Рішення у справі № 480/10558/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Справа 480/10558/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу 480/10558/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач; ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

2) зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки самостійно виховує дитину віком до 18 років, про що ним було подано відповідну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Втім, відповідач не розглянув його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по суті. Вважає, що вказана бездіяльність суперечить нормам чинного законодавства, що й обумовило необхідність у зверненні до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02.10.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.24-26), в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що ОСОБА_1 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію .

Вказує, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , в порушення вимог пп. 8 п. 1 Додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України 1487, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 особисто з підтверджуючими документами, а надіслав засобами поштового зв`язку лише вибіркові копії документів, які не підтверджують та не встановлюють особу останнього як громадянина України та перебування на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що унеможливлює повноцінний розгляд та задоволення заяви про надання відстрочки ОСОБА_1 .

Також, вказує, що на вимогу пп. 4 п. 1 Додатку 2 до ПКМУ 1487 від 30.12.2022 року військовозобов`язані повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно п. 3.2 Наказу Міністерства оборони України 402 від 14.08.2008 року повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СГІ. Оскільки ОСОБА_1 не надав до заяви від 31.08.2023 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації документу, що підтверджує його особу як військовозобов`язаного, у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутня інформація про наявність у останнього рішення військово-лікарської комісії, що є обов`язковою обліково-персональною інформацією кожного без винятку військовозобов`язаного.

У зв`язку з наведеними обставинами, листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.09.2023 8/4426 надано інформацію щодо подальшого алгоритму дій для військовозобов`язаного ОСОБА_1 для отримання відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , а саме про те що останньому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто з повним пакетом документів, що підтверджують таке право на відстрочку, що безпосередньо не є кінцевим рішенням про відмову.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог (а.с.39-44).

Ухвалою суду від 04.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження.

Ухвалами суду від 04.12.2024 та 21.01.2025 у позивача та відповідача витребовувалися додаткові докази, водночас витребувані судом докази сторонами надані не були.

Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 31.08.2023 позивач подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" оскільки самостійно виховує дитину віком до 18 років (а.с.33). До заяви позивачем були долучені підтверджуючі документи, а саме: копія свідоцтва про народження сина - ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 23.01.2019 (зв. бік а.с.33); копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 20.05.2019 (а.с.34); копія довідки Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 25.08.2023 1-58 (а.с.15).

На заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 04.09.2023 8/4426 (а.с.17) повідомив, що згідно чинного законодавства, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, військовозобов`язаний повинен подати пакет документів, підтверджуючих право на таку відстрочку, серед яких повинен бути - документ, підтверджуючий перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого Постановою КМУ 1487 від 30.12.2022 року військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами для військовозобов`язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

Таким чином, для розгляду питання про надання відстрочки на підставі статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію необхідно подати повний пакет документів.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Закон України від 25.03.1992 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом частини першої статті 2 Закону 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби

Указом Президента України від 24.02.2022 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Указом Президента України 65/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 3543-XII (далі - Закон 3543-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону 3543-XII Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту)..

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону 3543-XII.

Статтею 23 Закону 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно із абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону 3543-XII у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, а саме жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року 154 (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Положення 154) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (пункт 1).

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого:

беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві;

оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік (пункт 11).

За приписами пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого Постановою КМУ 1487 від 30.12.2022 року (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок 1487) військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад (Офіційний вісник України, 2022 р., 25, ст. 1234).

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів .

Відповідно до п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку 1487 (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правових відносин) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів , а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію .

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Водночас реалізація права на відстрочку передбачає звернення самого військовозобов`язаного до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та подання ним документів, що підтверджують наявність підстав для відстрочки, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію .

Відтак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.

З аналізу абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону 3543-XII наведеного судом вище, слідує, що військовозобов`язаний має право на відстрочку, зокрема, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років.

Як встановлено судом, 31.08.2023 позивач подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" оскільки самостійно виховує дитину віком до 18 років (а.с.33). До заяви позивачем були долучені підтверджуючі документи, а саме: копія свідоцтва про народження сина - ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 23.01.2019 (зв. бік а.с.33); копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 20.05.2019 (а.с.34); копія довідки Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 25.08.2023 1-58 (а.с.15).

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якої належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки та документів на підтвердження цього права повинен був розглянути заяву та пакет документів, та прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Разом з тим, на заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки відповідач листом від 04.09.2023 8/4426, з посиланням на пункт 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 1487, повідомив про необхідність подання документів, що підтверджують перебування позивача на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Однак суд звертає увагу на те, що норма п.20 Порядку 1487, на яку посилається відповідач, та зміст якої судом викладено вище, регулює питання організації та ведення військового обліку і не встановлює підстав для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не встановлює залежності права на відстрочку від надання документа про перебування на військовому обліку.

Більше того, позивачем подано копію військового квитка, в якому значиться про взяття його на облік як військовозобов`язаного 24.09.2020 (а.с.12зв.). Відповідач на виконання вимог суду не надав жодного доказу на спростування доводів позивача про те, що він взятий на облік 24.09.2020 саме у ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.46,52), а відтак, суд з урахуванням вимог частини 9 статті 80 КАС України, визнає ці обставини доведеними.

Крім того, суд звертає увагу, що обов`язок особисто подати, на чому наголошує відповідач у відзиві, не є тотожним обов`язку особисто прибути, при цьому ні Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", ні Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , ні інший чинний на той час нормативно-правовий акт не зобов`язували військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону 3543-ХІІ.

З огляду на наведене, позивач, надіславши особисто поштовим зв`язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).

Отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки. Однак лист відповідача від 04.09.2023 8/4426 фактично містить роз`яснення щодо правил перебування на військовому обліку та є відповіддю на звернення позивача стосовно надання відстрочки. Зазначений лист має інформативний характер та не містить рішення стосовно вирішення заяви по суті.

Крім того, сам відповідач у відзиві фактично не заперечує, що листом від 04 вересня 2023 року 8/4426 на адресу ОСОБА_1 було направлено інформацію, яка безпосередньо не стосувалася питання відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а містила інформацію щодо алгоритму подальших дій військовозобов`язаного для отримання відстрочки на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію .

Відтак, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято жодного рішення по суті заявленого права - ані про надання відстрочки, ані про відмову в її наданні.

Втім у цих правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд враховує, що індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У свою чергу, лист відповідача від 04.09.2023 8/4426 є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер, однак в ній не міститься будь-якого рішення стосовно вирішення заяви по суті (ні про надання, ні про відмову у наданні відстрочки).

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Варто зазначити, що при прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити.

У цьому випадку вказана бездіяльність стосується саме не прийняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що свідчить про її протиправність.

Доводом відповідача, викладені ним у відзиві, щодо порушення військовозобов`язаним вимог правил військового обліку, суд також не бере до уваги та не надає їм оцінку, оскільки можливе порушення позивачем вимог правил військового обліку може мати наслідком настання відповідальності, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи та досліджені докази, приймаючи до уваги, що відповідачем не прийнято жодного рішення за результатом поданої позивачем заяви про надання відстрочки від 31.08.2023, суд вважає за необхідне обрати належний захист порушеного права позивача та, із врахуванням ст. 9 КАС України, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.08.2023 про надання відстрочки від призову під час мобілізації та зобов`язати відповідача розглянути по сіті заяву ОСОБА_1 від 31.08.2023 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

У той же час, позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації є передчасними та фактично такими, що звернуті на майбутнє, адже їх вирішення безпосередньо залежить від результатів розгляду поданої позивачем заяви.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Рішення за результатом розгляду заяви позивача від 31.08.2023 щодо надання відстрочки від призову прийнято взагалі не було. Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт відмови відповідача надати позивачу відстрочку від призову за його заявою.

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, належить відмовити.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн, що документально підтверджується квитанцією від 21.09.2023 (а.с.9)

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1073,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення по суті за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.08.2023 про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 31.08.2023 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору в розмірі 1073,60 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко