Судовий акт у справі № 907/1282/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 907/1282/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2026 (суддя Пригара Л.І.) про поновлення процесуального строку на звернення зі скаргою на дії приватного виконавця

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 (суддя Пригара Л.І.) про відмову у задоволенні скарги Приватного підприємства "Золтранс" про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Кравчук Н.М., Манюк П.Т.) про відкриття апеляційного провадження

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Кравчук Н.М., Манюк П.Т.), якою скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 про відмову у задоволенні скарги Приватного підприємства "Золтранс" про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича

у справі 907/1282/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТР Інвест"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпрогрес",

2. Приватного підприємства "Золтранс"

про визнання недійним договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АТР Інвест" (далі за текстом також - ТОВ "АТР Інвест") звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою від 12.11.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви, за змістом якої просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, що на даний час знаходиться у володінні та користуванні Приватного підприємства "Золтранс" (далі за текстом також - ПП "Золтранс").

2. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 14.11.2025 заяву представника ТОВ "АТР Інвест" про забезпечення позову до його пред`явлення у справі 907/1282/25 задовольнив.

Наклав арешт на навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, що на даний час знаходиться у володінні та користуванні ПП "Золтранс".

3. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ПП "Золтранс" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 26.11.2025 , за результатами розгляду якої Західний апеляційний господарський суд постановою від 08.01.2026 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 у справі 907/1282/25 залишив без змін.

4. 20.11.2025 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович (далі за текстом також - приватний виконавець Білецький І.М.) за результатами проведення виконавчих дій виніс постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні 79647354 і передав навантажувач на відповідальне зберігання громадянину Шияну І.Г.

5. Крім цього ПП "Золтранс" звернулось до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою від 26.11.2025 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання Шияну І.Г.; скасування постанови приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні від 20.11.2025 79647351; зобов`язання приватного виконавця Білецького І.М. повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання ПП "Золтранс" та скласти про це відповідний акт відповідно до пункту 12 розділу 8 "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5 в редакції від 16.09.2025.

6. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 09.12.2025 повернув ПП "Золтранс" скаргу (вх. 02.3.1-02/10338/25 від 26.11.2025) у справі 907/1282/25 на 4 аркушах із додатками на 22 аркушах на підставі частини четвертої статті 170, частини п`ятої статті 340 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК).

7. ПП "Золтранс" звернулось до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою від 22.01.2026 про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання Шияну І.Г.; скасування постанови приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні від 20.11.2025 79647351; зобов`язання приватного виконавця Білецького І.М. повернути навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року на зберігання ПП "Золтранс" та скласти про це відповідний акт у відповідності до пункту 12 розділу 8 "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5 в редакції від 16.09.2025.

8. В обґрунтування поданої скарги заявник стверджує, що:

(1) відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області про забезпечення позову від 14.11.2025 та Інструкції з організації примусового виконання рішень приватний виконавець Білецький І.М. був зобов`язаний внести відомості про арешт спірного майна до державного реєстру з метою унеможливлення відчуження такого майна боржником, а також провести опис спірного майна і оформити акт про передачу його на зберігання боржнику, тобто "ПП Золтранс";

Водночас 20.11.2025 приватний виконавець Білецький І.М. за наслідками проведення виконавчих дій виніс постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні 79647354 та передав майно на відповідальне зберігання громадянина Шияна І.Г.;

(2) такі дії приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного на зберігання Шияну І.Г. є неправомірними, оскільки суперечать змісту ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025, в ході примусового виконання якої і були вчинені оскаржувані дії приватного виконавця, а також положенням пункту 12 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, які дозволяють передавати арештоване майно на зберігання третій особі, а не боржнику, тільки у випадку відсутності боржника чи його відмови, або визначення такої особи судовим рішенням;

(3) при проведенні оскаржуваних дій приватний виконавець перевищив повноваження, оскільки без вказівки суду здійснив вилучення арештованого майна та передачу його на зберігання іншій особі, внаслідок чого завдав шкоди законній господарській діяльності скаржника, позаяк навантажувач використовується для забезпечення роботи підприємства;

(4) у формулюванні суду першої інстанції не було зазначено про недопустимість вилучення арештованого майна приватним виконавцем, а тому остаточно ПП "Золтранс" стало відомо про порушення його права тільки після ознайомлення з повним текстом постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026, який було складено 14.01.2026.

Тобто, до 14.01.2026 у ПП "Золтранс" могли існувати сумніви стосовно того, що його права були порушені, оскільки останнє керувалось принципом jura novit curia і, маючи сумніви в законності та правильному розумінні рішення суду першої інстанції, подавало апеляційну скаргу на ухвалу суду про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої суд апеляційної інстанції у своїй постанові чітко зазначив про те, що ухвала про забезпечення позову від 14.11.2025 не передбачає можливості вилучення арештованого майна, що за тим же принципом довіри заявника до суду визначає, що з моменту написання рішення, заявник може бути обізнаним в наявності його порушеного права.

З огляду на такі обставини, строк подання скарги спливає через 10 днів з моменту, коли юридична особа могла дізнатись про таке порушення її права, тобто з 14.01.2026 (часу складення повного тексту постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026), а саме 24.01.2026, а тому строк на подання скарги підлягає поновленню.

9. Ухвалою від 29.01.2026 Господарський суд Закарпатської області поновив ПП "Золтранс" процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні 79647351 із примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 у справі 907/1282/25. Призначив розгляд скарги на 17.02.2026.

10. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 27.02.2026 у задоволенні скарги ПП "Золтранс" про визнання неправомірними дій приватного виконавця у справі 907/1282/25 відмовив.

11. Відмовляючи в задоволенні такої скарги, суд першої інстанції виходив з того, що:

(1) відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень арештоване майно, яке описується на виконання ухвали про забезпечення позову, може бути передане на зберігання іншій особі, зокрема у разі відмови боржника від прийняття майна на зберігання;

(2) законодавство не встановлює вимог до форми оформлення відмови боржника від прийняття майна на зберігання.

Водночас директор ПП "Золтранс" підписав постанову про опис та арешт майна від 20.11.2025 без будь-яких зауважень чи заперечень, що свідчить про відсутність заперечень щодо передачі майна на зберігання Шияну І.Г. та підтверджує відмову боржника від прийняття майна на зберігання;

(3) скаржник помилково ототожнює вилучення майна з наслідками передачі арештованого майна на зберігання іншій особі. Неможливість використання навантажувача стала наслідком передачі його на зберігання іншій особі внаслідок власних дій боржника щодо відмови прийняти майно на зберігання.

12. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026, ПП "Золтранс" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити його скаргу на дії приватного виконавця

13. Ухвалою від 25.03.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Золтранс" на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі 907/1282/25. Витребував у Господарського суду Закарпатської області матеріали справи 907/1282/25, призначив скаргу до розгляду.

14. Західний апеляційний господарський суд постановою від 24.06.2026 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі 907/1282/25 скасував.

Прийняв нове судове рішення, яким скаргу ПП "Золтранс" на дії приватного виконавця у справі 907/1282/25 задовольнив частково, а саме:

- визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шияну І.Г. 06.06.1987 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1;

- скасував постанову приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні 79647351 від 20.11.2025 в частині вилучення та передачі навантажувача одноківшевого фронтального колісного ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання Шияну І.Г. 06.06.1987 за адресою: м. Жидачів, вул. Грушевського 53 а/1;

- зобов`язав приватного виконавця Білецького І.М. передати навантажувач одноківшевий фронтальний колісний ZL 50G S/N 15G0082697 2008 року, на зберігання ПП "Золтранс" та скласти про це відповідний акт, у відповідності до п.12 розділу 8 "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 512/5 в редакції 16.09.2025.

У решті вимог скарги відмовив.

15. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення скарги ПП "Золтранс", апеляційний суд виходив з того, що:

(1) матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що боржник відмовився прийняти арештоване майно на відповідальне зберігання, постанова про опис та арешт майна не містить відомостей про таку відмову, роз`яснення боржнику відповідного права чи фіксації його волевиявлення, а сам приватний виконавець зазначав, що відмова була висловлена усно;

(2) помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що сам факт підписання директором ПП "Золтранс" постанови без зауважень свідчить про відмову від прийняття майна на зберігання, оскільки підпис підтверджує лише факт ознайомлення зі змістом документа та отримання його копії;

(3) матеріали справи містять докази виклику боржником працівників Національної поліції безпосередньо під час проведення виконавчих дій (протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, пояснення осіб), що не узгоджується з висновком про добровільну відмову боржника і, навпаки, свідчить про наявність спору щодо дій приватного виконавця;

(4) не маючи належно підтвердженої відмови боржника та за відсутності відповідної вказівки суду, приватний виконавець безпідставно передав арештоване майно на зберігання третій особі.

16. За змістом вказаної постанови суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання приватного виконавця Білецького І.М. про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 264 ГПК (апеляційна скарга ПП "Золтранс" подана шляхом надсилання на електронну адресу суду, що не є способом звернення до суду, передбаченим чинним процесуальним законодавством; не створена у підсистемі "Електронний суд"; не містить відомостей про її підписання кваліфікованим електронним підписом із використанням цієї підсистеми) з огляду на те, що у цій справі відсутні передбачені законом підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 264 ГПК, а доводи скаржника фактично зводяться до розширеного тлумачення цієї норми шляхом прирівняння способу подання процесуального документа до відсутності права на його підписання. Однак спосіб подання апеляційної скарги сам по собі не свідчить про відсутність у особи повноважень на її підписання та не є підставою для закриття апеляційного провадження. Закриття апеляційного провадження виключно з формальних підстав означало б відмову від перевірки доводів апеляційної скарги по суті та фактичне позбавлення сторони права на апеляційний перегляд судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших сторін

17. Приватний виконавець Білецький І.М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить касаційну скаргу задовольнити та:

- ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2026 про поновлення процесуального строку на звернення зі скаргою на дії приватного виконавця та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі 907/1282/25 скасувати, а справу 907/1282/25 в частині розгляду скарги Приватного підприємства "Золтранс" вих. 22012026 від 22.01.2026 на дії приватного виконавця Білецького І.М. передати на розгляд до Господарського суду Закарпатської області зі стадії вирішення питання про прийняття зазначеної скарги до розгляду ( основна вимога );

- постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі 907/1282/25 скасувати із направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження ( альтернативно - у разі відхилення вимог, викладених у пункті 4 прохальної частини касаційної скарги (в разі визнання поновлення строку ухвалою від 29.01.2026 правомірним);

- постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі 907/1282/25 скасувати по суті спору; ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.02.2026 у справі 907/1282/25 залишити без змін ( альтернативно - у разі відхилення вимог, викладених у пунктах 4- 5).

18. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, які за своїм змістом фактично збігаються з основними доводами скаржника, останній зазначає, що:

- суд апеляційної інстанції (а до нього - суд першої інстанції в ухвалі від 29.01.2026) застосував норми права щодо поновлення процесуального строку без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі 240/2395/21, від 23.12.2020 у справі 360/4485/19, постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 990/115/22 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі 521/2816/15-ц (провадження 61-14230сво18), згідно з якими пасивна поведінка заявника щодо реалізації власних процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку, а безпідставне поновлення строку є самостійною підставою для скасування судового рішення;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо того, у якій формі має підтверджуватися факт відмови боржника від прийняття арештованого майна на відповідальне зберігання в розумінні частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, і чи є юридично значущою поведінкою підписання боржником постанови про опис та арешт майна без зауважень та подальше неоскарження такої постанови впродовж двох місяців;

- суд апеляційної інстанції застосував норми права щодо порядку подання процесуальних документів адвокатом в електронній формі без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі 204/2321/22, якою сформульовано правовий висновок про те, що можливість звернення до суду через офіційну електронну адресу суду з документом, підписаним кваліфікованим електронним підписом, є належним способом звернення, який ототожнюється з безпосереднім зверненням до суду, однак цей висновок прямо не поширюється на адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів та інших суб`єктів, які зобов`язані реєструвати електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.04.2026 у справі 990/52/24, якою цю правову позицію розвинуто й однозначно підтверджено, що адвокати зобов`язані подавати процесуальні документи до суду виключно через підсистему "Електронний суд", а не шляхом надсилання електронною поштою навіть з використанням кваліфікованого електронного підпису;

- оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, що є в силу закону обов`язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки апеляційний суд розглянув по суті апеляційну скаргу, подану з порушенням встановленого законом обов`язкового порядку подання процесуальних документів адвокатом в електронній формі (пункт 2 частини першої статті 264 ГПК, частини шостої та восьмої статті 6, частини сьомої та восьмої статті 42 ГПК), та не встановив у передбаченому законом порядку всіх обставин, що мають значення для справи (стаття 86, частина четверта статті 238 ГПК).

19. ТОВ "АТР Інвест" подало письмові пояснення, в яких просить касаційну скаргу приватного виконавця задовольнити.

20. Доводи позивача зводяться до того, що:

(1) ПП "Золтранс" 26.11.2025 вже звернулося зі скаргою на ті самі дії приватного виконавця, яку ухвалою від 09.12.2025 суд першої інстанції повернув через помилкове зазначення організаційно-правової форми скаржника, а тому підприємству було відомо про стверджуване порушення значно раніше за заявлену ним дату 14.01.2026. Після повернення первинної скарги підприємство понад місяць не усувало суто технічний недолік;

(2) ні Закон України "Про виконавче провадження", ні Інструкція з організації примусового виконання рішень не встановлюють обов`язкової письмової форми фіксації відмови боржника від прийняття майна на зберігання. Директор ПП "Золтранс" під час проведення виконавчих дій перебував на телефонному зв`язку з адвокатом підприємства, що спростовує тезу про нерозуміння ним змісту та наслідків виконавчих дій;

(3) суд апеляційної інстанції оцінив лише сам факт виклику Національної поліції, не дослідивши подальших пояснень директора про відсутність претензій до виконавця, тоді як незгода з арештом майна і згода прийняти на себе обов`язки зберігача є різними за змістом обставинами;

(4) ПП "Золтранс" мало можливість звернутися до приватного виконавця із заявою про передачу майна на власне зберігання, однак підприємство цим правом не скористалося;

(5) обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порядку подання апеляційної скарги з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.04.2026 у справі 990/52/24.

Позиція Верховного Суду

21. Предметом касаційного перегляду у цій справі, серед іншого, є питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при поновленні ПП "Золтранс" ухвалою від 29.01.2026 процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця Білецького І.М. у виконавчому провадженні 79647351 із примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2025 у справі 907/1282/25, відповідно правомірність подальшого розгляду такої скарги, в тому числі судом апеляційної інстанції.

22. Стаття 341 ГПК визначає, що скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша).

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду (частина друга).

23. За приписами частини другої статті 118 ГПК скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, що не позбавляє заявника (скаржника), з урахуванням частини другої статті 341 ГПК, права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку.

24. Відповідно до статті 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними , крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

25. Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника (скаржника), оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником (скаржником), та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках , тобто причини поновлення такого строку повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

26. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

27. Звідси, підстави пропуску строку на звернення до суду з відповідною скаргою можуть бути визнані поважними , а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами , труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне , тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з такою скаргою та підтверджені належними доказами.

28. Для поновлення процесуального строку для подання скарги суд має встановити відповідні обставини , задля чого заявник (скаржник) має довести суду їх наявність та непереборність , у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою , яка може застосовуватись як виняток із загального правила , оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

29. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

30. При цьому при вирішенні такого питання необхідно виходити з того, що норми ГПК не пов`язують право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних причин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності причин пропуску строку із чітким визначенням, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

31. Верховний Суд неодноразово зазначав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин (постанови, зокрема, від 19.04.2023 у справі 909/615/15, від 01.11.2023 у справі 904/3734/20, від 15.02.2024 у справі 909/524/19, від 19.03.2024 у справі 909/992/19).

32. До того ж, з`ясування обставин дотримання заявником встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду в порядку частини другої статті 118 ГПК (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі 909/615/15).

33. Наведене як передумова для розгляду відповідної скарги фактично обумовлює обов`язок суду встановити наявність обставин (причин) пропуску встановленого законом процесуального строку на звернення до суду з відповідною скаргою, які доводить заявник (скаржник), оцінити такі (обставини (причини) на предмет їх поважності та, відповідно, належно мотивувати висновок про наявність поважних причин для поновлення процесуального строку .

34. Зміст оскаржуваної у цій справі ухвали суду першої інстанції від 29.01.2026, якою останній поновив ПП "Золтранс" процесуальний строк на звернення до суду з відповідною скаргою від 22.01.2026, свідчить про недотримання судом першої інстанції такого обов`язку , адже останній, виснуючи про наявність підстав для задоволення відповідного клопотання представника скаржника та поновлення останньому процесуального строку на звернення до суду з такою скаргою, виходив лише з того, що наведені представником скаржника обставини свідчать про обґрунтованість причин пропуску строку на звернення до суду зі скаргою в порядку статті 339 ГПК, що не може вважатись належним мотивуванням висновку про наявність поважних причин для поновлення процесуального строку, а саме щодо поважності причин пропуску такого строку із чітким визначенням, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено.

35. Навівши за змістом своєї ухвали доводи скаржника, яким він обґрунтовував порушення відповідного строку (підпункт 4 пункту 8 цієї постанови), суд першої інстанції не надав жодної оцінки таким доводам та наведеним скаржником обставинам (причинам) пропуску процесуального строку на звернення до суду з відповідною скаргою.

36. Фактично суд першої інстанції визнав доведеними наведені скаржником обставини (причини) пропуску строку на звернення з відповідною скаргою до суду, зокрема, стосовно того, що у формулюванні суду першої інстанції не було зазначено про недопустимість вилучення арештованого майна приватним виконавцем, а тому остаточно ПП "Золтранс" стало відомо про порушення його права тільки після ознайомлення з повним текстом постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026, який було складено 14.01.2026, тоді як зміст вказаної постанови не містить висновків апеляційного суду про недопустимість вилучення арештованого майна приватним виконавцем.

37. Тобто, фактично в основу висновку про наявність підстав для задоволення клопотання скаржника (ПП "Золтранс") та поновлення останньому процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця суд першої інстанції поклав твердження скаржника з посиланням на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2026, яке не відповідає дійсному змісту зазначеної постанови , за змістом якої в контексті вилучення арештованого майна суд апеляційної інстанції лише зазначив , що покликання апелянта (ПП "Золтранс", яке одночасно є скаржником за відповідною скаргою на дії приватного виконавця) на неправомірні дії приватного виконавця (вилучення спірного навантажувача та передача такого на зберігання заявнику) не свідчить про відсутність підстав для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, зауваживши, при цьому, про право сторони виконавчого провадження відповідно до статті 339-1 ГПК звернутись до суду з відповідною скаргою.

38. Проте суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки, як і доводам заявника стосовно того, що до 14.01.2026 у ПП "Золтранс" могли існувати сумніви стосовно того, що його права були порушені, оскільки останнє керувалось принципом jura novit curia і, маючи сумніви в законності та правильному розумінні рішення суду першої інстанції, подавало апеляційну скаргу на ухвалу суду про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої суд апеляційної інстанції у своїй постанові чітко зазначив про те, що ухвала про забезпечення позову від 14.11.2025 не передбачає можливості вилучення арештованого майна, що за тим же принципом довіри заявника до суду визначає, що з моменту написання рішення, заявник може бути обізнаним в наявності його порушеного права.

39. Поновлюючи ПП "Золтранс" процесуальний строк на звернення до суду з відповідною скаргою, суд першої інстанції лише процитував наведені скаржником обставини (причини) пропуску строку на звернення до суду з відповідною скаргою, без встановлення дійсної наявності обставин (причин) пропуску встановленого законом процесуального строку на звернення до суду з відповідною скаргою, які доводить заявник (скаржник), та без надання оцінки таким обставинам (причинам), зокрема, на предмет їх поважності та, відповідно, належно мотивувати висновок про наявність поважних причин для поновлення процесуального строку.

40. Крім цього, поновлюючи ПП "Золтранс" процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою від 22.01.2026 на дії (бездіяльність) приватного виконавця, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини подання ПП "Золтранс ":

- скарги від 26.11.2025 з аналогічними вимогами, яку ухвалою від 09.12.2025 сам же Господарський суд Закарпатської області повернув на підставі частини четвертої статті 170, частини п`ятої статті 340 ГПК (пункти 5-6 цієї постанови);

- апеляційної скарги від 26.11.2025 на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову від 14.11.2025, в якій скаржник) прямо стверджував, що неправомірні дії приватного виконавця (вилучення спірного навантажувача та передача такого на зберігання заявнику) позбавляє власника майна можливості його використання (пункт 3 цієї постанови).

41. Тобто, поновлюючи ПП "Золтранс" процесуальний строк на звернення зі скаргою від 22.01.2026 , суд першої інстанції, не лише не перевірив наведені скаржником обставини (причини) пропуску встановленого законом процесуального строку на звернення до суду з відповідною скаргою, а й не врахував матеріали справи щодо обставин подання ПП "Золтранс" скарги від 26.11.2025 з аналогічними вимогами та апеляційної скарги від 26.11.2025 із зазначенням про неправомірність дій приватного виконавця щодо вилучення та передачі на зберігання арештованого майна

42. Тоді як за висновками Верховного Суду (постанови від 14.12.2020 у справі 521/2816/15-ц, від 22.10.2024 у справі 925/1341/22), які хоча й стосуються поновлення строку на апеляційне оскарження, проте можуть бути застосовані до обставин цієї справи з огляду на їх універсальний характер, " Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.".

43. З огляду на наведене, Суд вважає, що допущене судом першої інстанції процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як ухвали суду першої інстанції від 29.01.2026 про поновлення процесуального строку на звернення до суду з відповідною скаргою та призначення її до розгляду, так і ухвали цього ж суду від 27.02.2026, постановленої за результатами такого розгляду, та постанови апеляційного суду від 24.06.2026, прийнятої за результатами апеляційного перегляду такої ухвали, з передачею справи у частині скарги ПП "Золтранс" від 22.01.2026 на дії (бездіяльність) приватного виконавця до суду першої інстанції для продовження розгляду, передумовою якого є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 341 ГПК, або наявність відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин, саме для вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду з такою скаргою.

44. Оскільки вказані судові рішення підлягають скасуванню за наведених у цій постанові підстав, а саме через безпідставне поновлення строку на звернення до суду з такою скаргою, Суд не здійснює оцінки доводів касаційної скарги щодо застосування частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" та щодо порушення порядку подання адвокатом апеляційної скарги (надсилання такої на офіційну електронну адресу суду апеляційної інстанції з накладенням кваліфікованого електронного підпису), адже такі доводи стосуються питання розгляду відповідної скарги по суті та стадії апеляційного перегляду постановленої за результатами такого розгляду ухвали суду першої інстанції, які не підлягають вирішенню за відсутності законних підстав для поновлення строку на звернення до суду з відповідною скаргою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до частини другої, третьої статті 304 ГПК скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

46. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції

(частина четверта статті 304 ГПК).

47. Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

48. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги приватного виконавця, скасування ухвали суду першої інстанції про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця від 29.01.2026, ухвали цього ж суду від 27.02.2026, постановленої за результатами розгляду такої скарги, та постанови апеляційного суду від 24.06.2026, прийнятої за результатами апеляційного перегляду такої ухвали, з передачею справи у частині скарги ПП "Золтранс" від 22.01.2026 на дії (бездіяльність) приватного виконавця до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

49. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича задовольнити частково.

2. Ухвали від 29.01.2026 та від 27.02.2026 Господарського суду Закарпатської області, постанову від 24.06.2026 Західного апеляційного господарського суду у справі 907/1282/25 скасувати.

3. Справу 907/1282/25 у частині скарги Приватного підприємства "Золтранс" від 22.01.2026 на дії (бездіяльність) приватного виконавця передати до Господарського суду Закарпатської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді Г.О. Вронська

О.А. Кролевець