Постанова у справі № 904/5045/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 904/5045/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на постанову Центрального господарського суду від 08.04.2026

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025

у справі 904/5045/21

за заявою Дочірнього підприємства "Поліграфічний комбінат "Зоря"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про видачу судового наказу

В С Т А Н О В И В:

1. Дочірнє підприємство "Поліграфічний комбінат "ЗОРЯ" (далі - ДП "Поліграфічний комбінат "ЗОРЯ"; позивач) звернулося до господарського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) 38 836,55 грн за неналежне виконання зобов`язань за договором від 12.08.2020 345/20, з яких 33 246, 96 грн - основний борг, 1 989, 35 грн - пеня, 707, 75 грн - 3% річних, 2 892, 49 грн - інфляційні втрати.

2. 26.05.2021 господарський суд видав наказ, копію якого в порядку ст. 156 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) надіслав разом із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї документами на адресу боржника.

3. 29.07.2025 від ДП "Поліграфічний комбінат "Зоря" до суду надійшла заява, в якій останнє просило замінити боржника у судовому наказі про примусове виконання, виданому 22.06.2021 Господарським судом Дніпропетровської області у справі 904/5045/21, з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області).

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 (суддя - В. І. Ярошенко), залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (головуючий - А. Є. Чередко, судді - В. Ф. Мороз, О. Г. Іванов), заяву ДП "Поліграфічний комбінат "Зоря" задоволено. Замінено ГУ ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Дніпропетровській області у судовому наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 у справі 904/5045/21.

5. Задовольняючи відповідну заяву ДП "Поліграфічний комбінат "Зоря", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області стало правонаступником ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Суди попередніх інстанцій вказали на те, що до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) перейшло майно, права та обов`язки ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а у подальшому до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) та що ГУ ДФС у Дніпропетровській області фактично не може виконати судове рішення у цій справі, що додатково підтверджується наявним в матеріалах справи документами, зокрема, листом Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 17.07.2025 04-06-06/9135.

6. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у відповідній заяві ДП "Поліграфічний комбінат "Зоря" відмовити.

7. Скаржник як підставу касаційного оскарження зазначає абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

8. У касаційній скарзі скаржник також стверджує про таке: ГУ ДПС у Дніпропетровській області не є належним боржником за договором від 12.08.2020 345/20; правонаступництво ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015), а згодом ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) було частковим (передача частини функцій), а не ліквідаційним (повне поглинання); суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.ст. 104, 107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішень у справі було неправильно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 1200, розпорядження КМУ "Питання Державної податкової служби" від 21.08.2019 682-р, а також суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2022 у справі 420/8922/20, від 14.09.2023 у справі 240/11567/21, від 11.02.2021 у справі 826/9815/18, від 14.04.2021 у справі 826/14904/18, від 13.05.2021 у справі 826/2850/17, від 03.06.2021 у справі 640/19105/19.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 15.07.2026.

10. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2026 продовжено розгляд касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з усуненням скаржником недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 27.07.2026.

11. З метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про її розгляд у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

12. Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

13. Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі визначені позивачі та відповідачі, зокрема, відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

14. Питання процесуального правонаступництва врегульовано ст. 52 ГПК України. Так, відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

15. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

16. За загальним правилом, правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої.

17. Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та слідує з відповідних юридичних фактів (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Подібні за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі 2-7763/10 та у постановах Верховного Суду від 22.10.2025 у справі 521/25844/23, від 11.02.2026 у справі 183/3474/14 (див. постанову Верховного Суду від 02.03.2026 у справі 641/1905/21).

18. Водночас у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду необхідно аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

19. Верховний Суд неодноразово висновував таке:

- для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі 264/5957/17). Отже, підставою здійснення правонаступництва в процесуальному аспекті є вибуття (заміна) сторони у матеріальних правовідносинах, у тому числі й у відповідному зобов`язанні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі 902/388/18);

- припинення юридичної особи шляхом реорганізації є підставою для її заміни правонаступником, в тому числі й на стадії виконавчого провадження. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до ЄДР запису про її припинення. Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону про державну реєстрацію у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Статтями 104, 107 ЦК України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, до правонаступника. У постанові від 16.06.2020 у справі 910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до ЄДР про припинення реорганізованої юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в ЄДР запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності (див. п.п. 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі 910/5953/17, п. 53 постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 917/436/21);

- правонаступництво юридичної особи відбувається у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (ч. 1 ст. 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (ч. 2 ст. 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (ст. 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (ч. 1 ст. 104, ст.ст. 106-109 ЦК України) прав і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (див. постанову Верховного Суду від 02.03.2026 у справі 641/1905/21);

- відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Втім, при реорганізації юридичної особи в формі приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків (див. також постанову Верховного Суду від 13.01.2023 у справі 909/760/17);

- питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів (див. постанови Верховного Суду від 06.10.2020 у справі 804/958/17, від 26.02.2024 у справі 380/4844/21, від 18.11.2025 у справі 815/6834/15);

- можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.12.2022 у справі 819/3391/15, положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилами КАС України є доведення обставин вибуття сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені, виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У постановах Верховного Суду від 07.04.2022 у справі 910/8252/21, від 11.02.2021 у справі 826/9815/18, від 20.09.2024 у справі 922/4091/20 викладено такі висновки: якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом КМУ його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень; якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень; юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (див. постанову Верховного Суду від 02.09.2025 у справі 926/1485/14);

- суд апеляційної інстанції у межах наданих йому повноважень, дослідивши доводи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та надані ним докази в обґрунтування заяви про заміну сторони у справі 904/8907/16 (904/6301/20), встановивши, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є відокремленим органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, яке забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Дніпропетровської області, а внаслідок реорганізації Головне управління ДПС у Дніпропетровській області позбулося статусу юридичної особи, але не повноважень на представництво Державної податкової служби у спірних правовідносинах, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони у справі 904/8907/16 (904/6301/20) з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658), правильно скасувавши ухвалу суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду від 16.02.2022 у справі 904/8907/16 (904/6301/20)).

20. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 18-рп/2012, п. 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 5-рп/2013).

21. Надавши оцінку доводам відповідної заяви позивача та проаналізувавши положення Порядку 1074, постанов Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 19.06.2019 537, від 30.09.2020 893, а також Положення про ГУ ДПС у Дніпропетровській області, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт переходу майна, прав і обов`язків від ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015), а у подальшому до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658). Встановивши вказане, зваживши на об`єктивну неможливість виконання судового рішення початковим боржником внаслідок відсутності в нього майна та коштів (що також підтверджується листом ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 17.07.2025 04-06-06/9135), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та заміни боржника у судовому наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 у справі 904/5045/21.

22. З аналізу змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій задовольнили заяву позивача з огляду на встановлені обставини, правильно застосувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини. При вирішенні цього спору судами попередніх інстанцій були враховані висновки Верховного Суду, дотримано вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України . Доводи скаржника про зворотнє зводяться лише до нічим не підтверджених припущень, а також до переоцінки доказів у справі, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на ст. 300 ГПК України.

23. Щодо посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.01.2022 у справі 420/8922/20, від 14.09.2023 у справі 240/11567/21, від 11.02.2021 у справі 826/9815/18, від 14.04.2021 у справі 826/14904/18, від 13.05.2021 у справі 826/2850/17, від 03.06.2021 у справі 640/19105/19, то необхідно зазначити таке.

24. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виснував таке:

- ураховуючи, що зобов`язання, яке випливає з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2021, не стосувалося публічно-владних функцій, переданих ГУ ДПС в Одеській області, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ГУ ДФС в Одеській області як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття відповідача і наявність підстав для його заміни є передчасним (див. постанову від 31.01.2022 у справі 420/8922/20);

- однак, суди не врахували, що обов`язок боржників щодо направлення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та в визначений законом термін прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ГУ ДПС в Житомирській області та ДПС України розпорядчими документами. З огляду на вказане, заміна відповідачів як боржників за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного вибуття ГУ ДПС в Житомирській області та ДПС України унаслідок припинення (див. постанову від 14.09.2023 у справі 240/11567/21);

- ураховуючи, що зобов`язання, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС України і наявність підстав для її заміни на ДПС України є передчасним (див. постанову від 11.02.2021 у справі 826/9815/18);

- ураховуючи, що зобов`язання, яке випливає з рішення Окружного адміністративного суду м/ Києва від 23.04.2019, не стосувалося публічно-владних функцій, переданих ДПС України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС України і наявність підстав для її заміни на ДПС України є передчасним (див. постанову від 14.04.2021 у справі 826/14904/18);

- ураховуючи, що зобов`язання, яке випливає з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, не стосувалося публічно-владних функцій, переданих ДПС України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України, як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС України і наявність підстав для її заміни на ДПС України є передчасним (див. постанову від 13.05.2021 у справі 826/2850/17);

- ураховуючи, що зобов`язання, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані Державній митній службі України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був унесений запис про припинення Державної фіскальної служби України як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття останньої і наявність підстав для її заміни на Державну митну службу України є передчасним (див. постанову від 03.06.2021 у справі 640/19105/19).

25. Касаційним адміністративним судом висновки робилися з огляду на обставини у кожній справі, які не є подібними як у цій справі 904/5045/21.

26. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2021 у справі 908/2609/20, від 15.09.2021 у справі 10/Б-5022/1383/2012, від 14.09.2021 у справі 908/1671/16.

27. Отже, колегія суддів при перегляді цієї справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.06.2020 у справі 910/5953/17.

28. Статтею 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

29. За наведених вище обставин Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили заяву ДП "Поліграфічний комбінат "Зоря" і замінили ГУ ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Дніпропетровській області у судовому наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 у справі 904/5045/21 і що підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і ухвали суду першої інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.

30. Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Центрального господарського суду від 08.04.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 у справі 904/5045/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.