Судовий акт у справі № 902/1597/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 902/1597/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бершадської міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 (Маціщук А. В. - головуючий, судді: Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) у справі

за позовом: (1) ОСОБА_1 , (2) Фермерського господарства "Лана Тех"

до Бершадської міської ради

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач-1, ОСОБА_1 ) та Фермерське господарство "Лана Тех" (далі - Позивач-2, ФГ "Лана Тех", Господарство) звернулися до Господарського суду Вінницької області з позовом до Бершадської міської ради (далі - Відповідач, Міська рада) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, в редакції, викладеній у прохальній частині позову.

2. В обґрунтування заявленого позову Позивачі зазначали про те, що ОСОБА_1 як голова Господарства дотримався законодавчо визначеної процедури щодо поновлення, укладеного між сторонами договору оренди землі на новий строк, однак Міська рада неправомірно у такому поновленні відмовила, чим порушила переважне право орендаря на продовження орендних правовідносин.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Розглядаючи заявлений позов, господарський суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив, що 04.09.2015 ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання 31-9011/0/18-15 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 6.5 га на території Війтівської сільської ради Бершадського району для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення.

4. Згідно із наказом від 13.09.2015 2-3626/20-15-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало ОСОБА_1 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 6.5 га на території Війтівської сільської ради Бершадського району для ведення фермерського господарства.

5. 15.03.2017 ОСОБА_1 створив ФГ "Лана Тех" і до Єдиного державного реєстру внесені відомості про вказане господарство за 11481020000001000.

6. Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області наказом від 19.03.2018 2-3538/15-18-СГ затвердило розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та надало в оренду терміном на 7 років вказаному громадянинові земельну ділянку загальною площею 6,5000 га, з кадастровим номером 0520485800:03:004:0130 для ведення фермерського господарства із встановленням орендної плати в розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки.

7. 21.03.2018 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області як орендодавець та ОСОБА_1 як орендар уклали договір оренди землі 241 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого домовились, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0520485800:03:004:0130, площею 6,5000 га.

8. Згідно з п. 8 Договору цей договір укладено на 7 років з моменту укладання. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 20.03.2025.

9. Відповідно до п. п. 9, 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 26 694, 84 грн за 1 рік. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

10. Відповідно до наказу від 17.07.2018 2-9407/15-18-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області вирішило внести зміни до Договору та доручило юридичному управлінню підготувати додаткову угоду про внесення змін в цей Договір.

11. 03.08.2018 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду 488 до Договору, виклавши договір у новій редакції.

12. Так, відповідно до п. п. 1, 2 додаткової угоди в оренду передається земельна ділянка площею 2,7436 га - рілля. Кадастровий номер земельної ділянки - 0520485800:03:004:0152. Згідно з п. п. 5, 9 додаткової угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 101 869, 00 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 12 224, 28 грн за 1 рік.

13. Інші умови Договору, зокрема п. 8 щодо строку його дії залишилися незміненими.

14. 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

15. Отже, згідно з п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 0520485800:03:004:0152 стала землею комунальної власності, а Міська рада - органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено повноваження щодо розпорядження цією ділянкою.

16. 27.12.2024 ОСОБА_1 подав до Міської ради заяву про поновлення Договору на новий строк. У заяві зазначено, що додатками до неї були: копія договору оренди землі та копія додаткової угоди до договору оренди; копія паспорту та коду ІПН; витяг з ДЗК про земельну ділянку; витяг про нормативну грошову оцінку; проєкт додаткової угоди.

17. Міська рада листом від 29.01.2025 01-14/209 за підписом голови повідомила ОСОБА_1 про відмову у продовженні Договору.

18. Означена відмова обґрунтована тим, що у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець може відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. В даному випадку метою відмови орендарю є виставлення права оренди на торги, оскільки за результатами земельних торгів бюджет громади зможе отримати більшу орендну плату за земельну ділянку і таким чином збільшити надходження у бюджет громадян.

19. Проте у подальшому Міська рада листом від 31.03.2025 01-14/655 повідомила ОСОБА_1 про те, що в результаті розгляду заяви від 27.12.2024 про продовження Договору відділом земельних відносин Міської ради підготовлено проєкт рішення з вищезазначеного питання, яке було розглянуто на пленарному засіданні 58 чергової сесії Міської ради 8 скликання 21.03.2025 і за результатами голосування рішення із цього питання не прийнято.

20. У справу надано проєкт рішення Міської ради про відмову у поновленні Договору із змінами, внесеними додатковою угодою 488 від 03.08.2018 та витяг з протоколу пленарного засідання Міської ради від 21.03.2025, з якого вбачається, що рішення про відмову у поновленні Договору дійсно не прийнято.

21. Вважаючи, що Міська рада протиправно відмовила у поновленні Договору, ОСОБА_1 і ФГ "Лана Тех" звернулися із позовом до суду у цій справі з вимогою визнати додаткову угоду, яка додавалася до заяви про поновлення Договору укладеною.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

22. Розглянувши заявлений позов, Господарський Вінницької області рішенням від 12.02.2026 відмовив у його задоволенні.

23. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що у спірних правовідносинах листи орендодавця є достатнім підтвердженням його відмови від подальшої пролонгації Договору на новий строк, що в свою чергу спростовує доводи Позивачів про необхідність оформлення відповідної відмови рішенням сесії Міської ради. Водночас суд виснував, що за відсутності волевиявлення Міської ради на продовження орендних відносин, про що орендар повідомлений у передбачений законом строк, відсутні підстави вважати поведінку орендодавця недобросовісною, що з цих підстав виключає можливість задоволення заявленого позову.

24. Переглянувши справу в апеляційному порядку, Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 19.05.2026 рішення місцевого господарського суду скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

25. Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції констатував, що з встановлених обставин цієї справи слідує, що орендар до закінчення строку оренди завчасно, в узгоджений у Договорі строк, звернувся до орендодавця з проєктом відповідної додаткової угоди, який останній мав розглянути і або погодитися з ним, або відхилити, або за необхідності провести з орендарем переговори щодо нового строку оренди або зміни умов. Натомість, міський голова одноособово повідомив орендаря про відмову у поновленні Договору, в той час як рішення Міської ради про таку відмову не приймалося. За таких обставин, у даному випадку Відповідач, як власник земельної ділянки, фактично ухилився від проведення переговорів із землекористувачем та узгодження істотних умов для реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, відтак вимог орендного законодавства не врахував і допустив порушення згаданого права ФГ "Лана Тех".

26. У спірних правовідносинах Господарство є належним користувачем земельної ділянки за Договором, а звернення ОСОБА_1 та ФГ "Лана Тех" із позовом і визначення у тексті додаткової угоди саме Позивача-1, а не Позивача-2 не є підставою для відмови у задоволені позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди.

Касаційна скарга

27. Не погодившись із постановою апеляційного суду, Міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи скаржника

28. Касаційна скарга подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

29. В обґрунтування зазначених підстав Відповідач вказує про неправильне застосування та порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а також про те, що:

29.1. суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що спір у цій справі не є господарським та не належить до юрисдикції господарського суду, оскільки позов заявлено не суб`єктом господарювання, а фізичною особою і такий позов спрямований на укладення додаткової угоди саме з такою особою;

29.2. суд апеляційної інстанції проігнорував, що з моменту створення фермерського господарства фактичним та юридичним орендарем земельної ділянки стає це господарство, а не фізична особа, яка отримувала земельну ділянку; у цій частині суд не врахував аналогічних за змістом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.06.2020 у справі 922/989/18, від 13.03.2018 у справі 348/92/16-ц, від 20.06.2018 у справі 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі 606/2032/16-ц, від 01.04.2020 у справі 320/5724/17, від 30.06.2020 у справі 927/79/19;

29.3. суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, фактично підмінив волевиявлення власника земельної ділянки власним розсудом; у цій частині суд неправильно витлумачив правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2020 у справі 688/2908/16-ц, оскільки лишив поза увагою, що така позиція сформована касаційним судом за інших фактичних обставин справи, тобто у неподібних правовідносинах.

Узагальнені доводи інших учасників справи

30. У відзиві на касаційну скаргу Позивачі заперечують проти доводів Міської ради, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Висновки суду попередньої інстанцій поділяють, наполягаючи на їх правильності та законності. За цим просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржену постанову залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

31. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, про що 06.07.2026 постановив відповідну ухвалу.

32. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників Позивачів (Шишковська А. Б.) і Відповідача (Тимощук Є. С.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

35. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

36. Отже, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

37. Так, у постанові від 05.10.2022 справі 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду вказала таке.

37.1. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

37.2. Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

37.3. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

37.4. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

37.5. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

37.6. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

37.7. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

37.8. Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

37.9. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

37.10. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у відповідній редакції) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського

господарства, відповідно до закону.

37.11. У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

37.12. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство".

37.13. За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

37.14. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

37.15. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

37.16. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

37.17. Отже, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

37.18. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

37.19. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

37.20. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у справі 922/1830/19 дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі 619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі 621/2501/18, від 15.01.2020 у справі 698/119/18, від 12.05.2020 у справі 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

37.21. З метою ж забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

38. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги Міської ради про те, що спір у цій справі не належить до юрисдикції господарського суду суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі 922/1830/19, а тому колегією суддів визнаються необґрунтованими і за цим відхиляються.

39. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі 922/989/18 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) суд касаційної інстанції надав такі висновки.

39.1. З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

39.2. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі 615/2197/15-ц).

40. Подібні висновки містяться також і в інших постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

41. Поряд з цим, у постанові від 30.06.2020 у справі 927/79/19 Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки.

41.1. Нормами Закону 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону 973-IV переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі.

41.2. Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено частиною першою статті 8-1 Закону 161-XIV, а здійснюється встановлений нормами Закону 973-IV перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

42. Виходячи з наведеного, як підставно зазначає Міська рада, у спірних правовідносинах саме ФГ "Лана Тех" є законним користувачем спірної земельної ділянки, тоді як ОСОБА_1 у цих відносинах є лише представником цього господарства, а не їх самостійним учасником.

43. Вказане жодним чином не впливає на визначення юрисдикційної приналежності цього спору, однак безумовно свідчить про те, що права ОСОБА_1 як фізичної особи у цих відносинах не порушені.

44. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

45. Особа, яка звертається до суду з позовом, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові. При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

46. Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (подібний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі 910/6642/18).

47. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (відповідний правовий висновок, зокрема, наведено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі 910/6091/19, від 29.08.2023 у справі 910/5958/20).

48. Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, а сторони не заперечували, що речове право оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку перейшло до створеного ним Господарства, то його права та інтереси у спірних правовідносинах Міською радою не порушені, що в силу наведених норм та висновків Верховного Суду є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, в той час як суд апеляційної інстанції помилково дійшов протилежних висновків.

49. Водночас оскільки ФГ "Лана Тех" є стороною Договору та виступає і стороною цього спору, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що зазначення у тексті спірної додаткової угоди про її укладення з ОСОБА_1 , а не з безпосередньо очолюваним ним Господарством саме по собі підставою для відмови у позові ФГ "Лана Тех" не являється та за конкретних обставин спірних правовідносин навпаки може вважатися проявом надмірного формалізму.

50. Таким чином у цій частині доводи касаційної скарги Відповідача свого підтвердження не знаходять і колегією суддів відхиляються як безпідставні та декларативні.

51. В свою чергу аргументи Міської ради про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, фактично підмінив волевиявлення власника земельної ділянки власним розсудом колегія суддів не розглядає, адже підставами касаційного оскарження такі аргументи не обґрунтовані. Скаржник не наводить висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, які суд апеляційної інстанції не врахував. Згадана ж у цій частині постанова Верховного Суду від 29.09.2020 у справі 688/2908/16-ц за твердженням самого скаржника стосується правовідносин, які не є подібними, а доводи щодо висновків із неї не узгоджуються з приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

52. Виходячи з наведеного, неправильного застосування чи порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині висновків щодо задоволення позовних вимог ФГ "Лана Тех", Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

54. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

55. Під час касаційного розгляду Верховний Суд встановив неправильне застосування та порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому постанова суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

56. З урахуванням наведеного, оскаржена постанова підлягає також скасуванню в частині розподілу судового збору щодо стягнення таких сум з Відповідача на користь Позивача-1.

57. В частині ж висновків апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог ФГ "Лана Тех" Верховний Суд неправильного застосування чи порушення правових норм не встановив, а тому постанова суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

58. У відзиві на касаційну скаргу адвокат Позивачів - Шишковська А. Б. заявила про стягнення з Відповідача 25 000 грн судових витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції.

59. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі до відзиву додано: (1) копію Договору про надання правничої допомоги від 17.07.2026; (2) копію платіжної інструкції від 17.07.2026 про сплату ФГ "Лана Тех" ФОП Шишковській А. Б. 25 000 грн в якості оплати за юридичний супровід за договором від 17.07.2026.

60. Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

61. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

62. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

63. 26.08.2026 до суду касаційної інстанції надійшло клопотання Міської ради про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яке узагальнено мотивовано тим, що заявлений розмір цих витрат є необґрунтованим, недоведеним належними доказами, завищеним та неспівмірним із наданими адвокатом послугами.

64. Дослідивши заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням змісту Договору про надання правничої допомоги від 17.07.2026, поданих доказів та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, беручи до уваги клопотання Міської ради про зменшення цих витрат, критерії їх реальності, співмірності та розумності, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати при касаційному перегляді судового рішення у справі 902/1597/25 у розмірі 25 000 грн є завищеними та неспівмірними із наданими адвокатом послугами. У спірних правовідносинах суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим для відшкодування розміром таких витрат 5 000 грн, а в задоволенні іншої частини відмовляє.

65. Також у зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги з Позивача-1 на користь Відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 844, 80 грн.

За таких обставин, керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Бершадської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у справі 902/1597/25 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь з Бершадської міської ради судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги - скасувати, залишивши у цій частині в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 12.02.2026. В іншій частині вказану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3. Стягнути з Бершадської міської ради (24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Бершадь, вул. Героїв України, будинок 23, код ЄДРПОУ 04051033) на користь Фермерського господарства "Лана Тех" (24412, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Війтівка, вул. Затишна, будинок 18, код ЄДРПОУ 41215682) 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бершадської міської ради (24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Бершадь, вул. Героїв України, будинок 23, код ЄДРПОУ 04051033) 4 844, 80 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.