Судовий акт у справі № 912/473/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

cправа 912/473/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026

(головуюча - Стефанів Т. В., судді: Демчина Т. Ю., Кошля А. О.)

про зупинення провадження у справі

у справі за позовом Керівника Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія";

2. Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 182 790,13 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Керівник Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" та Кропивницького психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням про визнання недійсними додаткових угод 1 від 12.08.2022, 2 від 17.08.2022, 3 від 29.08.2022, 4 від 14.09.2022, 5 від 15.09.2022, 7 від 19.10.2022, 8 від 26.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу 2022091-КЦ від 04.03.2022, укладеного між Кропивницьким психоневрологічним інтернатом та ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", а також про стягнення з останнього на користь загального фонду обласного бюджету в особі Кіровоградської обласної ради безпідставно сплачених коштів у сумі 182 790,13 грн.

Позов обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії укладено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України, оскільки збільшення ціни за одиницю товару перевищує максимально визначений законом відсоток (10%), а також ціну змінено після виконання зобов`язань з передачі товару, що є підставою для визнання таких угод недійсними та повернення надлишково сплачених бюджетних коштів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 позов задоволено частково; визнано недійсними додаткові угоди 3 від 29.08.2022, 4 від 14.09.2022, 5 від 15.09.2022, 7 від 19.10.2022, 8 від 26.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу 2022091-КЦ від 04.03.2022; стягнуто з ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на користь загального фонду обласного бюджету в особі Кіровоградської обласної ради безпідставно сплачені кошти в сумі 126 074,19 грн; у задоволенні позову в іншій частині щодо визнання недійсними додаткових угод 1 від 12.08.2022, 2 від 17.08.2022 та стягнення 56 715,94 грн - відмовлено.

Задовольняючи частково позов ,суд першої інстанції виходив з того, що прокурором доведено збільшення ціни за одиницю товару, яка перевищує максимально визначений законом відсоток (10%) тільки при укладенні додаткових угод 3 від 29.08.2022, 4 від 14.09.2022, 5 від 15.09.2022, 7 від 19.10.2022, 8 від 26.10.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу 2022091-КЦ від 04.03.2022.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Кіровоградська обласна прокуратура та ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" подали апеляційні скарги.

3. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

04.06.2026 Центральний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі 912/473/25 задовольнив та зупинив провадження за апеляційними скаргами Кіровоградської обласної прокуратури та ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у цій справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи 3-78/2026(178/26).

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішення Конституційним Судом України справи 3-78/2026(178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" може мати істотне значення для правильного вирішення цього спору, зокрема, щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, тому з метою забезпечення принципу правової визначеності та єдності судової практики, суд дійшов висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у цій справі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження у справі скасувати й направити справу до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Підставами касаційного оскарження скаржник визначає порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", статей 2, 227 ГПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та неправомірного зупинення апеляційного провадження.

ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відзив обґрунтовано тим, що результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності/неконституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення позову у даній справі через посилання прокурора на цю норму у якості підстави для недійсності спірних додаткових угод. Крім того, відповідач зазначив, що суд не повноважний самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається у порядку конституційного провадження.

5. Позиція Верховного Суду

За змістом абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до приписів статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції, якою зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи 3-78/2026(178/26) на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.

За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться також у частині першій статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 2136-VIII.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного провадження, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Водночас суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положеннями пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі 800/235/17 (провадження 11-271сап18) сформулювала висновок щодо застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Скасовуючи ухвалу про зупинення провадження як передчасну, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

Розвиваючи наведений підхід, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі 826/25204/15 сформулювала висновок щодо застосування тотожної норми пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, за яким: під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи (пункт 35 постанови); зупинення провадження з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, тоді як в інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України (пункт 37 постанови); вирішуючи питання щодо зупинення провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі (пункт 38 постанови).

В ухвалі від 18.08.2026 про повернення справи 910/11553/25 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) підтримала наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, який з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права є релевантним для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України. Об`єднана палата зазначила, що за цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.03.2024 у справі 910/17615/20 зазначила, що провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; має бути обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний господарський суд із посиланням на положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України виходив з того, що в даному випадку об`єктивно неможливо продовжувати розгляд даної справи до вирішення конституційної скарги ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції всупереч наведеним вище вимогам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду, зупиняючи апеляційне провадження у даній справі, не мотивував зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, не конкретизував, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та не зазначив, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Наведене свідчить, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням приписів пункту 5 частин першої статті 227 ГПК України, оскільки не містить аргументованих мотивів щодо необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судом апеляційної інстанції не спростовано того факту, що встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють суду належним чином оцінити доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Аргументи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують наведеного у цій постанові.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, а справу 912/473/25 передати для продовження розгляду до Центрального апеляційного господарського суду.

7. Судові витрати

Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026 у справі 912/473/25 скасувати.

3. Справу 912/473/25 передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська