Судовий акт у справі № 913/866/21(913/213/25)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

Справа 913/866/21(913/213/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Луб В. В.;

представник ТОВ "Баядера Логістик" - Нестерова І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (вх. 2622/2026)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2026

у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В. -головуючий, Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

та рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у складі судді Віннікова С.В.

у справі 913/866/21 (913/213/25)

за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" в особі арбітражного керуючого Орлової Т.А.;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновників,

у межах справи 913/866/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т",

ВСТАНОВИВ:

Перед Верховним Судом у цій справі постало питання притягнення до субсидіарної відповідальності осіб за зобов`язаннями боржника.

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (далі - ТОВ "Сагітта-Т") в особі арбітражного керуючого Орлової Т.А. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі - ТОВ "Баядера Логістик") звернулися до Господарського суду Луганської області з позовом про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновників - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) та стягнення з них солідарно на користь ТОВ "Сагітта-Т" 2 914 660, 00 грн.

2. Обґрунтовуючи заяву, позивачі зазначили, що у період з 01.01.2017 по 08.08.2018 ТОВ "Сагітта-Т" використовувалося як "операційна компанія" засновниками та керівниками торговельної мережі "Віртус". Заявники посилалися, зокрема, на рух коштів за банківськими рахунками товариства, відповідно до якого за вказаний період оборот коштів становив понад 508 млн грн, при цьому значні суми коштів перераховувалися як фінансова допомога фізичним та юридичним особам.

3. Щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявники стверджували, що саме в період їхнього керівництва та участі у товаристві воно отримало значне боргове навантаження, зокрема внаслідок укладення договорів безвідсоткової позики та надання фінансової допомоги. Заявники посилалися на неповернення таких коштів та зазначали, що частина фінансової допомоги перераховувалася, зокрема, на користь осіб та підприємств, пов`язаних із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

4. У зв`язку з цим заявники вважали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми діями щодо укладення відповідних договорів та розпорядження коштами товариства, а також бездіяльністю щодо повернення наданих коштів і погашення заборгованості спричинили погіршення фінансового стану ТОВ "Сагітта-Т" та його подальше банкрутство.

5. Щодо ОСОБА_3 заявники зазначали, що після набуття ним статусу керівника та єдиного засновника ТОВ "Сагітта-Т" первинні фінансові документи щодо діяльності боржника, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності розпоряднику майна, а в подальшому ліквідатору, передані не були. На думку заявників, така бездіяльність перешкоджала встановленню майнового стану боржника, його активів та можливості погашення кредиторської заборгованості.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. ТОВ "Сагітта-Т" було зареєстроване як юридична особа, при цьому відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру ОСОБА_1 з 2013 року до 08.08.2018 була засновником та директором товариства.

7. 19.10.2017 до складу засновників ТОВ "Сагітта-Т" було введено ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 200 000 грн, у зв`язку з чим частку ОСОБА_1 було зменшено з 2 000 000 грн до 1 800 000 грн.

8. У лютому 2017 року торговельна мережа "Віртус" повідомила своїх бізнес-партнерів про створення ТОВ "Сагітта-Т" як операційної компанії. Відповідний лист підписали директор торговельної мережі "Віртус" ОСОБА_4 , директор ТОВ "Горяц-Т" ОСОБА_1 , директор ЦКФ "Юна-Сервіс" ТОВ ОСОБА_5 та директор ТОВ "Сагітта-Т" ОСОБА_1 .

9. У період з 01.01.2017 по 08.08.2018 за банківськими рахунками ТОВ "Сагітта-Т" проходили значні суми коштів. Загальний оборот коштів за цей період становив понад 508 852 925,05 грн.

10. З рахунку ТОВ "Сагітта-Т", відкритого в АТ "Райффайзен Банк", у цей період було перераховано фінансову допомогу на загальну суму 19 672 430 грн, зокрема: 15 614 000 грн - фізичній особі ОСОБА_4 , який був генеральним директором торговельної мережі "Віртус"; 2 503 000 грн - ТОВ "Мегаполис ЮГ", керівником якого була ОСОБА_1 ; 1 391 000 грн - ТОВ "Горяц-Т", засновником, керівником та підписантом якого була ОСОБА_1 ; 88 550 грн - ТОВ "Меблі Іллічівськ", засновником та керівником якого був ОСОБА_4 ; 69 500 грн - ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ, засновником та керівником якого був ОСОБА_4 ; 5 480 грн - ТОВ "ОЛ-Драйв", засновником та керівником якого був ОСОБА_4 .

11. З рахунку ТОВ "Сагітта-Т", відкритого в ПАТ "МТБ Банк", було перераховано фінансову допомогу на загальну суму 24 702 203 грн, у тому числі: 60 000 грн - ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ; 22 608 203 грн - видано з каси банку невстановленій особі; 119 100 грн - перераховано на рахунок ФОП Матковської Л.І.; 974 000 грн - перераховано на рахунок ФОП Бурсук О.В.; 848 000 грн - перераховано на рахунок ФОП Матковської О.О.; 212 000 грн - перераховано на рахунок ФОП Шендерей В.В.

12. При цьому судами встановлено, що надані ТОВ "Сагітта-Т" позики та фінансова допомога позичальниками товариству не поверталися. Загальна заборгованість за такими операціями становила 44 374 633 грн. Водночас відповідні договори не були надані ані до матеріалів справи про банкрутство, ані до матеріалів справи про покладення субсидіарної відповідальності, а також не були передані розпоряднику майна та ліквідатору, що унеможливило їх стягнення.

13. Під час розгляду грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство було встановлено, що у 2017- 2018 роках ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладали з ТОВ "Сагітта-Т" договори про надання безвідсоткової позики.

14. Відповідно до податкових документів з 2018 року ТОВ "Сагітта-Т" господарської діяльності не здійснювало. Незважаючи на це, за документами грошові кошти на виконання договорів безвідсоткової позики вносилися позикодавцями до каси товариства майже щоденно, у тому числі у вихідні та святкові дні, через головного бухгалтера ОСОБА_7 , у розмірі 50 000 грн щоденно, про що зазначалося у квитанціях до прибуткових касових ордерів.

15. Разом з тим аналіз руху коштів за банківськими рахунками ТОВ "Сагітта-Т" показав, що зазначені у квитанціях суми на рахунки товариства фактично не надходили.

16. В акті Головного управління ДФС в Одеській області від 17.07.2018 1544/15-32-14-01/33072323 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Сагітта-Т", яка проводилася з 25.06.2018 по 10.07.2018, зазначено, що штатним розписом товариства посада головного бухгалтера не передбачалася, а відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТОВ "Сагітта-Т" була його керівник ОСОБА_1 .

17. 08.08.2018 відповідно до відомостей ЄДР керівника ТОВ "Сагітта-Т" було змінено: замість ОСОБА_1 керівником зазначено ОСОБА_8 .

18. Водночас під час розгляду грошових вимог кредиторів було встановлено, що окремі договори оренди та позики від 01.08.2018 від імені ТОВ "Сагітта-Т" були підписані ОСОБА_8 , хоча станом на цю дату керівником товариства за даними ЄДР залишалася ОСОБА_1 , а зміна керівника на ОСОБА_8 відбулася лише 08.08.2018.

19. У подальшому, 09.10.2019, керівником та засновником ТОВ "Сагітта-Т" став ОСОБА_3 . Судом встановлено, що після набуття відповідного статусу ОСОБА_3 не вжив належних заходів для з`ясування та поліпшення фінансового стану підприємства, не подав заяву про банкрутство, не передав розпоряднику майна та ліквідатору документацію товариства і фактично усунувся від управління підприємством.

20. На виконання ухвали Господарського суду Луганської області від 16.12.2021 арбітражна керуюча Орлова Т.О. неодноразово зверталася до керівника (засновника) ТОВ "Сагітта-Т" із запитами про надання документів, необхідних для виконання її повноважень, а також вимагала провести інвентаризацію майна товариства. Керівником товариства фінансову, бухгалтерську та господарську документацію арбітражному керуючому не було передано, а проведення інвентаризації майна боржника за участю розпорядника майна не призначалося.

21. 28.10.2024 Господарський суд Луганської області визнав ТОВ "Сагітта-Т" банкрутом та призначив арбітражну керуючу Орлову Т.О. ліквідатором.

22. У ліквідаційній процедурі проведено інвентаризацію необоротних активів, запасів, матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій, а також розрахунків з дебіторами і кредиторами. За результатами інвентаризації активів, які належали б ТОВ "Сагітта-Т" на праві власності, не виявлено.

23. Погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство не відбувалося. За даними, наведеними в постанові апеляційного суду, сума вимог кредиторів відповідно до реєстру визнаних вимог становила 2 914 660,32 грн.

24. У справі також наявний висновок судово-економічної експертизи від 04.06.2025, проведеної в межах кримінального провадження 12019161470000184. За результатами дослідження фінансової звітності ТОВ "Сагітта-Т" за 2016- 2018 роки експертом зроблено висновок про наявність ознак доведення підприємства до банкрутства станом на 01.01.2019.

25. За даними цієї експертизи, фінансова звітність ТОВ "Сагітта-Т" за І квартал 2019 року не містила показників здійснення господарської діяльності, у зв`язку з чим експерт дійшов висновку, що в І кварталі 2019 року товариство фінансово-господарської діяльності не здійснювало.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

26. 12.01.2026 рішенням Господарського суду Луганської області у справі 913/866/21 (913/213/25) заяви ТОВ "Сагітта-Т" в особі арбітражного керуючого Орлової Т.А. та ТОВ "Баядера Логістик" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновників - задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ "Сагітта-Т" суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 2 914 660,32 грн.

27. Дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ознак неплатоспроможності ТОВ "Сагітта-Т" та його доведення до банкрутства у 2017- 2018 роках. При цьому суд урахував висновок судово-економічної експертизи від 04.06.2025 СЕ-19/116-25/7887-ЕК, згідно з яким станом на 31.12.2018 фінансова залежність товариства від кредиторів становила 96,8 відсотка. У сукупності з іншими доказами суд визнав цей висновок таким, що підтверджує наявність ознак неплатоспроможності та доведення ТОВ "Сагітта-Т" до банкрутства саме у 2017- 2018 роках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

28. Щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що у зазначений період вона одночасно була директором та засновником ТОВ "Сагітта-Т", а тому безпосередньо здійснювала управління товариством. Суд пов`язав із її діяльністю укладення договорів про надання безвідсоткових позик та фінансової допомоги, у тому числі з особами, пов`язаними з товариством, а також невжиття належних заходів для погашення кредиторської заборгованості та повернення коштів, переданих за такими договорами. За висновком суду, такі дії та бездіяльність вплинули на фінансовий стан товариства та призвели до його неплатоспроможності.

29. Щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував, що з 19.10.2017 вона була засновником ТОВ "Сагітта-Т", а також її участь у діяльності товариства у період, який передував припиненню господарської діяльності та подальшому банкрутству. У сукупності з іншими встановленими обставинами суд дійшов висновку про її причетність до погіршення фінансового стану товариства та доведення його до банкрутства. Саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції визначив особами, діями яких у 2017- 2018 роках було зумовлено виникнення ознак неплатоспроможності боржника.

30. Щодо ОСОБА_3 , який з 05.10.2019 виконував обов`язки керівника підприємства та став його єдиним засновником, суд встановив, що первинні фінансові документи щодо діяльності ТОВ "Сагітта-Т", печатки, штампи, матеріальні та інші цінності розпоряднику майна, а надалі ліквідатору передані не були. Крім того, на неодноразові запити арбітражної керуючої Орлової Т.А. про надання документів щодо діяльності товариства ОСОБА_3 жодної документації боржника не надав.

31. З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов висновку, що після набуття статусу керівника та засновника ОСОБА_3 не вжив належних заходів для з`ясування та поліпшення фінансового стану підприємства, не подав заяву про банкрутство, не передав розпоряднику майна та ліквідатору документацію товариства і фактично усунувся від управління підприємством. Таку поведінку суд визнав недобросовісною та такою, що давала підстави для покладення на нього субсидіарної відповідальності.

32. Водночас суд першої інстанції не встановив підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_8 . Суд урахував, що відповідно до відомостей ЄДР 08.08.2018 керівником ТОВ "Сагітта-Т" замість ОСОБА_1 був зазначений ОСОБА_8 , однак під час допиту 04.06.2019 останній повідомив, що йому невідомо про те, що він є засновником та директором ТОВ "Сагітта-Т", а також що він не обізнаний про діяльність підприємства та тривалий час не перебував в Одесі.

33. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_8 фактично не здійснював управління ТОВ "Сагітта-Т" та не підписував документи від його імені. Відтак суд не встановив його участі у господарській діяльності товариства чи у прийнятті рішень, які призвели до його банкрутства, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_8 субсидіарної відповідальності за зобовязаннми боржника.

34. Визначаючи розмір відповідальності, суд першої інстанції врахував, що у справі про банкрутство ТОВ "Сагітта-Т" ліквідаційна маса не була сформована у зв`язку з відсутністю у боржника будь-яких активів, а вимоги кредиторів не погашалися. Відповідно до реєстру визнаних вимог кредиторів їх сума становила 2 914 660,32 грн. Суд визначив вказану суму як розмір субсидіарної відповідальності.

35. За результатами розгляду заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення ТОВ "Сагітта-Т" до банкрутства, тоді як щодо ОСОБА_8 відповідних обставин не встановлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

36. 31.03.2026 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі 913/866/21 (913/213/25) залишено без змін.

37. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

38. Щодо ОСОБА_1 суд виходив із того, що вона у період з 01.01.2017 по 08.08.2018 була директором та засновником ТОВ "Сагітта-Т". Суд врахував встановлений за банківськими виписками значний рух коштів по рахунках товариства як фінансової допомоги фізичним і юридичним особам. При цьому отримані товариством кошти не були повернуті, а відповідні договори не були передані розпоряднику майна та ліквідатору. Суд також погодився з висновком першої інстанції щодо сумнівності доцільності таких операцій за наявності у товариства вільних коштів та одночасного здійснення операцій з фінансової допомоги.

39. Суд апеляційної інстанції врахував обставини щодо внесення до каси товариства коштів за договорами безвідсоткової позики майже щоденно, у тому числі у вихідні та святкові дні, по 50 000 грн, тоді як відповідні суми на банківські рахунки ТОВ "Сагітта-Т" не надходили. З урахуванням цих обставин та змісту акта податкової перевірки, відповідно до якого відповідальною за фінансово-господарську діяльність товариства була ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про її вплив на фінансовий стан підприємства.

40. Щодо ОСОБА_2 апеляційний суд виходив із того, що з 19.10.2017 вона була учасником ТОВ "Сагітта-Т" та входила до складу найвищого органу управління товариства - загальних зборів учасників. Суд дійшов висновку, що як учасник вона мала можливість впливати на діяльність товариства та брати участь у прийнятті ключових управлінських рішень. У сукупності з установленими фінансовими операціями товариства суд визнав доведеною її причетність до погіршення фінансового стану ТОВ "Сагітта-Т".

41. При цьому апеляційний суд врахував висновок судово-економічної експертизи від 04.06.2025 СЕ-19/116-25/7887-ЕК, проведеної у межах кримінального провадження, згідно з яким фінансова залежність ТОВ "Сагітта-Т" від кредиторів станом на 31.12.2018 становила 96,8 відсотка та свідчила, за висновком експерта, про ознаки доведення товариства до банкрутства.

42. Суд апеляційної інстанції також відхилив заперечення відповідачів щодо банківських виписок, зазначивши, що ТОВ "Баядера Логістик" надало їх у форматах .xlsx та PDF на електронних носіях, а відповідачі мали можливість ознайомитися з ними та надати свої пояснення і заперечення, однак цим правом не скористалися.

43. Щодо ОСОБА_3 апеляційний суд погодився з тим, що після набуття ним статусу керівника та засновника ТОВ "Сагітта-Т" 09.10.2019 він не вжив належних заходів для з`ясування та поліпшення фінансового стану підприємства, не подав заяву про його банкрутство та не відповідав на запити арбітражного керуючого. Крім того, він не виконав вимоги постанови Господарського суду Луганської області від 28.10.2024 щодо передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації банкрута, печатки, штампа, матеріальних та інших цінностей. Ці обставини апеляційний суд розцінив як бездіяльність, яка була пов`язана з продовженням неплатоспроможності боржника та неможливістю задоволення вимог кредиторів.

44. Водночас апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції щодо ОСОБА_8 та відхилив доводи апелянтів про те, що саме він з 31.07.2018 став єдиним засновником товариства та фактично контролював його діяльність. Суд зазначив, що хоча за даними Єдиного державного реєстру з 08.08.2018 ОСОБА_8 був зазначений керівником ТОВ "Сагітта-Т", під час його допиту у кримінальному провадженні він заперечував обізнаність про свій статус директора та засновника товариства, а також повідомив, що не знає про діяльність підприємства та тривалий час не перебував в Одесі. Крім того, у справі про банкрутство було встановлено, що договори оренди та позики від 01.08.2018, які містили підпис від імені ОСОБА_8 , фактично ним не підписувалися. З огляду на сукупність цих обставин апеляційний суд погодився з висновком, що ОСОБА_8 фактично не здійснював управління ТОВ "Сагітта-Т", не підписував документи від його імені та не брав участі у прийнятті рішень, які призвели до банкрутства.

45. Суд зазначив, що у цій справі ліквідаційна маса не сформована через відсутність у боржника майна, майнових прав та грошових коштів, а кредиторські вимоги залишилися непогашеними. За висновком суду, непередання керівником боржника документації фактично унеможливило виконання ліквідатором її повноважень.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

46. У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі 913/866/21(913/213/25); ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Сагітта-Т" в особі арбітражного керуючого Орлової Т. А та ТОВ "Баядера Логістик" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовити повністю.

47. Касаційне провадження відкрито на підставах, визначених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

48. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ ), частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України через неврахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі 910/6981/19; від 19.06.2024 у справі 906/1155/20 (906/1113/21), постанови Верховного суду від 12.09.2024 у справі 904/367/22, постанови Верховного суду від 26.02.2026 у справі 44/440-б.

49. Скаржниці не погоджуються з висновком судів про наявність підстав для покладення на них солідарної субсидіарної відповідальності у заявленому розмірі, вважаючи передчасним звернення ліквідатора з відповідною заявою. На їхню думку, право на звернення з вимогою про субсидіарну відповідальність виникає після остаточного визначення розміру ліквідаційної маси, її реалізації та проведення розрахунків із кредиторами, коли встановлено недостатність майна для погашення визнаних вимог. Натомість у цій справі, як зазначають скаржниці, ліквідаційна маса фактично не була сформована, а суди ототожнили відсутність виявлених ліквідатором активів із завершенням її формування.

50. У касаційній скарзі зазначено, що суди не індивідуалізували відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не встановили конкретного внеску кожної з них у виникнення неплатоспроможності боржника. Зокрема, щодо ОСОБА_2 скаржниці вказують на відсутність доказів того, що саме за її участю або з її ініціативи приймалися конкретні рішення, які призвели до банкрутства боржника, оскільки вона не мала повноважень виконавчого органу.

51. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на порушення судами норм процесуального права при оцінці доказів. Зокрема, вказують, що суди надали перевагу показанням ОСОБА_9 , наданим у межах кримінального провадження, перед актами приймання-передачі корпоративних прав, майна та документації боржника, складеними після зміни засновника та керівника, хоча такі акти недійсними не визнавалися. Крім того, скаржниці зазначають, що банківські виписки, на які послалися суди, були подані кредитором у форматах .xlsx та PDF, однак, за їх твердженням, належним чином не відображені в електронній справі, що позбавило їх можливості повноцінно ознайомитися з цими доказами та надати щодо них заперечення.

52. Крім того у касаційній скарзі вказано про порушення судами норм процесуального права у зв`язку з несплатою кредитором судового збору за подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

53. У відзиві ТОВ "Баядера Логістик" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначаючи, що судами першої та апеляційної інстанції досліджено та надано повну та всебічну оцінку доказам та поясненням усіх сторін у справі, а твердження скаржників в касаційній скарзі не відповідають дійсності.

54. Арбітражна керуюча подала до Верховного Суду заперечення, в яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

55. До Верховного Суду надійшли також додаткові пояснення ТОВ "Баядера Логістик" щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

56. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

57. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

58. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

59. Колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі 906/1155/20 (906/1113/21) (на яку посилається заявники касаційної скарги) щодо застосування наведеної вище норми.

60. У справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

61. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

62. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

63. Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

64. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

65. Щодо об`єкта правопорушення, то Суд зазначає, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

66. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

67. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

68. Зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

69. За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

70. Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

71. Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

72. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

73. Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

74. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

75. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема, у постановах від 12.11.2020 у справі 916/1105/16, від 08.06.2023 у справі 910/17743/18), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

76. Також колегія суддів враховує сталу практику Верховного Суду, на яку зокрема посилається скаржник, та згідно якої статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності (постанови Верховного Суду від 28.11.2024 у справі 909/252/16 (909/385/23), від 17.10.2024 у справі 916/1930/20(916/3453/23), від 03.11.2022 у справі 908/2694/20).

77. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

78. Тому, якщо заявник (ліквідатор або кредитор) з посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази заявника не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

79. Як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Сагітта-Т", створене у 2013 році, у період з 2013 року до 08.08.2018 очолювала та була його засновником ОСОБА_1 , а з 19.10.2017 учасником товариства також стала ОСОБА_2 .

80. Саме у період перебування зазначених осіб у складі учасників та здійснення ОСОБА_1 повноважень керівника товариством здійснювалися значні фінансові операції, зокрема у 2017- 2018 роках з рахунків боржника перераховано понад 44 млн грн як фінансову допомогу, повернення якої не встановлено, при цьому відповідні договори не були передані ліквідатору та не були наявні в матеріалах справи.

81. Крім того, судами встановлено обставини, пов`язані з укладенням договорів безвідсоткової позики та ненадходженням до товариства коштів, які за документами оформлювалися як позика. При цьому у 2018 році фактично не здійснювало господарської діяльності, а вжиття належних заходів щодо повернення заборгованості судами не встановлено. Внаслідок зазначених обставин фінансовий стан товариства істотно погіршився, його власні оборотні активи набули від`ємного значення, поточні зобов`язання зросли до 56 761 тис. грн.

82. У сукупності із встановленою судами відсутністю у боржника майна, достатнього для задоволення вимог кредиторів, зазначені вище обставини стали підставою для обґрунтованого висновку про наявність ознак доведення ТОВ "Сагітта-Т" до банкрутства та покладення субсидіарної відповідальності, зокрема на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

83. Щодо ОСОБА_3 суди встановили, що після набуття ним статусу керівника та засновника ТОВ "Сагітта-Т" 09.10.2019 він не вжив належних заходів для з`ясування та поліпшення фінансового стану підприємства, не подав заяву про його банкрутство та не відповідав на запити арбітражного керуючого. Крім того, він не виконав вимоги постанови Господарського суду Луганської області від 28.10.2024 щодо передачі ліквідатору бухгалтерської та іншої документації банкрута, печатки, штампа, матеріальних та інших цінностей. Ці обставини суди розцінили як бездіяльність, яка була пов`язана з продовженням неплатоспроможності боржника та неможливістю задоволення вимог кредиторів.

84. Доводи касаційної скарги про передчасність звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності колегія суддів відхиляє, враховуючи, що у цій справі судами встановлено, що в ліквідаційній процедурі проведено інвентаризацію майна боржника, у тому числі необоротних активів, запасів, матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій, а також розрахунків з дебіторами і кредиторами, за результатами якої активів, що належали б ТОВ "Сагітта-Т" на праві власності, не виявлено. При цьому вимоги кредиторів у розмірі 2 914 660,32 грн залишилися непогашеними.

85. Посилання скаржниць на те, що ліквідаційна маса не була сформована, фактично ґрунтується на припущенні про існування у боржника майнових прав вимоги до осіб, яким у 2017- 2018 роках перераховувалися кошти як фінансова допомога. Проте судами встановлено, що відповідні договори не були надані ані до матеріалів справи про банкрутство, ані до матеріалів справи про покладення субсидіарної відповідальності, а також не були передані розпоряднику майна та ліквідатору, у зв`язку з чим встановлення правової підстави, змісту та умов відповідних операцій і, відповідно, можливості стягнення таких коштів було унеможливлено.

86. У постанові від 26.02.2026 у справі 44/440-б (на яку посилаються скаржниці) зазначено, що особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.

87. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

88. Отже, наведені у касаційній скарзі суми перерахувань не свідчать про наявність у ліквідаційній масі належним чином встановлених та оцінених майнових прав боржника, реалізація яких мала бути здійснена до звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності. За встановлених судами обставин відсутність таких активів була зумовлена, зокрема, ненаданням документації, необхідної для встановлення майнового стану боржника та його майнових прав.

89. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржниць про те, що суди не індивідуалізували підстави відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

90. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 08.08.2018 одночасно була директором та засновником ТОВ "Сагітта-Т" і відповідала за фінансово-господарську діяльність товариства. Судами враховано здійснення у цей період значних фінансових операцій, зокрема перерахування коштів як фінансової допомоги, неповернення таких коштів, відсутність відповідних договорів, а також обставини щодо укладення договорів безвідсоткової позики та фактичного ненадходження до рахунків товариства коштів, які відповідно до касових документів нібито вносилися як позики. У сукупності ці обставини суди пов`язали з діяльністю ОСОБА_1 як керівника та особи, відповідальної за фінансово-господарську діяльність товариства, і дійшли висновку про її вплив на погіршення фінансового стану боржника.

91. Щодо ОСОБА_2 судами встановлено, що з 19.10.2017 вона була учасником ТОВ "Сагітта-Т" та входила до складу загальних зборів учасників як найвищого органу управління товариства. Суди встановили її статус учасника, можливість впливати на діяльність товариства. Досліджуючи докази щодо фінансових операцій боржника, суди встановили, зокрема, перерахування 974 000 грн також на рахунок ФОП Бурсук О.В. як фінансову допомогу. За результатами оцінки доказів у їх сукупності суди дійшли висновку про її причетність до погіршення фінансового стану ТОВ "Сагітта-Т".

92. При цьому доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з установленими судами обставинами та оцінкою доказів, а не свідчать про те, що судами не було встановлено обставин, які характеризують поведінку кожної із скаржниць та її зв`язок із неплатоспроможністю боржника.

93. Посилання ОСОБА_2 на відсутність у неї повноважень виконавчого органу товариства не спростовує висновків судів, оскільки відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ суб`єктами субсидіарної відповідальності можуть бути не лише керівники, а й засновники (учасники) та інші особи, які мають можливість визначати дії боржника. У цій справі суди встановили конкретні обставини, на підставі яких дійшли висновку про причетність ОСОБА_2 до погіршення фінансового стану боржника.

94. Натомість ОСОБА_2 не довела що спричинені збитки виникли внаслідок звичайної ринкової поведінки, яка натомість викликала збитки з незалежних від боржника причин.

95. Водночас доводів щодо необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_3 касаційна скарга не містить. Скаржниці зазначених висновків судів у цій частині не оспорюють. За таких обставин, з огляду на межі касаційного перегляду, підстав для перегляду та втручання у висновки судів попередніх інстанцій щодо покладення на ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності суд касаційної інстанції не вбачає.

96. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують установлених судами обставин щодо відсутності у боржника майна, достатнього для погашення вимог кредиторів, а також щодо наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, зокрема, на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Суди попередніх інстанцій правильно застосували положення частини другої статті 61 КУзПБ та дійшли обґрунтованого висновку про покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності у розмірі непогашених вимог кредиторів.

97. Не свідчать про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги про те, що позивачі необґрунтовано не визначили ОСОБА_8 одним із суб`єктів субсидіарної відповідальності.

98. Самі лише посилання на можливу причетність ОСОБА_8 до діяльності ТОВ "Сагітта-Т" не свідчать про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на інших осіб, щодо яких судами встановлено відповідні обставини, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Висновки судів щодо вини зазначених осіб та їхнього зв`язку з доведенням боржника до банкрутства такими доводами скаржниць не спростовуються.

99. При цьому скаржниці не зазначають, які саме конкретні неправомірні дії чи бездіяльність ОСОБА_8 свідчать про його причетність до доведення ТОВ "Сагітта-Т" до банкрутства, не наводять обставин, які б підтверджували причинний зв`язок між такими діями чи бездіяльністю та неплатоспроможністю боржника, а також не обґрунтовують, яким саме чином можливе визначення ОСОБА_8 суб`єктом субсидіарної відповідальності спростовує встановлені судами обставини щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

100. Отже, наведені доводи фактично ґрунтуються на припущенні про можливу відповідальність ОСОБА_8 та самі по собі не спростовують встановлених судами обставин щодо неправомірних дій та бездіяльності інших осіб, які стали підставою для покладення на них субсидіарної відповідальності.

101. В свою чергу твердження скаржниць про неврахування судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі 910/6981/19 є безпідставними, позаяк надані касаційним судом у згаданій постанові висновки стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з`ясуванні обставин будь-якої господарської справи, а тому вони не можуть бути покладені у заперечення висновків судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі, які ґрунтуються на оцінці судами іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.

102. Доводи касаційної скарги про порушення судами принципу змагальності у зв`язку з тим, що окремі документи, подані через підсистему "Електронний суд" у форматах PDF та XLSX, не були належним чином відображені для їх перегляду, є також необґрунтованими.

103. Принцип змагальності передбачає не лише обов`язок суду створити учасникам справи належні умови для реалізації їх процесуальних прав, а й покладає на самих учасників обов`язок добросовісно та активно користуватися наданими їм процесуальними засобами захисту своїх прав та інтересів.

104. Водночас скаржники не навели доводів і не послалися на докази того, що вони зверталися до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи, повідомляли суд про неможливість перегляду відповідних файлів, заявляли клопотання про надання копій документів чи про відкладення розгляду справи для забезпечення можливості ознайомлення з ними, однак суд безпідставно відмовив у вчиненні таких процесуальних дій або іншим чином перешкодив реалізації їхніх процесуальних прав.

105. За таких обставин самі лише посилання на можливі технічні особливості відображення окремих електронних документів без доведення того, що скаржники вживали належних заходів для реалізації своїх процесуальних прав, а суд перешкодив їх здійсненню, не можуть свідчити про порушення принципу змагальності та бути підставою для висновку про істотне порушення норм процесуального права.

106. Крім того у касаційній скарзі вказано про порушення судами норм процесуального права у зв`язку з несплатою кредитором судового збору за подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності.

107. Верховний Суд зауважує, що не будь-які порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд. В силу приписів частини третьої статті 310 ГПК України такі порушення мають призвести до унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (див. постанову Верховного Суду від 20.03.2024 у справі 911/2875/21).

108. Окрім того, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 311 ГПК України).

109. Натомість у касаційній скарзі не зазначене, як саме такі порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також чи це призвело до неправильного встановлення обставин у справі.

110. Отже, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

111. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

112. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

113. З огляду на наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

114. Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

В. Розподіл судових витрат

115. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржниць, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 у справі 913/866/21 (913/213/25) залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 12.01.2026 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 у справі 913/866/21(913/213/25).

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере