Постанова у справі № 118/1329/13-к

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа 118/1329/13-к

провадження 51-3545 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12013130210000458, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вироком Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2013 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку суду, ОСОБА_7 засуджено за те, що 16 травня 2013 року, о 11:40 год, на 17 км + 550 м автодороги Грушівка - Судак у м. Судаку АР Крим, керуючи автомобілем ЗІЛ - 5301, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись з боку с. Грушівка в напрямку м. Судак, при здійсненні обгону попутного транспортного засобу, не переконався в безпеці свого маневру, створивши небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-211540 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити ухвалу апеляційного суду, якою було залишено без змін вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, звільнивши засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Обґрунтовуючи вимоги скарги, захисник вважає, що за наявних у справі даних про особу засудженого, у судів попередніх інстанцій було достатньо підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням, чого безпідставно зроблено не було.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 та 11 лютого 2014 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року та витребувано кримінальне провадження щодо останнього.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Відповідно до положень Закону України від 2 червня 2017 року 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року 2147-VIII) матеріали за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 передано до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Проте кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 до суду касаційної інстанції до цього часу не надходило та неодноразові запити суду про витребування кримінального провадження виконати неможливо, в зв`язку з тим, що приймання та доставка поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим тимчасово призупинені.

Верховним Судом вживались заходи щодо з`ясування місцезнаходження матеріалів даного кримінального провадження, а також надсилались запити щодо надання інформації судами про те, чи не зверталися учасники судового провадження із заявами про відновлення втрачених матеріалів цього кримінального провадження. У наданих відповідях було надано інформацію про те, що матеріали кримінального провадження до них не надходили й учасники судового провадження із заявами не зверталися.

Звертався Верховний Суд і до прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя із метою з`ясування чи вживалися прокурорами вказаної прокуратури відповідно до вимог ст. 525 КПК України заходи щодо відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 . Прокуратурою Автономної Республіки Крим та м. Севастополя було надіслано відповідь на вищевказаний запит, в якому було повідомлено, що будь-яких заходів, передбачених ст. 525 КПК України, ними не вживалось.

Вирішуючи питання щодо можливості здійснення подальшого касаційного провадження за наявними в суді касаційної інстанції матеріалами колегія суддів виходить з наступного. Місце перебування засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на даний час невідомо. Приймання та доставка поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим тимчасово призупинені. Про час і місце касаційного розгляду засудженого ОСОБА_7 було повідомлено шляхом розміщення оголошення на сайті Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Захисник у касаційній скарзі ставить питання про зміну вироку та ухвали лише в частині призначеного ОСОБА_7 покарання.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на таку засаду кримінального провадження як розумність строків, яка випливає із завдання забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду, закріпленого в ст. 2 КПК України і відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та існування тривалий час правової невизначеності ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що наявних в суді касаційної інстанції матеріалів за касаційною скаргою та копій судових рішень, достатньо для ухвалення рішення судом касаційної інстанції.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У касаційній скарзі захисник не погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням за ч. 2 ст. 286 КК України та вважає, що в суду є достатньо підстав для застосування положень ст. 75 КК України і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. .

Проте як убачається з копій судових рішень, при обранні виду та заходу примусу ОСОБА_7 судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, зокрема, його позитивну характеристику, на спеціальних обліках не перебуває.

Враховано обставини, що пом`якшують покарання, якими обґрунтовано судом визнано щире каяття, часткове відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, відсутність обставин, що його обтяжують та призначено покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України в мінімальних її межах.

При цьому, судом не знайдено достатніх підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, який не погоджувався з призначеним покаранням та вважав, що з огляду на дані про особу ОСОБА_7 , слід застосувати положення ст. 75 КК України, дійшов висновку про безпідставність таких доводів сторони захисту та погодився з вироком суду першої інстанції в цій частині.

Суд апеляційної інстанції в своєму рішенні обґрунтовано виснував, що покарання, призначене засудженому судом першої інстанції відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

З призначеним ОСОБА_7 покаранням погоджується також колегія суддів та вважає, що переконливих доводів про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України у касаційній скарзі захисника не наведено, а всі наведені ним обставини були враховані судом першої інстанції при обранні ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України в мінімальних межах санкції зазначеної статті закону України про кримінальну відповідальність, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, підстав не вбачається.

Крім того, з матеріалів касаційного провадження вбачається, що ОСОБА_7 , відбував покарання у Машівській виправній колонії ( 9) та, відповідно до відповіді, наданої на запит судді заступником начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 23 червня 2026 року станом на 23 червня 2026 року в установах відбування покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України покарання не відбуває, під вартою не утримується.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які свідчать про наявність істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень у цій справі, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3