Pravosvit
УКРРУСENG

Сьогодні

Робочий стілНовиниКалендар справЦентр сповіщень
  • Досьє компанії
  • Масова перевірка списку
  • Мої перевірки
  • Виконавчі провадження
  • Пошук рішень
  • Практика ЄСПЛ
  • Аналітика справ
  • Аналітика суддів
  • Судова карта
  • Кодекси і закони
  • Пошук по законодавству
  • Розбір договору
  • Відповідність закону
  • Генерація документів
  • Мої документи

Інструменти

СпеціалістиОбʼєкти під наглядом

Сервіс

ОбранеІсторія запитівКалькуляториТарифи і квотаКомандаНалаштування
← Судова практика

Ухвала у справі № 260/6844/25

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 01.09.2026
повний текст завантажено з реєстру та збережено10 895 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
260/6844/25
Дата ухвалення
01.09.2026
Суд
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Суддя
Шевцова Н.В.
Форма судочинства
Адміністративне
Тип акта
Ухвала
Категорія справи
особливої охорони природних територій та об’єктів, визначених законом

Текст рішення

ф

УХВАЛА

01 вересня 2026 року

м. Київ

справа 260/6844/25

адміністративне провадження К/990/34048/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі 260/6844/25 за позовом Тячівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатській лісовий офіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент екології та природніх ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Керівник Тячівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (позивач) звернувся з позовом до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства Ліси України , в особі: філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент екології та природніх ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва площею 100,0 га та зобов`язати останнього відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити протягом 1 року з дня набрання рішенням законної сили розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду, на підставі якого провести роботи із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості);

- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України щодо невстановлення охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва площею 100,0 га та зобов`язати останнього відповідно до вимог чинного законодавства України протягом 1 року з дня набрання рішенням законної сили провести роботи із встановлення охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва та закріплення її в натурі (на місцевості).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2026, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва площею 100,0 га.

Зобов`язано Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України розробити проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, на підставі якого провести роботи із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості).

Визнано протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України щодо невстановлення охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва площею 100,0 га.

Зобов`язано Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України провести роботи із встановлення охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва та закріплення її в натурі (на місцевості).

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представник відповідача - адвокат Ігнатенко С. С. подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 21.07.2026.

04.08.2026 ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору.

12.08.2026 на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків разом з платіжним дорученням про сплату судового збору у відповідному розмірі.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції розглянули спір за позовом прокуратури, яка виступила у спірних правовідносинах альтернативним суб`єктом звернення, діючи на підставі частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру окремі приписи якої суперечать Конституції України . При цьому судами першої та апеляційної інстанції не застосовано висновки Верховного Суду, які сформовані у подібних правовідносинах та викладені у постановах від 12.03.2019 у справі 913/204/18, від 10.03.2020 у справі 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі 520/2098/19, від 10.12.2024 у справі 240/19209/21 ( суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними ).

Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції розглянули у порядку адміністративного судочинства позовні вимоги суб`єкта владних повноважень пред`явлені до відповідача, який не є суб`єктом владних повноважень за відсутності у законі припису про наявність у Державної екологічної інспекції у Закарпатській області необхідної для цього компетенції.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не дослідили зібрані у справі докази (Охоронне зобов`язання 06-24/1853/5 від 18 травня 2023 року та Положення про пралісову пам`ятку природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва , затвердженого розпорядження голови Закарпатської обласної військової адміністрації 408 від 01.05.2023) на предмет з`ясування питання покладання на відповідача, як землекористувача, обов`язку із проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Праліси і квазіпраліс Лопухівського лісництва площею 100,0 га та її охоронної зони шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості). Також не досліджено матеріали справи на предмет наявності у відповідача видів економічної діяльності, які потрібні для проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення та її охоронної зони в натурі (на місцевості).

Наведені аргументи потребують перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатський лісовий офіс ДП Ліси України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі 260/6844/25 за позовом Тячівської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Карпатській лісовий офіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент екології та природніх ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною.

Витребувати з Закарпатського окружного адміністративного суду справу 260/6844/25.

Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Судді Н. В. Шевцова

С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗