Постанова у справі № 320/60160/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

справа 320/60160/24

адміністративне провадження К/990/3332/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 (суддя Колеснікова І.С.), додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 (суддя Колеснікова І.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Карпушова О.В.) у справі 320/60160/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ (далі - позивач, Товариство, ТОВ ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.07.2024:

- 00677350702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 68 127 099,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 62 821 846,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 305 253,00 грн;

- 00677360702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) на суму 44 616 618,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 35 693 294,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 923 324,00 грн;

- 00677280702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 1 084 381,00 грн по декларації 9376340191 від 19.01.2024 за грудень 2023 року;

- 00677390702, яким застосовано штраф у сумі 146 739,00 грн на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на ненаданні документів посадовим особам під час проведення перевірки, проте Товариство повідомляло відповідача, що оригінали первинних бухгалтерських документів по фінансово-господарським відносинам було втрачено, однак вказані аргументи фахівцями контролюючого органу проігноровано. Позивач наголошує на тому, що контролюючим органом всупереч вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України не було вжито заходів направлених на виконання приписів законодавства щодо перенесення терміну проведення перевірки до відновлення та надання документів в межах визначених строків, що мало наслідком прийняття відповідачем протиправних рішень.

Крім того, контролюючий орган в акті перевірки не навів конкретного переліку документів, які не були надані позивачем. При цьому надані позивачем документи, відповідачем під час перевірки проаналізовано та враховано не було, в акті перевірки узагальнено зазначено про заниження податкових зобов`язань, однак не наведено конкретні первинні документи, на підставі яких зроблено такі висновки, відсутні посилання на жодні договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, тощо.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення рішення визнано протиправними та скасовано.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43 299,02 грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті передчасно, без встановлення всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, ненадання доказів того, що у контролюючого органу була відсутня можливість перенесення терміну її проведення у зв`язку із неможливістю проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків, а відтак рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суди зазначили, що ТОВ ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI було надано відповідачу докази втрати частини документів на підставі яких формувався податковий та бухгалтерський облік. Приписи пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України встановлюють для відповідача обов`язок перенести термін проведення перевірки до 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, оскільки проведення перевірки правомірності формування та витрат господарської в будь - якому випадку пов`язане з необхідністю дослідження первинних документів та книги обліку доходів та витрат.

При цьому за відсутності документів неможливо провести перевірку даних, які відображені в податковій звітності та здійснити обґрунтовані висновки у межах предмету податкової перевірки. Отже контролюючим органом передчасно здійснено висновок про відсутність документів, оскільки позивач зазначав про їх втрату та необхідність надання часу для їх знаходження чи відновлення.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що контролюючим органом під час проведення перевірки, витребовувались документи у позивача, які були необхідними для обґрунтованих висновків у межах предмету податкової перевірки. При цьому позивачем під час проведення перевірки надало певний обсяг документів, який мав бути оцінений контролюючим органом. Однак, згідно акту перевірки, відповідачем під час проведення перевірки не було проаналізовано надані позивачем документи та не зазначено, яких саме документів не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог Товариства та заяви про стягнення судових витрат з відповідача у повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.05.2024 53939/Ж5/26-15-07-02-06-03/40030900, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2012 по 31.12.2023 та іншого законодавства за відповідний період, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- пп. 44.1.1 44.2 cт. 44, п.134.1.1 п. 134.1 cт. 134, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 62 821 846 грн, в тому числі по періодам: за 2017 рік - 1 824 596 грн; за 2019 рік - 2142 грн; за 2020 рік - 654 557 грн: за 2021 рік -27 376 871 грн; за 2022 рік -13 569 406 грн; за 2023 рік- 19 394 273 грн;

- п.198.5 г ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 35 693 294 грн, в тому числі по періодах: за квітень 2017 року - 958 645 грн; за травень 2017 року - 737 001 грн; за червень 2017 року - 81 002 грн; за липень 2017 року - 27 640 грн.; за серпень 2017 року - 645 грн; за вересень 2017 року - 83 333 грн; за жовтень 2017 року - 144 035 грн; за листопад 2017 року - 917 грн; за грудень 2018 року - 500 грн; за червень 2019 року - 1877 грн; за серпень 2020 року - 11 849 грн; за вересень 2020 року - 51 275 грн; за жовтень, 2020 року - 36 830 грн; за листопад 2020 року - 853 656 грн; за грудень 2020 року - 106 107 грн; за січень 2021 року - 1606 584 грн; за лютий 2021 року - 278 039 грн; за березень 2021 року - 984 146 грн; за квітень 2021 року - 2 370 954 грн; за травень 2021 рок у- 2 005 649 грн; за червень 2021 року - 3 017 645 грн; за липень 2021 року - 3 811 755 грн; за серпень 2021 року - 570 595 грн; за жовтень 2021 року - 1 454 496 грн; за листопад 2021 року - 1 454 232 грн; за грудень 2021 року - 966 142 грн; за січень 2022 року - 194 691 грн; за вересень 2022 року - 128 946 грн; за жовтень 2022 року-745 635 грн; за грудень 2022 року -1 236 744 грн; за січень 2023 року - 97 962 грн; за березень 2023 року - 58 457 грн; за квітень 2023 року - 358 925 грн; за травень 2023 року - 223 598 грн; за липень 2023 року - 258 598 грн; за серпень 2023 року - 13 815 грн; за вересень 2023 року - 128 970 грн; за жовтень 2023 року - 1 300 491 грн; за листопад 2023 року - 3 334 700 грн; за грудень 2023 року - 5 996 213 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ) за грудень 2023 року па суму 1 084 381 грн;

- п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки Товариство не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 36 777 312 грн;

- п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п.57.1 ст. 57 п. 168.1.2, п. 168.1.5 п. 168.1,пп. 168.4.4, пп.168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 cr.171 пп. e п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством несвоєчасно сплачено до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб за березень - грудень 2022 та січень - червень 2022 року; не дотримання вимог п. 4 розділу ІV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 4 встановлено несвоєчасне подання звітності за 1 квартал 2022 року,

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п. 54.2 ст. 54, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87, пп. 168.1.2. пп. 168.1.5, п. 168.1. пп. 168.4.4, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст.171, пп. e п.176.1 cт.176, пп. 1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп. 1.4, пп.1.5, пп. 1.6, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем несвоєчасно сплачено до відповідного бюджету утриманий військовий збір за березень - грудень 2022 та січень - червень 2022 року;

- ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- ч. 2 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції , в частині несвоєчасного надходження валютних коштів у розмірі 12 960,00 євро (еквівалент 452 383,70 грн) за контрактом від 21.02.2022 21022022, укладеним з компанією Schuco International KG (Німеччина).

На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.07.2024 00677350702, 00677360702, 00677280702, 00677390702.

Висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на відсутності у Товариства документів фінансово-господарської діяльності за період, що перевірявся, оскільки такі не надано в повному обсязі до перевірки.

З огляду на зазначене, відповідач вказує про ненадання позивачем первинних документів до перевірки, зокрема і на неодноразові запити про їх надання, з огляду на що у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум витрат та податкового кредиту, а відповідно і визнати ці суми не підтвердженими документально.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі 822/1212/16, від 29.05.2020 у справі 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі 160/8441/18, від 24.10.2018 у справі 2а/1970/3775/12, від 13.05.2021 у справі 640/15297/19, від 12.09.2018 у справі 815/7386/16, що свідчить про неправильне застосування статей 44, 85 статті Податкового кодексу України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема і у наведених вище постановах, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі наданих документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Контролюючий орган вказує, що судами не було досліджено в повній мірі обставини ненадання позивачем всіх первинних документів під час проведення перевірки. Платником податків надавалися лише частково первинні документи за перевіряємий період у зв`язку із чим контролюючим органом неодноразово складалися акти ненадання документів до перевірки, не надавались такі в порядку пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України. Ненадання позивачем первинних документів у повному обсязі підтверджується й доданими Товариством до позовної заяви документами, а саме актами службових розслідувань 1 та 0804/23. Зокрема, у акті 0804/23 службового розслідування від 08.04.2023 вказується, що частина первинних документів пошкоджені або втрачені за 2017-2021, а у акті 1 службового розслідування від 10.05.2024 вказано, що документи за 2022-2023 роки частково втрачені.

Також звертає увагу, що акти службових розслідувань від 08.04.2023 0804/23 та від 10.05.2024 1 не відповідають Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 88 (далі - Положення 88), зокрема п. 6.10 (до роботи комісії залучені виключно працівники Товариства та не залучені представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду; не наведено перелік пошкоджених та втрачених документів).

В акті службового розслідування від 10.05.2024 1 Товариство посилається на проведення на території м. Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 активних бойових дій, внаслідок чого й було втрачено первинні документи, в той же час вказує, що втрачено документи за 2022-2023 роки. Тобто, позивач зазначає, що втрачено документи, які фізично не могли бути складені. Надані документи також не містять відомостей щодо вивезення документів Товариства, а саме: коли такі вивозилися, куди та хто був відповідальний за їх вивезення. Отже фактично не було надало жодного доказу, який міг би підтвердити втрату документів.

Проте судами попередніх інстанцій зазначені обставини проігноровано та таким належної оцінки надано не було. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач не прохав під час проведення перевірки надати час для відновлення документів та перенести перевірку. Також наявні у матеріалах справи документи не містять вичерпного переліку документів, які втрачено Товариством та які можливо відновити.

Скаржник зазначає, що подання заяви платником податків про втрату первинних документів не є безумовною підставою для перенесення термінів проведення перевірки, про що зокрема зазначено і у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі 640/15297/19. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі 815/7386/16 вказано, що судами першої та апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначео, що дії платника податків щодо повідомлення контролюючого органу про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, не звільняють його від відповідальності, а лише дають можливість з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи.

Контролюючим органом направлялися копії наказу та повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки із зазначенням періоду, який така охоплює. Тобто, позивачу було відомо щодо проведення перевірки, проте, як слідує із наявних документів, останній навіть не готував первинні документи до перевірки, оскільки Товариство вказує, що виявило втрату документів (за період 2022-2023 роки) під час проведення перевірки, а саме, 01.05.2024 (як зазначено у наказі 0105/24 від 01.05.2024). В той же час, як слідує із матеріалів справи, позивач навіть не намагався відновити документи, які, як він зазначає, були втрачені у с. Слобожанське Харківської області.

Зазначене проігноровано судами попередніх інстанцій, внаслідок чого останні дійшли до хибних висновків, які зазначені у оскаржуваних рішеннях.

Відповідач вказує, що змістом закріплених у нормі пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України положень п`ятиденний строк для повідомлення контролюючого органу рахується з моменту події, яка призвела до втрати документів, при цьому платник зобов`язаний надати документи, які підтверджують саме факт такої події. Проте, повідомлення від Товариства до контролюючого органу не подавалося як щодо однієї втрати документів, так і щодо іншої. Крім того, позивач навіть не вказує коли ж саме ним було втрачено первинні документи, які, зокрема, знаходилися у м. Києві. Таким чином, жодних належних документів, які підтверджують втрату платником документів матеріали справи не містять.

Окремо відповідач звертає увагу, що частково надані під час перевірки документи, досліджувалися посадовими особами контролюючого органу та були прийняті до уваги, проте, такі не спростовують порушень викладених в акті перевірки.

9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

Зазначає, що Товариством на перевірку було надано первинні документи, на підставі яких формувався бухгалтерський та податковий облік та які знаходилися за юридичною адресою Товариства. Доказами надання таких документів є акт перевірки, в п.2.6 якого зазначено, що узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки наведено в додатку 4 до акта перевірки, де серед документів, які були використані при проведенні перевірки зазначено, податкові декларації, оборотно-сальдові відомості, картки бухгалтерських рахунків, звіти по проводкам, журнали - ордери, аналізи рахунків; договори, прибуткові та видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), акти прийому - передачі, податкові накладні, відомості нарахування заробітної плати, авансові звіти, ВМД та інші. Тобто, вказане свідчить, що позивач під час проведення перевірки надав певний обсяг документів, який використаний контролюючим органом. Однак, відповідачем під час проведення перевірки не було проаналізовано надані документи та не зазначено конкретних документів яких не надано. Тобто, контролюючий орган в акті перевірки фактично встановив, що за період з 2017 по 2023 рік позивач взагалі не має первинних документів, що не відповідає дійсним обставинам справи. При цьому позивачу не було надано можливості відновити втрачені документи.

Наголошує, що контролюючим органом передчасно здійснено висновок про відсутність документів, оскільки позивач зазначав про їх втрату та необхідність надання часу для їх знаходження чи відновлення. Однак відповідач не довів, відсутності у нього можливості надати часу для відновлення документів для всебічного дослідження питання дотримання платником податків податкового законодавства в частині сплати податків та зборів.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44).

Відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).

З огляду на вказані норми права підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.

Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Колегія суддів наголошує, що платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що пов`язані з предметом перевірки, і такий обов`язок виникає саме після початку перевірки та не залежить від направлення (вручення) запитів контролюючим органом.

В свою чергу, відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження.

Зокрема, відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Вказаною нормою передбачено право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів на відповідний запит контролюючого органу. Тобто зазначена норма стосується отримання належним чином завірених копій первинних документів, зокрема подання запиту на їх отримання. При цьому це є право контролюючого органу, а не обов`язок.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови (пункт 85.6 статті 85 Податкового кодексу України).

Як вбачаються з матеріалів справи, зокрема і з акту перевірки, та на чому наголошує відповідач в касаційній скарзі, що у зв`язку з тим, що платником податків надавалися лише частково первинні документи за перевіряємий період, фахівцями контролюючого органу неодноразово вручалися позивачу запити на надання документів та у зв`язку з ненаданням документів складалися відповідні акти ненадання документів до перевірки, а саме: від 06.05.2024 3579/Ж6/26-15-07-02-06 (надано не в повному обсязі на запит про надання документів 2 від 30.04.2024 станом на 03.05.2024), від 07.05.2024 3637/Ж6/26-15-07-02-06 (надано не в повному обсязі на запит про надання документів 2 від 30.04.2024 станом на 07.05.2024), від 10.05.2024 3772/Ж6/26-15-07-02-06 (надано не в повному обсязі на запит про надання документів 2 від 30.04.2024 станом на 09.05.2024), від 14.05.2024 3861/Ж6/26-15-07-02-06 (не надано документів на запит про надання документів 4 від 09.05.2024 станом на 13.05.2024), від 20.05.2024 4104/Ж6/26-15-07-02-06 (надано не в повному обсязі на запити про надання документів 2 від 30.04.2024 та 4 від 09.05.2024 станом на 20.05.2024).

Тобто відповідач стверджує ним витребовувались документи у позивача та у зв`язку з їх ненаданням складались відповідні акти.

Однак, судами попередніх інстанцій вказаних обставин, про які зокрема зазначено і в акті перевірки, належним чином не досліджено та оцінки таким не надано, відповідно висновок про те, що контролюючим органом під час проведення перевірки у позивача не витребовувались документи, що були необхідними для обґрунтованих висновків у межах предмету податкової перевірки, є передчасними.

При цьому, Суд звертає увагу на положення пункту 44.6 статі 44 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.

Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі 160/8441/18, від 28.10.2021 у справі 802/880/18-а, від 06.09.2022 у праві 640/772/21, від 14.12.2022 у справі 640/637/19, від 07.02.2023 у справі 640/9880/19.

Згідно вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов`язаний письмово повідомити про це контролюючий орган у п`ятиденний строк з дня такої події (з наданням підтверджуючих документів щодо настання події, що призвела до такої втрати).

Дотримання такого строку є визначальним, зокрема і для перенесення перевірки.

Крім того, втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки. Обов`язковою підставою перенесення терміну проведення, за змістом пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України перевірки є саме неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків. Тобто обставина можливості/неможливості проведення контролюючим органом документальної перевірки без документів, які втрачені, як передумова перенесення строків проведення контрольного заходу, входить до предмету доказування у спірних правовідносинах.

Такий же підхід щодо застосування норм Податкового кодексу України закріплено і в підпункті 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 31 липня 2014 року 22.

Аналогічний висновок викладений й у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі 640/15297/19.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи під час проведення перевірки ТОВ ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI повідомило контролюючий орган, що частина первинних документів, на підставі яких формувався бухгалтерський та податковий облік знаходилася за юридичною адресою Товариства, інша частина таких документів знаходилася у с. Слобожанське Харківського району Харківської області, територія якого була тимчасово окупована.

Також позивач зазначив що Указом Президента України 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Вся територія м. Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була територією активних бойових дій відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією , а с. Слобожанське, на території якого знаходиться майно, що належить ТОВ ІТ РЕСУРС на праві власності, і яке було орендоване позивачем, з 24.02.2022 до 12.09.2022 належало до тимчасово окупованої території, що підтверджується вказаним вище наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 309 від 22.12.2022.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в підтвердження втрати частини документів на підставі яких формувався податковий та бухгалтерський облік ТОВ ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI було надано відповідачу докази втрати, а саме: повідомлення до Святошинського УП ГУНП України в м. Києві про втрату документів, наказ Товариства від 01.05.2024, акт службового розслідування Товариства від 10.05.2024, копія договору 03/03/22-ГВ1 суборенди нежитлових приміщень від 03.03.2022 з додатками, копія договору суборенди нежитлових приміщень від 01.12.2021 з додатком.

Однак колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не було в повному обсязі встановлено обставини щодо повідомлення Товариством контролюючого органу про втрату документів, не надано належної оцінки доказам, які підтверджують такі обставини як і не надано оцінки таким обставинам з урахуванням доводів сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наказу 0304/23 від 03.04.2023 (т.1 а.с. 164) пошкодження та втрату документів виявлено Товариством 03.04.2023, у зв`язку з чим створено комісію для проведення службового розслідування причин пошкодження та втрати документів за адресою Харківська область, Харківський район, с. Слобожанське, вул. Миру, 14-В. Згідно акту службового розслідування від 08.04.2023 0804/23 (т.1 а.с. 166-167) внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та проведення на території с. Слобожанське Харківського району активних бойових дій та подальшої тимчасової окупації, були пошкоджені та втрачені документи, які перебували в орендованих у ТОВ ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ приміщеннях (договір суборенди нежитлових приміщень від 01.12.2021). При цьому у акті зазначено, що точний перелік пошкоджених та втрачених документів на час проведення службового розслідування встановити неможливо, однак у приміщеннях, які були пошкоджені зберігалися наступні документи: статутні та реєстраційні документи, первинні документи за 2017 -2021 роки, зокрема, договори купівлі-продажу, договори по фінансових позиках, прибуткові/видаткові накладні, акти прийому-передачі, відомості нарахування заробітної плати прибуткові/видаткові касові ордери, авансові звіти, складські документи та інші. Також позивачем були додані 2 витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань датовані 14.03.2023.

Суд наголошує, що про втрату (пошкодження), зокрема первинних документів (в повному обсязі чи частково) за період 2017 -2021 роки позивач вже знав у квітні 2023 року, проте фактично повідомив про це контролюючий орган листом (відповідь на запит) датованим 10.05.2024. Суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки наведеному в контексті строків повідомлення позивачем про втрату документів, що визначені пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, а відповідно і наслідків їх дотримання.

Суд також звертає увагу, що відповідно до положень пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний не лише у відповідні строки повідомити про втрату документів, а й відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Не надали оцінки суди попередніх інстанцій і посиланню контролюючого органу на те, що гідно баз даних ГУ ДПС у м. Києві, а саме, ІКС Податковий блок , ТОВ ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ немає та немало складу за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Слобожанське, вул. Миру, 14-В. Звітність про такий не подавалася (Форма 20-ОПП), а єдиний склад про який звітує платник податків знаходиться у м. Києві за адресою місцезнаходження останнього. Зазначений склад відсутній також і у ТОВ ІТ РЕСУРС у якого нібито орендував приміщення позивач.

Щодо часткової втрати документів за період 2022-2023 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наказу 0105/24 від 01.05.2023 (т.1 а.с. 163) втрату документів виявлено Товариством 01.05.2024, у зв`язку з чим створено комісію для проведення службового розслідування причин втрати документів. Згідно акту службового розслідування від 10.05.2024 (т.1 а.с. 165) внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та враховуючи, що вся територія м. Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була територією активних бойових дій, з метою збереження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності, такі документи були передані на зберігання працівникам Товариства. Після повернення документів від працівників Товариства було виявлено часткову втрату документів за 2022-2023 роки, на підставі яких здійснювався облік доходів і витрат та інших показників бухгалтерського обліку. Зазначено, що на час проведення службового розслідування встановлено, що частково втрачені наступні документи за 2022-2023 роки: протоколи та накази, договори фінансової допомоги наданої та отриманої, складські документи, акти списання ТМЦ, авансові звіти, прибуткові/видаткові касові ордери. Причиною втрати документів є військова агресія Російської Федерації проти України, проведення на території м. Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 активних бойових дій. Наведені вище документи були втрачені під час транспортування для передачі працівникам Товариства з метою зберігання та під час повернення таких документів Товариству.

Позивач також надав Заяву про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з втратою документів, що адресована Святошинському УП ГУНП України в м.Києві, та яка надіслана на адресу останнього листом від 16.05.2024.

Позивач про часткову вртату документів за 2022-2023 роки повідомив контролюючий орган листом (відповідь на запит) датованим 10.05.2024 та листом (доповненням до відповіді) датованим 17.05.2024.

Контролюючий орган як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі зазначав про те, що Товариство посилається на проведення на території м. Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 активних бойових дій, внаслідок чого було й втрачено первинні документи, в той же час вказує, що втрачено документи за 2022-2023 роки. Тобто, ТОВ ІНТЕР ТРАНС СЕРВІС ХІ вказує про втрату документів, які фізично не могли бути складені.

Суд зазначає, що наведеним доводам суди оцінки не надали.

Окремо Суд звертає увагу на те, що позивач в акті службового розслідування причиною втрати документів вказує проведення на території м. Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 активних бойових дій, а документи були втрачені під час транспортування для передачі працівникам Товариства з метою зберігання та під час повернення таких документів Товариству. Однак жодних доказів наведеного позивачем не надано, зокрема на підставі якого документу (наказ, розпорядження, тощо) передавалися документи працівникам на зберігання, яким конкретно (ПІБ) працівникам та які саме документи передано, за який період, коли такі документи мали бути повернуті та коли фактично були повернуті. Суд наголошує, що активні бойові дії на території м.Києва, на що покликається позивач, проводилися з 24.02.2022 по 30.04.2022, тому є незрозумілим, чому виявлення факту втрати документів та ініціювання службового розслідування відбулось лише через 2 роки. Крім того, Товариство у зазначений період формувало та додавало податкову звітність у період 2022 - 2023 років, зокрема і з ПДВ, яка формується щомісячно, а відповідно позивач мав використовувати дані первинних документів.

Колегія суддів повторно наголошує, що згідно вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган про таку подію із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів. Факт передання на зберігання документів працівникам має бути документально підтверджений. Матеріали справи таких доказів не містять і позивач на такі не посилався.

Подання заяви до Святошинського УП ГУНП України в м.Києві про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з втратою документів, не є належним доказом, який підтверджує факт втрати документів.

Також Суд звертає увагу, що проведена у позивача перевірка є плановою, перевірка проводилась на підставі наказу від 28.03.2024 1979-н, який був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отриманий останнім 16.04.2024. Вказаних обставин позивач не спростовує.

Фактично перевірка проводилась з 30.04.2024 по 13.05.2024 та подовжувалась на 5 робочих днів. При цьому про втрату документів позивач повідомив 10.05.2024 та 17.05.2024.

Щодо створення позивачем комісії для проведення службового розслідування про втрату (втрату) документів.

Як вже зазначалось вище, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган.

Згідно пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 88 (в редакції на час спірних правовідносин) у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Таким чином, окрім повідомлення контролюючого органу про втрату документів платник податків мав також повідомити про таку втрату правоохоронні органи, наказом призначити комісію, для участі в роботі якої запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Однак, як звертає увагу контролюючий орган, акти службових розслідувань від 08.04.2023 0804/23 та від 10.05.2024 1 свідчать, що позивач залучив виключно працівників Товариства, а саме: директора, начальника відділу збуту, завідувача складу та менеджера зі збуту, проігнорувавши імперативність, закладену в п. 6.10 Положення. Наведеним обставинам суди попередніх інстанцій також оцінки не надали.

Суди також зазначили, що матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до контролюючого органу з метою продовження строків здійснення перевірки у визначеному пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України порядку. Проте матеріали справи не містять доказів наведеному. Крім того, відповідач в касаційній скарзі також звертав увагу, що позивач не прохав під час проведення перевірки перенесення її термінів.

Суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті передчасно, без встановлення всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а саме ненадання доказів того, що у контролюючого органу була відсутня можливість перенесення терміну її проведення у зв`язку із неможливістю проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.

Проте колегія суддів вважає, що з урахуванням того, що суди попередніх інстанцій не встановили в повному обсязі всіх фактичний обставин справи, не надали аналізу таким обставинам в сукупності та з урахування правового регулювання спірних правовідносин наведений вище висновок судів є передчасним та таким, що не базується на правильному застосуванні правових норм.

12. Також Суди попередніх інстанцій в рішеннях зазначили, що ТОВ ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI під час проведення перевірки надало певний обсяг документів, який мав бути оцінений контролюючим органом, однак, як вбачається з відомостей акту перевірки, відповідачем під час проведення перевірки не було проаналізовано надані позивачем документи, та не зазначено, яких саме документів не надано. В акті перевірки відсутні посилання відповідача на відповідну первинну документацію, відсутність якої по кожному з контрагентів, призвела до висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань. Відповідачем узагальнено зазначено про заниження позивачем податкових зобов`язань, без посилання на відповідні договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, тощо. Відсутність зазначеної інформації в акті перевірки унеможливила/ускладнила, по-перше, подання платником податків заперечень на такий акт перевірки, оскільки платник податків фактично позбавлений можливості встановити по відносинам з якими саме контрагентами податковий орган дійшов висновку про заниження податкових зобов`язань зі сплати податків, та по-друге, позбавляє можливості ідентифікувати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами господарські операції, а також перевірити відповідні висновки податкового органу шляхом дослідження первинних документів, наданих позивачем на підтвердження правомірності його дій.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів , виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Отже суть документальної перевірки полягає у здійсненні контролюючим органом перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності та регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, тощо. Тобто фактично звіряється подана звітність з документами, зокрема і первинними, на підставі яких фактично і мала формуватися така податкова звітність.

Контролюючий орган звіряючи суми задекларованих позивачем податкових зобов`язань у поданій ним звітності з наданими до перевірки документами, може встановити суми заниження чи завищення таких податкових зобов`язань. Посилання на відповідну первинну документацію, зокрема на відповідні договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, по кожному з контрагентів, на чому наголошують як позивач так і суди попередніх інстанцій, є неможливим у разі, якщо позивач не надав такі первинні документи. Таким чином, відповідачем у акті перевірки узагальнено зазначено про заниження позивачем податкових зобов`язань, без посилання на відповідні договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, тощо.

Відносно тверджень, що ТОВ ІНТЕР ТРАНС CEPBIC XI під час проведення перевірки надало певний обсяг документів, який відповідачем під час проведення перевірки не було проаналізовано та враховано надані позивачем документи, Суд зазначає, що відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Таким чином, якщо позивач вважає, що документи не враховано чи не проаналізовано, він не був позбавлений можливості надати такі до заперечення на акт перевірки, проте жодного документу до такого акту додано не було.

Відносно того, що контролюючий орган в акті перевірки повинен описати виявлене порушення з посиланням на первинні документи, які його підтверджують, то Суд повторно зазначає, що посилання на такі документи можливо, якщо їх надано до перевірки.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі таких документів. При цьому ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.

13. Вищенаведене свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права оскільки фактично не встановлено дійсні обставини справи та не надано вичерпної оцінки доводам сторін та доказам, які надані на підтвердження таких доводів.

У постанові від 06 жовтня 2020 року у справі 540/1927/19 Верховний Суд зазначив, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено обов`язок суду апеляційної інстанції зазначати в мотивувальній частині мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, Верховний Суд послідовно у своїй правозастосовчій практиці постійно підкреслює необхідність дотримання процесуальних вимог (статей 246 та 322 Кодексу адміністративного судочинства України) щодо змісту мотивувальної частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій та надання мотивованої оцінки важливим аргументам сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію.

Одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду. Тож залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

У межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи.

За правилами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Колегією суддів встановлено, що суди попередніх інстанцій допустили поверхневий підхід до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, а тому Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не встановлення дійсного предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, і з власної ініціативи.

15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

16. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, на підставі наявних у справі доказів та документів в сукупності (а вразі необхідності витребувати необхідні докази, документи), з наданням обґрунтованої та об`єктивної оцінки доводам як позивача так і відповідача з відображенням такої у мотивувальній частині рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі 320/60160/24 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова