Судовий акт у справі № 160/24585/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа 160/24585/25

адміністративне провадження К/990/8901/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 160/24585/25

за позовом Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 31.07.2025 4144/ІПК/99-00-24-03-03.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на звернення Товариства відповідачем надана індивідуальна податкова консультація, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових консультацій від 31.07.2025 4144/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК. Позиція контролюючого органу фактично полягає в тому, що відповідно до п.п. а п.п.164.2.14 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) сума моральної шкоди стягнутої за рішенням суду у відшкодування шкоди життю та здоров`ю (внаслідок отриманого професійного захворювання або травми на виробництві), розмір якої перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором. Проте позивач вважає, що відповідачем надано консультацію, що за своєю суттю суперечить Податковому кодексу України, ним не враховано висновки Верховного Суду у справі 212/4843/24 від 06.01.2025 року, у справі 235/3132/24 від 18.03.2025, у справі 598/438/21 від 25.01.2023. Крім того, зазначає, що податкову консультацію надано не в повному обсязі, оскільки вона не містить чіткої та конкретної відповіді на всі поставлені питання, у зв`язку із чим Товариство звернулось із цим позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 позов задоволено; визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 31.07.2025 4144/ІПК/99-00-24-03-03.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (ЄДРПОУ 00190977), зареєстровано як юридична особа та платник податків 17.01.1997, перебуває на обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Код основного виду діяльності: 07.10-добування залізних руд.

Товариство направило на адресу Державної податкової служби України звернення, в якому просило надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи резидента, визначеного п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу, сума моральної шкоди, стягнута за рішенням суду з підприємства у зв`язку з ушкодженням здоров`я, отриманим внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві, з урахуванням положення п.п. а п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі 598/438/21, від 06.01.2025 у справі 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

2. Чи виникає у підприємства роботодавця обов`язок податкового агента відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу у разі добровільного виконання судового рішення про стягнення моральної шкоди на користь працівника, яка прямо пов`язана з ушкодженням здоров`я, отриманим під час виконання трудових обов`язків, з урахуванням того, що п.п. а п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу передбачає звільнення таких сум від оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі 598/438/21, від 06.01.2025 у справі 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

3. Чи має підприємство виконувати функції податкового агента та чи зобов`язане воно утримувати та перераховувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, якщо виплата моральної шкоди здійснюється не підприємством, а органом державної виконавчої служби у примусовому порядку шляхом списання коштів з рахунку підприємства, при цьому така шкода пов`язана з ушкодженням здоров`я працівника, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі 598/438/21, від 06.01.2025 у справі 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

4. Чи зобов`язане підприємство як податковий агент утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу у випадку, коли виконання судового рішення про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, здійснюється приватним виконавцем без безпосередньої участі підприємства у виплаті коштів, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі 598/438/21, від 06.01.2025 у справі 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

5. Чи зобов`язана фізична особа, яка отримала у примусовому порядку (через органи виконавчої служби чи приватного виконавця) суму моральної шкоди, стягнуту за рішенням суду з підприємства роботодавця за ушкодження здоров`я, подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу та самостійно сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі 598/438/21, від 06.01.2025 у справі 212/4843/24, від 18.03.2025 у справі 235/3132/24, де Верховним Судом встановлено, що така виплата не підлягає оподаткуванню, оскільки є компенсацією шкоди життю та здоров`ю на виробництві?

За результатами розгляду звернення позивачем було отримано від Державної податкової служби України індивідуальну податкову консультацію від 31.07.2025 4144/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, якою зокрема було роз`яснено наступне: Враховуючи викладене, у разі якщо юридичною особою на підставі рішенням суду нараховується та виплачується на користь фізичної особи (працівника) шкода, яка пов`язана з ушкодженням здоров`я, отриманим під час виконання трудових обов`язків, то сума такої шкоди не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором . Разом з тим, якщо на підставі рішення суду юридичною особою виплачується на користь фізичної особи (працівника) дохід у вигляді моральної шкоди в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов`язана виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом, зокрема, в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджетів. Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов`язки, встановлені Кодексом для платників податків. Зауважуємо, що обов`язок з нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору, з доходу, нарахованого фізичній особі на підставі рішення суду, виникає у юридичної особи (боржника), незалежного від того, що виплата зазначеного доходу здійснюється через виконавчу службу . Таким чином, оскільки фізична особа отримує дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди від податкового агента, то обов`язку щодо подання декларації про майновий стан і доходи у фізичної особи не виникає .

Позивач, вважаючи оскаржувану податкову консультацію протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індивідуальна податкова консультація містить позицію контролюючого органу, яка не узгоджуються із законом, оскільки відповідачем не враховано положень п.п а підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю на виробництві. Також суд вказав на невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості індивідуальної податкової консультації як акта індивідуальної дії, що, у свою чергу, є підставою для визнання її протиправною.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, прийшов до висновку, що спірна індивідуальна податкова консультація відповідає нормам чинного ПК України. Відповідачем враховано положення п.п а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди. Також відповідачем роз`яснено позивачу, що якщо на підставі рішення суду юридичною особою виплачується на користь фізичної особи (працівника) дохід у вигляді моральної шкоди в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, то сума такого перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. Суд зазначив, що контролюючим органом на питання Товариства надано вичерпні відповіді з висновками, як це вимагається нормами ПК України.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Товариство вказує, що оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною), а в п.п а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров ' ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, то відсутні підстави для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України у правовідносинах щодо оподаткування сум моральної шкоди, стягнутих за рішенням суду саме як відшкодування шкоди життю та здоров`ю працівника внаслідок професійного захворювання або виробничої травми, у контексті оскарження індивідуальної податкової консультації.

Верховний Суд ухвалою від 16.03.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 у цій справі.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

У розглядуваній справі ключовим для розв`язання є питання відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України ІПК України, з огляду на доводи позивача щодо її невідповідності суті й нормам ПК України.

Так, стаття 52 ПК України визначає правову природу індивідуальної податкової консультації.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Як визначено у пункті 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Усталеним є підхід Верховного Суду про те, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

При цьому, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

У випадку якщо в судовому порядку було визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію (рішення набрало законної сили), ПК України покладає на контролюючий орган обов`язок надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду, виходячи з яких було скасовано попередню консультацію.

Оцінюючи надану податкову консультацію, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України(в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначені розділом IV та пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України.

Підпунктами162.1.1,162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею18та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або інших сум бюджетного відшкодування;

г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом.

ґ) виплати з державного бюджету, пов`язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.

Дія цього підпункту не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходом з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПК України та п.п. 1.4 п 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Судами встановлено, що в основу оскаржуваної податкової консультації ДПС України поклала висновок про те, що відповідно до п.п. а п.п.164.2.14 п.164.2 ст. 164 ПКУ суми моральної шкоди стягнуті за рішенням суду у відшкодування шкоди життю та здоров`ю, внаслідок отриманого професійного захворювання або травми на виробництві, які перевищують розмір 4-х мінімальних заробітних плат підлягають оподаткуванню ПДФО і військовим збором в розмірі,

Відповідно до ч.1 ст. 1168 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами 1, 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст. 237-1 КЗпП України).

Статтею 4 Закону України Про охорону праці визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Саме на таких юридичних висновках ґрунтуються рішення суду про наявність правових підстав для покладення на підприємство цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок отриманого ушкодження здоров`я у вигляді грошового стягнення.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).

Згідно з підпунктом а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року підпункт а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом .

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас пункт а підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом , однак застосування сполучника а також підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту а підпункту 164.2.14 пункту164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 31.07.2025 4144/ІПК/99-00-24-03-03 не повною мірою ґрунтується на положеннях ПК України.

Разом із тим, податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Водночас, як правильно встановив суд першої інстанції, у консультації не наведено належного аналізу тих обставин, які платник визначив як істотні, а висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства у податковій консультації відсутній у належному вигляді.

Фактично ДПС України не надала окремої, чіткої та вмотивованої відповіді на кожне з поставлених платником питань, а навела посилання на норми ПК України без пояснення, як саме ці норми застосовуються до фактичних обставин, наведених платником, і яку модель поведінки контролюючий орган вважає правильною.

Такий підхід, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, не відповідає змісту пункту 52.3 статті 52 ПК України, оскільки не забезпечує платника податків практичним роз`ясненням застосування норм законодавства у конкретній ситуації, описаній у зверненні.

Суд апеляційної інстанції натомість прийшов до помилкового висновку, що на поставлені позивачем питання контролюючим органом надано вичерпні відповіді з висновками, як це вимагається нормами ПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Переглянувши судові рішення, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а суд апеляційної інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення. За таких обставин касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо посилання позивача на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування підпункт а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України у подібних правовідносинах, то Суд зазначає таке.

Так, у цій справі предметом розгляду є правомірність індивідуальної податкової консультації, при цьому, питання про можливість/неможливість звільнення позивача від оподаткування моральної шкоди як такої, що виплачена у зв`язку з ушкодженням здоров`я, судом не вирішується.

Водночас застосування підпункту а підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України має значення для оцінки того, чи надала ДПС України належну відповідь на питання платника. У цьому аспекті суд першої інстанції правильно встановив, що контролюючий орган не надав повного й обґрунтованого роз`яснення щодо практичного застосування цих норм з урахуванням наведених платником фактичних обставин.

Також Товариством подано до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України.

Колегія суддів вважає таке клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 жовтня 2020 року у справі 640/17296/19, від 27 квітня 2021 року у справі 480/3310/19, але не виключно, визначила критерії справи, що містить виключну правову проблему, вказавши, що за усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісний критерій ілюструє, що на користь виключності правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Товариство не навело належного правового обґрунтування того, що спірні правовідносини урегульовані законодавчими нормами, які допускають їх множинне тлумачення та породжують відповідну правову невизначеність.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність наразі правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені позивачем аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми, відмінність підходів чи необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики внаслідок такої.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі 160/24585/25 скасувати, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова