Постанова у справі № 420/13635/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа 420/13635/25

адміністративне провадження К/990/14333/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гончарової І.А., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року (суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року (головуючий суддя Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі 420/13635/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулось до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості:

по орендній платі з фізичних осіб - 465630,59 грн;

по земельному податку з фізичних осіб - 3 824,97 грн;

по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості - 35 180,40 грн;

по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості - 11 388,64 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, контролюючий орган зазначає, що відповідач має податковий борг, який не сплачує добровільно, а тому наявні підстави для його стягнення в судовому порядку.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 липня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позов задовольнив. Стягнув з ФОП ОСОБА_1 суму заборгованості: по орендній платі з фізичних осіб - 465630,59 грн; по земельному податку з фізичних осіб - 3 824,97 грн; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів нежитлової нерухомості - 35 180,40 грн; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об?єктів житлової нерухомості - 11 388,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що за відповідачем обліковується узгоджений податковий борг, який виник унаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями. Оскільки такі рішення та податкова вимога були направлені платнику податків у встановленому законом порядку, а доказів погашення податкового боргу матеріали справи не містять, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для його стягнення в судовому порядку.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач ( ОСОБА_1 ) подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначив, що Одеський окружний адміністративний суд, надавши в ухвалі про відкриття провадження у цій справі від 05 травня 2025 року п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов та не дочекавшись закінчення строку подання відзиву на позов, ухвалив рішення по справі, яким позовні вимоги позивача задовольнив в повному обсязі. ОСОБА_1 звертає увагу, що суд першої інстанції позбавив відповідача реалізувати своє процесуальне право щодо подання доказів разом із відзивом у зазначений строк, оскільки дата ухвалення рішення (16 липня 2025 року) передує даті закінчення строку для подання відзиву разом з доказами.

Також скаржник стверджує, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога не були йому належним чином вручені, він не був обізнаний про їх існування. Зокрема, вказує, що податкові повідомлення - рішення, які додані позивачем у якості доказів, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а на повідомленнях про вручення взагалі наявні різні підписи про отримання. Крім того звернув увагу, що повідомлення за 2022-2024 роки взагалі не міг отримувати, оскільки проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом. Звільнився зі служби лише 12 червня 2024 року. Питання відповідності податкових повідомлень - рішень вимогам чинного законодавства, їх вручення судом першої інстанції взагалі не досліджувалося.

Відповідач звернув увагу, що в ухвалі суду першої інстанції зазначено про те, що суд витребував у позивача - Головного управління ДПС в Одеській області належним чином засвідчені та оформлені копії документів, а саме: докази перебування у позивача у власності (оренді, користування) майна, за яким нараховані зобов`язання. Але жодних документів до суду позивач не надав.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що апеляційний суд формально перевірив доводи апеляційної скарги та фактично не надав їм правової оцінки.

Також відповідач наполягає на тому, що в постанові апеляційного адміністративного суду зазначено, що податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу рекомендованими поштовими відправленнями із зворотними повідомленнями, які були отримані відповідачем, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року з метою перевірки доводів ОСОБА_1 .

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.

Заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом становить 516 024,60 грн, а саме:

1. Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в загальній сумі 465 630,59 грн.

2. Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб в загальній сумі 3 824,97 грн.

3. Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальній сумі 35 180,40 грн.

4. Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в загальній сумі 11 388,64 грн.

Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб виникла в результаті:

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 53472-0420-1533 від 23 грудня 2020 року в сумі 113 457,09 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 824594-2406-1533 від 08 вересня 2021 року в сумі 113 457,09 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 2028928-2410-1533 від 27 грудня 2022 року в сумі 12 763,59 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 5319872-2410-1533 від 13 червня 2023 року в сумі 143 524,35 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 1981770-2410-1533-UA51020090000073639 від 06 вересня 2024 року в сумі 82 428,47 грн;

Заборгованість по земельному податку з фізичних осіб виникла в результаті:

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 5712896-2410-1533-UA51020090000073639 від 30 травня 2024 року в сумі 3 647,72 грн.

Нарахування пені відповідно до ст. 129 ПК України на податкове повідомлення-рішення 3361761-2410-1533 від 11 травня 2023 року в сумі 177,25 грн.

Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті:

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 1710602-2412-1514 від 20 вересня 2022 року в сумі 4 629,00 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 1917817-2410-1514 від 01 травня 2023 року в сумі 15 044,25 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 0606574-2410-1514- UA51020090000073639 від 30 травня 2024 року в сумі 15 507,15 грн.

Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості виникла в результаті:

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 0699444-2406-1514 10 червня 2021 року в сумі 480,23 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 0699443-2406-1514 від 10 червня 2021 року в сумі 3 643,79 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 0026223-5407-1514 від 12 квітня 2019 року в сумі 2 872,29 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 0026222-5407-1514 12 квітня 2019 року в сумі 378,55 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 0076400-5406-1514 від 23 квітня 2020 року в сумі 424,31 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 0076401-5406-1514 від 23 квітня 2020 року в сумі 3 219,47 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 1710605-2412-1514 від 20 вересня 2022 року в сумі 24,00 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 1918443-2410-1514 від 01 травня 2023 року в сумі 78,00 грн;

нарахування згідно податкового повідомлення-рішення 0606573-2410-1514-UA51020090000073639 від 30 травня 2024 року в сумі 268,00 грн.

Суди зазначили, що 05 жовтня 2017 року податковим органом сформовано та направлено рекомендованим листом на адресу платника податкову вимогу форми Ф 20997-17, через наявність заборгованості перед бюджетом.

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення, чи погашення податкового боргу за визначеним податковим зобов`язанням відповідачем суду не надано.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, на час розгляду справи сума заборгованості в розмірі 516024,60 грн відповідачем не сплачена.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд враховує таке.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За змістом підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Положеннями статей 42, 45 ПК України визначено порядок направлення документів платнику податків та встановлено, що документи вважаються належним чином врученими за умови їх направлення за податковою адресою платника податків із дотриманням вимог, передбачених цими нормами.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, саме належне вручення податкового повідомлення-рішення або наявність передбачених законом підстав вважати його врученим визначає початок перебігу строків для його адміністративного чи судового оскарження, а також строку добровільної сплати грошового зобов`язання. Тому встановлення цих обставин є необхідним для вирішення питання про виникнення податкового боргу.

Колегія суддів Верховного Суду акцентує на тому, що у справах про стягнення податкового боргу предметом судового дослідження не є правомірність визначення контролюючим органом грошового зобов`язання. Натомість предметом доказування є встановлення обставин, з якими закон пов`язує виникнення податкового боргу, у тому числі факту набуття грошовим зобов`язанням статусу узгодженого, факту оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факту сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факту направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Разом із тим доводи відповідача щодо недотримання контролюючим органом передбачених Податковим кодексом України передумов для звернення до суду з цим позовом підлягали перевірці судами попередніх інстанцій, оскільки безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначав, що податкові повідомлення-рішення ним не отримувались, у зв`язку із чим він не був належним чином повідомлений про визначені контролюючим органом грошові зобов`язання.

Відхиляючи зазначені доводи та погоджуючись із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення податкового боргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що податкові повідомлення-рішення були направлені платнику на податкову адресу, а податкова вимога - відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України.

Разом із тим із мотивувальної частини судових рішень не вбачається, що судами встановлено обставини, необхідні для застосування зазначених норм права.

Зокрема, суди не встановили, яку саме адресу вони визнали податковою адресою відповідача, на підставі яких доказів дійшли такого висновку, а також не надали оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи.

За таких обставин висновок судів про дотримання контролюючим органом вимог статей 42, 45, 58 та 59 ПК України зроблено без установлення фактичних обставин, від яких залежить застосування зазначених норм.

Встановлення таких обставин має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки саме вони дозволяють перевірити наявність передбачених Податковим кодексом України юридичних передумов для виникнення у контролюючого органу права на формування податкової вимоги та подальше звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

За відсутності встановлених судами обставин щодо дотримання контролюючим органом зазначеної процедури висновок про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, оскільки не встановлення і ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

Принцип належного здійснення правосуддя зобов`язує суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності, з урахуванням судової практики Верховного Суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі 420/13635/25 скасувати.

Справу 420/13635/25 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко І.А. Гончарова Л.І. Бившева