Постанова у справі № 916/926/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 916/926/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

прокуратури - Набок Ю. В. (за посвідченням),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області,

2) Білгород-Дністровської районної державної адміністрації

до Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок

про розірвання договору оренди, скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 07.04.2021 заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Маяківська сільрада, Сільрада, позивач-1) і Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (далі - Білгород-Дністровська РДА, Райдержадміністрація, орендодавець, позивач-2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі - Біляєвська РО УТМР, Організація, орендар, відповідач) про:

1) розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.09.2004 (далі - договір оренди від 20.09.2004), укладеного між Білгород-Дністровською РДА та Біляївською РО УТМР щодо земельної ділянки водного фонду загальною площею 2,1518 га, розташованої на території Білгород-Дністровського району, на 47-му км траси Одеса - Ізмаїл, Одеської області для розміщення Єгерського пункту "Хатки", який (договір) зареєстрований у Одеській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Одеська РФ ДП "Центр державного земельного кадастру"), про що у Державному реєстрі земель 20.09.2004 вчинено запис 259, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В. А. від 20.08.2014 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414);

2) скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В. А. від 20.08.2014 15262973 щодо державної реєстрації за Біляївською РО УТМР права оренди на земельну ділянку площею 2,1580 га, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, розташовану на 47-му км траси Одеса - Ізмаїл, Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - спірна земельна ділянка, об`єкт оренди), надану для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей (далі - рішення державного реєстратора від 20.08.2014 15262973, оспорюване рішення);

3) припинення права оренди Організації на спірну земельну ділянку, надану для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, посилаючись на положення статей 178, 391, 526, 611, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 43, 44, 58, 60, 84, 96, 116, 141, 152, 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 79, 88, 89 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 13, 15, 24, 25, 31, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 35, 50 Закону України "Про охорону земель", статей 3, 7- 9, 14, 16, 29, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статей 3, 5 Закону України "Про екологічну мережу України", статей 5, 60, 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява обґрунтовується тим, що Біляївська РО УТМР використовує спірну земельну ділянку, яка належить до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дністер на території заповідного урочища "Дністровські плавні", не за цільовим призначенням і всупереч екологічним вимогам, зокрема членами Організації здійснено самочинне будівництво дачних будинків, на 18 із яких набуто право власності, яке зареєстровано за фізичними особами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відповідач порушив вимоги земельного, водного та природоохоронного законодавства України, оскільки не дотримав режим використання земель природно-заповідного призначення, зокрема земель прибережних захисних смуг. Крім того, прокурор вважає відсутнім непропорційне втручання у право мирного володіння майном, тим більше з урахуванням використання такого майна внаслідок недобросовісної поведінки відповідача.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Суди розглядали справу неодноразово. Господарський суд Одеської області рішенням від 11.04.2024 (суддя Невінгловська Ю. М.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 (головуючий - Ярош А. І., судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.), у задоволенні позову відмовив у повному обсязі у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки:

1) Прокурор не довів того, що спірна земельна ділянка розташована у межах заповідного урочища "Дністровські плавні" і має статус територій та об`єкта природно-заповідного фонду;

2) спірна земельна ділянка була передана в оренду разом із будівлями та спорудами, які існували на той момент вже декілька десятиліть, тоді як розміщення дерев`яних будівель некапітального типу було дозволено саме розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 27.12.2006, а матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач виступав забудовником цієї земельної ділянки або здійснював замовлення будь-якого будівництва;

3) обраний Прокурором спосіб захисту у виді розірвання договору та скасування рішення державного реєстратора без вирішення питання щодо повернення спірної земельної ділянки орендодавцю у зв`язку із перебуванням на ній нерухомого майна, що належить третім особам, без вирішення питання щодо цих об`єктів нерухомості не лише не захищає інтересів держави станом на момент ухвалення рішення судом, але й у певній мірі перешкоджає його належному захисту надалі, так як припиняє правову підставу отримання орендних платежів та не відновлює становище орендодавця.

3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 23.01.2025 (головуючий - Могил С. К., судді Волковицька Н. О., Случ О. В.) касаційну скаргу Прокурора задовольнив частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 у справі 916/926/21 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:

1) вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували приписів статей 60, 62 ЗК України, статей 1, 88, 90 ВК України та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.12.2022 у справі 914/1688/21, від 17.12.2024 у справі 916/5165/23, від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц тощо, не перевірили правового статусу всієї спірної земельної ділянки, не здійснили належної оцінки доводів Прокурора про те, що орендована земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги річки Дністер, щодо якої встановлено особливий правовий режим використання;

2) допустивши забудову дачними будинками спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду і надана в оренду для розміщення Єгерського пункту "Хатки", відповідач здійснив її нецільове використання і порушив вимоги земельного та екологічного законодавства, що є недопустимим, проте не враховано судами першої та апеляційної інстанцій.

4. За результатами нового розгляду справи Господарський суд Одеської області рішенням від 02.06.2025 (суддя Д`яченко Т. Г.) позов задовольнив повністю у зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог із огляду на те, що:

1) позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки без вимоги про повернення такої земельної ділянки орендодавцю є належним та ефективним способом захисту (постанова Верховного Суду від 20.12.2022 у справі 914/1688/21);

2) відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлено законом, а тому при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги потрібно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон;

3) щодо правового статусу спірної земельної ділянки суд першої інстанції із посиланням на рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області" зазначив, що ця земельна ділянка входить до складу території заповідного урочища "Дністровські плавні", яке, у свою чергу, належить до земель природоохоронного значення та входить до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України. Крім того, орендована відповідачем земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги річки Дністер (до урізу річки Дністер у найменшій ширині спірної земельної ділянки становить 16 метрів, у найбільшій - 63 метри) та має особливий режим використання, зокрема, на ній заборонено будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій);

4) Організація здійснила самовільну забудову спірної земельної ділянки, що прямо суперечить умовам договору оренди від 20.09.2004 та вимогам природоохоронного законодавства, а згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянами упродовж 2016-2018 років набуто право власності на дачні будинки, які розташовані на об`єкті оренди. Допустивши забудову орендованої земельної ділянки дачними будинками, відповідач здійснив її нецільове використання, що свідчить про наявність підстав для розірвання цього договору оренди;

5) оскільки право оренди Біляївської РО УТМР на спірну земельну ділянку зареєстровано на підставі договору оренди, який розірвано судом, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 20.08.2014 15262973 щодо державної реєстрації за Організацією права оренди на спірну земельну ділянку та припинення цього права також підлягають задоволенню як похідні вимоги;

6) Прокурор звернувся до суду із негаторним позовом (позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном), на який не поширюється позовна давність, оскільки порушення є триваючим на момент звернення позивача до суду, як наслідок, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

5. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.04.2026 (головуючий - Савицький Я. Ф., судді Богатир К. В., Філінюк І. Г.) рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 скасував і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Зазначена постанова мотивована посиланням на норми статті 651 ЦК України, статей 18, 19, 60, 141, 143 ЗК України, статей 4, 88 ВК України, статей 13, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 5, 7, 14, 16, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 13, 74, 76, 79, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосувавши які, суд апеляційної інстанції виснував про таке:

1) матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів, зокрема висновків судової земельно-технічної експертизи, які б однозначно могли стверджувати про те, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги річки Дністер і має особливий режим використання;

2) ухвалюючи постанову від 22.03.2017 у справі 815/7292/16 (предмет позову Біляївської РО УТМР до Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська ОДА), Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА - визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище "Дністровські плавні", у тому числі в частині невідповідності чинному законодавству України і в частині включення земельної ділянки, орендованої Біляївською РО УТМР (із Єгерським пунктом "Хатки") з іншими територіями, що зазнали техногенного впливу, до складу заповідного урочища "Дністровські плавні"), Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської РО УТМР Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок) не повинні були включатися до складу території заповідного урочища або створюваній заповідній території можна було присвоїти іншу категорію;

3) згідно з Проєктом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, виготовленого у 2021 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний інститут ґрунтів і грунтоведення" (далі - ТОВ "Південний інститут ґрунтів і грунтоведення") на підставі розпорядження Одеської ОДА від 20.10.2010 998/А2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж Нижньодністровського національного природного парку на території Білгород-Дністровського, Біляївського, Овідіопольського районів", спірна земельна ділянка не входить до меж парку, про що свідчать геодезичний план і кадастрові плани вказаного проєкту. Таким чином, Прокурор будь-якими достовірними та належними письмовими доказами, зокрема висновком судової землевпорядної експертизи не довів факту розташування орендованої земельної ділянки у межах заповідного урочища "Дністровські плавні" та Національного природного парку "Нижньодністровський";

4) оскільки розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 27.12.2006 1500/2006 "Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого Єгерського пункту "Хатки" БРО УТМР" надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу, а за умовами пунктів 2, 4 договору оренди від 20.09.2004 земельна ділянка передається в оренду разом із розташованими на ній із 1967 року будівлями та спорудами, то не можна стверджувати про те, що таке розміщення є самочинним будівництвом, оскільки можливість розміщення дерев`яних будинків на спірній земельній ділянці була узгоджена із відповідним органом із подальшим отриманням позитивного рішення (розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 03.11.2003 1496/2003 про передачу в оренду спірної земельної ділянки), зокрема, листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - ДАБІ в Одеській області) від 13.11.2008 01112-2836 підтверджується отримання Організацією дозволу на розміщення додаткових дерев`яних будинків, які не є капітальними, в якому (листі) зазначено, що розміщені дерев`яні будівлі Єгерського пункту "Хатки" Біляївської РО УТМР не належать до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво. При цьому орендар має право розміщувати на спірній земельній ділянці некапітальні споруди, які використовуються для потреб спортивної рибалки. Отже, всі некапітальні споруди, які розташовані на спірній земельній ділянці, розміщені законно, не є самочинними, а їхнє існування передбачено умовами договору оренди і не порушує вимог земельного та природоохоронного законодавства;

5) матеріали справи лише свідчать, що відповідач уклав із фізичними особам - членами Біляївської РО УТМР договори суборенди часток спірної земельної ділянки, що у цьому випадку не заборонено ані умовами договору оренди від 20.09.2004 (передача в суборенду відбулася за згодою орендодавця - Білгород-Дністровської РДА), ані чинним законодавством;

6) матеріали справи не містять доказів як щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, так і її використання відповідачем не за цільовим призначенням, позаяк за умовами пункту 14 договору оренди від 20.09.2004 та згідно з інформацією із Державного земельного кадастру станом на 05.06.2014 категорія цієї земельної ділянки - землі водного фонду, цільове призначення - 1.10.08 - ля культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, натомість землі водного фонду можуть надаватися у користування (оренду), зокрема, для рибогосподарських потреб, будівництва гідротехнічних споруд, рекреаційних цілей тощо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статей 60, 61 ЗК України, статей 88, 89 ВК України, статей 16, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" у подібних правовідносинах (у контексті того, що: а) землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності, зокрема заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; б) існування прибережних захисних смуг визначеної ширини (для великих річок уздовж урізу води - 100 метрів) передбачено нормами закону, тому відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлено законом), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі 372/2180/15-ц, від 30.05.2018 у справі 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі 372/1684/14-ц;

2) суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому факту, що спірна земельна ділянка розташована безпосередньо вздовж урізу річки Дністер, а мінімальна відстань до урізу води становить лише 16 метрів, що саме по собі виключає можливість законного розміщення на такій ділянці дачної забудови;

3) розташовані на спірній земельній ділянці двоповерхові дачні будинки, які за своїми технічними характеристиками відповідно до відомостей наявних технічних паспортів є нерухомим майном, не належать до гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, а тому їх розміщення у межах прибережної захисної смуги річки Дністер є незаконним;

4) факт належності земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Біляївської РО УТМР, до складу заповідного урочища "Дністровські плавні" підтверджується рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області", висновками органів державної влади, підприємств, установ, організацій, наданими у 2010- 2012 роках при розробленні Проєкту зміни меж заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме висновками комісії, створеної розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 05.11.2012 837/А-2012, науковим обґрунтуванням Одеського національного університету імені І. І. Мечникова від 28.10.2010, науковим обґрунтуванням Державної екологічної академії від 24.11.2012 113.005/03, експертним висновком Державного підприємства "Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу" Національної академії аграрних наук України від 22.11.2012 20, листом ТОВ "Південний інститут ґрунтів і грунтоведення" від 22.02.2021 32;

5) апеляційний суд дійшов взаємовиключних висновків з одного боку - про недоведеність належними та допустимими доказами обставини розташування спірної земельної ділянки у межах заповідного урочища "Дністровські плавні", яке має статус територій та об`єкта природно-заповідного фонду; з іншого боку - орендована земельна ділянка є територією заповідного урочища "Дністровські плавні", проте ця земельна ділянка є перетвореною внаслідок господарської діяльності територією, що існує вже тривалий час, у межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей 16, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Біляївська РО УТМР у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Маяківська сільрада та Білгород-Дністровська РДА не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28.05.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі 916/926/21 та призначив розгляд цієї справи в судовому засіданні на 07.07.2026.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07.07.2026 оголошував перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Прокурора на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі 916/926/21 до 11.08.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно- заповідного фонду області" затверджено перелік нововиявлених територій й об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого зокрема включено заповідне урочище "Дністровські плавні" площею 7620 га.

За змістом Положення про заповідне урочище "Дністровські плавні" воно створене з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області річки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне, санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення.

Заповідне урочище "Дністровські плавні" було основою для створення у 1996- 1997 роках Національного природного парку "Нижньодністровський". Землі заповідного урочища належать до земель природоохоронного призначення і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.

Статтями 8- 11 Положення про заповідне урочище "Дністровські плавні" передбачено, що це заповідне урочище розташовано у Біляївському (Біляївське лісництво - квартали 20, 23, 24, 26, 27, 28, 29 площею 4374,3 га) та Білгород-Дністровському (Біляївське лісництво- квартали 30, 31 площею 1094,4 га та землі держземзапасу площею 2150 га) районах Одеської області.

У межі заповідного урочища включено 6 км русла річки Дністер та 4 км русла річки Турунчук.

У межах заповідного урочища на території Білгород-Дністровського району розташовані:

осетрове господарство Одеського облрибкомбінату загальною площею 39,2 га (створене з цільовим природоохоронним призначенням для відтворення осетрових риб та випуску їх в природні водойми річки Дністер);

мисливські будинки Біляївського товариства мисливців та рибалок, що підлягають перепрофілізації на охорону заповідного урочища та польову базу-лабораторію з проведенням екологічних інформаційно-освітніх програм;

митна та прикордонна служби, що виконують огляд пасажирського та річкового транспорту (сприяють охороні та підтримці заповідного режиму на території заповідного урочища).

12. Розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 03.11.2003 1496/2003 затверджено технічну документацію земельної ділянки площею 2,1580 га, у тому числі 0,7943 га забудованих земель, розташованої на території Білгород-Дністровського району, та надано Біляївській РО УТМР земельну ділянку водного фонду загальною площею 2,1580 га, у тому числі 0,7943 га - забудовані землі, розташовану поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району (47-й км автодороги Одеса - Рені), у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту "Хатки".

13. На підставі вказаного розпорядження 20.09.2004 між Білгород-Дністровською РДА (орендодавець) та Біляївською РО УТМР (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1- 4, 8 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку водного фонду , яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області - 47 км траси Одеса - Ізмаїл. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,1580 га, у тому числі 2,1580 під будівлями і дворами. На земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - немає , а також інші об`єкти інфраструктури: повітряна лінія електропередач. Земельна ділянка передається в оренду разом із будівлями та спорудами . Договір укладено на 49 років.

У пунктах 13- 16 договору оренди від 20.09.2004 його сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення Єгерського пункту "Хатки". Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду . Умови збереження стану об`єкта оренди - забороняється самовільна забудова земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації по передачі земельної ділянки. Підставою розроблення технічної документації щодо передачі земельної ділянки є розпорядження голови Білгород-Дністровської РДА від 03.11.2003 1496/2003.

Пунктом 19 цього договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з пунктами 28, 29 договору оренди від 20.09.2004 орендар, зокрема, має право: за письмовою згодою орендодавця зводити виробничі й інші будівлі та споруди; отримувати доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Обов`язками орендаря визначено, зокрема, виконання встановлених щодо земельної ділянки обмежень в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримання режиму природоохоронного використання земель .

За змістом пунктів 35- 37, 40 договору оренди від 20.09.2004 дія цього договору припиняється шляхом розірвання за: рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: нецільове використання земельної ділянки; несвоєчасна сплата орендної плати за земельну ділянку. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни або розірвання договору. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємною частиною договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація щодо передачі земельної ділянки у випадках, передбачених законом; акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Вказаний договір зареєстровано в Одеській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що вчинено запис від 20.09.2004 за 259.

Надалі право оренди Організацією спірної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора від 20.08.2014 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право: 6735414).

Також прокурором до матеріалів справи долучено договори суборенди щодо частин спірної земельної ділянки, які укладено у 2014 році між відповідачем та фізичними особам - членами Біляївської РО УТМР та на підставі яких за певними фізичними особами зареєстровано речове право суборенди частин спірної земельної ділянки. Таке право зареєстровано відповідно до такого цільового призначення - землі рекреаційного призначення.

За умовами вказаних договорів суборенди: цільове призначення земельних ділянок - "для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей"; земля надана у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення; частини земельної ділянки передано в суборенду за згодою Білгород-Дністровської РДА як орендодавця.

14. Згідно з технічною документацією від 2003 року щодо передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, Біляївській РО УТМР під розміщення існуючого Єгерського пункту "Хатки", виготовленої Одеським філіалом Українського державного інституту проєктування садів та виноградників "УКРДІПРОСАД", спірна земельна ділянка, яка надана в оренду Біляївській РО УТМР, належить до категорії земель водного фонду .

Із цієї технічної документації вбачається, що листом від 14.03.2002 35 УТМР звернулося до Білгород-Дністровської РДА з проханням передати в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку, що розташована на автотрасі Одеса - Рені для обслуговування будівель та споруд єгерського пункту "Хатки" .

Із пояснювальної записки до технічної документації вбачається, що спірною земельною ділянкою, на якій фактично побудований єгерський пункт, Біляївська РО УМТР користується з 1967 року. На час обстеження на цій земельній ділянці розміщуються будівлі на підставі акта прийому-передачі. Наразі будівлі використовуються для відпочинку мисливців та рибалок. Також зазначено, що цією технічною документацією передбачено передати земельну ділянку площею 2,1580 га, у тому числі під будівлями та дворами - 0,7943 га; код цільового використання земельної ділянки 1.21.

Також у вказаній технічній документації міститься довідка Біляївської РО УМТР від 03.12.2002 57, згідно з якою у березні 1991 року Одеською обласною радою УТМР передано безкоштовно на баланс за актом: будинок на р. Дністер 1969 року побудови та 6 дерев`яних будиночків 1987 року побудови.

У висновках Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів та Білгород-Дністровського районного відділу архітектури та містобудування по складенню технічної документації зазначено, що останні погоджують технічну документацію щодо передачі земельної ділянки на умовах оренди без будь-яких обмежень. Земельну ділянку слід використовувати тільки за цільовим призначенням.

В умовах відведення земельної ділянки вказано, що мета її використання - організація відпочинку мисливців та рибалок, обслуговування єгерського пункту (пункт 1.2 цих умов).

У висновку державної землевпорядної експертизи від 30.12.2003 1182, затвердженому начальником Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України Пастушенко П. П., вказано, що спірною земельною ділянкою, на якій фактично побудований єгерський пункт, Біляївська РО МТР користується з 1967 року. Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років, ураховують фактично обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту загальною площею 2,1580 га, у тому числі, під будівлями та дворами 0,7943 га, у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років. Земельна ділянка (фактично забудована) передається Організації за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення єгерського пункту Хатки.

Земельній ділянці з певними координатами 05.06.2014 присвоєно кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, що вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру. Відповідно до цього витягу цільове призначення спірної земельної ділянки - 1.10.08 - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; категорія земель - землі водного фонду , форма власності - державна; площа земельної ділянки - 2,1580 га; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлена 27.02.2014 фізичною особою - підприємцем Павленко О. В.; земельну ділянку зареєстровано 05.06.2014 Відділом Держземагенства у Білгород-Дністровському районі на праві власності Білгород-Дністровської РДА; документ, який є підставою виникнення права: розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 17.12.2013 704/А-2013.

15. У листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства охорони здоров`я України від 18.08.2006 3-1/2849 про розгляд проєкту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту "Хатки" на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса - Ізмаїл зазначено, що Єгерський пункт "Хатки" існує ще з 1967 року і на його території станом на час надання цього листа вже розташовано 36 будівель та споруд для тимчасового перебування мисливців. Орендарем отримано позитивні висновок і дозвіл Одеського обласного управління по водному господарству від 08.10.2004 9, а також висновок Одеського обласного держуправління екології та природних ресурсів від 16.08.2006 3682/03-06-12.

Розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 27.12.2006 1500/2006 "Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту "Хатки" Біляївської РО УТМР" надано відповідачу дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 01112-2836 зазначено, що розміщені дерев`яні будівлі Єгерського пункту Хатки Біляївської РО УТМР не належать до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі ДАБІ в Одеській області від 24.07.2009 05/1-3095 зазначено, що споруди єгерського пункту "Хатки" призначені для сезонного (тимчасового) використання і відповідають санітарно-епідеміологічним вимогам.

Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської РДА від 24.09.2009 932 (щодо проєкту розвитку генерального плану існуючого єгерського пункту Хатки Біляївської РО УТМР) узгоджено, зокрема, проєкт розміщення 50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів.

16. В акті обстеження території заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району комісією, створеною розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 05.11.2012 837/А-2012, зафіксовано таке:

1) заповідне урочище "Дністровські плавні" створене 01.10.1993 рішенням Одеської обласної ради народних депутатів 496-XXI із метою збереження ділянок заплав у пониззі р. Дністер, що мають особливе природоохоронне значення, з типовими й унікальними природними комплексами, багатим генофондом флори й фауни (додаток 1 до рішення);

2) землі заповідного урочища Дністровські плавні належать до земель природоохоронного значення та входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України;

3) межі заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району згідно з рішенням про створення та картою-схемою були визначені таким чином: від Стрілки - місця впадіння р. Турунчук у р. Дністер - вгору за течією Дністра тягнеться до єрика біля у 51 км автодороги Маяки - Паланка. Далі по межі через очеретяні асоціації тягнеться на південь до озера Тора і по заповідному берегу єрика виходить до Дністровського лиману. Потім кордон тягнеться вглиб лиману на 1 км. Ця кілометрова зона акваторії лиману тягнеться вздовж його північного берега, до правого берега гирла Кіляри. Звідси кордон проходить вздовж русла гирла до русла Глибокого Турунчука і потім проходить через очеретяні асоціації у південно-західному напрямку вздовж русла Мертвого Турунчука. Там межа проходить по лівому берегу до кінця русла і по цьому азимуту через очеретяні асоціації доходить до Стрілки;

4) у результаті огляду території заповідного урочища комісією було встановлено, що на ній розташовані такі об`єкти господарської діяльності: автомобільна дорога Одеса - Рені 2-ї категорії шириною 9 м з середньодобовою інтенсивністю руху 1000 об`єктів на добу; від 41-го км автодороги Одеса - Рені кабелі зв`язку з їх охоронними зонами; від 44-го км автодороги Одеса - Рені розташовані повітряна лінія електропередачі 110 кВ (металеві опори), повітряна лінія електропередачі 10 кВ (залізобетонні опори) з їх охоронними зонами до 20 м; до 46-го км автодороги Одеса - Рені знаходяться квартали Державного підприємства "Одеське лісове господарство", на 49-му км автодороги Одеса - Рені знаходиться митна і прикордонна служби, що виконують догляд вантажного, пасажирського і річкового транспорту з причалом та допоміжними спорудами адміністративних будинків, 26 мисливських будинків Біляївської РО УТМР із причалом та іншою соціальною інфраструктурою; на 50-му км автодороги Одеса -Рені розташовані польова база-лабораторія із проведення екологічних інформаційно-освітніх програм університету імені Мечникова, колишній майновий комплекс Одеського облрибкомбінату з промисловою інфраструктурою переданий в оренду Приватному підприємству "Перша Дністровська заводь", вул. Плавнева с. Удобне із 11 житловими і господарськими будівлями з їх присадибними ділянками, електротрансформатором та електромережею;

5) уздовж узбіччя автомобільної дороги на відстані 30 м і більше виявлено велику кількість побутового сміття, залишеного водіями автомобілів і туристами. Є окремі плями виливу пально-мастильних матеріалів, залишки тари та промасленого ганчір`я. Забруднені протоки та місця неорганізованого відпочинку.

17. Рішенням Одеської обласної ради від 14.02.2013 738-VІ скасовано статус об`єкта заповідного фонду місцевого значення у частини заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району Одеської області площею 158,3649 га, яка зазнала техногенного впливу та не може використовуватися за своїм цільовим призначенням, і оголошено природну територію земель водного фонду (Дністровський лиман) площею 158,3649 га об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі 815/3807/13-а скасовано рішення Одеської обласної ради від 14.02.2013 738-VІ.

18. Із акта перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства від 23.06.2015 000890, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області, вбачається, що Біляївська РО УТМР користується землею відповідно до договору оренди від 20.09.2004 та норм чинного законодавства України.

19. Згідно з листом від 31.08.2015 1980/12 Державної екологічної інспекції в Одеській області при візуальному огляді представником екологічної інспекції виявлено, що на спірній земельній ділянці розташовані 56 дерев`яних будинків із бетонною основою, прилегла територія яких обкладена бетонною плиткою, через що встановити, чи пов`язані будинки фундаментально із землею, на момент перевірки не вбачається можливим. Крім того, встановлено, що на одній із частин земельної ділянки ведеться будівництво нового об`єкта, заливається заглиблений бетонний фундамент.

Із листа Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області від 31.08.2015 убачається, що на спірній земельній ділянці встановлено капітальні споруди (36 будівель і споруд) із мережами водопостачання та каналізації, розташовані безпосередньо на березі річки Дністер усупереч пункту 15.2.2.2 ДБН В.2.5.-74:2013 "Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди".

Водночас згідно з актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 05.10.2015, проведеної ДАБІ в Одеській області, на спірній земельній ділянці розташовано дерев`яні некапітальні будинки.

Як убачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, громадянами упродовж 2016- 2018 років набуто право власності на дачні будинки, які розташовані на спірній земельній ділянці.

20. Листом від 30.11.2020 215 фізична особа - підприємець Степанов Р. В. (кваліфікаційний сертифікат інженера землевпорядника від 15.11.2018 013933) поінформував про те, що межа спірної земельної ділянки з боку траси Одеса - Ізмаїл до урізу річки Дністер у найменшій ширині орендованої земельної ділянки становить 16 метрів, у найбільшій - 63 метри.

За змістом листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 11.02.2021 455/05-41/670 земельна ділянка, яка перебуває в оренді Біляївської РО УТМР, розташована на території заповідного урочища "Дністровські плавні". Ураховуючи, що діяльність у межах земельної ділянки заповідного урочища "Дністровські плавні", яка перебуває в оренді Організації, не відповідає вимогам статті 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" і цим департаментом не оформлювалися відповідні охоронні зобов`язання.

21. Згідно із Проєктом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, виготовленим ТОВ "Південний інститут ґрунтів і грунтоведення" у 2021 році на підставі розпорядження Одеської ОДА від 20.10.2010 998/А2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж Нижньодністровського національного природного парку на території Білгород-Дністровського, Біляївського, Овідіопольського районів", спірна земельна ділянка не входить до меж вказаного парку, про що свідчать геодезичний план і кадастрові плани цього проєкту.

Листом від 10.02.2022 21 ТОВ "Південний інститут ґрунтів і грунтоведення" повідомило, що за даними Державного земельного кадастру та матеріалами проєктної документації спірна земельна ділянка розташована поза межами Ніжньодністровського національного природного парку, а заповідне урочище "Дністровські плавні" повністю увійшло до складу Ніжньодністровського національного природного парку.

22. Розпорядженням Одеської ОДА від 30.04.2021 453/од-2021 "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність Маяківської територіальної громади Одеського району Одеської області в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області" передано у комунальну власність Маяківської територіальної громади Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області спірну земельну ділянку, розташовану за адресою: 47-й км траси Одеса - Ізмаїл, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., цільове призначення - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

23. Прокуратурою в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області та Білгород-Дністровської РДА подавалися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 13 тотожних позовів до фізичних осіб - членів Біляївської РО УТМР про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності та знесення самочинного будівництва (цивільні справи 495/4971/21, 495/4977/21, 495/4980/21, 495/4985/21, 495/4987/21, 495/4989/21, 495/4991/21, 495/4993/21, 495/4995/21, 495/4997/21, 495/4999/21, 495/5001/21, 495/5003/21), за результатами розгляду яких відмовлено у задоволенні позовних вимог про припинення права власності на споруди та їх знесення як самовільно збудованих.

Рішення у вказаних справах залишено без змін постановами Одеського апеляційного суду, а в справах 495/4980/21 і 495/4997/21 також постановами Верховного Суду від 21.02.2024 і від 01.04.2026 відповідно.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

25. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про недоведеність Прокурором належними і допустимими доказами, зокрема висновком судової земельно-технічної експертизи, факту розташування орендованої земельної ділянки як у межах прибережної захисної смуги річки Дністер, так і в межах заповідного урочища "Дністровські плавні" та Національного природного парку "Нижньодністровський", а тому розміщення відповідачем на спірній земельній ділянці дерев`яних будинків Єгерського пункту "Хатки" Біляївської РО УТМР, які не є капітальними спорудами, використовуються для потреб спортивної рибалки та не потребують дозволів на їх будівництво, не порушує вимог земельного і природоохоронного законодавства та не свідчить про здійснення орендарем самочинного будівництва.

26. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

27. Частиною 1 статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

28. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

За змістом положень статті 59 ЗК України та статті 85 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

29. Відповідно до частин 1, 2 статті 60 ЗК України та частин 1, 2 статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок , водосховищ на них та озер - 100 м .

30. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 ЗК України, статтею 88 ВК України). Отже, відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон

Аналогічні висновки, на які правомірно посилається Прокурор у касаційній скарзі, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі 469/1393/16-ц, від 12.06.2019 у справі 487/10128/14, від 07.04.2020 у справі 372/1684/14-ц.

31. Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Таким чином, на землі прибережних захисних смуг поширюється особливий порядок їх надання й використання (схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі 921/504/20).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність порушення режиму прибережної захисної смуги на спірній земельній ділянці , позаяк фактично поставив існування такої захисної смуги у залежність від наявності окремої землевпорядної документації або проведення судової земельно-технічної експертизи.

32. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

33. Відповідно до частини 5 статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

34. Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60- 62 ЗК України та статтями 1, 88- 90 ВК України.

Так, згідно з частинами 1- 3 статті 61 ЗК України та частинами 1- 3 статті 89 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок , навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних та навігаційного призначення), у тому числі баз відпочинку, дач , гаражів та стоянок автомобілів. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

35. Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності.

Аналогічний усталений висновок стосовно таких земель, на який правомірно посилається Прокурор у касаційній скарзі, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі 372/2180/15-ц, від 30.05.2018 у справі 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі 372/1684/14-ц.

36. Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, вміщені в постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у цій справі, та враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції під час нового розгляду справи, на відміну від суду апеляційної інстанції, обґрунтовано зазначив, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри чітко встановлені законом.

Як наслідок, зважаючи на фактичне розташування спірної земельної ділянки у межах розмірів прибережної захисної смуги річки Дністер (шириною 100 метрів по берегу великої річки уздовж урізу води), визначених пунктом "в" частини 2 статті 60 ЗК України, що не спростовано орендарем та апеляційним судом, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що наявне допущення відповідачем будівництва фізичними особами на орендованій земельній ділянці будь-яких споруд, зокрема дачних будинків, які вочевидь не належать до гідротехнічних споруд, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, прямо суперечить як умовам договору оренди від 20.09.2004, так і вимогам пункт "г" частини 2 статті 61 ЗК України, що в свою чергу свідчить про нецільове використання земельної ділянки водного фонду, яке (нецільове використання) у розумінні положень частини 2 статті 651 ЦК України, абзацу "ґ" частини 1 статті 141 ЗК України та частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" є достатньою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди.

При цьому Верховний Суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, тоді як за змістом абзацу 4 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний якраз дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду .

37. Статтею 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження .

38. Водночас судом першої інстанції при новому розгляді справи з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та на підставі ретельної оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності достовірно встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано факту входження спірної земельної ділянки до складу території заповідного урочища "Дністровські плавні", яке в розумінні статті 44 ЗК України належить до земель природно-заповідного фонду.

Зокрема, факт належності земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Біляївської РО УТМР, до складу заповідного урочища "Дністровські плавні" підтверджується рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01.10.1993 496-ХХІ "Про заходи по збереженню і розвитку природно-заповідного фонду області", висновками органів державної влади, підприємств, установ, організацій, наданими у 2010- 2012 роках при розробленні Проєкту зміни меж заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород- Дністровського району Одеської області, а саме висновками комісії, створеної розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 05.11.2012 837/А-2012, науковим обґрунтуванням Одеського національного університету імені І. І. Мечникова від 28.10.2010, науковим обґрунтуванням Державної екологічної академії від 24.11.2012 113.005/03, експертним висновком Державного підприємства "Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу" Національної академії аграрних наук України від 22.11.2012 20, листом ТОВ "Південний інститут ґрунтів і грунтоведення" від 22.02.2021 32.

39. При цьому скаржник обґрунтовано звертає увагу на взаємовиключні висновки апеляційного суду, який з одного боку виснував про недоведеність належними та допустимими доказами обставини розташування спірної земельної ділянки у межах заповідного урочища "Дністровські плавні", яке має статус територій та об`єкта природно-заповідного фонду; з іншого боку - зазначив про те, що орендована земельна ділянка є територією заповідного урочища "Дністровські плавні", проте ця земельна ділянка є перетвореною внаслідок господарської діяльності територією, що існує вже тривалий час, у межах якої неможливо наразі забезпечити дотримання вимог статей 16, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

40. Також Верховний Суд ураховує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі 815/3807/13-а скасовано рішення Одеської обласної ради від 14.02.2013 738-VІ, яким було скасовано статус об`єкта заповідного фонду місцевого значення у частини заповідного урочища "Дністровські плавні" на території Білгород-Дністровського району Одеської області площею 158,3649 га, яка зазнала техногенного впливу та не може використовуватися за своїм цільовим призначенням, і оголошено природну територію земель водного фонду (Дністровський лиман) площею 158,3649 га об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.

Таким чином, у судовому порядку було відновлено статус заповідного урочища "Дністровські плавні" (у первісних межах) як об`єкта природно-заповідного фонду.

41. У свою чергу Прокурор правильно звертає увагу на ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки тому факту, що спірна земельна ділянка розташована безпосередньо вздовж урізу річки Дністер, а мінімальна відстань до урізу води становить лише 16 метрів, що саме по собі виключає можливість законного розміщення на такій ділянці дачної забудови.

42. Отже, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилкове неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень статей 60, 61 ЗК України, статей 88, 89 ВК України, статей 16, 30 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" у подібних правовідносинах (у контексті того, що: 1) землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності, зокрема заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 2) існування прибережних захисних смуг визначеної ширини (для великих річок уздовж урізу води - 100 метрів) передбачено нормами закону, тому відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлено законом), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі 372/2180/15-ц, від 30.05.2018 у справі 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі 372/1684/14-ц.

43. Разом із тим Верховний Суд не може не погодитися з аргументами Прокурора про те, що розташовані на спірній земельній ділянці двоповерхові дачні будинки, які за своїми технічними характеристиками відповідно до відомостей наявних технічних паспортів є нерухомим майном, не належать до гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, а тому їх розміщення у межах прибережної захисної смуги річки Дністер є незаконним.

З цього приводу суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував обставини державної реєстрації громадянами упродовж 2016- 2018 років права власності на вказані дачні будинки, які розташовані на спірній земельній ділянці, що вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

44. З огляду на такі обставини суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок апеляційного суду про відсутність порушення особливого природоохоронного режиму використання спірної земельної ділянки, розташованої у межах прибережної захисної смуги річки Дністер, який (висновок) ґрунтується виключно на належності розміщених на ній дерев`яних дачних будинків до тимчасових споруд некапітального типу, що не потребують дозволів на їх будівництво, оскільки у такому разі речові права фізичних осіб на такі тимчасові некапітальні споруди взагалі не підлягали би державній реєстрації в силу імперативної норми частини 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тоді як суд першої інстанції достовірно встановив, а відповідач навіть не заперечує факти здійснення відповідної державної реєстрації.

45. Водночас, як обґрунтовано зазначає скаржник, наведений висновок суду апеляційної інстанції не спростовує факту порушення режиму використання земель водного фонду, оскільки закон (пункт "г" частини 2 статті 61 ЗК України) чітко забороняє розміщення саме дачної забудови у межах прибережної захисної смуги, тобто не виключно будівництво капітальних об`єктів.

Крім того, сам факт державної реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна свідчить про те, що такі споруди використовувались відповідачем та третіми особами саме як об`єкти нерухомості дачного типу, а не як тимчасові споруди для короткострокового перебування.

46. Ураховуючи усталені правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі 372/2180/15-ц, від 30.05.2018 у справі 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі 372/1684/14-ц, Верховний Суд наголошує на тому, що, порушуючи положення статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не спростував покладеного в основу рішення від 02.06.2025 правильного висновку суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги річки Дністер і входить до складу заповідного урочища "Дністровські плавні" як об`єкта природно-заповідного фонду, а тому має особливий режим використання (обмеженої господарської діяльності), правовим наслідком порушення якого орендарем, яке (порушення) полягає у її забудові дачними будинками (тобто використання не за цільовим (природоохоронним) призначенням), є дострокове розірвання договору оренди від 20.09.2004.

47. За таких обставин місцевий господарський суд цілком обґрунтовано задовольнив як позовну вимогу про розірвання договору оренди від 20.09.2004, так і похідні позовні вимоги про рішення скасування державного реєстратора від 20.08.2014 15262973 (щодо державної реєстрації за Біляївською РО УТМР права оренди на спірну земельну ділянку) і припинення права оренди Організації на цю земельну ділянку, надану для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, позаяк єдиною підставою виникнення в орендаря відповідного речового права є вказаний договір оренди.

48. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що в порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував правильного висновку суду першої інстанції про задоволення позову повністю.

49. Отже, скаржник належним чином обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд помилково не врахував усталених правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі 372/2180/15-ц, від 30.05.2018 у справі 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі 372/1684/14-ц, як наслідок, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

50. Із наведених раніше мотивів Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий господарський суд, дотримуючись вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 23.01.2025, на відміну від апеляційного суду, дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю у зв`язку з його обґрунтованістю.

53. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

54. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову - скасувати, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Розподіл судових витрат

55. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню шляхом скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено три позовні вимоги немайнового характеру, Верховний Суд, керуючись правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат у виді судового збору в сумі 13620 грн (2270х2х3), сплаченій позивачем за подання касаційної скарги, шляхом покладання на відповідача обов`язку з відшкодування витрат скаржника в зазначеній сумі, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у справі 916/926/21 скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 у справі 916/926/21 залишити в силі.

Стягнути з Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на користь Одеської обласної прокуратури 13620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Наказ доручити видати Господарському суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай