Ухвала у справі № 521/15366/26

Справа 521/15366/26

Номер провадження:1-в/521/604/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 (в режимі відео конференції),

представника ДУ Одеська виправна колонія ( 14) - ОСОБА_5 (в режимі відео конференції),

лікаря ОСОБА_6 , завідувача медичної частини ДУ Одеська виправна колонія ( 14) (в режимі відео конференції),

у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції з установою виконання покарань, розглянувши подання в.о. начальника Державної установи Одеська виправна колонія ( 14) ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання за тяжкою хворобою відносно засудженого

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, з неповною середньою освітою, не одруженого, до арешту зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 останній раз судимого:

-01.06.2021 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 286, КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

- ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2021 року вирок Київського районного суду міста Одеси змінений: виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку рішення про призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, вважати засудженим до 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки,

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшло подання в. о. начальника Державної установи Одеська виправна колонія ( 14) ОСОБА_7 про звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 84 КК України.

Подання обґрунтовано наявністю висновку від 28.08.2026 року лікарсько-консультативної комісії Комунальної установи Одеський Регіональний протипухлинний центр про медичний огляд засудженого про наявність захворювання, визначеного Переліком захворювань, які с підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 року 1348/5/572, керуючись ст. 84 КК України та ст. 537,539 КК України.

Враховуючи викладене, просить розглянути питання про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , 1974 року народження, який захворів на хронічну тяжку хворобу.

В судовому засіданні представник ДУ Одеська виправна колонія ( 14) ОСОБА_5 підтримав подання та просив його задовольнити.

Лікар ОСОБА_6 підтримала подання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання за хворобою та просила його задовольнити. Пояснила, що на теперішній час у в умовах ДУ Одеська виправна колонія ( 14) засуджений ОСОБА_4 позбавлений можливості отримувати належне лікування, хвороба прогресує, засуджений не може самостійно пересуватись.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення даного подання, вважаючи, що, наявна у засудженого ОСОБА_4 хвороба є перешкодою для його подальшого відбування покарання. Дана хвороба входить до переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні подання підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що на теперішній час хвороба прогресує, почуває себе дуже погано, в наслідок хвороби позбавлений можливості ходити.

Вислухавши пояснення сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Стаття 152 КВК України визначає, що підставами звільнення від відбування покарання є хвороба засудженого.

В силу ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.

Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Київського районного суду м. Одеси за ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 71 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2021 року вирок Київського районного суду міста Одеси змінений: виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку рішення про призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, вважати засудженим до 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання 08.04.2021 року; кінець строку 11.03.2029 року.

Відповідно до висновку від 28.08.2026 року лікарсько-консультативної комісії Комунальної установи Одеський Регіональний протипухлинний центр про медичний огляд засудженого про наявність захворювання, визначеного Переліком захворювань, які с підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, заключний діагноз: Аденокарцинома нижньо-середньо-верхньоампулярного відділу прямої кишки сT3N1M1 (HEP, lymph) G2, Стадія IV (ICD-O 81440/3). Морфологічно підтверджено 13.08.2026 р. Вторинний лімфостаз органів мошонки. Хронічна утримка сечі. Постійний катетер.

За наслідками вказаного висновку лікарсько-консультативна комісія дійшла висновку, що згідно з пунктом гідно з пунктами Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про за засуджених від подальшого відбування покарання, наведеного у додатку 13 до Порядку організації медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров?я України від 15 серпня 2014 року N? 1348/5/572, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 липня 2020 р.за N? 614/34897, матеріали на засудженого ОСОБА_4 можуть бути подані на розгляд суду.

Згідно з розділом IV хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання є новоутворення IV стадії за міжнародною класифікацією TNM (з гістологічним та морфологічним підтвердженнями).

Таким чином, підставою для звільнення засудженого ОСОБА_4 від подальшого відбування покарання є захворювання: Аденокарцинома нижньо-середньо-верхньоампулярного відділу прямої кишки сT3N1M1 (HEP, lymph) G2, Стадія IV (ICD-O 81440/3). Морфологічно підтверджено 13.08.2026 р. Вторинний лімфостаз органів мошонки.

У ході судового розгляду, завідувач медичної частини Державної установи Одеська виправна колонія ( 14) ОСОБА_6 зазначила, що надання належного медикаментозного лікування ОСОБА_4 в умовах Державної установи Одеська виправна колонія ( 14) є неможливим, у зв`язку із відсутністю необхідних медичних препаратів. Подальше лікування можливе за умови надання необхідних для лікування засудженого препаратів рідними останнього. Таке лікування буде спрямовано виключно на підтримання здоров`я, однак не лікування самої хвороби, оскільки вона є невиліковної і можливо лише підтримувати у ремісії. Стан здоров`я засудженого на даний час стабільним, однак у будь-який момент можлива дихальна недостатність, а саме задуха, у випадку загострення хвороби, в умовах установи виконання покарань, засуджений може померти до моменту його доставки до лікарні.

Пунктом 1 розділу VI Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі визначено, що медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в УВП, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 13 до цього Порядку.

Як убачається з дослідженого у судовому засіданні висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства Одеський Регіональний протипухлинний центр , обстеженому ОСОБА_4 встановлено діагноз аденокарцинома нижньо-середньо-верхньоампулярного відділу прямої кишки сT3N1M1 (HEP, lymph) G2, Стадія IV (ICD-O 81440/3). Морфологічно підтверджено 13.08.2026 р. Вторинний лімфостаз органів мошонки. Хронічна утримка сечі. Постійний катетер.Таким чином, можливо дійти висновку, що стан засудженого ОСОБА_4 суттєво погіршився за час відбуття покарання. Погіршення перебігу захворювання засудженого, перешкоджає його подальшому відбуванню покарання та його утриманні в місцях позбавлення волі, оскільки це загрожує його життю.

За наслідком розгляду комісія прийшла до висновку, що наявне у засудженого ОСОБА_4 захворювання входить до переліку захворювань, що є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення його від подальшого відбування покарання за хворобою.

Відповідно до відповідного пункту Розділу VII Додатку 13 Перелік захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 1348/5/572, злоякісні новоутворення відповідної локалізації та стадії захворювання належать до захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за хворобою..

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 3 статті 50 КК України визначено, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Покарання не може перетворюватися на катування.

Запроваджений інститут звільнення від покарання є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві. Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії для стимулювання виправлення засудженого, адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку. Звільнення від покарання через хворобу пов`язане з фактом захворювання засудженого, коли відбування покарання стає неможливим і реалізація цілей покарання у зв`язку з цим не має реального виконання.

Як було встановлено у судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 , відповідно до медичного висновку має тяжке захворювання, яке є прогресуючим та таким, що не піддається лікуванню та видужанню.

Відповідно до статті 3 (Заборона катування) Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Негативні зобов`язання держави це зобов`язання утримуватись від втручання в права та свободи. Це зобов`язання випливає із формулювання самого тексту статті 3 і вимагає утриматись від будь-яких проявів катування, нелюдського поводження або покарання, такого, що принижує гідність, поводження або покарання. Прикладами порушення цього зобов`язання може слугувати бездіяльність, як причина неналежного поводження (ненадання медичної допомоги). Позитивні зобов`язання держави це обов`язок держави застосувати необхідні засоби задля гарантування прав та свобод людини та уникнення їх порушень.

При цьому, ненадання належної медичної допомоги особі в умовах неволі, неможливість надання такої допомоги з причин недофінансування, відсутності необхідних медичних препаратів, фахівців повністю охоплюється поняттям катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання в розумінні ст. 3 Конвенції.

Як встановлено в судовому засіданні, перебування ОСОБА_4 в умовах неволі, з урахуванням стану здоров`я останнього, стабільного прогресування загострення його хвороби, відсутності необхідних ліків та знаходження його в умовах ізоляції, що підтверджено в судовому засіданні й лікарем, може розцінюватися, як нелюдське поводження.

А за таких обставин, суттєво порушується баланс між зобов`язаннями держави, метою покарання та життям людини і громадянина.

Слід звернути увагу, що такої стадії захворювання ОСОБА_4 досягло саме в умовах ізоляції, де продовжує прогресувати та ставить під загрозу його життя.

На момент же ув`язнення ОСОБА_4 не мав зазначеного захворювання.

Крім того, судом враховано й той факт, що фактично з 8 років позбавлення волі, призначених вироком Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2021 року, він відбув на дату ухвалення рішення 05 років 05 місяців 25 днів.

Окрім цього, судом також було враховано й кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 було визнано винуватим.

У своєму рішенні ЄСПЛ у справі Кардава проти України зазначає, що суд повторює, що належність медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі Блохін проти Росії [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016).

У справі Potoroc проти Румунії ( 37772/17) суд констатував порушення ст. 3 Конвенції, а саме конвенційних гарантій в частині сумісності стану здоров`я заявника з його триманням під вартою.

Відповідно до ст. 7, 8 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Засуджений має право на охорону здоров`я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров`я, за винятком обмежень, передбачених законом.

Положеннями ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Нормами частини 1статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу зобов`язання охороняти право кожної людини на життя. Обов`язками держави з реалізації права на життя, яке є найбільшим і найважливішим із соціальних та правових благ особистості, є створення належних умов для реалізації цього права.

Враховуючи особу засудженого, встановлені в судовому засіданні обставини, пояснення учасників, дослідивши особову справу та медичні документи на засудженого, суд вважає, що подання в.о. начальника Державної установи Одеська виправна колонія ( 14) ОСОБА_7 про застосування ст. 84 КК України до засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 84 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Подання в. о. начальника Державної установи Одеська виправна колонія ( 14) ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання за тяжкою хворобою відносно засудженого про застосування ст. 84 КК України до засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2021 року у зв`язку з тяжкою хворобою, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом 7 днів з дня її оголошення

Суддя ОСОБА_1