Постанова у справі № 916/3539/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 916/3539/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезон"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 (колегія суддів: Богацька Н. С. - головуюча, Діброва Г. І., Принцевська Е. М.) і рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 (суддя Желєзна С. П.) у справі

за позовом Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезон"

про розірвання договору та стягнення 15 487 335,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2025 року Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області (далі - Фонтанська сільська рада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезон" (далі - ТОВ "Сезон"), у якому просила:

- розірвати укладений 10.05.2005 між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Сезон" договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 5122786400:02:002:0371; загальна площа: 7,8526 га; цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид використання: для будівництва та обслуговування бази відпочинку), що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній Комінтернівський, Лиманський), Фонтанська сільська рада, село Фонтанка;

- стягнути з відповідача на користь позивача 15 487 335,29 грн, з яких: 2 681 915,24 грн - заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005, 12 805 420,05 грн - пеня.

1.2. Позовні вимоги Фонтанської сільської ради обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Сезон" зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005 в частині повної сплати орендної плати за період із серпня 2022 року до липня 2025 року включно.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2026, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі 916/3539/25, частково задавлено позов Фонтанської сільської ради.

Вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 10.05.2005 між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Сезон".

Вирішено стягнути з ТОВ "Сезон" на користь Фонтанської сільської ради заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 2 681 915,24 грн, пеню в розмірі 366 997,00 грн.

В іншій частині позову Фонтанської сільської ради відмовлено.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Фонтанської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 10.05.2005 між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Сезон", виходили з того, що відповідач починаючи із серпня 2022 року до липня 2025 року не сплачує орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини справи, виснували, що систематична, тобто два і більше разів повна несплата ТОВ "Сезон" орендної плати згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України є самостійною та достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005.

2.3. Господарський суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Фонтанської сільської ради про стягнення з ТОВ "Сезон" на користь Фонтанської сільської ради заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 2 681 915,24 грн, пені в розмірі 12 805 420,05 грн, виходив із правильності та обґрунтованості розрахунку розміру заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005. Разом із тим місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок пені та умови договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005, встановив, що умовами цього договору не передбачено право Фонтанської сільської ради нараховувати пеню після спливу шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. За таких обставин місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки на заборгованість за період із серпня 2022 року до липня 2025 року протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано в межах визначених позивачем строків, виснував, що правильний розмір пені складає 366 997,00 грн.

Рішення господарського суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог Фонтанської сільської ради про стягнення з ТОВ "Сезон" на користь Фонтанської сільської ради заборгованості зі сплати орендної плати та пені не оскаржувалося в апеляційному порядку.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Частково не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 та рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі 916/3539/25, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Сезон" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог Фонтанської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005, а справу 916/3539/25 у цій частині передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Сезон" зазначає, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Сезон", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. ТОВ "Сезон" вважає, що в цьому випадку наявні правові підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, відповідно до яких окремими підставами для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

3.4. При цьому ТОВ "Сезон", стверджуючи про наявність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, зазначає, що висновки Верховного Суду є дуже узагальненими та на цей час не відповідають реаліям сьогодення, оскільки вони формувалися в мирний час і не враховують особливостей воєнного стану, режиму території, на якій провадиться господарська діяльність відповідача.

3.5. Скаржник із покликанням на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 16.10.2025 у справі "Басюк та інші проти України" стверджує, що ЄСПЛ у цій справі висловив позицію щодо обґрунтованості прийняття національними судами висновку Торгово-промислової палати України на підтвердження настання форс-мажорних обставин. Тому, за доводами ТОВ "Сезон", настання для відповідача форс-мажорних обставин не повинно в обов`язковому порядку підтверджуватися лише сертифікатом.

3.6. ТОВ "Сезон" також посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 16.12.2020 у справі 914/2173/16, відповідно до яких у господарському процесі діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання;

- від 30.05.2023 у справі 922/1317/22, щодо критерію "пропорційності", який відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачає необхідність дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

3.7. Крім того, на думку ТОВ "Сезон", суди не дослідили зібрані у справі докази, неповно з`ясували обставини, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень проти позову, не врахували відсутності вини відповідача у несвоєчасній сплаті орендної плати за землю.

3.8. Фонтанська сільська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "Сезон" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Фонтанська сільська рада вважає правильними висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність у цьому випадку підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005 з огляду на систематичну повну несплату відповідачем орендної плати за цим договором.

3.9. 03.07.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Сезон" надійшла заява, в якій скаржник просить здійснювати розгляд справи без його участі.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.05.2005 між Фонтанською сільською радою (орендодавець) і ТОВ "Сезон" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 3.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 7,853 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку, яка знаходиться на території Фонтанської сільської ради. Договір укладено на 49 років.

4.2. Відповідно до підпунктів 9.1.1, 9.1.4 пункту 9.1 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

4.3. Згідно з пунктами 12.1, 12.3 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005 зміна умов цього договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку. Дія цього договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що сторонами неодноразово вносилися зміни до договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005, зокрема, щодо розміру орендної плати, а також строків її внесення орендарем, що підтверджується наявними в матеріалах цієї справи додатковими угодами до договору, а саме: від 15.07.2008, від 14.03.2014, від 26.01.2017, від 13.03.2020.

4.5. У додатковій угоді від 13.03.2020 до договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005 сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.02.2019 складає 2 279 6883,06 грн, розмір орендної плати складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 683 906,49 грн на рік і підлягає індексації згідно із чинним законодавством.

4.6. У матеріалах цієї справи наявна складена позивачем довідка щодо ТОВ "Сезон", відповідно до якої починаючи із серпня 2022 року до липня 2025 року ТОВ "Сезон" не сплачує орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005. Загальна сума заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005 складає 2 681 915,24 грн. Про це, як установили суди, також свідчить надана позивачем банківська виписка.

4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач не заперечує факту повної несплати орендних платежів за період із серпня 2022 року до липня 2025 року.

4.8. Фонтанська сільська рада листами від 14.05.2025 03.1-1201/1789, від 28.05.2025 03.1-1201/2022 просила ТОВ "Сезон" погасити заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005, розмір якої станом на 01.04.2025 складав 2 548 056,93 грн, а станом на 01.05.2025 - 2 632 921,56 грн.

4.9. ТОВ "Сезон" у відповідь на лист Фонтанської сільської ради від 14.05.2025 03.1-1201/1789 листом повідомило про те, що усвідомлює наявність заборгованості та вживає всіх заходів щодо погашення боргу. Водночас відповідач зазначив, що ТОВ "Сезон" опинилося в ситуації тимчасового невиконання договірних зобов`язань у зв`язку неможливістю ведення господарської діяльності у зв`язку із форс-мажорними обставинами (введення воєнного стану в Україні). ТОВ "Сезон" також повідомило Фонтанську сільську раду про накладення публічного обтяження Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі статті 89 Податкового кодексу України, на підтвердження чого надало акт опису майна від 07.05.2025, затверджений Головним управлінням ДПС в Одеській області, а також витяг про реєстрацію обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13.05.2025 97215611.

4.10. Крім того, ТОВ "Сезон" у відповідь на лист Фонтанської сільської ради від 28.05.2025 03.1-1201/2022 листом від 27.06.2025 вкотре повідомило про те, що усвідомлює наявність заборгованості та вживає всіх заходів щодо погашення боргу, а також повідомило про накладення публічного обтяження Головним управлінням ДПС в Одеській області. ТОВ "Сезон" також просило з розумінням поставитися до ситуації та надати можливість досудового врегулювання шляхом укладення договору реструктуризації.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 11.07.2025 Фонтанська сільська рада прийняла рішення 3261 "Про надання згоди на припинення договору оренди земельної ділянки від 10 травня 2005 року, укладеного між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Сезон".

4.12. Фонтанська сільська рада листом від 24.07.2025 03.1-1201/2902 надіслала на адресу ТОВ "Сезон" для підписання додаткову угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005.

4.13. ТОВ "Сезон" у відповідь на лист Фонтанської сільської ради від 24.07.2025 03.1-1201/2902 в листі повідомило про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Крім того, відповідач повідомив про те, що внаслідок ситуації, що виникла в Україні, ТОВ "Сезон" не мало можливості здійснювати свою господарську діяльність і вчасно вносити орендну плату за землю. ТОВ "Сезон" також зазначало, що усвідомлює існування невиконаного грошового зобов`язання, однак при цьому ТОВ "Сезон" запропонувало підписати проєкт додаткової угоди та надати можливість надалі користуватися земельною ділянкою. Від підписання додаткової угоди про розірвання договору відповідач відмовився.

4.14. Фонтанська сільська рада листом від 10.09.2025 у відповідь на лист ТОВ "Сезон" про реструктуризацію заборгованості за орендною платою повідомила відповідача про те, що за умовами договору орендар не звільняється від орендної плати та сплачує її незалежно від результатів господарської діяльності. Фонтанська сільська рада також зазначила, що договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005 не передбачено можливості реструктуризації заборгованості за договором. Фонтанська сільська рада також повідомила про те, що реструктуризація заборгованості - це зменшення кредитного навантаження за договором кредитування, який між сторонами не укладався. Тому позивач вважав, що наведене виключає можливість підписання проєкту запропонованої відповідачем угоди.

4.15. Позивач, вважаючи порушеними свої права внаслідок неналежного, на його думку, виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просив розірвати укладений 10.05.2005 між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Сезон" договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 5122786400:02:002:0371; загальна площа: 7,8526 га; цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид використання: для будівництва та обслуговування бази відпочинку), що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній Комінтернівський, Лиманський), Фонтанська сільська рада, село Фонтанка, та стягнути з відповідача на користь позивача 15 487 335,29 грн, з яких: 2 681 915,24 грн - заборгованість за договором оренди від 10.05.2005, 12 805 420,05 грн - пеня.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Фонтанської сільської ради до ТОВ "Сезон" про розірвання укладеного 10.05.2005 між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Сезон" договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 5122786400:02:002:0371; загальна площа: 7,8526 га; цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид використання: для будівництва та обслуговування бази відпочинку), що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній Комінтернівський, Лиманський), Фонтанська сільська рада, село Фонтанка, та про стягнення з відповідача на користь позивача 15 487 335,29 грн, з яких: 2 681 915,24 грн - заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005 від 10.05.2005, 12 805 420,05 грн - пеня.

5.4. Позовні вимоги Фонтанської сільської ради обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Сезон" зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005 в частині повної сплати орендної плати за період із серпня 2022 року до липня 2025 року включно

5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу 916/3539/25 по суті позовних вимог, дійшли висновку про часткове задоволення позову Фонтанської сільської ради.

5.6. ТОВ "Сезон" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову Фонтанської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005. Таким чином, предметом касаційного перегляду є рішення господарських судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог Фонтанської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005.

5.7. Отже, під час касаційного провадження Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень тільки в частині задоволення позову Фонтанської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005.

5.8. ТОВ "Сезон", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.9. Пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.10. ТОВ "Сезон" із покликанням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що в цьому випадку наявні правові підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, відповідно до яких окремими підставами для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

5.11. При цьому ТОВ "Сезон", стверджуючи про наявність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, вважає, що висновки Верховного Суду є дуже узагальненими та на цей час не відповідають реаліям сьогодення, оскільки вони формувалися в мирний час і не враховують особливостей воєнного стану, режиму території, на якій провадиться господарська діяльність відповідача.

5.12. Скаржник із покликанням на рішення ЄСПЛ від 16.10.2025 у справі "Басюк та інші проти України" стверджує, що ЄСПЛ у цій справі висловив позицію щодо обґрунтованості прийняття національними судами висновку Торгово-промислової палати України на підтвердження настання форс-мажорних обставин. Тому, за доводами ТОВ "Сезон", настання для відповідача форс-мажорних обставин не повинно в обов`язковому порядку підтверджуватися лише сертифікатом.

5.13. ТОВ "Сезон" також посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 16.12.2020 у справі 914/2173/16, відповідно до яких у господарському процесі діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання;

- від 30.05.2023 у справі 922/1317/22, щодо критерію "пропорційності", який відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачає необхідність дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

5.14. Крім того, ТОВ "Сезон" із покликанням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суди не дослідили питання щодо наявності вини відповідача у несвоєчасній оплаті орендної плати за землю.

5.15. Верховний Суд, проаналізувавши висновки, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ТОВ "Сезон", зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.16. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

5.17. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.18. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

5.19. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.20. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.21. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.22. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

5.23. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.24. За змістом приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

5.25. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

5.26. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.27. Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

5.28. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.29. За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

5.30. Правилами частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.31. Таким чином, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

5.32. Отже, оренда землі є окремим видом найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно, й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі включає норми цивільного та земельного законодавства. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі 918/391/23 та постановах Верховного Суду від 02.12.2025 у справі 926/1964/24, від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23.

5.33. За загальним правилом частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин щодо зміни або розірвання договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.34. Винятком із цього правила є приписи частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене в частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

5.35. Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі є приписи статті 32 Закону України "Про оренду землі", а також статті 141 Земельного кодексу України, пункт "д" частини 1 якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 20.11.2024 у справі 918/391/23 та постановах Верховного Суду від 02.12.2025 у справі 926/1964/24, від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23.

5.36. Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

5.37. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

5.38. Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

5.39. Отже, дострокове розірвання договору оренди землі можливе, зокрема, на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремими підставами для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.12.2025 у справі 926/1964/24 від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23.

5.40. Аналізуючи питання щодо розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі 918/391/23 зазначила, що для того, щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати.

5.41. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі 918/391/23 також зазначила, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадків несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

5.42. Щодо поняття "несплата", вжитого в пункті "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що підставою для розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини 1

статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати.

5.43. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024

у справі 918/391/23 дійшла висновку про те, що в разі якщо має місце сплата орендної плати в меншому розмірі, аніж визначений умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, а загальне правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України - в разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само в разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі, виходячи з балансу інтересів обох сторін.

5.44. Водночас, як установили господарські суди попередніх інстанцій, 10.05.2005 між Фонтанською сільською радою (орендодавець) і ТОВ "Сезон" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 3.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 7,853 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку, яка знаходиться на території Фонтанської сільської ради. Договір укладено на 49 років.

5.45. Відповідно до підпунктів 9.1.1, 9.1.4 пункту 9.1 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасне внесення орендної плати.

5.46. Згідно з пунктами 12.1, 12.3 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005 зміна умов цього договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку. Дія цього договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

5.47. Разом із тим господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог Фонтанської сільської ради, встановили, що ТОВ "Сезон", починаючи із серпня 2022 року до липня 2025 року не сплачує орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2005. Господарські суди попередніх інстанцій також зазначили, що відповідач не заперечує факту повної несплати орендних платежів за період із серпня 2022 року до липня 2025 року.

5.48. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши такі обставини справи, виснували, що систематична, тобто два і більше разів повна несплата ТОВ "Сезон" орендної плати згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України є самостійною та достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005.

5.49. На підставі викладеного суди виснували про наявність підстав для задоволення позову Фонтанської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005.

5.50. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ "Сезон", не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5.51. Водночас, як зазначалося, ТОВ "Сезон" із покликанням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стверджує, що в цьому випадку наявні правові підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, відповідно до яких окремими підставами для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

5.52. При цьому ТОВ "Сезон", стверджуючи про наявність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, вважає, що висновки Верховного Суду є дуже узагальненими та на цей час не відповідають реаліям сьогодення, оскільки вони формувалися в мирний час і не враховують особливостей воєнного стану, режиму території, на якій провадиться господарська діяльність відповідача.

5.53. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду.

5.54. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин і змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.12.2025 у справі 914/980/24, від 05.11.2025 у справі 910/7294/22, від 29.04.2025 у справі 920/788/24.

5.55. Верховний Суд також зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі 920/788/24, від 24.09.2024 у справі 910/12499/23, від 12.03.2024 у справі 910/6986/21.

5.56. Водночас принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

5.57. Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя; суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж прийняття рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, тощо. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі 922/1830/19.

5.58. Крім того, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміна суспільного контексту. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі 920/788/24, від 19.03.2024 у справі 915/534/21, від 27.06.2023 у справі 910/22039/21, від 20.06.2023 у справі 917/504/22, від 18.07.2023 у справі 910/2419/20.

5.59. Таким чином, із метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі 910/11369/23, від 18.04.2023 у справі 910/908/22, від 14.06.2023 у справі 924/521/21, від 31.05.2023 у справі 909/433/21.

5.60. При цьому в пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.61. Однак скаржник, зазначаючи про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, не навів вмотивованого обґрунтування щодо необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду, зокрема, не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення).

5.62. Верховний Суд також зазначає, що із часу формування правових висновків у справах 917/49/24, 916/3679/23, від яких пропонує відступити скаржник, минув невеликий проміжок часу, а тому ні суспільні відносини, ні їх правове регулювання в державі не змінилися. Жодних свідчень того, що рішення в зазначених справах призвели до вад правозастосування, які би зумовлювали потребу відступити від сформульованих Верховним Судом висновків, немає.

5.63. Крім того, висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, сформульовані Верховним Судом у 2025 році, що спростовує доводи ТОВ "Сезон" про невідповідність цих висновків реаліям сьогодення. За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованим доводи скаржника про те, що висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, формувалися в мирний час і не враховують особливостей воєнного стану.

5.64. Колегія суддів також зазначає, що висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23, від яких пропонує відступити ТОВ "Сезон", узгоджуються та відповідають висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі 918/391/23, відповідно до яких підставою для розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати.

5.65. При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Проте в цьому випадку відсутнє неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення судами норм процесуального права.

5.66. Отже, колегія суддів вважає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі 917/49/24, від 04.02.2025 у справі 916/3679/23.

5.67. Крім того, скаржник із покликанням на рішення ЄСПЛ від 16.10.2025 у справі "Басюк та інші проти України" стверджує, що ЄСПЛ у цій справі висловив позицію щодо обґрунтованості прийняття національними судами висновку Торгово-промислової палати України на підтвердження настання форс-мажорних обставин. Тому, за доводами ТОВ "Сезон", настання для відповідача форс-мажорних обставин не повинно в обов`язковому порядку підтверджуватися лише сертифікатом.

5.68. Верховний Суд, розглянувши наведені доводи ТОВ "Сезон", зазначає таке. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог Фонтанської сільської ради, не взяли до уваги покликання відповідача про настання в ТОВ "Сезон" форс-мажорних обставин та відхилили посилання ТОВ "Сезон" на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/2.0-7.1. При цьому суди виснували, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1, який розміщено на офіційному веб-сайті Торгово-промислової палати України, є загальним офіційним документом і не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Крім того, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Суди також виснували, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1 не є документом, що був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, натомість цей лист адресований "всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, і його зміст має загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. За таких обставин, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою для того, щоб вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без винятку суб`єктів. Суди також зазначили, що кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

5.69. Верховний Суд із урахуванням доводів ТОВ "Сезон", перевіривши висновки господарських судів попередніх інстанцій, зазначає, що висновки судів, відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.05.2025 у справі 910/1759/24, від 27.05.2025 у справі 916/5582/23, від 05.12.2024 у справі 904/6631/23, від 09.10.2024 у справі 915/1401/23. З урахуванням наведеного необґрунтованими є також покликання скаржника на рішення ЄСПЛ від 16.10.2025 у справі "Басюк та інші проти України".

5.70. Крім того, колегія суддів, проаналізувавши висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16.12.2020 у справі 914/2173/16, від 30.05.2023 у справі 922/1317/22, на неврахування яких судами покликається ТОВ "Сезон", зазначає, що висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник.

5.71. При цьому ТОВ "Сезон" із покликанням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, неповно з`ясували обставини, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень проти позову, не врахували відсутності вини відповідача у несвоєчасній сплаті орендної плати за землю.

5.72. Верховний Суд, розглянувши доводи ТОВ "Сезон", зазначає, що такі твердження спростовуються встановленими судами обставинами справи.

5.73. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.74. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.75. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.76. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів чи обставин справи за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.06.2026 у справі 925/646/25, від 14.05.2026 у справі 904/1147/24, від 31.03.2026 у справі 904/6807/23, від 31.03.2026 у справі 911/1570/25.

5.77. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі 373/2054/16-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі 908/1795/19, постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі 910/3279/25, від 03.03.2026 у справі 902/1024/24.

5.78. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову Фонтанської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10.05.2005.

5.79. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені приписами Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

5.80. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

5.81. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.

5.82. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сезон" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі 916/3539/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак