Ухвала у справі № 501/4032/26

08 вересня 2026 року Єдиний унікальний 501/4032/26 Провадження 2-н/501/1391/26

ЧОРНОМОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

08 вересня 2026 року м. Чорноморськ

Суддя Чорноморського міського суду Одеської області Тордія Е.Н.

номер справи 501/4032/26 номер провадження 2-н/501/1391/26

розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад заяви.

ОСОБА_1 звернулась до Чорноморського міського суду Одеської області із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання.

Фактичні обставини встановлені судом, мотиви та застосовані правові норми .

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України , наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.160 Цивільного процесуального кодексу України , судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу .

Статтею 161 Цивільного процесуального кодексу України встановлено вимоги,за якими може бути видано судовий наказ,зокрема,заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб ; а також вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України ).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

При цьому стаття 183 Сімейного кодексу України знаходиться у главі 15 Сімейного кодексу України , статтею 180 якої визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 198 Сімейного кодексу України визначає, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавець встановлює обов`язок батька/матері утримувати дитину до досягнення нею повноліття незалежно від наявності у них матеріальної можливості надавати таку допомогу. Після досягнення дитиною повноліття - лише якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Обов`язок по утриманню повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов`язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов`язки, які закріплені в різних главах Сімейного кодексу України.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України 3 від 15 травня 2006 року обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Цей склад юридичних фактів розглядається у позовному провадженні за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про неможливість розгляду питання про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в порядку наказного провадження, оскільки законодавець закріпив необхідність доведення наявності у батька матеріальної можливості надавати допомогу повнолітній дитині, що виключає безспірний характер правовідносин та унеможливлює видачу судового наказу для стягнення вказаної суми.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України , суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 161 цього Кодексу .

Висновок суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

У відповідності до ч. 2 ст. 166 Цивільного процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст.160, 161, 165, 166 Цивільного процесуального кодексу України , суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених ч.9ст.165 Цивільного процесуального кодексу України не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Цивільного процесуального кодексу України, після усунення її недоліків.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ