Постанова у справі № 320/23911/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа 320/23911/25

адміністративне провадження К/990/32856/26

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Підприємства об`єднання громадян Конкордія до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 (суддя - Басай О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді: Коротких А.Ю., Чаку Є.В.) у справі 320/23911/25.

встановив:

Підприємство об`єднання громадян Конкордія (далі - ПОГ Конкордія ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області) від 15.04.2025 162700705 та 162610705.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026, позов задоволено.

ГУ ДПС у Київській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2025, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції застосовано положення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статей 44, 198, 200 Податкового кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.11.2022 у справі 640/11120/21, від 12.05.2026 у справі 320/34271/24, від 10.04.2020 у справі 1440/1967/18, від 19.07.2021 у справі 1.380.2019.002018, 826/10347/15, від 13.07.2022 у справі 640/18540/18.

На переконання ГУ ДПС у Київській області судами попередніх інстанцій в порушення вимог статті 9, статей 72 - 78, статті 90, статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України неповно з`ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Також відповідач вважає, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не враховано норми Закону України Про судову експертизу , Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту від 08.10.1998 53/5, порушено статті 102, 104, 108 Кодексу адміністративного судочинства України та залишено поза увагою висновки Верховного Суду у справах 904/4982/20, 335/2108/17, 204/2952/17, 761/11228/21.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПОГ Конкордія (податковий номер 41813948) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2025 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2025 9038288874 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.03.2025 15286/10-36-07-05/41813948, в якому відображено висновки про порушення платником податків вимог пунктів 44.1, 44.3, статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 Податкового Кодексу України в результаті чого: завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (рядок 20.2.1) по декларації з податку на додану вартість з додатками за січень 2025 року у розмірі 32 137 879,00 грн; завищено суму від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) за січень 2025 року у розмірі 36 838 123,00 грн.

В обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилався на те, що реальність вчинення господарських операцій ПОГ Конкордія неможливо підтвердити у зв`язку з прийнятими рішеннями (від 05.02.2020 18849 та від 15.04.2024 9749) про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якими встановлено наявність ризикових операцій та надано статус відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку з наступної причини: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій. Під час перевірки встановлено, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42020000000002101 від 03.11.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, встановлено, що ПОГ Конкордія протягом 2019-2021 років сформувало значний обсяг податкового кредиту за рахунок укладання формальних договорів купівлі-продажу фактично раніше реалізованих товарів з підприємствами імпортної або транзитної груп. Використовуючи власні виробничі потужності здійснено виготовлення продукції (одяг, взуття та сумки, що були у використанні) та реалізовано в адресу не встановлених платників податків, які не є платниками ПДВ. При цьому за наявними даними, фактичної поставки сировини, виробництва нових товарів та їх реалізація не відбувається.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 15.04.2025 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

162700705 форми "В1", яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 32 137 879,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 8 034 469,75 грн;

162610705 форми "В4", яким встановлено суму завищення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сум 36 838 123 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг. (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, у процесі господарської діяльності ПОГ Конкордія здійснюється імпорт одягу, який був у користуванні (секонд хенд), його обробка та подальша реалізація (в тому числі на умовах експорту), а саме:

одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, вживані, ступінь зносу до 28 %, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках;

взуття вживане, ступінь зносу до 28 %, призначене для подальшого використання, невідсортоване, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії (зимове, весняно-осіннє, літнє), продезінфіковане, у мішках;

вироби з текстильних матеріалів (дорожні пледи, постільна білизна, скатертини), вживані, ступінь зносу до 28 %, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках;

сумки дамські, вживані, ступінь зносу до 28 %, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані, у мішках.

Так, ПОГ Конкордія було укладено контракти KR-KK-01 від 01.08.2022 з KEROPANKA SP.ZO.O, 02/2023/ІС від 20.02.2023 з IFS INTERNATIONAL GIDA PETROL URUNLERI TURISM INSAAT VE TICARET LIMITED SIRKETI , SKC-KK-05 від 10.05.2023 з SK COMMODITES S.R.O, EG-KK-02 від 10.08.2022 з EBIMEX GRUPA SP.ZO.O, COM - KK-04 від 14.04.2023 з COMFORT SP.ZO.O, DE-KK-03 від 26.08.2022 з DERIVADA VARIAVEL-UNIPESSOAL LDA. За вказаними контрактами Продавець (нерезиденти) зобов`язуються передати Покупцю (ПОГ Конкордія ) одяг, взуття, що були у користуванні. Товар, що підлягає продажу, поставляється Покупцю на митну територію України. Продавець зобов`язаний нести всі ризики пошкодження чи втрати товару до моменту його передачі у розпорядження Покупця.

Позивачем здійснено операції з імпорту на митну територію України товару (одягу, взуття, що було у користуванні) що підтверджується вантажно-митними деклараціями, факт оплати товару та митних платежів відповідно до вантажно-митних декларацій підтверджується банківською випискою. Транспортування товару підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), позивачем також надано інвойси на кожну поставку товару.

Також для здійснення господарської діяльності, ПОГ Конкордія укладено договори комісії: МN-KN-1 від 01.12.2021 з ТОВ МАНАВГАТ , SMI-KN-2 від 01.11.2022 з ТОВ СМІЧОВ ; 6-РІТ-KN від 01.05.2023 з ТОВ Рітаріс , 3 від 02.03.2021 з ПОГ Текстиль-трейд ; IFKN/11 від 04.11.2021 з ТОВ ІФАГОР , за умовами яких комісіонер зобов`язується за дорученням комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлено договором винагороду такі дії: придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною; укладає імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з нерезидентами України; збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом; укладає необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.

Господарські операції позивача з комісіонерами ТОВ МАНАВГАТ , ТОВ Смічов , ТОВ КОРНІВ , ТОВ РІТАРІС , ПОГ Текстиль-трейд , ТОВ ІФАГОР підтверджуються звітами комісіонерів, актами приймання-передачі товару з комісії, додатками до Договорів комісії у яких визначалось умови поставки, місце передачі товару, актами наданих послуг. Придбання ґудзиків, ниткок, тасьм, устілок і тп. у ФОП ОСОБА_1 підтверджується видатковими накладними.

Використання товару в господарській діяльності підтверджується калькуляціями собівартості реалізованої продукції актами про зворотні відходи на виробництві, накладними на переміщення, звітами про виробництво за зміну, які дають змогу встановити обсяг відремонтованого товару, використання матеріалів, кількість браку (відходів) від виробництва. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Реалізація продукції підтверджується наданими договорами поставки, та видатковими накладними до них.

Облік товарів по бухгалтерському обліку підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 201, 202, 209, 221, 231, 24, 26, 281, 301, 311, 361, 362, 3711, 3771, 631, 6441, 642, 651, 661, 6811, 6851, 701, 702, 712, 901, 902, 91, 92, 943, які не мають розбіжностей із первинними документами, та таких розбіжностей чи невідповідностей контролюючим органом згідно акта перевірки не встановлено.

При цьому, судами з`ясовано наявність достатніх ресурсів для здійснення господарської діяльності: наявні працівники та основні засоби, що підтверджується, відповідно штатними розписами; розрахунковими відомостями із заробітної плати; табелями обліку використано робочого часу працівників; списками працюючих осіб з інвалідністю; оренда приміщень підтверджується актами надання послуг, договорами суборенди, актами прийому-передачі; інвалідність працівників підтверджена витягами із актів огляду МСЕК, які надавалися під час перевірки.

Представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПОГ Конкордія розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Судами також враховано, що сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податку не є безумовним доказом нереальності здійснених ним господарських операцій та не може слугувати достатньою підставою для позбавлення такого платника права на формування податкового кредиту. Відповідні правові висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Подібним чином не можуть бути підставою для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій і відомості про наявність кримінальних проваджень, на які посилається контролюючий орган. Так, контролюючим органом не повідомлено, які саме обставини щодо господарської діяльності таких юридичних осіб було встановлено в ході кримінальних проваджень і їх вплив на предмет доказування в цій справі.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі 160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі 320/23911/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова