Pravosvit
УКРРУСENG

Сьогодні

Робочий стілНовиниКалендар справЦентр сповіщень
  • Досьє компанії
  • Масова перевірка списку
  • Мої перевірки
  • Виконавчі провадження
  • Пошук рішень
  • Практика ЄСПЛ
  • Аналітика справ
  • Аналітика суддів
  • Судова карта
  • Кодекси і закони
  • Пошук по законодавству
  • Розбір договору
  • Відповідність закону
  • Генерація документів
  • Мої документи

Інструменти

СпеціалістиОбʼєкти під наглядом

Сервіс

ОбранеІсторія запитівКалькуляториТарифи і квотаКомандаНалаштування
← Судова практика

Ухвала у справі № 460/6104/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд · 26.08.2026
повний текст завантажено з реєстру та збережено9 314 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №
460/6104/26
Дата ухвалення
26.08.2026
Суд
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Суддя
Гудим Любомир Ярославович
Форма судочинства
Адміністративне
Тип акта
Ухвала
Категорія справи
про статус депутатів місцевих рад

Текст рішення

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

26 серпня 2026 року м. Львів Справа 460/6104/26 пров. А/857/46509/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Костопільської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Костопільської міської ради 2449 від 26 лютого 2026 року Про внесення змін до рішення Костопільської міської ради від 10 червня 2025 року 2091 Про затвердження персонального складу Виконавчого комітету Костопільської міської ради восьмого скликання .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Костопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Костопільської міської ради 2449 від 26 лютого 2026 року Про внесення змін до рішення Костопільської міської ради від 10 червня 2025 року 2091 Про затвердження персонального складу Виконавчого комітету Костопільської міської ради восьмого скликання - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Разом з апеляційною скаргою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Костопільської міської ради 2449 від 26 лютого 2026 року Про внесення змін до рішення Костопільської міської ради від 10 червня 2025 року 2091 Про затвердження персонального складу Виконавчого комітету Костопільської міської ради восьмого скликання .

В обґрунтування поданої заяви вказує на те, що подальша дія оспорюваного рішення в період апеляційного перегляду створює реальний ризик того, що судовий захист у цій справі втратить свою практичну ефективність.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову вирішується судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви про забезпечення позову, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, такі як: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд задовольняє клопотання про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такого клопотання та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Окрім цього, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Як видно зі змісту заяви про забезпечення позову, така обґрунтована тим, що на думку заявника існує ризик того, що судовий захист у цій справі втратить свою практичну ефективність.

При цьому, на підтвердження вказаних доводів позивачем не надано жодного доказу.

На переконання колегії суддів, аналіз поданої заяви про забезпечення позову свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також щодо наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, позивачем не представлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості заявленої позивачем заяви про забезпечення позову.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні правові підстави, передбачені ст. 150 КАС України для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 311, 321, 325, 328, 329, КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі 460/6104/26 - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗