Постанова у справі № 160/9731/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Київ

справа 160/9731/25

адміністративне провадження К/990/13866/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 (суддя Серьогіна О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 (колегія суддів у складі: головуючого судді Суховарова А.В., суддів Ясенової Т.І., Головко О.В.) у справі 160/9731/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Х", про скасування постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У квітні 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач, Держпраці), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.02.2025 13546/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС, від 10.09.2024 13771/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС, 13767/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС.

2. На обґрунтування позову послалася на протиправність оскаржуваних постанов з підстав їх безпідставності. Вважає, що її протиправно притягнуто до відповідальності за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення з ними трудового договору (контракту) у вигляді штрафів у розмірі по 71000,00 грн за кожного неоформленого позивачем працівника, оскільки за усіма адресами фактичних перевірок розміщені магазини ІНФОРМАЦІЯ_1 , які належать не позивачу, а належать підприємству ТОВ Форест Х , працівники якого і здійснювали продаж товарів.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Суди попередніх інстанцій установили, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована як підприємець з 14.10.2022, номер запису: 2010350000000217027 у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. Видами господарської діяльності є: 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах (основний); 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

4. На підставі наказу та направлень на перевірку 3814/26-15-07-07-01, 3802/26-15-07-01-05 від 19.02.2024 податковим органом проведена фактична перевірка з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавств щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки) у магазинах позивачки ("ІНФОРМАЦІЯ_2"), розташованих за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .

У ході перевірки виявлені порушення законодавства про працю в частині допущення працівника до роботи без укладення трудового договору (контракту).

5. Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці листом від 01.08.2024 Ц/3.1/1819-ЦА-24 направило до відповідача копію акта (довідки) фактичної перевірки позивача від 20.02.2024 13771/26/15/07/3795201180, проведеної Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Згідно з актом (довідкою) фактичної перевірки від 20.02.2024 13771/26/15/07/3795201180 під час проведення перевірки магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , податковим органом виявлено факт порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору однієї особи, а саме: ОСОБА_2 (продавець), який проводив розрахункову операцію у магазині ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до цього акту зауважень з боку продавця не було, також до перевірки не надано наказу про прийняття працівника ОСОБА_2 на роботу та/або трудового договору між працівником та ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з Веб-порталу Електронних Послуг Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua/) про "Поточний список працівників страхувальника" ОСОБА_2 відсутній в списку застрахованих осіб у ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України).

6. 15.08.2024 Держпраці прийняла рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу 13771/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД, за наслідками розгляду якої відповідач прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення 10.09.2024 13771/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС, якою у відповідності до статті 265 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку накладення штрафів законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 509 (далі - Порядок 509) та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України вирішила накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 71000,00 грн.

7. Також Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці листом від 01.08.2024 Ц/3.1/1818-ЦА-24 направило до відповідача копію акта (довідки) фактичної перевірки від 20.02.2024 13767/26/15/07/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 , проведеної Головним управлінням ДПС у м. Києві, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю в частині допущення працівника до роботи без укладення трудового договору (контракту).

Відповідно до акту (довідки) фактичної перевірки від 20.02.2024 13767/26/15/07/ НОМЕР_1 податковим органом 19.02.2024 проведено перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 12 ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якої виявлено факт порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_3 (продавець), яка проводила розрахункову операцію у цьому магазині. Повідомлення про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 не подавалося, що свідчить про порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП України.

8. Держпраці 15.08.2024 прийняла рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу 13771/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД, за результатами розгляду якого відповідач 10.09.2024 прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення 13767/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС, якою у відповідності до статті 265 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку 509 та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 71000,00 грн.

9. Листом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Ц/2/17-ЦА-25 від 02.01.2025 до відповідача надійшла копія акта (довідки) фактичної перевірки 13546/26/15/07/ НОМЕР_1 від 20.02.2024 ФОП ОСОБА_1 , проведеної Головним управлінням ДПС у м. Києві, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю в частині допущення працівника до роботи без укладення трудового договору (контракту).

Відповідно до акта (довідки) фактичної перевірки від 20.02.2024 13546/26/15/07/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у м. Києві 19.02.2024 проведено перевірку магазину ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , якою встановлено допущення до роботи без належного оформлення трудових відносин продавця ОСОБА_4 , яка здійснила розрахункову операцію з реалізації товару у лотку 3, що свідчить про порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частини четвертої статті 24 КЗпП України.

10. Держпраці 29.01.2025 прийняла рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу 13546/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД, за результатами розгляду якого Держпраці 25.02.2025 прийняла постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення 13546/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС, якою у відповідності до статті 265 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку 509, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України вирішила накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 71000,00 грн.

11. Не погоджуючись із цими постановами про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, позивачка звернулася до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 07.11.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував постанови Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 25.02.2025 13546/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС, від 10.09.2024 13771/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС, 13767/26/15/07/3795201180/ДПС/ТД-ФС.

13. Задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що працівники, які здійснювали реалізацію товарів, під час проведення фактичних перевірок виконували трудові функції у магазинах, які належали не позивачу, а ТОВ "Форест Х", з яким перебували у трудових відносинах, а тому у відповідача були відсутні підстави для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення з ними трудових договорів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ

14. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

16. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 2, 21, 24, 259, 260, 265 КЗпП України, статей 50, 53 Закону України Про зайнятість населення , Порядку 509, без урахування висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 06.03.2025 у справі 260/4202/24, щодо можливості передачі трудових ресурсів між суб`єктами господарювання на підставі договору про співпрацю (партнерство).

17. Скаржник вважає, що ним правомірно накладено штраф на позивачку з тих підстав, що нею порушено вимоги КЗпП України в частині допущення працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що підтверджується актами перевірки податкового органу. Наполягає на тому, що всі працівники, зазначені у актах перевірки, були допущені позивачкою до роботи без укладання трудового договору.

18. Відповідач доводить, що суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, дійшли помилкового висновку про те, що факт проведення розрахункових операцій фізичними особами-підприємцями не може бути достатньою підставою для підтвердження трудового характеру правовідносин між позивачкою та суб`єктами господарювання, а є наслідком договору про співпрацю фізичних осіб-підприємців. Вважає, що акт перевірки податкового органу є достатнім доказом вчиненого позивачем правопорушення щодо підміни трудових відносин із іншими особами укладеними між цими особами і підприємцем договорів про співпрацю.

19. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що особи, з якими позивач укладав договори про співпрацю, фактично виконували трудові функції на користь іншого роботодавця, однак без укладання трудового договору, що свідчить про наявність прихованих трудових відносин, і відповідно до статті 265 КЗпП України є підставою для застосування до такого суб`єкта господарювання відповідальності у вигляді штрафу.

20. Позивач відзив на касаційну скаргу у строки, визначені Судом, не надав, що не перешкоджає її розгляду.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

22. У справі, яка розглядається, спір виник щодо правомірності накладення на підприємця штрафу, передбаченого частиною другою статті 265 КЗпП України, за порушення роботодавцем законодавства в частині укладення трудового договору з найманими працівниками, яке встановлено податковим органом за наслідками проведення фактичної перевірки.

23. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

24. Кабінет Міністрів України постановою від 11.02.2015 96 затвердив Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення 96).

Згідно із пунктом 1 цього Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

25. За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

26. За правилами пункту 7 Положення 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

27. Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

28. При цьому, Суд також враховує, що згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

29. Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.

30. Відповідальність за порушення законодавства про працю для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

31. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (Порядок 509), у пункті 1 та 2 якого визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення . Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

32. Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

33. Відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці. Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення. У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення. Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

34. Отже, повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

35. Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення 96, яке наведено судом вище.

Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

36. На цій підставі, Суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

37. У спірних правовідносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.

38. Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КЗпП сформована, зокрема, у постановах від 09.10.2024 у справі 560/9507/23, від 23.01.2025 у справі 240/32993/23, від 09.04.2026 у справі 260/6521/24, в яких Суд виснував, що Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів правопорушень шляхом накладення штрафів у розмірі та з підстав визначених у частині другій статті 265 КЗпП України.

Щодо факту порушення позивачкою вимог частини 4 статті 24 КЗпП України колегія суддів зазначає наступне.

39. Нормами статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом

40. Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

41. Положення частини першої статті 3, статті 4 КЗпП України передбачають, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

42. Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

43. Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

44. Тобто, законодавець визначає, що трудовий договір включає в себе домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують таку не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.

45. Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 5067-VI (далі - Закон 5067-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

46. Абзацом першим Порядку 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

47. Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2024 у справі 380/761/20, від 17.09.2024 у справі 460/13803/21, від 11.03.2025 у справі 260/4202/24, від 09.04.2026 у справі 260/6521/24.

48. Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

49. Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

50. Верховний Суд, зокрема у постановах від 05.10.2020 у справі 560/407/19, від 11.03.2025 у справі 260/4202/24, вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

51. Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, зобов`язаний був перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.

52. Як установлено судами, податковий орган скерував на адресу Держпраці матеріали фактичних перевірок підприємця, відповідно до яких під час проведення перевірки виявлено факт використання праці неоформлених працівників, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

53. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що між ТОВ "Форест Х" (виконавцем) та ФОП ОСОБА_1 (замовником) 30.11.2023? укладено договір 29/23 на продаж товару в мережі магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1", за умовами якого замовник зобов`язується передавати товари, визначені цим договором, виконавцю для їх продажу в магазинах виконавця, а виконавець зобов`язується приймати товари на реалізацію та за обумовлену цим договором винагороду продавати ці товари третім особам. Предметом цього договору є продаж товарів: комплектуючі та аксесуари для електронних сигарет та пристроїв нагрівання тютюну. Найменування, кількість, часткове співвідношення за номенклатурою, ціна замовника на товари та інші характеристики товарів, що поставляються на реалізацію за цим договором, визначаються у видаткових накладних на певну партію товару (або у специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього договору.

Реалізація товару здійснюється виконавцем через мережу власних магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1" на всій території України. Перелік магазинів виконавця, що будуть залучені для реалізації товару замовника, визначається сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору у випадку здійснення реалізації товару замовника у безготівковій формі виконавець застосовує банківський платіжний термінал замовника, налаштований у відповідності до умов цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що замовник зобов`язується зазначати найменування та адресу магазину виконавця при застосуванні виконавцем банківського платіжного терміналу замовника під час розрахунку покупцями за товар.

У додатку 1 до договору узгоджено перелік магазинів виконавця, що будуть залучені для реалізації товару замовника, у якому міститься адреси магазинів: АДРЕСА_1; АДРЕСА_4; АДРЕСА_2.

54. В магазинах, розташованих за зазначеними адресами здійснює підприємницьку діяльність ТОВ "Форест Х", а продавці, які працюють в цих магазинах, перебувають у трудових відносинах саме з ТОВ "Форест Х", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами нарахування та виплата останнім заробітної плати, трудовими договорами, наказами про прийняття на роботу.

55. Ураховуючи встановлені судами обставини у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки всі операції, пов`язані з продажем, проводилися виконавцем через його мережу магазинів, саме виконавець несе відповідальність за дотримання законодавства про працю.

56. Суди у цій справі, на відміну від справи 260/4202/24, на яку покликається скаржник у доводах касаційної скарги, на підставі наявних у матеріалах справи доказах встановили, що позивачка мала взаємовідносини із ТОВ "Форест Х" на підставі договору на продаж товару в мережі магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1".

57. Колегія суддів приймає до уваги встановлені обставини у цій справі, а саме, що факт проведення розрахункових операцій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які перебувають у трудових відносинах саме з ТОВ "Форест Х", під час проведення фактичної перевірки позивача, є наслідком реалізації договору на продаж товару в мережі магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1". Відповідач не надав докази на підтвердження того, що наведені вище суб`єкти господарювання перебувають в трудових відносинах з підприємцем.

Наведене спростовує доводи скаржника, що позивачка та наведені особи мали трудові правовідносини, які належним чином не були зареєстровані.

58. Відтак, відсутні правові підстави для притягнення позивачки до відповідальності, встановленої частиною 2 статті 265 КЗпП України.

59. Колегія суддів не приймає покликання скаржника на висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 11.03.2025 у справі 260/4202/24, оскільки висновки у цій постанові не суперечать висновкам, викладеним у наведеній скаржником постанові, і сформульовані за різних встановлених фактичних обставин.

60. У справі 260/4202/24, на відміну від обставин у цій справі, судами встановлено, що продавець магазину, яка здійснювала продаж товарів у одного суб`єкта господарювання, одночасно була оформлена і працювала у іншого суб`єкта господарської діяльності.

Верховний Суд у справі 260/4202/24 зауважив, що чинне законодавство України не передбачає можливості передачі трудових ресурсів між суб`єктами господарювання на підставі договору про співпрацю (партнерство). Залучення працівників одного підприємства до виконання роботи на іншому підприємстві можливе лише за умови офіційного переведення працівника відповідно до статті 32 КЗпП України або оформлення роботи за сумісництвом згідно зі статтею 102-1 КЗпП України. У випадку, якщо працівник фактично виконує трудові функції на користь іншого роботодавця, але без укладення трудового договору, це може свідчити про наявність прихованих трудових відносин, що є порушенням трудового законодавства і, відповідно до статті 265 КЗпП України, є підставою для застосування до такого суб`єкта відповідальності у вигляді штрафу. Таким чином, трудове законодавство України вимагає офіційного оформлення трудових відносин відповідно до норм КЗпП України. У зв`язку з цим обмін персоналом (працівниками) між підприємствами (юридичними особами або фізичними особами-підприємцями) на підставі договорів про співробітництво (співпрацю або партнерство) є неприпустимим і може свідчити виключно про використання роботодавцем способу обходу вимог трудового законодавства про обов`язкове оформлення трудових відносин.

61. Однак у справі, що розглядається, суди чітко встановили, що продаж товарів здійснювався працівниками іншого суб`єкта господарювання в межах їх господарської діяльності на виконання умов договорів на продаж товару, і ці особи були належним чином оформлені у цього суб`єкта господарювання. Відповідач не довів, що продаж товарів відбувався в межах трудових відносин між продавцем та ФОП ОСОБА_1 .

62. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

63. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі 160/9731/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб