Постанова у справі № 620/16712/24

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Київ

справа 620/16712/24

адміністративне провадження К/990/51650/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув як суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні справу 620/16712/24 за позовом Приватного підприємства "Юніпег" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "Юніпег" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 (головуючий суддя Падій В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Файдюк В.В.)

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Юніпег звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2024 10895/ЖІ0/25-01-07-00, 10894/ж10/25-01-07-00.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025, у задоволені позову відмовлено.

Приватне підприємство "Юніпег" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 05.01.2026 відкрито касаційне провадження у справі 620/16712/24 за касаційною скаргою Товариства.

Ухвалою від 31.09.2026 касаційний розгляд справи суддею-доповідачем призначено у попередньому судовому засіданні на 01.09.2026.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

ПП Юніпег звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2024 10895/ЖІ0/25-01-07-00, яким було зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 2412310,81 грн.; 10894/ж10/25-01-07-00, яким було відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 589670,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті за відсутності на то правових підстав, тому що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства спростовуються наданими позивачем документами. Позивач пояснив, що контролюючий орган не довів належними доказами, що ціна товару, придбана позивачем у спірних правовідносинах, та визначена органами статистики, містила аналогічні характеристики, тому висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, що ціна товару відрізняється від ринкових цін на аналогічні товари за аналогічний проміжок часу, які склалися на внутрішньому ринку України, не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що як слідує з тлумачення податкового закону, звичайнoю цінoю для здійснення розрахунку бази oпoдаткування ПДВ oперацій з пoстачання самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг є ціна, визначена зацікавленими стoрoнами у цивільнo-правoвoму дoгoвoрі, яка, свoєю чергoю, відповідає ринкoвій ціні (ціні, щo склалася на ринку тoварів/пoслуг). Факт доведення реалізації самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відпoвідають ринкoвим, пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв`язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган. Суди дійшли висновку, що податковим органом у цій справі доведено, що позивач здійснював реалізацію товару у відповідний звітний податковий період, але ціна реалізації продукції (товару) не відповідає ринковим (звичайним) цінам. Судами констатовано доведеність податковим органом складу податкового правопорушення, що підтверджує правомірність спірних рішень.

Товариство з висновками судів попередніх інстанцій не погодилося, звернулося з касаційною скаргою, у якій просить рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обгрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неврахування апеляційним правових позицій, висвітлених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі 320/5251/19, від 29 травня 2024 року у справі 320/8996/22, від 26 березня 2024 року у справі 200/773/20-а, від 25 липня 2024 року у справі 620/1059/20, від 09 травня 2024 року у справі 320/6439/22, від 18 березня 2024 року у справі 480/1798/22, від 20 березня 2025 року по справі 480/10495/23. Верховний Суд підтримав правову позицію про те, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Відповідно до тлумачення норм Пoдаткoвoгo кодексу України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, своєю чергою, відповідає ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг). Факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим, покладається на особу, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Тобто, oбoв`язoк доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган. Відповідач у спірних правовідносинах не спростував факт реалізації продукції за ціною договору, проте вказує, що ця ціна є нижчою від середніх споживчих цін, встановлених в Україні, на аналогічну продукцію.

Головне управління ДПС у Чернігівській області зазначає про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, вважає оскаржувані рішення такими, що відповідають встановленим вимогам норм законодавства Відповідач зауважує, наявність недоліків при заповненні видаткових накладних та відсутність товарно-транспортних накладних, які мають системний характер ставиться під сумнів правдивість інформації щодо реалізації продукції та фактичне здійснення операцій з реалізації товарів ПП Юніпег за період лютий, березень 2024 року. За даними ІС "Податковий блок" встановлено, що у ПП Юніпег відсутні будь які об`єкти оподаткування у власності на правах довгострокового користування або оренди для здійснення господарської діяльності, що підтверджується звітом за формою 20-ОПП. Згідно даних бухгалтерського обліку не встановлено наявність на балансі підприємства основних засобів та інших оборотних/необоротних активів, які б свідчили про ведення господарської діяльності підприємством. Згідно даних бухгалтерського обліку не встановлено наявність на балансі підприємства основних засобів та інших оборотних/необоротних активів, які б свідчили про ведення господарської діяльності підприємством також відсутні будь - які об`єкти оподаткування у власності на правах довгострокового користування або оренди для здійснення господарської діяльності, що підтверджується первинними документами.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Cудами попередніх інстанцій встановлені обставини, що сторонами не заперечуються.

ПП "Юніпег" є юридичною особою, зареєстрованою 02.03.2017, місцезнаходження 14005, м. Чернігів, вул. Гоголя, буд. 22, кв. 12, основним видом діяльності є 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області на підставі наказу від 21.05.2024 597-п та направлень на перевірку від 23.05.2024 1070/ж3/25-01-07-03-01 та 1071/ж3/25-01-07-03-01 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Юніпег щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 19.06.2024 8528/ж5/25-01-07-03-01, яким встановлено порушення:

п. 73 ст. 73, п. 200.1. п. 200.4, п.200.8 , п. 200.14 ст. 200 Кодексу, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за 159/28289 (зі змінами та доповненнями) платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2024 року в сумі 589670 грн;

п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2412 310,81 грн, в тому числі за лютий 2024 року на суму 976 778,43 грн, за березень 2024 року на суму 1435 532,38 грн (а.с.10-29).

Такі висновки податковий орган обгрунтував наступними обставинами: ПП "Юніпег" здійснювало реалізацію продуктів харчування (гранатів свіжих, грейпфрутів свіжих, лимонів свіжих, мандаринів свіжих, лаврового листя сухого нефасованого, перця солодкого, помідорів свіжих, апельсинів пупкових свіжих, кабачків свіжих врожаю 2024 року) ТОВ "СЕЛМОЛ" (код 44514734). Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка відображена у рядку 20.2.1 декларації за березень 2024 року в розмірі 589 670,0 грн сформована з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту лютого 2024 року, яка виникла за рахунок імпортних операцій з придбання фруктів з Туреччини. Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення показників відображених в рядку 1.1 Декларації за березень 2024 року операції, що оподатковуються за основною ставкою ), первинних документів (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, ТТН тощо), оборотно - сальдових відомостей по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 311 Рахунки в банках встановлено його заниження на загальну суму ПДВ 2 412 310,81 грн, в тому числі за лютий 2024 року у розмірі 976 778,43 грн, за березень 2024 року у розмірі 1 435 532,38 грн. Перевіркою встановлено, що згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ПП "ЮНІПЕГ" за період лютий, березень 2024 року здійснювало реалізацію продуктів харчування (гранатів свіжих, грейпфрутів свіжих, лимонів свіжих, мандаринів свіжих, лаврового листя сухого нефасованого, перця солодкого, помідорів свіжих, апельсинів пупкових свіжих, кабачків свіжих, врожаю 2024р.) на адресу Неплатника , ТОВ СЕЛМОЛ (код за ЄДРПОУ 44514734) на загальну суму 24 689 284,5 грн, в тому числі ПДВ 4 114 880,75 грн. Під час проведення перевірки підприємству вручено запит від 04.06.2024 933/ж12/25-01-07-03-06 про призначення та проведення позапланової інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей. В ході провед яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, в ході документальної позапланової перевірки ТОВ Юніпег ГУ ДПС у Чернігівській області було направлено запити до ГУ статистики у Чернігівській області від 05.06.24 2968/5/25-01-07-03-04 та до Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 05.06.24 р. 6886/6/5-01-07-03-06 щодо оптових цін у межах Чернігівської області та на території України за період лютий, березень 2024 року по наступній номенклатурі товару, а саме: гранати свіжі, грейпфрути свіжі, лимони свіжі, мандарини свіжі, перець солодкий, ківі свіжі, кабачки свіжі, помідори свіжі, апельсини пупкові свіжі. На вказаний запит було отримано відповідь від ГУ статистики у Чернігівській області від 06.06.2024 року 05-09/512-24 з зазначенням середніх споживчих цін на зазначені в запиті продукти харчування. Додатково інформацію щодо оптових цін у межах Чернігівської області та на території України за період лютий, березень 2024 року по наступній номенклатурі товару, а саме: гранати свіжі, грейпфрути свіжі, лимони свіжі, мандарини свіжі, перець солодкий, ківі свіжі, кабачки свіжі, помідори свіжі, апельсини пупкові свіжі проаналізовано Єдиний реєстр податкових накладних щодо діяльності підприємств, які здійснюють типовий з ПП "ЮНІПЕГ" вид реалізації ТМЦ.

Також, згідно з Актом перевірки, реалізований товар, а саме: гранати свіжі, грейпфрути свіжі, лимони свіжі, мандарини свіжі, перець солодкий, ківі свіжі, кабачки свіжі, помідори свіжі, апельсини пупкові свіжі за період лютий, березень 2024 року було ввезено на митну територію України згідно контракту 18/10 від 08.10.2023, укладеного між ПП "ЮНІПЕГ", іменоване Покупець , в особі директора Євгенія Потебні, з однієї сторони та Ucel Narenciye Paketleme Plastik в особі директора МЕНМЕТ BOZKURT, Туреччина, що іменується надалі "Продавець", який діє на підставі статуту. Станом на 31.03.2024 по рахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками у ПП "ЮНІПЕГ" обліковується кредиторська заборгованість за товар, що був імпортований на митну територію України на загальну суму 23 664 732,86 грн, в тому числі ПДВ 3 944 122,14 грн; підприємством не здійснено оплату за отриманий товар в розмірі 23 664 732.86 грн, в тому числі ПДВ 3 944 122,14 грн. Отже, при детальному аналізі та в результаті співставлення фактурної вартості та сплаченого митного ПДВ, зазначених в митних деклараціях встановлено, що ПП "ЮНІПЕГ" було понесено за період лютий, березень 2024 року витрати за поставлений на митну територію України товар, а саме продуктів харчування в розмірі 31 352 400.46 грн (26 033 566 грн + 5 318 835 грн = 31 352 400.46 грн). При цьому при аналізі Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП "ЮНІПЕГ" було реалізовано товарів, а саме продуктів харчування на загальну суму 18 123 013.75 грн в тому числі ПДВ 3 624 602,75 грн.

На підставі вказаного, відповідач в Акті перевірки зробив висновок, що в результаті вищевказаних операцій з реалізації товару позивач отримав збиток на загальну суму 13 229 386,71 грн. і при здійсненні перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, встановлено факт реалізації позивачем імпортованої продукції, база оподаткування якої нижча за її митну вартість.

На підставі Акту перевірки, відповідачем 11.07.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення:

10895/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 2 412 310,81грн,

10894/ж10/25-01-07-00, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на суму 589670грн.

Податковий кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України передбачено, що, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон 996-XIV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 14.1.231, п.14.1 ст. 14 податкового кодексу України, встановлено що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Чинним законодавством встановлено, що право платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У справі, що розглядається, висновки податкового органу грунтуються на тому, що при здійсненні перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку позивача було встановлено факт реалізації імпортованої продукції, база оподаткування якої нижча за її митну вартість, а внаслідок перевірки імпортних МД було з`ясовано відсутність націнки на реалізовану продукцію відносно митної вартості товару.

Крім того, податковий орган проаналізувавши ціни на продукти харчування (гранати свіжі, грейпфрути свіжі, лимони свіжі, мандарини свіжі, огірки свіжі, перець солодкий, перець чилі, помідори свіжі, апельсини пупкові свіжі) у період лютий та березень 2024 року зробив висновок про реалізацію позивачем таких продуктів за ціну меншу в порівняні з цінами продажу типового товару на внутрішньому ринку України.

Позивач здійснював реалізацію продуктів харчування ТОВ "СЕЛМОЛ" (код 44514734).

Разом з тим, відповідно до податкової інформації комісією регіонального рівня відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 1165, 09.05.2024 було прийнято рішення про відповідність ТОВ "Селмол" (ЄДРПОУ 44514734) критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, встановлено, що позивач під час перевірки не надав відповідачу первинні документи, які були витребувані податковим органом запитами від 04.06.2024 931/ж12/25-01-07-03-06 (щодо надання пояснень та копій документів щодо реальності відображення показників в р.16, р.20.3, р.21 декларацій з податку на додану вартість за березень 2024 року), від 07.06.2024 року (щодо операцій з реалізації товару Неплатнику за період лютий, березень 2024 року), від 10.06.2024 року (щодо надання первинних документів по реалізації товарів кінцевому споживачу ), від 10.06.2024 року (щодо наявності транспортних засобів на балансі підприємства), та від 10.06.2024 року (щодо надання первинних документів по імпортним операціям за період лютий, березень 2024 року).

Зазначення бставин, що зумовили невиконання зазначених запитів матеріали справи не містять.

Крім того, встановлено, що реалізація товарів позивачем відбувалась на території оптово-торгівельної бази за адресою м. Київ, вул. Каховська,64 (оптова база та склад ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ПЛОДООВОЧЕВА БАЗА" (код за ЄДРПОУ 31923768).

Проте, матеріали справи не містять доказів щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ПЛОДООВОЧЕВА БАЗА", зокрема договори зберігання, розвантаження, завантаження, тощо чи інші первинні документи, як такі що підтвердять факт реалізацію продукції позивача за адресою м. Київ, вул. Каховська,64, зокрема додаткові угоди, акти виконаних робіт, платіжні інструкції та інші документи.

До цього ж, позивач не надав товарно-транспортних накладних, які свідчили б про транспортування реалізованої продукції з пункта видачі покупцю.

Крім того, зі змісту видаткових накладних за період лютий, березень 2024 року встановлено відсутність відомостей про місце складання видаткової накладної, внаслідок чого не було можливості ідентифікувати місце розвантаження/завантаження та подальшої реалізації товарів від ПП "ЮНІПЕГ" до покупця.

Тобто, видаткові накладні, які були виписані за період лютий, березень 2024 року, були заповнені з порушенням норм ч.2 ст. 9 Закону 996-XIV, а саме відсутні такі обов`язкові реквізити як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, видаткові накладні не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції та відображають недостовірні дані, і не є належним доказом у розумінні КАС України.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що станом на 31.03.2024 по рахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками у ПП "ЮНІПЕГ" обліковується кредиторська заборгованість за товар, що був імпортований на митну територію України на загальну суму 23664732,86 грн, в тому числі ПДВ 3 944 122,14 грн. і підприємством не здійснено оплату за отриманий товар в розмірі 23 664 732.86 грн., в тому числі ПДВ 3 944 122,14 грн.

Суд апеляційної інстанції розглянув доводи позивача та урахував, що позиція апелянта грунтуються лише на судовій практиці. Проте, оскільки подібні чи аналогічні обставини не є безумовною підставою для прийняття судом першої чи апеляційної інстанції цих судових рішень до уваги для постановлення рішення, оскільки обставини договірних обставин між підприємствами все одно є різними виходячи із умов догорів, товару, умов поставки та торгівлі.

Податковим органом зроблено висновок реалізації позивачем цього товару зі збитком у розмірі 13 229 386,71 грн., проте позивачем не надано будь яких доказів на спростування такого висновку, яким би міг бути висновок експерта.

Колегія суддів зазначає, що як слідує з аналізу наведеної позивачем практики Верховного Суду, позивач посилається висновки Суду, викладені у судових рішеннях у спорах щодо встановлення реальності господарських операцій та отримання платником податкової вигоди, з огляду на що не можна дійти висновку про невідповідність судового рішення висновкам Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки подібності правовідносин не встановлено. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин.

Формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, який до того ж зроблено на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних у матеріалах справи доказів, не є засвідченим застосуванням судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені правові висновки Верховного Суду, щодо конкретних норм права, які за наявність подібних правовідносин, не враховані судом апеляційної інстанції.

У постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 27 березня 2018 року у справі 910/17999/16 та від 11 квітня 2018 року у справі 910/12294/16, міститься підхід, згідно з яким подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Касаційний суд відзначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстави виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносини з призначенням з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) є результатами кожної конкретної справи.

При цьому, констатації, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, групою факторів є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Поряд з цим, колегія суддів ураховує, що як зазначено Верховним Судом у постановах у постановах від 12.03.2019 (справа 826/14489/16), від 19.04.2019 (справа 803/236/15-а), від 21.10.2019 (справа 540/7843/18-а), від 09.10.2020 (справа 826/11085/18), від 18.11.2021 (справа 815/1057/15), мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на нарахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійснені господарської операції.

У постанові від 23.04.2019 у справі 804/6788/14 Верховний Суд, розвиваючи судову доктрину розумної економічної причини (ділової мети), зробив такий висновок: …із визначеного в Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення .

Верховний Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Обґрунтування, наведені позивачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Юніпег" залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі 620/16712/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду