Ухвала у справі № 569/7823/26

Справа 569/7823/26

1-кп/569/1848/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні 12023181010001501 від 20.05.2023, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України ,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ :

Згідно обвинувального акту, 20.05.2023 приблизно о 07:33 год., ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік будівлі залізничного вокзалу, що за адресою: м. Рівне, Привокзальний майдан, 1, будучи в стані алкогольного сп`яніння, проявивши злочинну недбалість, тобто не передбачив можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити, в ході конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин, штовхнув ОСОБА_5 лівою рукою в груди, внаслідок чого ОСОБА_5 втратив рівновагу та впав, з послідуючим ударом головою об асфальтне покриття, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у вигляді забою-компресії головного мозку важкого ступеня, гострої субдуральної гематоми лівої гемісфери головного мозку з наявністю перелому основи та склепіння черепа через піраміду скроневої кістки зліва поєднаної із зовнішнім ушкодженням забоєм м?яких тканин потиличної ділянки, ускладненої отогематоліквореєю зліва, які відповідно до висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України необережне тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, яке просив задоволити з викладених у ньому підстав.

Прокурор ОСОБА_4 не заперечувала щодо закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.

Суд, заслухавши обвинуваченого, думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного висновку.

Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2023 були внесені відомості до ЄРДР за 12023181010001501 відносно ОСОБА_3 за ст. 128 КК України.

13.04.2026 обвинувальний акт по кримінальному провадженні 12016180000000076 від 27.03.2026 відносно ОСОБА_3 за ст. 128 КК України затверджений прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 направлений для розгляду по суті до Рівненського міського суду.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вчиненого 20.05.2023 року.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, міра покарання за яке передбачена у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Таким чином, починаючи з травня 2023 року по час розгляду провадження, пройшло більше трьох років.

Як слідує з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років .

Статтею 49 КК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею правопорушення і до набрання вироком законної сили минули певні строки давності, і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового правопорушення середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК і роз`яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року 12 Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності , особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила правопорушення. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Як роз"яснив Верховний суд, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

На переконання Великої Палати Верховного суду реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.

Строк давності - це передбачений ст. 49 Кримінального кодексу України (далі - КК) певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є:

- закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків;

- відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 - 4 ст. 49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: - притягнення особи як обвинуваченого; - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284 - 288 Кримінального процесуального кодексу України; далі - КПК).

Давність згідно з ч. 5 ст. 49 КК не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (статті 109 - 114 КК), проти миру та безпеки людства (статті 437 - 439 і ч. 1 ст. 442 КК).

Для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення.

Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 р.; далі - КПК 1960 р.), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (ст. 532 КПК).

Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз`яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що розглянув кримінальне провадження стосовно особи, якій повідомлено про підозру в порушенні недоторканності житла (ч. 1 ст. 162 КК України) та в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК України), за касаційною скаргою потерпілої та представника потерпілого на ухвалу апеляційного суду.

Згідно зі статтями 284- 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

Строк давності щодо триваючих злочинів обчислюється з дня фактичного припинення дії або бездіяльності з волі або поза волею особи (наприклад, з дня явки її із зізнанням, затримання тощо), а щодо продовжуваних злочинів - із дня вчинення останнього тотожного діяння з тих, що об`єднані єдиним злочинним наміром і складають продовжуваний злочин. При попередній злочинній діяльності перебіг строків давності обчислюється з дня, коли були припинені або не вдалися підготовчі дії чи злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Положеннями ст. 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

В ході судового засідання було встановлено, що в період розгляду даного обвинувального акту ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався, вів звичний спосіб життя, від органів досудового слідства, прокуратури та суду не переховувався, будь-яких інших кримінальних та адміністративних правопорушень не вчиняв.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

За таких підстав, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284-288 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Звільнити, ОСОБА_3 , обвинуваченого за ст. 128 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв"язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження - закрити.

Речові докази: з мив з плями РБК 1, контрольний змив 1, змив з плями РБК 2, контрольний змив 2, які знаходяться у паперових конвертах НПУ СУ, опечатаних аркушем паперу із відтиском печатки Для пакетів 200 ; гумові колоші чорного кольору, які знаходяться у сейф-пакеті НПУ СУ PSP4190985; футболку білого кольору, штани сірого кольору, кофту з капюшоном сірого кольору, труси в клітинку, які знаходяться у паперовій коробці, обклеєній биркою із відтиском печатки Для пакетів 200 ; бордову куртку з позначенням J.J.DYONE та штани чорного кольору з позначенням NIKE , які знаходяться у сейф-пакеті НПУ СУ PSP4190955, після набрання рішення суду законної сили знищити, а DVD-R диск зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня оголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд .

Ухвала суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1