Окрема думка у справі № 296/8426/26

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа 296/8426/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/4805/707/26

Категорія ст.45 КК України Доповідач ОСОБА_2

"09" вересня 2026 р.

О К Р Е М А Д У М К А

судді Житомирського апеляційного суду ОСОБА_3 по провадженню за апеляційної скаргою заступника прокурора Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 16.07.2026 року у кримінальному провадженні 42026060000000047 від 28.05.2026 року відносно ОСОБА_4 за ст.384 ч.1 КК України (справа 296/8426/26, 1-кп/296/890/26).

Житомирським апеляційним судом у складі колегії суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 здійснено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 16.07.2026 року, якою клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям було задоволено, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, ст.384 ч.1 КК України, на підставі ст.45 КК України в зв`язку з дійовим каяттям, кримінальне провадження 42026060000000047 від 28.05.2026 відносно ОСОБА_4 за ст.384 ч.1 КК України закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

За результатами апеляційного провадження апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення, ухвала Корольовського районного суду м.Житомира від 16.07.2026 року залишена без змін.

Вважаю можливим та необхідним висловити окрему думку щодо результату апеляційного розгляду, оскільки маю переконання в тому, що апеляційна скарга прокурора підлягала задоволенню у зв`язку з невірним застосування судом першої інстанції кримінального закону (ст.45 КК України) та порушенням положень кримінального процесуального закону (ст.370 КПК України).

Так, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 15.07.2026 на адресу суду надійшло письмове клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України. Сторона захисту вважала, що наявні підстави та умови для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст.384 ч.1 КК України на підставі ст. 45 КК України та закриття кримінального провадження, оскільки кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, відноситься до кримінального проступку, який вчинено вперше, обвинувачений щиро покаявся, після вчинення правопорушення він безпосередньо виконав дії, передбачені ст.45 КК України, а саме: щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; при цьому будь-яка заподіяна шкода у даному кримінальному провадженні відсутня.

Суд з такими доводами погодився та дійшов висновку, що клопотання захисника підлягає задоволенню з тих підстав, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Прокурор, який приймав участь у судовому провадженні, проти закриття провадження не заперечував.

Прокурором вищого рівня подано апеляційну скаргу, в якій зазначено про те, що судом не були встановлені обставини, які свідчать про щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування обвинувачений свою вину не визнавав, показання давати відмовився, обставин, які б пом`якшували його відповідальність встановлено не було, про що зазначено в обвинувальному акті, тому такі обставини не могли бути встановлені у підготовчому судовому засіданні без дослідження матеріалів провадження, підстави закриття провадження були відсутні.

Згідно з положеннями ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям можливе за наявності передумови вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; а також підстави дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому кримінальному правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього кримінального правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди.

Факт дійового каяття особи повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Відсутність хоча би однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення кримінального правопорушення чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

Виходячи з системного тлумачення законодавства і судової практики щире каяття характеризує ставлення особи до вчиненого кримінального правопорушення та проявляється в тому, що вона визнає свою вину, щиро жалкує про вчинене, бажає виправити ситуацію, що склалася, дає правдиві показання, негативно оцінює кримінальне правопорушення та засуджує свою поведінку.

При цьому щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Однак саме по собі щире каяття є лише пом`якшуючою покарання обставиною, а не підставою, яка обов`язково тягне за собою звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Що ж стосується активного сприяння розкриттю злочину, то таким необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України) є неможливим у разі невизнання вини.

Верховний Суд послідовно наголошує на тому, що ключовою і обов`язковою складовою дійового каяття є щире каяття, яке за своєю правовою природою категорично виключає невизнання вини. Якщо особа заперечує свою провину, суд не має законних підстав для застосування цієї статті.

У своїх постановах (наприклад, у справах 199/6365/19, 308/7582/17, 497/374/2021 та ін.) Верховний Суд роз`яснює, що визнання вини є обов`язковим, щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення особи до вчиненого і обов`язково проявляється в тому, що особа визнає свою провину, щиро жалкує про скоєне, дає правдиві показання, критично оцінює та засуджує свою протиправну поведінку. Каяття не може бути формальним ( визнаю на папері ). Воно має підтверджуватися конкретними діями: активним сприянням слідству та повним відшкодуванням шкоди або усуненням негативних наслідків вчиненого.

Діє принцип імперативності умов ст. 45 КК України. Тобто, для звільнення за цією статтею закон вимагає одночасної наявності чотирьох обов`язкових умов: 1) вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше; 2) щире каяття (що автоматично передбачає повне визнання вини); 3) активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 4) повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

Відсутність хоча б однієї з цих складових (у тому числі відсутність щирого каяття через невизнання вини) повністю виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Сама сутність дійового каяття юридично та логічно неможлива без визнання того, у чому людина розкаюється. Щире каяття як елемент дійового каяття це не миттєвий акт, а певна лінія поведінки.

Оскільки обвинувачений під час досудового розслідування вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, показання давати відмовився, ці обставини свідчили про те, що він не каявся у вчиненому і не сприяв розкриттю злочину.

Для застосування ст.45 КК України особа повинна активно сприяти розкриттю злочину. Якщо під час досудового розслідування особа повністю мовчала та заперечувала вину, вона фізично не могла сприяти розкриттю злочину на стадії слідства (злочин уже розкрили правоохоронці без її допомоги).

Зміна позиції виключно у підготовчому судовому засіданні ( раптове каяття заради закриття справи) розцінюється Верховним Судом як формальне намагання уникнути відповідальності, а не дійове каяття. Прокурор, направляючи акт до суду, констатував, що правопорушник не сприяв слідству та не каявся.

Щоб встановити наявність дійового каяття , суд має дослідити докази: чи дійсно її каяття щире, чи дійсно вона активно сприяла, чи дійсно особа вчиняла дії, спрямовані на усунення негативних наслідків від її дій.

У підготовчому судовому засіданні (згідно зі ст. 314 316 КПК України) суд не досліджує докази по суті.

Звільнити особу на підставі ст. 45 КК у підготовчому засіданні можна лише тоді, коли дійове каяття було зафіксоване ще на стадії досудового розслідування і про це прокурор прямо зазначив в обвинувальному акті. Коли обвинувальний акт уже в суді, злочин вважається розкритим органом досудового розслідування. Раптове каяття у підготовчому засіданні ніяк не допомогло слідству, а отже, ключова вимога ст.45 КК про активне сприяння розкриттю була проігнорована судом.

Окрім того, незважаючи на те, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 ч.1 КК України, має формальний склад, особа має можливість вчинити активні дії, спрямовані на зменшення або усунення негативних наслідків її дій (напр., дати правдиві показання або визнати неправдивість своїх показань).

Отже, недотримання кумулятивних умов ст.45 КК (особа не визнавала вину, не сприяла розкриттю злочину на стадії слідства, отже умови виконані не повністю) унеможливлює звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність дієвого каяття лише на підставі заяв адвоката та обвинуваченого у підготовчому засіданні, попри протилежну поведінку під час досудового розслідування, тому рішення суду першої інстанції про задоволення такого клопотання у підготовчому засіданні за таких вище вказаних умов є незаконним та підлягало скасуванню в апеляційному порядку, оскільки суд першої інстанції у підготовчому засіданні припустився грубих помилок, проігнорувавши обов`язкові критерії ст.45 КК України.

Щодо незаперечення прокурора проти закриття провадження у суді першої інстанції, Верховний Суд неодноразово наголошував: право на апеляційне оскарження прокурора вищого рівня (обласної прокуратури чи Офісу Генерального прокурора) є окремою та самостійною процесуальною гарантією забезпечення законності (ст.36 КПК України). Помилка або пасивність прокурора окружної прокуратури в суді першої інстанції не робить незаконне рішення суду законним. Апеляційний суд зобов`язаний оцінювати судове рішення на відповідність матеріальному закону (КК), а не поведінці сторін.

За таких обставин вважаю, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, базується на матеріально-правових та процесуальних підставах та підлягала задоволенню, а оскаржена ухвала суду першої інстанції - скасуванню з призначенням нового судового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.

Суддя-член колегії ОСОБА_3