Ухвала у справі № 306/2664/23

Справа 306/2664/23

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2026 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/271/26 за апеляційною скаргою прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної Закарпатської області прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 04.05.2026.

Цією ухвалою:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, непрацюючий, із вищою освітою, розлучений, несудимий, звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389-2 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 02.12.2022 до Мукачівського районного відділу 2 Державної установи Центр пробації в Закарпатській області надійшла постанова Свалявського районного суду Закарпатської області від 11.11.2022 у справі 306/1878/22 відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлове Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . 16.12.2022 ОСОБА_8 з`явився до Мукачівського РВ 2 ДУ Центр пробації , де був ознайомлений із зазначеною постановою суду, йому роз`яснено права та обов`язки, покладені судом, а також порядок і умови відбування адміністративного стягнення у виді 120 (ста двадцяти) годин суспільно корисних робіт. Зазначене підтверджується довідкою про проведену бесіду, розпискою та анкетою, підписаними ним власноруч. Того ж дня ОСОБА_8 надав письмові пояснення, у яких повідомив про відмову від отримання направлення для відбування зазначеного стягнення. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 19.03.2012 474/5 Про затвердження Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт , 16.12.2022 відносно ОСОБА_8 було складено протокол про адміністративне правопорушення, який разом із матеріалами направлено до Свалявського районного суду Закарпатської області. Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.02.2023 у справі 306/2446/22 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді 05 (п`яти) діб адміністративного арешту. 24.04.2023 на адресу місця проживання ОСОБА_8 було направлено виклик про необхідність з`явитися 08.05.2023 о 10 для виконання постанови суду. У подальшому, 23.05.2023, було

-2-

направлено повторний виклик із вимогою прибути 05.06.2023 о 10 год. 28.07.2023 ОСОБА_8 з`явився до Мукачівського РВ 2 ДУ Центр пробації та надав пояснення, в яких повторно повідомив про відмову від отримання направлення для відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 (ста двадцяти) годин суспільно корисних робіт. Таким чином, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 389-2 КК України, з метою ухилення від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, систематично не виконував покладені на нього обов`язки.

За вказаних обставин ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Рішення суд мотивував тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 389-2 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_8 , відносяться до нетяжких злочинів, тому строк притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності сплив. Зокрема, судом враховано, що з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення минуло більше трьох років.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду від 04.05.2026 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про відсутність підстав для закриття провадження. Стверджує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 389-2 КК України є триваючим, його специфіка полягає в тому, що він починається з моменту ухилення і триває до моменту припинення протиправної поведінки.

Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого та його захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані учасники судового розгляду належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці вимоги закону при постановленні ухвали щодо ОСОБА_8 судом першої інстанції були дотримані не в повній мірі.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412, ст. 413 КПК України, підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі застосування закону, який не підлягає застосуванню.

-3-

Колегія суддів уважає обґрунтованими доводи прокурора про допущення судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Пункт 1 частини 2 статті 284 КПК України вказує на те, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 44 КК України, ч. 1 ст. 285 КПК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

З огляду на наведене, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК України); не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; відсутність заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченої та її згода на таке звільнення.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що особисто обвинувачений ОСОБА_8 з відповідним клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності до суду не звертався, натомість як вбачається з журналу судового засідання від 04.05.2026 з таким клопотанням, всупереч вимог ст. 285 КПК України, звернувся прокурор.

Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 285 КПК України, підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Згідно з даними журналу судового засідання від 04.05.2026, суд першої інстанції, закриваючи кримінальне провадження та звільняючи ОСОБА_8 на підставі положень ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не роз`яснив обвинуваченому суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, не роз`яснив наслідки такого звільнення й закриття кримінального провадження з цих підстав.

Таким чином, суд першої інстанції без роз`яснення суті обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, не отримавши фактичної згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, а також без роз`яснення йому наслідків такого звільнення, формально розглянувши клопотання прокурора, прийшов до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та

-4-

звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, внаслідок чого допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Також є встановленим і той факт, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України щодо обставин злісного ухилення ОСОБА_8 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно-корисних робіт.

Максимальне покарання за ст. 389-2 КК України передбачено у виді позбавлення волі на строк до двох років.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 389-2 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, строк давності за вчинення якого, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, складає три років.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що з дня вчинення ОСОБА_8 нетяжкого злочину, передбаченого ст. 389-2 КК України, минуло понад три роки, а тому наявні підстави, передбачені ст. 49 КК України, для його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Поряд з тим судом не враховано конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 389-2 КК України, є триваючим злочином.

Особливими ознаками триваючих кримінальних правопорушень є їх тривалість, яка полягає у тому, що кримінальне правопорушення може вчинятися протягом достатньо великого проміжку часу, та безперерваність, яка характеризується відсутністю розривів, проміжків у вчиненні триваючого кримінального правопорушення.

При цьому у поняття час вчинення триваючого кримінального правопорушення має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого кримінального правопорушення.

Тому, триваюче кримінальне правопорушення це кримінальне правопорушення, яке може безперервно вчинятися на стадії закінченого його складу протягом певного (достатньо великого) проміжку часу.

Закінчення триваючого кримінального правопорушення це такий етап у вчиненні суспільно небезпечного діяння, починаючи з якого воно містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею (частиною статті) Особливої частини КК України. Триваюче кримінальне правопорушення більше не вчиняється, коли воно припинено, тобто завершено за волею винного або перервано з причин, що не залежали від його волі.

З огляду на наведене, днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення, є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння (Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 09.09.2024 (справа 353/999/23, провадження 51-523 кмо 24).

Об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення полягає у злісному ухиленні ОСОБА_8 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно-корисних робіт, накладеного відповідно до постанови Свалявського районного суду Закарпатської області від 11.11.2022, яке ОСОБА_8 в період часу з 02.12.2022 до 28.07.2023 не виконав, подавши до уповноваженого органу з питань пробації заяви про відмову від отримання направлення для відбування стягнення у виді суспільно-корисних робіт, у зв`язку з чим 28.08.2023 йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України.

-5-

Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 свідчить про те, що до 02.08.2023 останній перебував у злочинному стані і склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, є закінченим з моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.

За таких обставин, днем початку перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, є день його фактичного припинення або переривання.

У даному випадку відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України внесені 02.08.2023.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає безпідставним та передчасним звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з підстав, визначених ст. 49 КК України, та закриття кримінального провадження щодо нього, а відтак ухвала Свалявського районного суду Закарпатської області від 04.05.2026 підлягає скасуванню у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 04.05.2026 щодо ОСОБА_9 - скасувати і призначити новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції в інщому складі .

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді