Постанова у справі № 520/26860/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

справа 520/26860/25

адміністративне провадження К/990/4539/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кануннікова Дмитра Олександровича

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року (суддя - Шевченко О.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Макаренко Я.М., Перцова Т.С.)

у справі 520/26860/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування висновку, пунктів наказів.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям НОМЕР_2 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70 000 гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09 серпня 2025 року, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати пункти 16, 17, 20 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України 4241-АГ від 14 серпня 2025 року Про підсумки службового розслідування у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 :

- 16.3а порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України Про Державну прикордонну службу України , пункту 1 статті 3 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30 грудня 2016 року 605, начальнику прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави НОМЕР_2 прикордонного загону старшого лейтенанту ОСОБА_2 оголосити дисциплінарне стягнення у вигляді догана ;

- 17. У відповідності до статті 6 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі , притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави НОМЕР_2 прикордонного загону старшого лейтенанта ОСОБА_3 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 1 270 022 (один мільйон двісті сімдесят тисяч двадцять дві) гривні 07 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди ;

- 20. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за старшим лейтенантом ОСОБА_4 у сумі 1 270 022 (один мільйон двісті сімдесят тисяч двадцять дві) гривні 07 копійок, та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку .

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

3. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. Суди зазначили, що представниками позивача протягом вересня - жовтня 2025 року подано до суду ряд адміністративних позовів (адміністративні справи 520/23972/25, 520/24166/25, 520/24198/25, 520/24279/25) з таким самим предметом і з тих самих підстав, які ухвалами суду повернуті позивачу у зв`язку з їх відкликанням, що розцінюється як маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями та зловживання процесуальними правами. Та обставина, що позови подавали різні представники позивача вказані висновки суду не змінює.

7. При ухваленні оскаржуваних рішень суди керувались правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 грудня 2023 року у справі 640/36713/21, від 20 березня 2024 року у справі 520/11767/23, від 10 жовтня 2024 року у справі 580/4217/24, від 12 листопада 2025 року у справі 580/3075/24, та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 квітня 2021 року у справі 9901/23/21.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 45, 121, 122, 123, 169 КАС України.

9. Скаржник зазначає, що КАС України не містить обмежень на повторне звернення до адміністративного суду після повернення або залишення без розгляду позовної заяви. Окрім того, одним із принципів адміністративного судочинства є диспозитивність, тобто сторони розпоряджаються своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених КАС України.

10. Також скаржник наголосив, що вимоги та підстави аналогічних позовних заяв у справах, про які вказали суди попередніх інстанцій, відрізняються від справи, що розглядається: в цій справі позивач звертається лише в одній особі, а у зазначених справах були позови від дев`яти військовослужбовців одночасно, також фігурували різні представники позивачів - адвокати, були залучені різні сторони у справі, відрізнялись підстави для скасування відповідного наказу і обставини, якими обґрунтовували свої вимоги позивачі (тобто такі, які не можна було об`єднати в одну справу, і тому, було подано позов від кожного окремо).

11. На думку скаржника, у справі відсутні докази умисного та недобросовісного користування позивачем своїм процесуальним правом у спосіб, що суперечить завданню адміністративного судочинства.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

13. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України (ухвала про повернення позову), та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про зловживанням позивачем своїми процесуальними правами при зверненні до суду з позовом.

15. Верховний Суд погоджується із таким висновком з огляду на таке.

16. Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 2 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

17. Частиною третьою статті 45 КАС України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

18. Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

19. Пунктом 2 частини другої статті 45 КАС України визначено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

20. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

21. При цьому, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

22. У цій справі підставою для прийняття судом першої інстанції рішення про повернення позовної заяви, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, стало зловживання позивачем своїми правами, що полягає в умисних діях позивача щодо неодноразового подання позовних заяв з ідентичними підставами та аналогічними предметом позову, а також з ідентичним суб`єктивним складом учасників справи, їх відкликання та знову повторне подання аналогічних позовних заяв.

23. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 раніше вже звертався до адміністративного суду із позовними заявами з тим самим предметом та з тих самих підстав у справах 520/23972/25, 520/24166/25, 520/24198/25, 520/24279/25, 520/24540/25, по яким відповідними ухвалами Харківського окружного адміністративного суду позовні заяви були повернути позивачу за його заявами про їх відкликання.

24. Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі 520/23972/25 позовну заяву, подану дев`ятьма особами, серед яких ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказу - повернуто позивачам відповідно пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з відкликанням позовної заяви.

25. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі 520/24166/25 позовну заяву, подану дев`ятьма особами, серед яких ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказу - повернуто позивачам відповідно пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з відкликанням позовної заяви.

26. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі 520/24198/25 позовну заяву, подану дев`ятьма особами, серед яких ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказу - повернуто позивачам відповідно пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з відкликанням позовної заяви.

27. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі 520/24279/25 позовну заяву, подану дев`ятьма особами, серед яких ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказу - повернуто позивачам відповідно пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України у зв`язку з відкликанням позовної заяви.

28. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі 520/24540/25 позовну заяву, подану дев`ятьма особами, серед яких ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування висновку, пунктів наказу - повернуто позивачам відповідно частиною третьою статті 45 КАС України у зв`язку зі зловживанням ними процесуальними правами.

29. Враховуючи, що представниками позивача протягом вересня-жовтня 2025 року до адміністративного суду подано кілька позовних заяв про той самий предмет до тих самих відповідачів, а в подальшому за його ініціативою були повернуті, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що такі дії ОСОБА_1 слід розцінити як маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями та зловживання процесуальними правами, та застосувати наслідками вчинення особою таких дій, передбачених статті 45 КАС України.

30. Відповідно до частини четвертої статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

31. Правові висновки із вказаного питання викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07 квітня 2021 року у справі 9901/23/21, відповідно до яких саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України.

32. Доводи ОСОБА_1 про те, що неодноразове відкликання попередньо поданих ним до Харківського окружного адміністративного суду позовних заяв обумовлене виключно необхідністю викласти позовні заяви у новій редакції із додатковими доказами, доводами, підставами, заміни представника Верховним Судом відхиляється, оскільки процесуальне законодавство надає можливість вчинити такі дії безпосередньо під час розгляду справи у суді та не вимагає звернення до суду з новою позовною заявою.

33. Стосовно посилання скаржника на те, що повертаючи позовну заяву з зазначених вище підстав суд першої інстанції фактично обмежив його право на повторне звернення до суду з адміністративним позовом після повернення позовної заяви згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, колегія суддів зазначає, що надані процесуальним законодавством особі права кореспондуються із передбаченим обов`язком добросовісно ними користуватися, який у вказаному випадку позивачем не виконано.

34. З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, правильно застосував норми процесуального права (частину третю статті 45 КАС України).

35. Аналогічний підхід застосовано Верховним судом у постановах від 01 грудня 2023 року у справі 640/36713/21, від 20 березня 2024 року у справі 520/11767/23, від 10 жовтня 2024 року у справі 580/4217/24, від 12 листопада 2025 року у справі 580/3075/24.

36. Отже, Верховний Суд не встановив порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке б призвело до ухвалення незаконних рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

37. Доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

38. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

40. Керуючись статтями 345, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кануннікова Дмитра Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі 520/26860/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Л.О. Єресько

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду