Постанова у справі № 927/478/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 927/478/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Красножон О. М.,

відповідача - Невська І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 (судді: Кравчук Г. А. - головуючий, Спаських Н. М., Коробенко Г. П.) у справі

за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області

до фізичної особи-підприємця Омельченка Романа Олександровича

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 39 481,73 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову

1.1. У травні 2025 року Ніжинська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - Лосинівська селищна рада) з позовом до фізичної особи-підприємця Омельченка Романа Олександровича (далі - ФОП Омельченко Р. О.) про визнання недійсною додаткової угоди від 24.10.2024 1 (далі - додаткова угода від 24.10.2024, оспорювана додаткова угода) до договору від 25.07.2024 1, укладеного між Лосинівською селищною радою і ФОП Омельченком Р. О., та стягнення 21 360,77 грн пені та 18 120,96 грн штрафу.

1.2. На обґрунтування позову прокурор посилався на те, що оспорювана додаткова угода, якою продовжено строки виконання зобов`язань за договором, укладена за відсутності обґрунтованих підстав для такого, а саме з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 1178 (далі - Особливості).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025 позов задоволено повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд виходив із того, що оспорювана додаткова угода укладена за відсутності підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку дії договору та поставки товару, що є підставою для визнання її недійсною. Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу у заявлених прокурором сумах як обґрунтованих.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 вказане рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не встановив наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваної додаткової угоди недійсної на момент її вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Дослідивши обстави та наявні у ній докази, суд констатував, що відповідач (постачальник) повідомив позивача про необхідність продовження строку поставки товару, навівши причини, підстави та докази для такого продовження, а позивач (замовник) визнав такі причини, підстави та докази обґрунтованими та достатніми для внесення змін до договору, внаслідок чого між сторонами була підписана оспорювана додаткова угода. За висновками суду, у наведеному випадку більш вірогідним є наявність документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку поставки товару. Водночас правомірна зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж нарахування штрафних санкцій постачальнику, який об`єктивно не мав змоги виконати умови договору через незалежні від нього обставини, які замовник визнав поважними та підтвердженими належним чином та добровільно погодився на збільшення таких строків виконання зобов`язання. Зміна строку поставки шляхом його збільшення не призвела до будь-яких негативних наслідків для замовника, зокрема до збільшення вартості цих робіт, яка була визначена у договорі. При цьому прокурором не надано доказів того, яким чином продовження строку поставки на незначний строк порушило законні інтереси держави та/або позивача.

За наведеного, суд вважав відсутніми підстави для визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення штрафних санкцій.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Київська міська прокуратура, не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 і залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2025.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, стверджує, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права - статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 4 пункту 19 Особливостей, та порушенням норм процесуального права - статей 13, 73, 75-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, а також без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах: (1) щодо застосування статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 19 Особливостей стосовно документального підтвердження обґрунтованості підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання зобов`язань, викладених у постановах від 05.09.2018 у справі 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі 910/21100/21, від 08.11.2023 у справі 926/3421/22, від 30.01.2024 у справі 907/811/21, від 09.04.2025 у справі 904/2722/21, від 31.08.2022 у справі 910/15264/21; (2) щодо відмінності форс-мажору та істотної зміни обставин в контексті їх впливу на строк виконання зобов`язання, викладеного у постанові від 23.10.2024 у справі 922/4801/23.

3.2. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у цій справі 927/478/25 закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; у разі якщо Верховний Суд дійде висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження, - касаційну скаргу залишити без задоволення, а вказану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, за результатами проведеної закупівлі UA-2024-07-04-008953-a та проведених відкритих торгів їх переможцем визнано ФОП Омельченка Р. О.

25.07.2024 між Лосинівською селищною радою (замовник) та ФОП Омельченком Р. О. (постачальник) укладено договір 1, за умовами якого постачальник зобов`язується до 31.08.2024 поставити замовнику зазначений в специфікації товар і розвантажити його, а замовник, у свою чергу, прийняти й оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до специфікації, яка є додатком 1 до договору і його невід`ємною частиною, найменування товару - дров`яна деревина промислового використання для організацій 2 група (сосна, вільха) (код ДК 021:2015-03410000-7-Деревина).

У пунктах 3.1- 3.3 вказаного договору визначено, що сума договору становить 594 880 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена в специфікації (додаток 1). Джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.

За змістом пунктів 5.1, 5.2 договору строк поставки (передачі) товару до 31.08.2024 (включно). Місце поставки (передачі) товарів: постачальник зобов`язаний поставити товар за такими адресами: ЗДО "Сонечко" селище Лосинівка, вул. Троїцька, 9а, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (100 м 3 ); Лосинівський МРЦ селище Лосинівка, вул. Богословська, 6, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (50 м 3 ); Шатурська гімназія с. Шатура, вул. Дерезенка, 35, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (100 м 3 ); Світанківський ЗЗСО с. Світанок, вул. Молодіжна, 2, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (100 м 3 ); Сальненський ЗЗСО с. Сальне, вул. Жовтнева, 21, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (100 м 3 ); ЗДО "Барвінок" с. Галиця, вул. Центральна, 73, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (20 м 3 ); Терешківський старостат с. Терешківка, вул. Центральна, 1, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (10 м 3 ); Шняківський старостат с. Шняківка, вул. Морачевського, 2, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (10 м 3 ); Сальненський старостат с. Сальне, вул. Жовтнева, 15 (10 м 3 ); Переможський старостат с. Перемога, вул. Шевченка, 1, Ніжинський р-н, Чернігівська обл. (10 м 3 ); Галицький старостат с. Галиця, вул. Народовольців, 6 (10 м 3 ). Товар вважається переданим постачальником і прийнятим замовником за кількістю і якістю з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами договору. Якість товару повинна відповідати дійсним на дату отримання товару ДСТУ.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 договору товар може постачатися частинами (партіями). Датою поставки товару або частини товару (партії) вважається дата передачі постачальником замовнику товару згідно з підписаною сторонами видаткової накладної. Постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов`язання з поставки товару, якщо він передав товар із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та цим договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством.

За умовами пунктів 6.1.1, 6.1.2, 6.2.2, 6.2.8 вказаного договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату прийнятої партії товару в порядку та на умовах, визначених договором; прийняти товар згідно з видатковою накладною за умов відповідності товару вимогам, встановленим договором; замовник має право контролювати поставку (передачу) товару у строки, встановлені договором; вимагати сплати штрафних санкцій у разі невиконання або неналежного виконання постачальником зобов`язань за договором.

Постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товару (партій товару) у строки, встановлені цим договором; забезпечити передачу товару, якість якого відповідає умовам, визначеним договором та нормативно-правовими актами України для такого товару; сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання або неналежного виконання ним зобов`язань за договором за письмовою вимогою замовника (пункти 6.3.1, 6.3.2, 6.3.5 договору).

Разом із тим у пунктах 7.1, 7.2.1, 7.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, передбачених чинним законодавством України та відповідно до умов Договору. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення виконання зобов`язання понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 6 % вказаної суми. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За умовами підпункту 4 пункту 10.7 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідно до пункту 11.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

У листі, адресованому Лосинівській селищній раді, ФОП Омельченко Р. О. просив продовжити термін поставки до 15.11.2024 у зв`язку з непередбачуваними обставинами, зокрема аномальною спекою, призивом чоловіків до лав Збройних Силу України, стислим терміном поставки.

Згідно з додатковою угодою від 24.10.2024 до договору сторони продовжили строк виконання зобов`язань за договором та виклали пункт 5.1 договору в редакції, за змістом якої строк поставки (передачі) товару до 15.11.2024 включно. Додаткова угода набирає чинності з 30.08.2024 і діє до повного виконання зобов`язань за додатковою угодою.

На виконання умов спірного договору постачальник поставив замовнику товар за видатковими накладними від 29.07.2024 1/1 на суму 73 216,00 грн, від 21.08.2024 1/2 на суму 73 216,00 грн; від 23.08.2024 1/3 на суму 73 216,00 грн, від 30.08.2024 1/1 на суму 73 216,00 грн, від 28.10.2024 1/5 на суму 73 216,00 грн, від 12.11.2024 1/6 на суму 73 216,00 грн, від 12.11.2024 1/7 на суму 73 216,00 грн. Всього поставлено товару на суму 512 512,00 грн.

Поставлений відповідачем товар оплачено позивачем у загальній сумі 512 512,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 05.08.2024 3392 на суму 73 216,00 грн, від 22.08.2024 3192 на суму 73 216,00 грн, від 23.08.2024 3196 на суму 73 216,00 грн, від 30.08.2024 3200 на суму 73 216,00 грн, від 28.10.2024 3390 на суму 16 016,00 грн, від 28.10.2024 3391 на суму 57 200,00 грн, від 28.11.2024 3348 на суму 48 048,00 грн, від 28.11.2024 3349 на суму 25 168,00 грн, від 28.11.2024 3350 на суму 73 216,00 грн.

Додатковою угодою від 18.11.2024 2 до договору від 25.07.2024 1 замовник і постачальник дійшли згоди розірвати договір від 25.07.2024 1, укладений між ними; погодили зменшити загальну суму договору на 82 368,00 грн без ПДВ; виклали пункт 3.1 договору в редакції, згідно з якою сума договору становить 512 512,00 грн без ПДВ; специфікацію (додаток 1 до договору) виклали у новій редакції, за змістом якої найменування товару - дров`яна деревина промислового використання для організацій 2 група (сосна, вільха) у кількості 448 м 3 , ціною за одиницю 1144,00 грн, сума 512 512,00 грн без ПДВ. Зміни набирають чинності з моменту підписання сторонами додаткової угоди. З моменту набрання чинності додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли на підставі договору, припиняються. Сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли за договором.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора заявлені в інтересах держави в особі Лосинівської селищної ради до ФОП Омельченка Р. О. про визнання недійсною додаткової угоди до договору, якою було змінено строки поставки, та стягнення штрафних санкцій у розмірі 39 481,73 грн.

4.4. Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, вважаючи, що оспорювана додаткова угода укладена без наявності належних правових підстав, тому підлягає визнанню недійсною, а штрафні санкції - стягненню через прострочку відповідача в поставці товару у зв`язку з чим позов задовольнив.

4.5. Натомість апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове про відмову у позові. Переглядаючи справу в апеляційному порядку відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дослідив обставини справи і наявні у ній докази та встановив наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили укладення оспорюваної додаткової угоди про продовження строку виконання зобов`язань з поставки товару за договором, а отже, додержання при її укладенні вимог чинного законодавства, що виключає правові підстави для визнання такої угоди недійсною. При цьому, враховуючи те, що поставка товару відбулась у строки, визначені договором з урахуванням додаткової угоди, суд апеляційної інстанції також відмовив у задоволення позовної вимоги про стягнення пені і штрафу.

Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.6. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

4.7. Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1- 3, 5 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 25.07.2024 за результатами проведеної закупівлі UA-2024-07-04-008953-a та проведених відкритих торгів між Лосинівською селищною радою (замовник) та ФОП Омельченком Р. О. (постачальник) укладено договір 1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і розвантажити товар - дров`яну деревину промислового використання; термін поставки товару - до 31.08.2024.

У пункті 10.7 договору сторони обумовили, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених законодавством, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У подальшому оспорюваною додатковою угодою до договору, укладеною між тими ж сторонами, термін поставки товару було продовжено до 15.11.2024 включно.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені у Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 зазначеного Закону, договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі 926/3421/22)

Так, згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі 910/21100/21).

Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей. Так, відповідно до підпункту 4 пункту 19 Особливостей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У постанові від 30.01.2024 у справі 907/811/21 Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі 927/863/23, від 30.04.2024 у справі 927/782/23 .

Суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи та оцінивши вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт вірогідності доказів та наявні в матеріалах справи докази, встановив наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, що стали підставою для продовження строку виконання зобов`язань за спірним договором щодо поставки товару шляхом укладення оспорюваної додаткової угоди. За висновками суду апеляційної інстанції, внесення спірних змін до договору відбулось за добровільною згодою сторін, за наявності відповідних доведених об`єктивних обставин, адже відповідач повідомив позивача про необхідність продовження строку поставки товару, навівши причини, підстави та докази для такого продовження, які останній визнав обґрунтованими та достатніми для внесення змін до договору. У наведеному випадку зміна строку (продовження) виконання зобов`язання відповідає інтересам держави більше, ніж нарахування штрафних санкцій постачальнику, який об`єктивно не мав змоги виконати умови договору через незалежні від нього обставини, які замовник визнав поважними та підтвердженими належним чином та добровільно погодився на збільшення таких строків виконання зобов`язання.

Зобов`язання сторін за договором виконані ними в повному обсязі, жодних претензій щодо якості, кількості, вартості товару замовником не висувалось, а незначне перевищення строку виконання зобов`язань не призвело ні до збільшення обсягу зобов`язань, ні до неналежного виконання зобов`язань, ні до будь-яких інших негативних наслідків. При цьому прокурором не надано доказів того, яким чином продовження строку поставки на незначний строк порушило законні інтереси держави та/або позивача.

За таких обставин, ураховуючи вимоги Закону України "Про публічні закупівлі", Особливостей та умови спірного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною та стягнення штрафних санкцій.

Такий висновок суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, відповідає висновкам, викладеним у зазначених вище постановах Верховного Суду.

4.8. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.9. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстави касаційного оскарження прокурор посилався на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України і з цієї підстави було відкрито касаційне провадження.

4.10. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо вказаної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень суд касаційної інстанції зазначає таке.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі 154/3029/14-ц.

Прокурор у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачену у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтував неврахуванням апеляційним господарським судом при вирішенні спору правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, щодо застосування статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 19 Особливостей стосовно документального підтвердження обґрунтованості підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання зобов`язань, а також щодо відмінності форс-мажору та істотної зміни обставин в контексті їх впливу на строк виконання зобов`язання.

Здійснивши аналіз перелічених скаржником у касаційній скарзі постанов щодо відповідного правозастосування, Верховний Суд зазначає, що у цих постановах Верховного Суду положення вказаних норм застосовано судом залежно від встановлених у цих справах фактичних обставин і правовідносин, які виникли між сторонами у кожній із цих справ. При цьому висновки суду апеляційної інстанції, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, у справі, в якій подано касаційну скаргу, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах, оскільки відповідне питання в кожному конкретному випадку вирішувалося судом в залежності від встановлених обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених ними аргументів.

Відмінність результату вирішення спору у справі, що розглядається, та у справах, на які послався скаржник, зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими встановленими судами фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.

Також слід зауважити, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.09.2018 у справі 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі 910/21100/21, на які, серед іншого, посилався прокурор у касаційній скарзі, в яких міститься загальний висновок щодо про застосування пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 4 пункту 19 Особливостей, який є усталеним в судовій практиці, про що свідчить зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції урахував, зокрема положення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 19 Особливостей, судову практику суду касаційної інстанції щодо відповідного правозастосування, дослідив обставини справи і наявні у ній докази, оцінив вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням стандарту вірогідності доказів, та констатував документальне підтвердження обґрунтованості підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання зобов`язань.

Доводи скаржника про відсутність законних і обґрунтованих підстав та документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку поставки товару за своєю суттю зводяться до незгоди з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та наданою їм оцінкою, та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, які вже були дослідження судами попередніх інстанцій, та встановлення на їх підставі інших обставин справи, ніж були встановлені судом апеляційної інстанції, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Незгода скаржника з ухваленим судовим рішенням у справі або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться у ньому, не свідчить про їх незаконність.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування апеляційним господарським судом у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі 916/1004/18).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі 908/1795/19).

Звідси здійснене апеляційним господарським судом правозастосування та його висновки, покладені в основу оскарженої у цій справі постанови, не суперечать правовим висновкам суду касаційної інстанції у вказаних скаржником у касаційній скарзі справах.

4.11. З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції у цій справі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі 927/478/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак