Ухвала у справі № 127/35610/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року

м. Київ

справа 127/35610/21

провадження 51- 533 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 січня 2026 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2026 року,

встановив:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Касаційного кримінального суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вищезазначених судових рішень у касаційному порядку та одночасно просить поновити строк на їх касаційне оскарження. В обґрунтування свого клопотання, як на поважні причини пропуску вказаного строку, посилається на несвоєчасне отримання ним копії судового рішення апеляційної інстанції, етапування між установами виконання покарань й порушення права на захист, що завадило йому подати касаційну скаргу у визначений законом строк.

Дослідивши доводи клопотання, наявні копії оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання засудженого про поновлення строку на касаційне оскарження слід відмовити, а касаційну скаргу повернути виходячи з наступного.

Відповідно з ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. При цьому це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов`язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити стверджувану правову позицію.

Також Суд звертає увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України , Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

За приписами ч. 1 ст. 26 КПК, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать

від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскаржувана ухвала Вінницького апеляційного суду була постановлена

02 березня 2026 року та з її змісту вбачається, що засуджений ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_5 були присутні у судовому засіданні апеляційного суду, їм було роз`яснено порядок та строк її оскарження.

Відповідно до розписки ОСОБА_4 , яка надійшла на адресу Верховного Суду з Вінницького міського суду Вінницької області, оскаржувану копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2026 року засуджений отримав

13 березня 2026 року, а відтак, останнім днем строку подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду на вищезазначену ухвалу було 15 червня 2026 року.

З клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження

та касаційною скаргою до Верховного Суду засуджений звернувся 12 серпня

2026 року (згідно даних на супровідному листі ДУ Житомирська установа виконання покарань ( 8) , тобто поза межами визначеного процесуальним законом строку на касаційне оскарження.

На думку колегії суддів, зі змісту наведених у клопотанні доводів щодо пропуску строку касаційного оскарження, зокрема, про несвоєчасне отримання засудженим копії судового рішення, не вбачається обґрунтованих підстав для поновлення скаржнику цього строку, оскільки ним не вказано переконливих обґрунтувань на підтвердження доводів про неспроможність подати касаційну скаргу вчасно. Інші доводи, зазначені засудженим як обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, зокрема, щодо його етапування для відбування покарання з однієї установи покарань в іншу, також не є переконливими, оскільки не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для реалізації права на подання касаційної скарги в строк, визначений законом.

Разом з цим, колегія суддів вважає неспроможними лише узагальнені посилання у клопотанні засудженого стосовно порушення його права на захист, з огляду на те, що останній не навів відповідного вмотивованого обґрунтування у цій частині, до того ж, як убачається з копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду, під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 брав участь у судовому засіданні разом з його захисником ОСОБА_7 .

Враховуючи вищезазначені положення КПК, наведені ОСОБА_4 причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не можна визнати поважними, у зв`язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.

Інших поважних причин, які б перешкоджали ОСОБА_6 оскаржити вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 січня 2026 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2026 року в передбачений законом строк, у клопотанні не наведено.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не знаходить підстав

для поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і суд касаційної інстанції

за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

Керуючись ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Вінницького міського суду Вінницької області від

21 січня 2026 року та ухвали Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2026 рокузалишити без задоволення, а касаційну скаргу з доповненнями - повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3