Постанова у справі № 911/1553/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 911/1553/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Кріль В. О. (самопредставництво)

відповідача - Ліщенко Т. М. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2025 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026

у справі за позовом Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп"

про визнання недійними пунктів договорів, стягнення 269 616,83 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Департамент регіонального розвитку КОДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-ГРУП" (далі - відповідач, скаржник) про:

- визнання недійсним п.3.1 договору 153-23 від 14.09.2023 будівельного підряду, який укладено сторонами, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 256 132,63 грн;

- визнання недійсним п.3.1 договору 153-23/24 від 05.07.2024 будівельного підряду на додаткові роботи в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 13 484,20 грн;

- стягнення з ТОВ "С.В.-Груп" на користь Департаменту регіонального розвитку КОДА безпідставно отримані кошти в сумі 269 616,83 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2025 (суддя Ейвазова А.Р.) позов задоволено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А., Сибіга О.М.) рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2025 у справі 911/1553/25 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі 911/1553/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання можливості визнання правочину (його частини) недійсним на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України з підстав порушення вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), який не є актом цивільного законодавства.

4.3. Також, на думку скаржника ймовірне порушення норм Податкового кодексу України, не може бути підставою визнання недійсності спірних пунктів договору, щодо включення до їх ціни ПДВ, на підставі частини першої статті 203 ЦК України, так як відсутня умова щодо не відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

4.4. Скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі 910/4089/20 (щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України) та від 28.09.2021 у справі 809/4194/15 (щодо того, що не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації);

4.5. Окрім того, скаржник наголошує на тому, що наявність договірних відносин, унеможливлює застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка була застосована судом першої інстанції.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін.

5.2. Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу звертає увагу, що справа

909/753/24 є релевантною до даної справи та може застосовуватись судами до даної категорії справ, оскільки порушення податкового законодавства має наслідком застосування визнання правочину (його частини) недійсним на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, якщо це порушення свідчить про невідповідність угоди вимогам Цивільного кодексу України.

5.3. Також, позивач зазначає, що було порушено інтереси держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, а отже судами попередніх інстанцій було вірно застосовано норми законодавства при прийнятті рішень.

5.4. Позивач вказує, позиція щодо необхідності застосування статті 1212 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2026 у справі 914/2420/24.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 14.09.2023 між Департаментом регіонального розвитку КОДА та ТОВ "С.В.-Груп" укладено договір 153-23 будівельного підряду по об`єкту "Відновлювальні роботи капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирний житловий будинок за адресою: вул. Садова, 10 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області" (далі - договір 153-23; а.с.8-16).

6.2. Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати роботи - відновлювальні роботи, капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Садова, 10 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

6.3. Строки виконання робіт, як передбачено п.2.1 договору 153-23, - до 31.12.2023, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток 2, який є невід`ємною частиною цього договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об`єкта будівництва в цілому, передбачених даним договором; календарний графік виконання робіт складає підрядник та передає його замовнику для узгодження під час підписання договору.

6.4. Згідно з п.3.1 договору 153-23 його ціна складає 5 865 070,88 грн, у тому числі ПДВ - 977 511,81 грн.

6.5. В силу п.п.3.4, 3.5 договору 153-24: ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін; ціна договору є динамічною.

6.6. Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником по факту виконаних робіт, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об`єкт на умовах відтермінування платежу на термін до 100 календарних днів (п.4.1 договору 153-23).

6.7. Пунктом 4.3 договору 153-23 передбачено, що: поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи замовник здійснює лише за умови надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін; акти приймання виконаних будівельних робіт готує підрядник і передає їх для підписання замовнику у строк не пізніше 20-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК, файл _imp).

6.8. Відповідно до п.8.1 договору 153-23 постачання, складування та зберігання матеріалів, конструкцій, виробів, устаткування, а також надання послуг, які споживаються до моменту введення об`єкта в експлуатацію, забезпечується підрядником власними силами та за власний рахунок.

6.9. В силу п.п.14.1, 14.2 договору 153-23: після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання; передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт.

6.10. Договір 153-23 набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором, діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.19.1 договору 153-23).

6.11. Додатком 1 до договору 153-23 (а.с.17) сторонами узгоджена договірна ціна робіт за договором у загальному розмірі 5 865 070,88 грн.

6.12. Крім того, додатком 2 до договору 153-23 сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту (а.с.18), а додатком 3 - визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету у розмірі 6 165 041 грн, а договірна ціна на 2023 рік - 5 865 070,88 грн (а.с.18, зворот).

6.13. 22.12.2023 сторонами укладено додаткову угоду 1 до договору 153-23, якою змінено п.3.1 договору та визначено ціну договору у розмірі 4 431 394,38 грн, у тому числі ПДВ - 738 565,73 грн, а також внесені відповідні зміни до додатків 1-3 договору, та доповнено договір новим додатком "3-23 "Протокол погодження договірної ціни на 2023 рік" (а.с.19-22).

6.14. Також, 10.04.2024 між сторонами укладено додаткову угоду 2, якою внесено зміни до додатку 2 та доповнено договір 153-23 новим додатком "3-24 "Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік" (а.с.23-25).

6.15. Відповідно до додаткової угоди від 04.07.2024 3 сторони дійшли згоди внести зміни до п.3.1 договору, а саме змінено ціну договору та встановлено її рівній 3 418 229,75 грн (з урахуванням зворотних сум в розмірі 1 548,00 грн), у тому числі ПДВ 569 962,96 грн, а також внесено зміни до додатків 1-3 договору (а.с.26-28).

6.16. Додатковою угодою від 27.12.2024 4 сторони внесли зміни до додатку 2 до договору 153-23 та доповнили договір новим додатком " 3-24 "Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік" (а.с.29-31).

6.17. 05.07.2024 сторонами укладено договір 153-23/24 будівельного підряду на додаткові роботи по об`єкту "Відновлювальні роботи капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирний житловий будинок за адресою: вул. Садова, 10 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області", в силу п.1.1 якого підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі III Договору, виконати додаткові будівельні роботи з відновлювання робіт - капітальний ремонт пошкодженого майна багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Садова, 10 в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх (далі - договір 153-23/24; а.с.32-39).

6.18. Ціна договору, як встановлено п.3 договору 153-23/24, становить 303 335,20 грн, у тому числі ПДВ - 50 555,87 грн.

6.19. Невід`ємною частиною договору 153-23/24 є додатки: 1, яким визначено договірну ціну робіт за договором, у загальному розмірі 303 335,20 грн (а.с.40); 2 - погоджений сторонами календарний графік виконання робіт по об`єкту (а.с.41); 3 - договірна ціна на 2024 рік, що складає 303 335,20 грн (а.с.41,зворот).

6.20. Також позивачем надано додаткову угоду від 27.12.2024 1, яка не є належним доказом у справі, оскільки укладена відносно капітального ремонту по об`єкту, розташованому в селі Дмитрівка Бучанського району Київської області вул. Садова, 8 (а.с.42).

6.21. На підтвердження здачі відповідачем та прийняття позивачем робіт за договорами 153-23, 153-23/24 з капітального ремонту по об`єкту, сторонами підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, а також акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на загальну суму

3 688 428,41 грн, а саме:

- акт від 22.12.2023 1 за грудень 2023 року та довідка від 22.12.2023 за грудень 2023 року на суму 1 876 767,80 грн (а.с.45-55);

- акти від 10.04.2024 2, 2/1 та від 11.04.2024 3 за квітень 2024 року та довідки від 10.04.2024 2, 11.04.2024 3 за квітень 2024 року на загальну суму 1 541 461,95 грн (а.с.56-73);

- акт від 24.07.2024 1 за липень 2024 року та довідка від 24.07.2024 за липень 2024 року на суму 270 198,66 грн (а.с.74-79).

6.22. В рахунок виконання зобов`язань за договорами в частині оплати робіт, відповідачу перераховано позивачем 3 688 428,41 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, які містять посилання на укладені договори, а саме: 18.09.2023 16 на суму 1 759 521,26 грн, у т.ч. ПДВ - 293 253,54 грн (а.с.80); 25.12.2023 459 на суму 117 246,54 грн, у т.ч. ПДВ - 19 541,09 грн (а.с.81); 15.04.2024 34 на суму 998 854,59 грн, у т.ч. ПДВ - 166 475,77 грн (а.с.82); 15.04.2024 36 на суму 542 607,36 грн, у т.ч. ПДВ - 90 434,56 грн (а.с.83); 25.07.2024 275 на суму 270 198,66 грн, у т.ч. ПДВ - 45 033,11 грн (а.с.84).

6.23. Відповідно до листа від 31.10.2024 вих. 4284/34/34.06.01/2024 позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до договорів в частині виключення з його ціни сум ПДВ, з проведенням коригувань сум по довідкам про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та актам приймання виконаних будівельних робіт (а.с.85-86).

6.24. Вказаний лист вручений відповідачу 10.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600988600404 (а.с.135).

6.25. Як вбачається з рішення Рахункової палати від 10.12.2024 55-2 "Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності на тему "Територіальні громади у війну: відновлення соціальної та критичної інфраструктури" (а.с.92-96), доручено позивачу до 01.04.2025 вжити заходів щодо повернення нарахованої та сплаченої суми ПДВ у розмірі 21 560 000 грн та здійснення її перерахування до державного бюджету, перегляду умов чинних договорів з будівництва/відновлення житла у частині дотримання вимог п.197.15 ст.197 розділу V ПКУ.

6.26. Отже, предметом спору у цій справі є дійсність частини договорів щодо включення до ціни договору ПДВ, у вказаному розмірі, а також, як наслідок, наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу частину отриманого ПДВ у складі вартості робіт за договорами.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. У статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.2. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Водночас відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

8.3. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позов зазначив, що п.3.1 договорів 153-23, 153-23/24 в частині включення до ціни договору, що становить вартість робіт за ним, податку на додану вартість не відповідають чинному законодавству, що зумовлює відсутність обов`язку у позивача сплачувати за відповідні роботи за визначеною у договорах ціною, що включає податок на додану вартість. При цьому, оскільки відповідач отримав від позивача у складі вартості робіт додаткові грошові кошти для сплати податку на додану вартість, однак операція з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за державні кошти не підлягала оподаткуванню, відповідні грошові кошти отримані безпідставно та підлягають поверненню позивачу.

8.4. З огляду на висновки судів попередніх інстанцій, Суд зазначає, що питання застосування положень ПК України у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК України, вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі 910/12151/23, від 10.09.2024 у справі 922/4055/23, від 12.09.2024 у справі 916/2677/23, від 17.09.2024 у справі 915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі 916/3864/23.

8.5. Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.

8.6. Норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

8.7. Як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями п.197.15 статті 197 Податкового кодексу України щодо формування вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню.

8.8. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

8.9. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.10. Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.

8.11. Частиною другою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.12. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

8.13. За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

8.14. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі 902/16/24).

8.15. При цьому, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі 910/2416/23).

8.16. Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

8.17. Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

8.18. Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

8.19. Відповідно до частини першої статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

8.20. Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

8.21. Згідно з пунктом 185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0 %, 7 % та 20 % від бази оподаткування.

8.22. Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

8.23. Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Податкового кодексу України.

8.24. Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року 569 (далі - Порядок 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

8.25. У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку 569).

8.26. Згідно з пунктом 20 Порядку 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

8.27. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

8.28. Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

8.29. Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

8.30. Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

8.31. Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

8.32. При цьому, судами не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями.

8.33. За наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 269 616,83 грн, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

8.34. Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК України відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

8.35. Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів в сумі 269 616,83 грн не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатком 2 до договору 153-23 сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту, а додатком 3 визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету у розмірі 6 165 041 грн.

8.36. За сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі 910/6642/18, із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

8.37. Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

8.38. Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі 910/11884/24.

8.39. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

8.40. З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 269 616,83 грн, Суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

8.41. Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі 910/6530/24.

8.42. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

8.43. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркуваннями Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.44. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.45. У справі "Трофимчук проти України" ( 4241/03, 54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.46. Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

9.2. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

9.3. З огляду на викладене, наведене є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

10. Судові витрати

10.1. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 315 ГПК України у зв`язку із скасуванням судових актів попередніх інстанцій і ухваленням нового рішення в оскаржуваній частині підлягають новому розподілу і судові витрати.

10.2. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з поданням позовної заяви у розмірі 8 080,20 грн, апеляційної скарги у розмірі 12 120,30 грн та касаційної скарги у розмірі 16 160,40 грн, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі 911/1553/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі 911/1553/25 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" про визнання недійними пунктів договорів та стягнення 269 616,83 грн.

4. Стягнути з Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 21467647; 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Груп" (ідентифікаційний код 42647801; 09230, Київська обл., Обухівський р-н., м. Ржищів, вул. Шевченка Тараса, буд. 15А) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 12 120 (дванадцять тисяч сто двадцять) грн 30 коп., за подачу касаційної скарги в розмірі 16 160 (шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн 40 коп.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова