Постанова у справі № 814/2262/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року

м. Київ

справа 814/2262/17

адміністративне провадження К/9901/55556/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєва І. А. - головуючий суддя, судді Юрченко В. П., Хохуляк В.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 (суддя Устинов І.А.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 (головуючий суддя Косцова І.П., судді: Турецька І.О., Стас Л.В.)

у справі ; 814/2262/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (далі - ТОВ Миколаївський глиноземний завод )

до Миколаївської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.07.2017 UА504010/2017/000009/1, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.07.2017 А504010/2017/00032, зобов`язати прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ Миколаївський глиноземний завод надмірно сплачених податку на додану вартість в сумі 801834,90 грн, зокрема, надмірно сплаченого ПДВ сумі 636041,99грн та мита в сумі 165792,91 грн і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова відповідача у розмитненні товару за ціною контракту є протиправною, оскільки Товариством надано усі необхідні документи, що підтверджують заявлену у митній декларації вартість такого товару.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 10.07.2017 UA504010/2017/000009/1. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.07.2017 UA504010/2017/00032. Зобов`язано Миколаївську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (ідентифікаційний код 33133003) надмірно сплачених податку на додану вартість в сумі 801834,90 грн (вісімсот одна тисяча вісімсот тридцять чотири гривні 90 коп.), надмірно сплаченого ПДВ сумі 636041,99 грн (шістсот тридцять шість тисяч сорок одна гривня 99 коп.) та мита в сумі 165 792,91 грн (сто шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні 91 коп.) і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA504010/2017/000009/1 від 10.07.2017. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Миколаївської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України UA504010/2017/00032 від 10.07.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що оскільки позивачем надавались до митного органу документи, що підтверджують заявлену у декларації вартість товару, рішення відповідача про відмову в прийнятті такої декларації та коригування вартості такого товару є неправомірним, а отже, спірні Рішення та Картка підлягають скасуванню. Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод не зверталось до митного органу із заявою повернення надміру сплачених сум митних платежів, відтак підстави для задоволення позову у вказаній частині вимог відсутні.

Миколаївська митниця ДФС звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідачем вказано, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 винесені з порушенням норм матеріального права, а подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та містили розбіжності.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, зазначено, що доводи касаційної скарги не пов`язані з порушенням судами норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим вимоги відповідача не підлягають задоволенню.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 03.12.2015 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Єдіная торговая компанія був укладений зовнішньоекономічний контракт RF/RD/02-16/15-520, відповідно до якого, з урахуванням специфікації 6, Продавцем здійснюється поставка товару - натру їдкого (гідроксид натрію) в обсязі 4000,0+/-5% тонн за ціною 407,83 дол. США за 1 тонну, на загальну суму 1 631 320 дол. США +/- 5%.

Продавець, на підставі п.п.2.1, 3.1 Контракту, взяв на себе зобов`язання поставити товар на умовах СРТ станція Жовтнева Одеської залізниці згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010 та взяв на себе всі витрати по його доставці до вказаного місця.

Окрім того, умовами Контракту сторони визначили, що вартість товару за одну тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 16,17 дол. США, де середнє котирування FОВ МЕD Low публікується агентством IСIS і розраховується на підставі IСIS ргiсing Саustic Soda (Europe, Меditerranean) weekli report за попередні періоди відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується Сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відвантаження.

З метою переміщення через митний кордон товару позивачем 10.07.2017 подано електронну митну декларацію 504010000/2017/002070, в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту), контракт RF/RD/02-16/15-520 від 03.12.2015 з додатковими угодами 1, 2, 3, 4, 5, 6; рахунок-фактуру (інвойс) SK-107 від 19.06.2016; декларацію про походження товару SK-107 від 19.06.2016; накладні, копію митної декларації країни відправлення 10401090/190617/0008432 від 19.06.2016.

Миколаївською митницею поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи не містили усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару); не подано повних відомостей щодо ціни товару, розрахованої відповідно до умов, зазначених у п.2.2 контракту; не подано банківські документи про здійснення оплати згідно положень п. 5.1 контракту та з урахуванням вимог п.4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України; виявлено розбіжності у підписі керівника на документах.

Митним органом направлено на адресу позивача повідомлення 31183 із запитом про надання додаткових документів, а саме:

1) бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс, документи щодо формування ціни товару з обґрунтуванням ціни товару (його оплату, зарахування коштів на рахунок продавця), вартості соди каустичної, гідроксид натрію (луг натрію їдкого технічного).

2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

3) договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Позивачем на виконання вищевказаного повідомлення направлено на адресу митниці інформацію біржових котирувань міжнародної біржової організації ІСІS за останні 5 тижнів, що формували цінову політику на каустичну соду, згідно умов контракту по специфікації 6 від 26.05.2017, датовані 21.04.2017, 28.04.2017, 05.05.2017, 12.05.2017, 19.05.2017.

Також ТОВ Миколаївський глиноземний завод , що копія митної декларації країни відправлення вже надавалась митному органу, платіжний документ, який підтверджує попередню оплату товару, надати неможливо, оскільки відповідно до умов контракту його оплата здійснюється протягом 18 робочих днів з дати відвантаження товару. Формування ціни шляхом зменшення її на 16,17 дол. США є результатом комерційних переговорів та регламентується п. 2.2 контракту та додатковою угодою 3. Вантаж (сода-каустична) не страхувався, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість товару. Договори (угоди, контракти) із третіми особами не укладались, оскільки ТОВ Миколаївський глиноземний завод є кінцевим споживачем продукту. Право підпису керівника підтверджено дорученням ЕТК/24 від 23.12.2016.

10.07.2017 Миколаївською митницею ДФС прийнято рішення UА504010/2017/000009/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого товару (гідроксиду натрію) за ціною 452 дол. США за тонну.

Митна вартість була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозились на митну територію України від 25.03.2017.

Рішення митного органу обґрунтовано тим, що декларантом не надано бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування); щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням (зокрема витрат на доставку до пункту призначення, страхування, зниження на 16,17 дол. США), страховий поліс; договір (угоду, контракт) з третіми особами, бухгалтерську документацію щодо рівня ціни на соду каустичну, гідроксид натрію в залежності від її якості (технічна, очищена), банківські платіжні документи.

У зв`язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови UА504010/2017/00032 від 10.07.2017.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, виходили з наступного.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. При цьому, суди дійшли висновку, що декларантом було надано всі необхідні документи для підтвердження визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, натомість відповідачем не наведено доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а відтак дії відповідача щодо коригування митної вартості є неправомірними та не відповідають приписам частини 6 статті 54 Митного кодексу України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.

Як визначено у частині 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 6 цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині 2 статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2- 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.

Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Як установили суди попередніх інстанцій, підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості стало те, що, на думку митного органу, подані підприємством на виконання його вимоги документи не містили усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, витрат на доставку товару, витрат на страхування, підстав наданої знижки, платіжних документів, а також підпису рахунку-фактури не уповноваженою особою.

Разом з тим, як виснували суди, такі твердження митного органу спростовуються наданими до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документами.

Зокрема, суди зауважили, що поставка товару здійснювалась контрагентом позивача на умовах СРТ, що згідно торгівельних правил ІНКОТЕРМС 2010 означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Відповідачем не обґрунтовано, якими приписами законодавства регламентовано обов`язок страхування небезпечного вантажу і включення суми страхування до митної вартості товару.

Відповідно до пункту 2.2 контракту від 03.12.2015 RF/RD/02-16/15-520 сторони домовились про те, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low мінус 16,17 дол. США, де FOB MED Low - середнє котирування FOB MED Low, що публікується агентством ICIS, за два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця, що передують періоду відвантаження.

За умовами контракту оплата за товар здійснюється протягом 18 робочих днів з дати відвантаження товару, отже платіжний документ, який підтверджує попередню оплату товару, Позивач надати не мав можливості з об`єктивних причин. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що договори із третіми особами не укладались, позивач є кінцевим споживачем товару, отже вимога митного органу була необґрунтованою. Що стосується підписів рахунку-фактури, таке право підтверджено відповідною довіреністю, яка наявна в матеріалах справи.

Знижка 16,17 дол. США є складовою частиною формули розрахунку вартості, а тому вона є невід`ємною частиною ціни. Погодження такої ціни є результатом переговорів, вільного волевиявлення сторін та взаємовигідного співпрацювання. Цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Загалом - це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов`язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.

Крім того, з поданих до митного оформлення експортної декларації та інвойсу контрагента позивача вбачається, що контрагентом відправлено на адресу позивача 507,320 тонн товару на загальну суму 62 315,24 доларів США.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, ціна договору, у тому числі і зміна ціни в подальшому та/або надання знижок є однією з істотних умов договору та волевиявленням сторін, яке обґрунтоване виключно їх розсудом, відтак може бути піддана сумніву суб`єктами публічного права виключно у разі порушення законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, митний орган не надав доказів того, що визначена контрактом від 03.12.2015 RF/RD/02-16/15-520 ціна на ввезений позивачем товар якимось чином порушує критерії договірних відносин, визначених статтею 627 ЦК України.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу не були спростовані відповідачем.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами 1, 2 статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі 814/2262/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк