Постанова у справі № 643/849/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 643/849/2 4

провадження 51 - 222 км 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023221170004473 від 31 грудня 2023 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року за ст. 186 ч. 2 КК України до 6 років позбавлення волі, звільненого по відбуттю строку покарання 26 вересня 2023 року,

за ст. 186 ч. 4 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 186 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Строк відбування покарання вказано рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 , а саме з 31 грудня 2023 року, у цей строк зараховано попереднє ув`язнення.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прийнято рішення щодо речових доказів та арешту майна.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

31 грудня 2023 року приблизно о 16:30 ОСОБА_6 , будучи особою, що раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 186 КК України, прийшов у торгівельний павільйон на АДРЕСА_2 , де зайшов за прилавок магазину та відкрито для реалізатора ОСОБА_7 викрав зі сховища (у вигляді тумби під стільницею) належні ФОП ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 8070 грн. ОСОБА_7 намагалася завадити діянню засудженого і схопила його за одяг, однак той продовжив рухатися в напрямку виходу з павільйону, внаслідок чого вона впала на підлогу, чим їй завдано фізичний біль. ОСОБА_6 зник із місця вчинення злочину й розпорядився викраденим на власний розсуд. Тим самим він відкрито, повторно, із проникненням у сховище викрав чуже майно в умовах воєнного стану, заподіявши ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 8 070 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , змінено вирок у частині призначення покарання шляхом пом`якшення його до 7 років позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

27 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова на підставі ст. 81-1 КК України звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок та ухвалу щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судами обох інстанції істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, висновки судів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого правопорушення. Засуджений зазначає, що місцевий суд не дослідив жодного з письмових доказів, на які послався у вироку, до того ж акт ФОП ОСОБА_8 , яким визначено розмір матеріальної шкоди, є недопустимим через відсутність відповідних облікових відомостей. Також стверджує, що не застосовував насильства до потерпілої ОСОБА_7 , і наголошує на суперечливості висновків суду з цього приводу. ОСОБА_6 вважає, що апеляційний суд не перевірив його доводи про незаконність засудження й не зазначив мотивів, з яких виходив при постановленні ухвали. Незгоду з призначеним покаранням засуджений мотивує тим, що він вчинив не грабіж, а замах на крадіжку, і визнав свою вину в цьому.

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи учасника касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За результатом розгляду обвинувального акта в цьому кримінальному провадженні Салтівський районний суд м. Харкова вважав доведеним винуватість ОСОБА_6 у відкритому, повторному, із проникненням у сховище викраденні чужого майна в умовах воєнного стану, на підставі чого 17 червня 2025 року постановив обвинувальний вирок. На підтвердження встановлених обставин суд послався на показання обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 , відеозапис із камери спостереження в торгівельному павільйоні, дані протоколів огляду місця події та пред`явлення особи для впізнання від 31 грудня 2023 року, огляду предмета від 04 січня 2024 року, акт ФОП ОСОБА_8 про встановлення нестачі грошових коштів на суму 8070 грн.

Сторона захисту не погодилась з вироком суду першої інстанції та оскаржила його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду.

Захисник ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі вказував на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_6 і просив призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 186 ч. 4 КК України.

ОСОБА_11 також подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, а висновки цього суду вважав такими, що не відповідають викладеним у судовому рішенні фактичним обставинам справи. Також указував на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та вважав, що призначене йому судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі.

В доповненнях до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_6 указував на те, що під час судового розгляду не було безпосередньо досліджено письмові докази, на яких ґрунтується обвинувальний вирок; звертав увагу на протиріччя у висновках місцевого суду щодо обставин учинення ним кримінального правопорушення з показаннями потерпілої та відео доказом; заперечував достовірність розміру матеріальної шкоди, зазначаючи про недопустимість як доказу акта ФОП ОСОБА_8 за результатами інвентаризації товаро-матеріальних цінностей, оскільки відсутні облікові відомості щодо інвентаризації на підставі яких встановлено суму 8070 грн. Крім того в доповненнях до апеляційної скарги засуджений указував про те, що він не застосовував погрози або фізичну силу відносно потерпілої, просив вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої доводи ОСОБА_11 підтримав у судовому засіданні 03 вересня 2025 року і захисник приєднався до його вимог.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Проте суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст. 419 КПК України, залишив поза увагою усі доводи сторони захисту, не відобразив їх у своєму рішенні, не дав на них відповідей і не навів обґрунтування їх відхилення, обмежившись перевіркою вироку в частині призначеного покарання.

Зважаючи на законодавчі приписи, зокрема, положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Гарантоване обвинуваченому право на справедливий суд означає, що в ході апеляційного перегляду не допускається формального підходу до розгляду аргументів сторони захисту, їх спростування повинно бути переконливим із наведенням доказів, оцінка яких відповідає ст. 94 КПК України.

Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд не перевірив указані вище доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду, суперечливість висновків місцевого суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, порушення останнім засади безпосередності дослідження доказів, їх оцінки з точки зору допустимості й не дав на ці доводи будь-яких відповідей.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для його скасування.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга засудженого - задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити доводи апеляційних скарг і з використанням усіх процесуальних можливостей і за наслідками провадження прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 433 ч. 3 КПК України під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу.

Оскільки відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 травня 2026 року (справа 638/9984/26) ОСОБА_6 на підставі ст. 81-1 КК України звільнений від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, колегія суддів не обирає йому запобіжного заходу .

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3