджується з таким висновком і враховує його під час розгляду цієї справи, тому вважає слушними аргументи скаржника про те, що оскільки спірна земельна ділянка має сільськогосподарське призначення та не належить до державної чи комунальної власності, право її оренди може бути предметом обороту в межах, визначених частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України, а отже, може входити до ліквідаційної маси боржника.

65. Однак Верховний Суд у постановах від 02.07.2026 у справі 904/2216/21 (904/3634/25), 02.07.2026 у справі 904/2216/21 (904/3700/25), від 01.07.2026 у справі 904/2216/21 (904/3670/25) зазначив, що можливий вплив розірвання договору та припинення права оренди земельної ділянки на розмір ліквідаційної маси боржника та обсяг задоволення вимог кредиторів не є достатньою підставою для висновку про неможливість (неприпустимість) задоволення таких позовних вимог.

66. У силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наведені положення чинного законодавства ніяк не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

67. Відповідно до сталої та послідовної практики Європейського суду з прав людини втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм (рішення у справі "Беєлер проти Італії").

68. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

69. Згідно з положеннями статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

70. У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

71. У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

72. Зокрема, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1 статті 22 Земельного кодексу України).

73. Статтею 23 Земельного кодексу України встановлено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, що передбачає надання земель, придатних для потреб сільського господарства (крім самозалісених земель), насамперед для ведення сільського господарства, ведення лісового господарства, створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

74. До обов`язків власників земельних ділянок і землекористувачів належить, зокрема, забезпечення використання їх за цільовим призначенням; підвищення родючості ґрунтів та збереження інших корисних властивостей землі (частина 1 статті 91, частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

75. Аналіз наведених норм законодавства надає підстави для висновку, що суспільний, публічний інтерес у сфері землекористування полягає в забезпеченні охорони та раціонального використання землі як основного національного багатства, що стосовно земель, придатних для сільськогосподарського використання, передбачає відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель, захист, зокрема, від шкідливого антропогенного впливу, від ерозії, селів, підтоплення тощо (глава 26 Земельного кодексу України).

76. Водночас з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури його господарська діяльність завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів щодо захисту, збереження (підтримання) в належному стані майна боржника, оренди майна, що тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації. При цьому у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина 1 статті 59 КУзПБ).

77. КУзПБ не встановлює загальної заборони на розірвання договору оренди землі за участі банкрута та водночас пов`язує допустимість подальших дій банкрута після відкриття ліквідаційної процедури із завершенням господарської діяльності, захистом майна банкрута або забезпеченням його збереження, орендою майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу, а також із витратами, безпосередньо пов`язаними зі здійсненням ліквідаційної процедури. Тому сама по собі можливість включення відчужуваного права оренди до ліквідаційної маси не створює для банкрута безумовної правової підстави примусово зберігати користування земельною ділянкою, яка належить іншій особі, попри наявність істотного порушення договору оренди.

78. За таких умов збереження за банкрутом права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення задля забезпечення можливості відчуження такого права в ході ліквідаційної процедури, погашення за рахунок отриманих від продажу коштів вимог кредиторів боржника, не може бути визнано таким, що відповідає вимогам законності та співмірності втручання у право власника відповідної земельної ділянки на мирне володіння майном (обмеження такого права), у тому числі на забезпечення раціонального використання такої ділянки, отримання плати за користування такою земельною ділянкою, враховуючи покладення на нього обов`язку зі сплати земельного податку, тощо.

79. Необхідність захисту ліквідаційної маси, права боржника як власника майнового права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення та прав кредиторів боржника не є достатньою та безумовною підставою для відмови у захисті прав власника земельної ділянки з урахуванням встановленого Конституцією України режиму землі як основного національного багатства. Примус власника земельної ділянки до продовження правовідносин із де-факто безоплатного користування нею іншою особою (за відсутності на земельній ділянці нерухомого майна зазначеної особи) на невизначений строк - до моменту можливого відчуження відповідного майнового права на аукціоні, з урахуванням збереження за власником обов`язку зі сплати земельного податку до бюджету, мав би наслідком порушення балансу інтересів учасників таких правовідносин, а також по суті нівелював би зміст оренди як строкового, платного володіння і користування для провадження підприємницької та іншої діяльності.

80. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2026 у справі 904/2216/21 (904/3634/25), 02.07.2026 у справі 904/2216/21 (904/3700/25), від 01.07.2026 у справі 904/2216/21 (904/3670/25).

81. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що наявність підстав для включення до складу ліквідаційної маси боржника права оренди земельної ділянки, на якій відсутнє будь-яке належне йому нерухоме майно, не може позбавляти власника земельної ділянки права на розірвання договору.

82. Отже, встановивши у цій справі обставини істотного порушення боржником умов договору оренди землі, яке полягає в систематичній несплаті орендної плати, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для дострокового розірвання цього договору.

83. При цьому викладені в касаційній скарзі доводи про відсутність встановлення під час розгляду цієї справи того, за який саме період виникла заборгованість, чи є вона конкурсною чи поточною тощо підлягають відхиленню з огляду на те, що згідно з встановленими в оскаржуваній постанові обставинами боржник не подав господарському суду будь-яких доказів на підтвердження сплати орендної плати за землю за весь час дії договору.

84. У касаційній скарзі зазначено також про неправильне застосування судами статті 148-1 ЗК України, частини 5 статті 31 Закону України "Про оренду землі", статей 526, 613 ЦК України, оскільки, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій не встановили факту направлення орендарю належного повідомлення про перехід права власності до ОСОБА_1 із зазначенням усіх обов`язкових реквізитів, необхідних для виконання грошового зобов`язання

85. У частині 5 статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

86. Водночас встановлені у справі обставини свідчать про те, що орендар не сплачував орендну плату не лише позивачці як правонаступниці первісного орендодавця, а й первісному орендодавцю. . Крім того, доводи щодо неналежного повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку відповідачем у суді першої інстанції не заявлялися та були наведені лише під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

87. З огляду на це такі доводи не спростовують встановленого судами факту систематичної несплати орендної плати та не впливають на правильність висновку про істотне порушення орендарем умов договору як підстави для його розірвання.

88. Відтак у суду касаційної інстанції відсутні підстави для формування правового висновку щодо застосування статті 148-1 ЗК України, частини 5 статті 31 Закону України "Про оренду землі", статей 526, 613 ЦК України щодо порушеного у касаційній скарзі питання.

89. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги також є необґрунтованими. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у мотивувальній частині рішення суд першої дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення орендної плати та необхідність її задоволення, однак відповідного висновку не відобразив у резолютивній частині рішення. За таких обставин суд апеляційної інстанції, керуючись частиною четвертою статті 277 ГПК України, обґрунтовано доповнив резолютивну частину рішення, привівши її у відповідність до встановлених судом першої інстанції обставин та його мотивувальної частини.

90. Посилання скаржника на необхідність додаткового встановлення обставин щодо заявленої вимог до боржника у процедурі банкрутства також не свідчать про неправильність висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин та незгоди з наданою їм судами оцінкою. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із встановлених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного перегляду обставин.

91. Отже, визначені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

93. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

В. Розподіл судових витрат

95. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Філд" - арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 (з урахуванням ухвали від 31.03.2026 про виправлення описки) у справі 904/2216/21 (191/3683/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере