Ухвала у справі № 753/16906/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 26 серпня 2026 року апеляційну скаргу прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року, відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької обл., українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участі: в режимі відеоконференцзв`язку прокурора захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого

СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором

Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, погоджене прокурором та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

Наголошує на тому, що згідно витягу наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , 16 вересня 2024 року перетнув Державний кордон у пункті пропуску Львів-зал. в напряму Виїзд , після чого на територію України не повертався.

Крім цього, відповідно до довідки Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, 25 лютого 2026 року ОСОБА_6 звертався до філії ДП Документ у Федеративній Республіці Німеччина для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування, оскільки він не з?явився на виклики слідчого у визначені у повістках дати, а саме: 27, 29, 30 червня 2026 року, 09,10, 13, 14 липня 2026 року, у зв`язку з чим постановою слідчого Дарницького УП ГУНП у м. Києві його оголошено у міжнародний розшук.

Також, посилається на існування інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема на те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку сторони обвинувачення, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано суспільну небезпеку вказаного кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу, особу підозрюваного ОСОБА_6 , дотримання органом досудового розслідування процедури повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст. ст. 135,

136 КПК України, оголошення особи у міжнародний розшук, відповідно до положень ст. 281 КПК України та порядку звернення до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України.

Окрім того, на переконання апелянта, судом, не взято до уваги, що підозрюваний не вживав заходів щодо припинення кримінального правопорушення, вчинення якого ним розпочато 02 жовтня 2024 року, шляхом повернення на територію України, звернення до органів військового правопорядку чи командування військової частини.

З матеріалів судового провадження убачається, що слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 07 листопада 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під 62024100130003649, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

06 липня 2026 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та вручено його у спосіб передбачений ст. ст. 135, 136 КПК України для вручення повідомлення.

Зокрема, повідомлення про підозру у кримінальному провадженні направлено за адресою його реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , цінним листом 0210200786739, згідно з описом вкладення на 5 арк.; поштове відправлення прийнято 06 липня 2026 року о 12:26. Крім того, судові повістки про виклик ОСОБА_6 на 09, 10, 13 липня 2026 року року для допиту як підозрюваного та отримання клопотання про обрання запобіжного заходу були направлені на ту саму адресу цінним листом.

Згідно витягу наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16.09.2024 перетнув державний кордон у пункті пропуску Львів-зал. в напряму Виїзд .

Постановою слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 від 14 липня 2026 року ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.

31 липня 2026 року слідчий слідчогоСВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення в передбаченому законом порядку не доведено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено у міжнародний розшук.

Крім того слідчий суддя зазначив, що під час розгляду клопотання, органом досудового розслідування не підтверджено, що ОСОБА_6 не реагує на виклики органу досудового розслідування та ухиляється від явки для здійснення процесуальних дій. Відомості про те, що ОСОБА_6 у належний спосіб повідомлений слідчим про час та місце проведення певної слідчої/процесуальної дії, а також, що він перебуває за межами України й після перетину ним кордону 16 вересня 2024 року відсутні, адже довідка Державної прикордонної служби України від 24.06.2026 228530-2026 містить відомості про те, що підозрюваний 24.09.2024 перетнув кордон України, те, чи повернувся до України, відомостей не містить.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 29 Конституції України , ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідноз вимогами п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу , крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу .

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В свою чергу, положення ч. 2 ст. 177 КПК України передбачають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Системний аналіз викладених положень кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку про те, що застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжних заходів, в тому числі, тримання під вартою, можливо лише щодо особи, яка має статус підозрюваного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 у кримінальному провадженні набув статусу підозрюваної особи відповідно до вимог ст.ст. 276-279 КПК України, зокрема 06 липня 2026 року складено письмове повідомлення про підозру та в зв`язку із неможливістю його вручення ОСОБА_6 у передбачений ст. 278 КПК України спосіб, письмове повідомлення про підозру направлено за останніми відомими його адресами проживання (а.с.133-134, т. 1).

Окрім того, повідомлення про підозру скеровано для вручення ОСОБА_6 , за адресою останнього відомого місця проживання підозрюваного, директору керуючої компанії житлового фонду Дарницького району м. Києва у м. Київ, по вул.. Харківське Шосе, 148-А (а.с. 135, т. 1).

Також, 08 липня 2026 року відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 11, 135 КПК України повідомлення про підозру опубліковано в газеті Урядовий кур`єр 142 (а.с. 142, т.1).

Тобто органом досудового розслідування вжито усі можливі та достатні заходи для повідомлення особи про підозру.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного, про що виносить відповідну постанову.

В рамках досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16 вересня 2024 року перетнув державний кордон у пункті пропуску Львів-зал. в напряму Виїзд .

У зв`язку з невстановленням місцезнаходження ОСОБА_6 , постановами слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 від 14 липня 2026 року підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, а досудове розслідування зупинено (а.с.186-193, т. 1).

Ч инний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа оголошена в розшук, однак регламентує, що про оголошення розшуку має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).

У даному конкретному випадку, колегія суддів вбачає наявність підтвердження міжнародного розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Також, колегія суддів вважає достатність існування підстав, передбачених ст. 177 КПК України для обрання стосовно ОСОБА_6 заочної міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому, ЄСПЛ у справі Клішин проти України висловив позицію, згідно якого наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитись відповідними доказами.

На переконання колегії суддів, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування доведено існування ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України зокрема можливого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих, у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винуватої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні W проти Швейцарії від 26 січня 1993 року вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Окрім того, ЄСПЛ у справі Ілійков проти Болгарії закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

Водночас, в п. 58 рішення ЄСПЛ Бекчиєв проти Молдови ( Becciev v. Moldova ) ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування, на виконання вимог ст. 194 та ч. 6 ст. 193 КПК України, доведено у сукупності факт набуття ОСОБА_6 у встановленому законом порядку статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні 62024100130003649 , обґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, оголошення його у міжнародний розшук відповідно до вимог закону. Також підтверджуючих в зазначеному провадженні ризиків, внаслідок чого існують всі законодавчі підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, якого буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання наявним ризикам.

Відтак, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, не підтверджуються доказами, дослідженими під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Водночас, в зазначеному аспекті колегія суддів вважає за необхідне звернути особливу увагу на той факт, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

Так, відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

За таких обставин, колег ія суддів констатує, що в даному випадку така ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи як на території України, так і за її межами, здійснюється доставка особи до місця кримінального провадження, а також ухвалюється рішення про застосування запобіжного заходу або екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 183 , 184 , 193 , 309 , 376 , 404 , 405 , 407 , 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 - задовольнити .

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року, відносно ОСОБА_6 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигяді тримання під вартою.

Роз`яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Єдиний унікальний 753/16906/26

Справа 11-сс/824/6761 /2026 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Категорія ст.183 КПК Доповідач ОСОБА_13