Постанова у справі № 520/13421/25

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду · 19.08.2026 · Верховний Суд

повний текст із нашої бази59 511 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №

520/13421/25

Дата ухвалення

19.08.2026

Суд

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суддя

Бившева Л.І.

Форма судочинства

Адміністративне

Тип акта

Постанова

Категорія справи

акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)

Текст рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року

м. Київ

справа 520/13421/25

касаційне провадження К/990/20819/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лікеро-горілчаний завод Прайм (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Харківській області, Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північне управління), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - Казначейство) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Товариство звернулося до суду з позовом до Управління, Північного управління, за участі третьої особи - Казначейства, в якому просило: визнати протиправною та скасувати відмову Управління у повернені Товариству надміру сплачених сум грошових зобов`язань з акцизного податку, яка викладена у листі 55902/6/20-40-09-05-09 від 27.11.2024; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ у розмірі 27254728,11 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТАН СПИРТ ЕТИЛОВИЙ в розмірі 679760,49 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що Товариство здійснює господарську діяльність на ринку виробництва алкогольних напоїв та, відповідно, є платником акцизного податку на алкогольні напої. Місцезнаходженням виробничих потужностей, складів, офісних приміщень, спиртосховища, технологічного обладнання, в тому числі для зберігання спирту етилового та коньячного, до повномасштабного вторгнення російської федерації та на даний час є адреса: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка. У зв`язку зі специфікою своєї діяльності та у відповідності до статті 225 Податкового кодексу України Товариство подавало до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої, податкові векселі, які є забезпеченням виконання зобов`язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції. Протягом січня - лютого 2022 року Північним управлінням поставлено на облік прості векселі Товариства з терміном погашення квітень - травень 2022 року, по частині з яких позивачем було здійснено оплату в загальному розмірі 29237271,59 грн., що підтверджується відповідними банківськими документами.

Внаслідок військової агресії російської федерації Товариство було позбавлене всієї матеріально-технічної бази, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, залишків продукції та сировини, в тому числі спирту, доступу до приміщень, первинної документації, комп`ютерної техніки тощо, що підтверджено відповідними документами, у тому числі й сертифікатами Харківської торгово-промислової палати. Крім того, 13.09.2023 Харківським окружним адміністративним судом у справі 520/12001/23 було прийняте рішення (яке набрало законної сили 14.12.2023), яким визнано протиправним та скасовано рішення Північного управління від 21.12.2022 щодо можливості виконання платником податків - Товариством свого податкового обов`язку. У зв`язку із постійним використанням позивачем у власній діяльності податкових векселів, такі податкові зобов`язання відображаються у Деклараціях з акцизного податку та відповідно враховуються, як складова, для обрахунку розміру акцизного податку з алкогольних напоїв, що підлягає сплаті до бюджету.

З підстав втрати продукції та сировини та встановлення їх розміру на початку 2023 року, Товариством було подано декларацію з акцизного податку за грудень 2022 року, в якій, в рядку 15 додатку 3, відображено зі знаком - (мінус) акцизний податок у сумі 51756818,79 грн. (в тому числі: 50086291,32 грн. за кодом УКТ ЗЕД 2208601100; 1670527,47 грн. за кодом УКТ ЗЕД 2205109000). У доповнені до вказаної декларації (додаток 10) позивачем надано пояснення, що вказана сума розрахована з понаднормативних форс-мажорних обставин витрат у кількості 40847,94 дал. безводного спирту (в тому числі: 39450,45 дал. за кодом УКТ ЗЕД 2208601100; 1397,49 дал. за кодом УКТ ЗЕД 2205109000), що виникли у період з 24.02.2022 по 15.12.2022 (дата проведення інвентаризації залишків спирту) внаслідок форс-мажорних обставин, що призвели до протиправних дій третіх осіб під час військової агресії російської федерації проти України в результаті знаходження території, де розташовані виробничі потужності Товариства, в зоні бойових дій .

Разом з цим, 22.12.2022 Північне управління звернулося до приватного нотаріуса Мангушевої О.С. з метою вчинення протестів за векселями: від 12.01.2022 серія АА2721373, від 18.01.2022 серія АА2721374, від 20.01.2022 серія АА2721375, від 09.02.2022 серія АА2721381, від 09.02.2022 серія АА2721382, від 16.02.2022 серія АА2721384. В свою чергу, 23.12.2022. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С. за реєстраційними номерами 160-165 було вчинено протести у неплатежі за наведеними простими векселями. Вказані дії контролюючого органу були оскаржені Товариством у судовому порядку, за результатами якого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024 було скасоване рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі 520/1179/23 та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним дії Північного управління щодо вчинення протестів у неплатежі за податковими векселями, шляхом звернення до приватного нотаріуса Мангушевої О.С.

З огляду на викладене, станом на жовтень 2024 року у Товариства виникла переплата з акцизного податку в розмірі 24893597,22 грн., а саме: код платежу 14020200 АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ в розмірі 24213837,73 грн.: код платежу 14022300 АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТ СПИРТ ЕТИЛОВИЙ в розмірі 679760,49 грн. Вказана переплата відображена у інтегрованій картці обліку платника податку - Товариства в розділі розрахунків по відповідному податку, доступ до якої забезпечується засобами електронний кабінет платника податків.

31.10.2024 Товариство звернулося до Управління із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, у якій просило перерахувати наяву у нього переплату по коду платежу АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ у розмірі 3050071,38 грн. в рахунок погашення грошового зобов`язання по коду платежу АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ВИНОРОБНІ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ НЕ ВИКОРИСТОВУВАВСЯ СПИРТ ЕТИЛОВИЙ (коньячна продукція).

Листом 49922/6/20-40-09-05-09 від 06.11.2024 Управління відмовило у здійсненні такого зарахування, зазначивши, шо переплата по коду платежу АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ сплачена в рахунок погашення податкових векселів та не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями відповідно до статті 43 Податкового кодексу України. Вказана відмова оскаржувалася позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого ДПС України прийняла рішення від 20.01.2025 1833/6/99-00-06-03-03-06 Про результати розгляду скарги , яким відмовила позивачу у задоволенні скарги з аналогічних оскаржуваній відмові підстав.

21.11.2024 Товариство звернулося до Управління із заявою 100/176-24 про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань, в якій відповідно до статті 43 Податкового кодексу України просило повернути надміру сплачені суми грошових зобов`язань з акцизного податку у загальній сумі 24893597,22 грн. (у тому числі: код платежу 14020200 АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ у розмірі 24213837,73 грн.; код платежу 14022300 АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТ СПИРТ ЕТИЛОВИЙ у розмірі 679760,49 грн.) на поточний рахунок Товариства.

Управління листом 55902/6/20-40-09-05-09 від 27.11.2024 відмовило Товариству у здійснені такого перерахування, зазначивши, що така переплата виникла у зв`язку із сплатою позивачем акцизного податку виключно в рахунок погашення податкових векселів та не є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями, а також зважаючи на те, що станом на 25.11.2024 у Товариства обліковується борг за кодом платежу 14020300 АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ НЕ ВИКОРИСТ СПИРТ ЕТИЛОВИЙ . Позивач вважає таку відмову безпідставною, вчиненою всупереч вимог закону.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 01.12.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026, позов задовольнив: визнав протиправною та скасував відмову Управління у повернені Товариству надміру сплачених сум грошових зобов`язань з акцизного податку, яка викладена у листі 55902/6/20-40-09-05-09 від 27.11.2024; стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ у розмірі 27254728,11 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТАН СПИРТ ЕТИЛОВИЙ в розмірі 679760,49 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на повернення надміру сплачених грошових коштів з акцизного податку, з урахуванням того, що жодних обмежень та заборон повернення суми акцизного податку, внесеної у рахунок погашення податкових векселів, Податковий кодекс України не містить. Також, суди виходили з відсутності можливості у позивача здійснити оплату податкового боргу у розмірі 3050071,38 грн. у зв`язку з неправомірними діями Північного управління щодо звернення 22.12.2022 до приватного нотаріуса Мангушевої О.С. з метою вчинення протестів за векселями, накладенням 07.11.2024 державним виконавцем (в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1) арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках Товариства, після припинення якого (відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.04.2025) Товариство сплатило зазначений борг згідно платіжної інструкції від 17.04.2025 514.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі Управління зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених Верховним Судом: у постанові від 13.07.2022 у справі 520/11332/18 (стосовно того, що відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад зараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк); у постановах від 18.06.2019 у справі 826/3490/18, від 13.06.2019 у справі 812/1017/16, від 11.06.2019 у справі 826/8802/16, від 05.03.2019 у справі 814/3233/15, від 28.02.2019 у справі 805/1218/16-а, від 05.02.2019 у справі 826/7672/17 (стосовно того, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є відсутність у такого платника податкового боргу). Також, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 2 розділу І наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2019 60 Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені , у подібних складних правовідносинах, які характеризуються наміром платника податків повернути з Державного бюджету суми акцизного податку, які внесені в рахунок погашення податкових векселів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.05.2026 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на необґрунтованість вимог касаційної скарги, просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав того, що: правовідносини у справі 520/11332/18 не є подібними до спірних правовідносин у справі 520/13421/25, оскільки позиція контролюючого органу у справі 520/11332/18 щодо відсутності правових підстав для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, та з податку на додану вартість із вироблених в країні товарів (робіт, послуг) обґрунтована виключно фактом перебування позивача у стані припинення. За таких обставин, факти щодо наявності / відсутності податкового боргу у справі 520/11332/18 не були спірними, з урахуванням того, що суб`єктний склад у правовідносинах у справі 520/11332/18 також відрізняється - платник податків був державним підприємством, який був реорганізований шляхом приєднання до ПАТ Укрзалізниця , з огляду на що платник податків був знятий з обліку, а також зважаючи на те, що за обставинами спору у справі 520/11332/18 надміру сплачені суми грошових зобов`язань зі сплати податків були перенесені на інтегровані картки ПАТ Українська залізниця , що виключало собою підстави для повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань; доводи скаржника щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пунктів 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, без урахування нібито висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах є неспроможними, оскільки суди обґрунтовано вказали, що наявність / відсутність податкового боргу не змінила б позиції контролюючого органу щодо невизнання права Товариства на отримання переплати з акцизного податку, з посиланням на попередню заяву Товариства від 31.10.2024, за результатами розгляду якої Управління відмовило у взаємозаліку податкових зобов`язань Товариства з акцизного податку на продукцію без спиту етилового за рахунок наявної переплати з акцизного податку на лікеро-горілчану продукцію у розмірі 3050071,38 грн. з підстав того, що переплата з акцизного податку на лікеро-горілчану продукцію була сплачена позивачем в рахунок погашення податкових векселів та не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями відповідно до статті 43 Податкового кодексу України; скаржником не обґрунтовано наявність правової проблеми, вирішення якої є необхідним для правильного застосування норми права у цій справі, та необхідність у наданні Верховним Судом висновку щодо застосування норми пункту 2 розділу І Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 60 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок 60), з урахуванням того, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі не застосовували норми Порядку 60 та при визначенні правових підстав для повернення Товариству надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати акцизного податку.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.07.2026 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19.08.2026.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю здійснює господарську діяльність з виробництва алкогольних напоїв та є платником акцизного податку на алкогольні напої.

Місцезнаходженням виробничих потужностей, складів, офісних приміщень, спиртосховища, технологічного обладнання, в тому числі для зберігання спирту етилового та коньячного, до повномасштабного вторгнення російської федерації та на даний час є адреса: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка.

Товариство до кінця 2023 року перебувало на обліку у Північному управлінні, а з початку 2024 року перебуває на обліку в Управлінні, що підтверджується листом 29/6/35-00/12-14 від 02.01.2024.

У зв`язку зі специфікою своєї діяльності та відповідно до статті 225 Податкового кодексу України позивач подавав контролюючому органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої, податкові векселі, які є забезпеченням виконання зобов`язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

Протягом січня - лютого 2022 року Північним управлінням поставлено на облік прості векселі Товариства з терміном погашення квітень - травень 2022 року, а саме: простий вексель від 05.01.2022 серія АА2640910 на суму 648242,79 грн. з терміном погашення 04.04.2022; простий вексель 05.01.2022 серія АА2721372 на суму 2981579,42 грн. з терміном погашення 04.04.2022; простий вексель від 12.01.2022 серія АА2721373 на суму 3618360,00 грн. з терміном погашення 11.04.2022; простий вексель від 18.01.2022 серія АА2721374 на суму 3618360,00 грн. з терміном погашення 17.04.2022; простий вексель від 20.01.2022 серія АА2721375 на суму 3618360,00 грн. з терміном погашення 19.04.2022; простий вексель від 21.01.2022 серія АА2721376 на суму 3551007,72 грн. з терміном погашення 20.04.2022; простий вексель від 24.01.2022 серія АА2721377 на суму 3615896,98 грн. з терміном погашення 23.04.2022; простий вексель від 26.01.2022 серія АА2721378 на суму 3615909,67 грн. з терміном погашення 25.04.2022; простий вексель від 03.02.2022 серія АА2721379 на суму 3615554,18 грн. з терміном погашення 03.05.2022; простий вексель від 03.02.2022 серія АА2721380 на суму 3614436,94 грн. з терміном погашення 03.05.2022; простий вексель від 09.02.2022 серія АА2721381 на суму 3618360,00 грн. з терміном погашення 09.05.2022; простий вексель від 09.02.2022 серія АА2721382 на суму 3618360,00 грн. з терміном погашення 09.05.2022; простий вексель від 16.02.2022 серія АА2721384 на суму 3618360,00 грн. з терміном погашення 16.05.2022; простий вексель від 18.02.2022 серія АА2721388 на суму 3614449,63 грн. з терміном погашення 18.05.2022; простий вексель від 16.02.2022 серія АА2721386 на суму 3614462,33 грн. з терміном погашення 16.05.2022; простий вексель від 17.02.2022 серія АА2721387 на суму 3615731,93 грн. з терміном погашення 17.05.2022.

За вказаними векселями Товариством здійснено оплату у сумі 29237271,59 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Указом Президента України 64/2022 від 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває і на даний час.

Згідно з підпунктом 3 пункту 7 розділу VII Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 75 (зі змінами та доповненнями), протягом часу дії означеного наказу, а саме, з дати набрання ним чинності 26.04.2022 по 27.12.2022 року (дату втрати ним чинності), Малинівська селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області була територією, що розташована в районі проведення бойових дій та/або перебувала в тимчасовій окупації.

Унаслідок військової агресії російської федерації Товариство було позбавлене всієї матеріально-технічної бази, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, доступу до приміщень, первинної документації, комп`ютерної техніки тощо. Крім того, позивачем повністю втрачено наявні складські залишки продукції та сировини, в тому числі спирту, на підтвердження чого додано відповідні документи, зокрема: регістри бухгалтерського обліку (акти інвентаризації спирту, протоколи інвентаризаційної комісії, довідки бухгалтерії про результати інвентаризації спирту та продуктів брагоректифікації, звіряльні відомості, акти на складі готової продукції), акти про пожежу, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сертифікати Харківської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), експертний висновок Харківської торгово-промислової палати.

29.09.2022 Товариство звернулося до Північного управління із заявою-повідомленням (вих. б/н від 23.09.2022) щодо неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2023 у справі 520/12001/23 визнав протиправним та скасував рішення Північного управління від 21.12.2022 щодо можливості виконання платником податків - Товариством свого податкового обов`язку. Вказане рішення залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023.

У зв`язку з постійним використанням Товариством у господарській діяльності податкових векселів, податкові зобов`язання з акцизного податку були відображені у Деклараціях з акцизного податку та, відповідно, враховані як складова для обрахунку розміру акцизного податку з алкогольних напоїв, що підлягає сплаті до бюджету.

З огляду на втрату продукції та сировини та встановлення їх розміру на початку 2023 року, Товариство подало до контролюючого органу декларацію з акцизного податку за грудень 2022 року (реєстраційний 930023237441 від 19.01.2023), в якій у рядку 15 додатку 3 відображено зі знаком - (мінус) акцизний податок у сумі 51756818,79 грн (у тому числі: 50086291,32 грн за кодом УКТ ЗЕД 2208601100; 1670527,47 грн. за кодом УКТ ЗЕД 2205109000). У доповненні до вказаної декларації (додаток 10) Товариством надано пояснення, що вказана сума розрахована з понаднормативних форс-мажорних обставин витрат у кількості 40847,94 дал. безводного спирту (у тому числі: 39450,45 дал. за кодом УКТ ЗЕД 2208601100;1397,49 дал. за кодом УКТ ЗЕД 2205109000), що виникли у період з 24.02.2022 по 15.12.2022 (дата проведення інвентаризації залишків спирту) внаслідок форс-мажорних обставин, що призвели до протиправних дій третіх осіб під час військової агресії російської федерації проти України в результаті знаходження території, де розташовані виробничі потужності позивача, в зоні бойових дій .

17.02.2023 за результатами проведення камеральної перевірки щодо виявлених помилок (порушень) у декларації з акцизного податку Північним управлінням був складений акт 70/35-00-04-05-13/33867056, на підставі висновків якого 31.03.2023 були прийняті податкові повідомлення-рішення 12635000405 та 12735000405 щодо неправомірного відображення Товариством у Декларації з акцизного податку за грудень 2022 року в рядку 15 додатку 3 акцизного податку зі знаком - (мінус) у сумі 51756818,79 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися Товариством в адміністративному порядку, за результатами якого ДПС України прийняла рішення від 14.07.2023 19181/6/99-00-06-03-01-06 Про результати розгляду скарги , яким скаргу Товариству було задоволено, а оскаржувані податкові повідомленні рішення - скасовано.

22.12.2022 Північне управління звернулося до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О.С. з метою вчинення протестів за простими векселями: від 12.01.2022 серія АА2721373, від 18.01.2022 серія АА2721374, від 20.01.2022 серія АА2721375, від 09.02.2022 серія АА2721381, від 09.02.2022 серія АА2721382, від 16.02.2022 серія АА2721384.

Також, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева О.С. 03.01.2023 видала виконавчі написи 4 - 9 про стягнення з Товариства заборгованості на користь Північного управління.

Не погодившись з такими діями контролюючого органу, Товариство оскаржило наведені протести векселів та виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом на підставі протесту у неплатежах за простими векселями, у судовому порядку.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.01.2024 у справі 520/1179/23, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.04.2024, визнав протиправними дії Північного управління щодо вчинення протестів у неплатежі за податковими векселями, шляхом звернення до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О.С.

З огляду на викладене, станом на жовтень 2024 року у Товариства виникла переплата з акцизного податку в розмірі 24893597,22 грн., а саме: код платежу 14020200 Акцизний податок на лікеро-горілчану продукцію у розмірі 24213837,73 грн.; код платежу 14022300 Акцизний податок винороб.продукц., для виробництва якої використаний спирт етиловий у розмірі 679760,49 грн.

Вказана переплата відображена в інтегрованій картці обліку платника податку позивача в розділі розрахунків за відповідним податком, доступ до якої забезпечується засобами електронний кабінет платника податків.

Такими діями позивач бажав здійснити фактичний взаємозалік власних зобов`язань з акцизного податку на продукцію без спирту етилового, які виникли у Товариства згідно поданої ним декларації з акцизного податку за лютий 2022 року реєстраційний 9314999916 від 01.11.2024) за рахунок наявної переплати з акцизного податку на лікеро-горілчану продукцію.

Не погодившись із прийнятим Північним управлінням рішенням, викладеним у листі від 06.11.2024 49922/6/20-40-09-05-09, Товариство оскаржило його в адміністративному порядку, за результатами якого ДПС України прийняла рішення від 20.01.2025 1833/6/99-00-06-03-03-06 Про результати розгляду скарги , яким відмовила Товариству у задоволенні скарги з аналогічних в оскаржуваному рішенні підстав.

В свою чергу, 07.11.2024 державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Товариства, на виконання виконавчих написів приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О.С.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2024 у справі 922/541/24 (зміненим постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 в частині підстав та мотивів його прийняття) визнав виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С. 03.01.2023, що зареєстровані у реєстрі за 4 - 9, на підставі протесів у неплатежах за простими векселями, вчиненими приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С. 23.12.2022 за реєстраційними номерами 160- 165, такими, що не підлягають виконанню.

04.04.2025 державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 у справі 922/541/24 було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

17.04.2025 згідно платіжної інструкції 514 Товариство сплатило 3050071,38 грн. в рахунок погашення податкового боргу з акцизного податку на виноробну продукцію, для виробництва якої не використовувався спирт етиловий.

Станом на дату звернення до суду з цим позовом у Товариства була наявна переплата з акцизного податку у розмірі 27934488,60 грн, а саме: код платежу 14020200 Акцизний податок на лікеро-горілчану продукцію у розмірі 27254728,11 грн; код платежу 14022300 Акцизний податок винороб.продукц., для виробництва якої використаний спирт етиловий у розмірі 679760,49 грн.

Вказана переплата відображена в інтегрованій картці обліку платника податку Товариства у розділі розрахунків по відповідному податку, доступ до якої забезпечується засобами електронний кабінет платника податків.

Не погоджуючись з позицією контролюючого органу щодо неповернення переплати з акцизного податку, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до положень пункту 5.2 статті 5 ПК України встановлено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За приписами статті 7 ПК України під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Підпунктом 9.1.4 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що акцизний податок належить до загальнодержавних податків.

За визначеннями, наведеними у статті 14 ПК України, акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4); виробництво підакцизних товарів (продукції) - це технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів (підпункт 14.1.281); грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39); надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115); податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156); податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175); податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) (далі - податковий вексель для цілей розділу VI цього Кодексу), - простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем: до отримання з акцизного складу спирту етилового, до отримання з нафтопереробного підприємства нафтопродуктів, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, або до ввезення нафтопродуктів на митну територію України і є забезпеченням виконання ним зобов`язання сплатити суму акцизного податку у строк, визначений статтями 225, 229 цього Кодексу (підпункт 14.1.176); реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 14.1.212).

Підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України встановлює, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 ПК України.

Згідно з абзацом 1 пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пункт 43.2 статті 43 ПК України встановлює, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

За приписами пункту 43.3 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Відповідно до пункту 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно з законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Пунктом 43.6 статті 43 ПК України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДПС у визначенні законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДПС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

Положеннями підпункту 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування акцизним податком, зокрема, є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Пунктом 216.1 статті 216 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а пункту 216.3 статті 216 ПК України податкове зобов`язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим.

Відповідно до пункту 217.1 статті 217 ПК України суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, та товарів (продукції), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), які використані як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

Підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 ПК України встановлено, що суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Відповідно до пункту 225.1 статті 225 ПК України суб`єкт господарювання зобов`язаний сплатити податок або подати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів та вермутів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов`язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

З огляду на те, що за своєю правовою природою податковий вексель є податковою розпискою, яка підтверджує податкове зобов`язання векселедавця сплатити суму акцизного податку, який згідно зі статтею 9 ПК України відноситься до загальнодержавних податків та зборів, то погашення податкового векселя є виконанням обов`язку зі сплати акцизного податку.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 у справі 520/1179/23.

Таким чином, посилання скаржника на те, що переплата з акцизного податку, яка виникла внаслідок погашення платником податкових векселів у рахунок сплати акцизного податку, не є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями є безпідставними.

При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що жодних обмежень та заборон щодо повернення суми акцизного податку, внесеної у рахунок погашення податкових векселів, ПК України не містить.

Приписами пункту 69.13 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ регламентовано, що на акцизних складах, які є частково зруйнованими та розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, облік пального та спирту етилового здійснюватиметься на підставі даних інвентаризації, проведеної після закінчення зазначених у цьому пункті подій.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що переплата з акцизного податку, яка обліковується в інтегрованій картці Товариства та підтверджена даними інвентаризації, є надміру сплаченим грошовим зобов`язанням, з огляду на що позивач правомірно звернувся до контролюючого органу щодо її повернення на власний розрахунковий рахунок.

Щодо відсутності правових підстав для повернення Товариству надміру сплачених грошових зобов`язань у зв`язку з наявністю на дату розгляду заяви у позивача податкового боргу, Верховний Суд зазначає наступне.

У справі, що розглядається, суди установили, що огляду на наявність у Товариства переплати за кодом 14020200 Акцизний податок на лікеро-горілчану продукцію та неможливість виконання Товариством податкових обов`язків, про що останнім до контролюючого органу у вересні 2022 року було подане відповідне повідомлення (що було предметом судового розгляду у справі 520/12003/23), Товариство 31.10.2024 зверталося до Управління із заявою про перерахування частини (у розмірі 3050071,38 грн) надміру сплаченого акцизного податку на лікеро-горілчану продукцію у рахунок погашення заборгованості з акцизного податку на виноробну продукцію, для виробництва якої не використовується спирт етиловий . Тобто фактично щодо здійснення зарахування переплати акцизного податку по одній продукції, у рахунок погашення заборгованості з того ж податку щодо іншої продукції, з огляду на подання Товариством до контролюючого органу Декларації з акцизного податку за лютий 2022 року (реєстраційний 9314999916 від 01.01.2024), у Додатку 1 Розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції) (крім транспортних засобів), на які встановлено специфічні ставки акцизного податку (крім операцій, визначених підпунктами 213.1.9, 213.1.11, 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу) до якої якій позивач задекларував суму податкового зобов`язання, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 3051231,00 грн.

Зважаючи, що переплата позивача з акцизного податку на лікеро-горілчану продукцію значно перевищувала суму заборгованості з акцизного податку на виноробну продукцію, для виробництва якої не використовується спирт етиловий , та з огляду на обставини, які склалися на виробництві (фактичне його повне зупинення та значні втрати, що пов`язані з повномасштабною військовою агресією російської федерації на території суверенної України) - позивач правомірно очікував на здійснення вказаного заліку.

Натомість, листом від 06.11.2024 49922/6/20-40-09-05-09 Управління відмовило у здійсненні такого зарахування, зазначивши, шо переплата по коду платежу АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ у сумі 3050071,38 грн. сплачена в рахунок погашення податкових векселів та не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями відповідно до статті 43 Податкового кодексу України.

З огляду на відмову Управління у здійснені зарахування наявної у Товариства переплати акцизного податку на лікеро-горілчану продукцію в рахунок погашення зобов`язань з акцизного податку на виноробну продукцію, для виробництва якої не використовується спирт етиловий у позивача виник обов`язок сплатити такі зобов`язання грошовими коштами.

В свою чергу, суди попередніх інстанцій установили, що у зв`язку з неправомірними діями Північного управління у Товариства була відсутня така можливість, оскільки 22.12.2022 контролюючий орган звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мангушевої О.С. з метою вчинення протестів за векселями: від 12.01.2022 серія АА2721373, від 18.01.2022 серія АА2721374, від 20.01.2022 серія АА2721375, від 09.02.2022 серія АА2721381, від 09.02.2022 серія АА2721382, від 16.02.2022 серія АА2721384.

23.12.2022 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С. за реєстраційними номерами 160-165 вчинено протести у неплатежі за наведеними простими векселями. У подальшому приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мангушева О.С. видала виконавчі написи 4 від 03.01.2023, 5 від 03.01.2023, 6 від 03.01.2023, 7 від 03.01.2023, 8 від 03.01.2023, 9 від 03.01.2023 про стягнення з Товариства заборгованості на користь податкового органу.

У зв`язку зі зверненням Північного управління до примусового виконання вказаних виконавчих написів нотаріуса 07.11.2024 державним виконавцем (в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1) було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Товариства.

В свою чергу, Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2023 у справі 520/12001/23 визнав протиправним та скасував рішення Північного управління від 21.12.2022 щодо можливості виконання платником податків - Товариством свого податкового обов`язку. Вказане рішення залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що наявність / відсутність податкового боргу не змінило б позиції контролюючих органів щодо невизнання права позивача на отримання переплати з акцизного податку, що є предметом спору у даній справі.

В свою чергу, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що посилання контролюючих органів, що дія Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 за 60, не поширюється на повернення суми акцизного податку, внесеної в рахунок погашення податкових векселів, є необґрунтованим, оскільки відсутність законодавчо визначеного механізму повернення відповідних сум не позбавляє платника податку пред`явлення вимоги про її повернення, як і такі обставини не позбавляють податковий орган обов`язку виконати набуті ним зобов`язання, виходячи з принципу належного врядування, що випливає з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у постанові від 12.02.2019 у справі 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява N 33202, 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви N 68385/10 та N 71378/10, 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява N 803/02, 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном ( 40).

ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії при врегулюванні спірних правовідносин (справа Кіладзе проти Грузії ).

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на відсутність нормативного акту та на відсутність механізму, як на підставу правомірності його бездіяльності та звільнення його від відповідальності у вигляді повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з акцизного податку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Стосовно доводів скаржника про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 2 розділу І наказу Міністерства фінансів України від 11.02.2019 60 Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені , у подібних складних правовідносинах, які характеризуються наміром платника податків повернути з Державного бюджету суми акцизного податку, які внесені в рахунок погашення податкових векселів, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі не застосовували норми Порядку 60 та при визначенні правових підстав для повернення Товариству надміру сплачених сум грошових зобов`язань зі сплати акцизного податку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗