Постанова у справі № 644/9921/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Київ

справа 644/9921/19

провадження 61-8414св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради,

особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, постановлену у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2 , в якому просила суд змінити розмір аліментів, які стягнуті рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада січня 2014 року з відповідача у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина аліменти у розмірі 1 600,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту подання позову до моменту досягнення дитиною повноліття та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 29 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, про зміну розміру аліментів на дитину та про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду.

Роз`яснено позивачці право звернутися до суду повторно після усунення умов, що було підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що позивачка неодноразово в судове засідання не з`явилась, заяви про розгляд справи за її відсутності не надавала. Оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення позивачки про час та місце розгляду справи, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції,особа, яка не брала участь у справі, - ОСОБА_3 у березні 2026 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2026 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 червня 2026 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 29 вересня 2020 року у цій справі закрито.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , який не був учасником цієї справи, не вирішувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2026 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати вказане судове рішення, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що до 03 березня 2026 року йому не було відомо про наявність справи про позбавлення його батька батьківських прав. Він позбавлений можливості подати власний самостійний позов про позбавлення його батька батьківських прав щодо нього, оскільки наразі він є повнолітньою особою. Водночас суд може вирішити це питання у цій справі, оскільки позов ОСОБА_1 поданий до його повноліття.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його цивільних прав і обов`язків.

Аналогічних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі 504/2457/15, а також Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі 522/7758/14, від 20 травня 2024 року у справі 0827/11217/2012 та від 18 березня 2025 року у справі 161/20282/21.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07 квітня 2020 року у справі 504/2458/15-ц (провадження 14-726цс19) та від 08 квітня 2020 року у справі 504/2457/15-ц (провадження 14-727цс19) зазначила, що особа, яка не брала участі у справі, може оскаржити судове рішення лише тоді, коли цим рішенням безпосередньо вирішено питання про її права, інтереси чи обов`язки. Ймовірний або опосередкований вплив судового рішення на права чи інтереси особи не є підставою для надання їй права на апеляційне оскарження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі 668/17285/13-ц (провадження 61-41547сво18) зазначив, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Отже, вирішення питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першочерговим завданням для апеляційного суду, і тільки в разі встановлення факту, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Водночас у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У справі, що переглядається, ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, скористався процесуальним правом на апеляційне оскарження та подав апеляційну скаргу на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 29 вересня 2020 року, якою залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради, про зміну розміру аліментів на дитину та про позбавлення батьківських прав.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що ухвала про залишення позову без розгляду є виключно процесуальним рішенням і не вирішує спір по суті, а тому сама по собі не встановлює та не порушує прав третіх осіб. Таке рішення суду не встановлює жодних юридичних фактів, які могли б мати обов`язкове значення (преюдиційне значення) для інших у майбутніх судових процесах.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ухвалою суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 , а тому правомірно закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 29 вересня 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк