Судовий акт у справі № 910/12927/23 (910/12973/25)

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 910/12927/23 (910/12973/25)

07 вересня 2026 року

м. Київ

справа 910/12927/23 (910/12973/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток"

про розподіл судових витрат

за результатом розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К.Сіті"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026

у справі 910/12927/23 (910/12973/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток Трейд"

про визнання відсутнім права вимоги

в межах справи 910/12927/23

за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа 910/12927/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (далі - ТОВ "Паверсток", боржник, відповідач) на стадії ліквідаційної процедури боржника, введеної постановою цього суду від 17.07.2024.

У межах зазначеної справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. Сіті" (далі - ТОВ "Н.С.К. Сіті", позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ТОВ "Паверсток", у якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило визнати відсутнім у відповідача права вимоги з оплати електричної енергії у розмірі 1 377 018,15 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу 32030 від 16.06.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі 910/12927/23 (910/12973/25) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленими судовими рішеннями, позивач - ТОВ "Н.С.К.Сіті" оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою від 05.06.2026 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Н.С.К.Сіті" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі 910/12927/23 (910/12973/25); призначив касаційну скаргу до розгляду на 29.07.2026 о 11:15.

Відповідач (ТОВ "Паверсток" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Череватого Л. Б.) подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Також у відзиві відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести в зв`язку із розглядом справи, що включає в себе витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 50 000,00 грн.

28.07.2026 відповідач (заявник) подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний Суд" заяву про розподіл судових витрат, у якій заявник просив стягнути на свою користь із скаржника (ТОВ "Н.С.К.Сіті") витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Постановою від 29.07.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Огороднік К. М.- головуючий, Васьковський О. В., Погребняк В. Я.) залишив касаційну скаргу ТОВ "Н.С.К.Сіті" без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі 910/12927/23 (910/12973/25) залишив без змін.

При цьому розподіливши лише витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд у мотивувальній частині зазначеної постанови зауважив, що питання розподілу витрат на правничу допомогу за результатом розгляду поданої відповідачем 28.07.2026 (у переддень судового засідання) заяви про розподіл судових витрат буде вирішено шляхом ухвалення додаткової постанови з метою надання позивачу можливості реалізації процесуального права на подання заперечень на означену заяву.

31.07.2026 позивач (скаржник) подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний Суд" заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас з огляду на перебування у відпустці судді Васьковського О. В. з 31.07.2026 до 01.09.2026 та судді Погребняка В. Я. з 31.07.2026 до 28.08.2026 та з 29.08.2026 до 30.08.206 (згідно із відповідними наказами В. о. голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), розгляд заяви відповідача та вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу здійснено судом касаційної інстанції у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх необхідних процесуальних дій і забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Крім того, 26.08.2026 через підсистему "Електронний Суд" відповідач подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, зокрема просив ухвалити додаткову постанову у справі 910/12927/23 (910/12973/25), в якій вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а саме - стягнути з ТОВ "Н.С.К.Сіті" на користь ТОВ "Паверсток" суму в розмірі 50 000,00 грн зазначених витрат.

Ухвалою від 02.09.2026 Верховний Суд, зокрема, постановив прийняти до розгляду заяву ТОВ "Паверсток" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу у справі 910/12927/23 (910/12973/25) та здійснити розгляд заяви в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

03.09.2026 позивач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний Суд" заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши у порядку письмового провадження заяву відповідача про розподіл судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної заяви з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Підпункт в) пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України передбачає зазначення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

Згідно з частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, у відзиві на касаційну скаргу, який є першою заявою, поданою під час касаційного провадження, відповідач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які планує понести зв`язку з розглядом цієї господарської справи 910/12927/23 (910/12973/25) в суді касаційної інстанції включає в себе витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн без ПДВ.

Отже, вказавши у відзиві на касаційну скаргу відповідну інформацію щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, заявник дотримався вимог, передбачених частиною першою статті 124 ГПК України.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Постанова Верховного Суду у цій справі 910/12927/23 (910/12973/25) ухвалена 29.07.2026, тоді як заяву про розподіл судових витрат, що містить докази понесення витрат на правничу допомогу, подано відповідачем 28.07.2026, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.

Таким чином, оскільки у постанові Верховного Суду від 29.07.2026 у цій справі містяться висновки щодо розподілу судових витрат лише зі сплати судового збору, колегія суддів вважає за необхідне здійснити за заявою відповідача розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом ухвалення цього додаткового рішення (постанови).

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Водночас загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі 922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постановах від 19.02.2022 у справі 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Лавентс проти Латвії", "Ніколова проти Болгарії", "Єчюс проти Литви").

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У цій справі, що розглядається, у заяві про розподіл судових витрат відповідач визначив розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті 129 ГПК України заявником надано копії, зокрема, таких документів: витягу з Договору про надання правничої допомоги 3 від 08.06.2026 (далі - Договір), Додаткової угоди 11 до Договору (далі - Додаткова угода), Акта про надання правової допомоги 14 від 17.06.2026, Рахунку 10 від 17.06.2026, Платіжної інструкції 2260 від 19.06.2026.

З наданих документів слідує, що між ТОВ "Паверсток" (Клієнт) та Професійним адвокатським об`єднанням "Правовий Альянс" (Об`єднання) було укладено Договір, згідно з умовами пункту 3 якого Сторони можуть узгодити надання додаткових послуг з метою надання правової допомоги Клієнту, зокрема: з підготовки процесуальних документів (відзивів, пояснень, клопотань, заяв, тощо); участі в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються Клієнтом; представлення інтересів Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів; та інше, про що укладають додаткову угоду. Розмір гонорару (вартість додаткових послуг) за надання правової допомоги встановлюються в додаткових угодах до цього Договору по кожну дорученню окремо.

За змістом пункту 1 Додаткової угоди сторони погодили, що Клієнт доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання в межах умов Договору, надати додаткові послуги з підготовки процесуальних документів в суді касаційної інстанції в рамках розгляду касаційної скарги ТОВ "Н.С.К.Сіті" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі 910/12927/23 (910/12973/25), зокрема: відзиву на касаційну скаргу з додатками, заяви про розподіл витрат з додатками тощо.

Згідно пункту 2 Додаткової угоди вартість додаткових послуг, визначених пунктом 1 цієї Додаткової угоди, складає 50 000,00 грн без ПДВ

За змістом Акта про надання правової допомоги 14 від 17.06.2026 сторони підтвердили, що Об`єднанням були надані такі послуги Клієнту, а саме:

- підготовка відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Н.С.К.Сіті" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у справі 910/12927/23 (910/12973/25) - 11 год.;

- підготовка проекту заяви про розподіл судових витрат з додатками - 1,5 год.;

Наявними у матеріалах справи доказами (платіжною інструкцією 2260 від 19.06.2026) підтверджується факт перерахування Клієнтом (ТОВ "Паверсток") на користь Об`єднання 50 000,00 грн.

Своєю чергою, у поданому до суду касаційної інстанції клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивач - ТОВ "Н.С.К.Сіті" зазначив, що заява ТОВ "Паверсток" про розподіл судових витрат в частині стягнення 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, встановленим частинами 4, 5 статті 126 ГПК України, та сталій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду:

- не відповідає критерію реальності, оскільки представництво інтересів ТОВ "Паверсток" протягом усього розгляду справи здійснював особисто ліквідатор, а не адвокати Об`єднання;

- не відповідає критерію необхідності, оскільки ліквідатор як арбітражний керуючий, який має профільну юридичну освіту, статус суб`єкта незалежної професійної діяльності та отримує грошову винагороду за здійснення своїх повноважень у справі про банкрутство, спроможний самостійно здійснювати підготовку процесуальних документів, у тому числі на стадії касаційного оскарження;

- не відповідає критерію співмірності та розумності, оскільки правова позиція в касаційній інстанції за своєю суттю дублює позицію, викладену в судах першої та апеляційної інстанцій, а заявлений фіксований гонорар у розмірі 50 000,00 грн явно неспівмірний з обсягом фактично виконаних робіт.

З огляду на таке, позивач у вказаному клопотанні просить відмовити повністю в задоволенні заяви ТОВ "Паверсток" про розподіл судових витрат у справі 910/12927/23 (910/12973/25) щодо стягнення з ТОВ "Н.С.К.Сіті" 50000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в разі незгоди суду з цією вимогою - зменшити заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру, співмірного з фактичним обсягом та складністю виконаної роботи.

Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним переглядом справи, а також наведені позивачем у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що доводи позивача щодо неспівмірності визначеної заявником суми частково знаходять своє підтвердження та є підставою зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, через недотримання вимог стосовно співмірності таких витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

У контексті зазначеного колегія суддів керується тим, що витрати з оплати фіксованого гонорару в розмірі 50 000,00 грн заявник поніс у зв`язку з отриманням послуг з підготовки процесуальних документів у суді касаційної інстанції, а саме відзиву на касаційну скаргу та заяви про розподіл судових витрат (що є в інтересах самого представника).

Однак, Верховний Суд вважає безпідставним включення до складу правничих послуг "підготовки заяви про розподіл судових витрат", оскільки ця дія не передбачає додаткового самостійного правового результату при розгляді спору по суті.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі 910/9714/22 також наголосила, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактичною заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн, які просить відшкодувати заявник (відповідач), стосуються виключно послуг з підготовки відзиву на касаційну скаргу.

Однак, як обґрунтовано стверджує позивач, предметом розгляду в суді касаційної інстанції є касаційна скарга ТОВ "Н.С.К.Сіті" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 у цій справі, якими у задоволенні позову вже було відмовлено, зокрема, з урахуванням позиції, викладеної ТОВ "Паверсток" (в особі ліквідатора банкрута) ще у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції. При цьому відзив на касаційну скаргу відтворює та узагальнює правову позицію, вже сформовану та подану відповідачем на попередніх стадіях розгляду справи, включно з відзивом на позовну заяву та відзивом на апеляційну скаргу.

З урахуванням наведеного, дискреційних повноважень, наданих суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, а також заперечень позивача щодо співмірності заявленого відповідачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та переліку наданих адвокатом послуг, колегія суддів вважає, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн, оскільки цей розмір, є обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності означених витрат.

У іншій частині заявлений розмір витрат на правничу допомогу, на переконання суду, не є співмірним з урахуванням складності справи, витраченого часу та обсягом наданих послуг, а тому задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведених мотивів, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Паверсток" (в особі ліквідатора банкрута) про розподіл судових витрат та присудження до стягнення з ТОВ "Н.С.К.Сіті" на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 16 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 240, 244, 300, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" про розподіл судових витрат (на правничу допомогу) у справі 910/12927/23 (910/12973/25) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К.Сіті" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 25; код ЄДРПОУ 38091665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4; код ЄДРПОУ 43016569) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Паверсток" про розподіл судових витрат в іншій частині відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва .

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк