Постанова у справі № 904/354/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 904/354/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. (головуючого), Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

позивача - Кравченко І.В.,

відповідача - Бондар О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року (суддя Юзіков С.Г.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24 березня 2026 року (колегія суддів: Джепа Ю.А., Мартинюк С.В., Соп`яненко О.Ю.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика смаку"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт"

про стягнення 11 538 399, 82 грн .

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень під час першого розгляду справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика смаку" (далі - Фабрика, позивач) звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (далі - Товариство, відповідач) попередню оплату за договором про постачання продовольчих наборів у загальному розмірі 10 024 177,71 грн, з яких: 8 007 500,00 грн попередньої оплати; 1 449 357,50 грн пені; 340 303,18 грн інфляційних втрат; 227 017,03 грн 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем здійснено попередню оплату, та неповерненням попередньої оплати позивачу у встановлений договором строк.

1.3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 06 травня 2024 року, яке залишено без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 26 лютого 2025 року у цій справі, позовні вимоги задовольнив повністю.

1.4. Постановою Верховного Суду від 19 червня 2025 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06 травня 2024 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26 лютого 2025 року у справі 904/354/24 скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

1.5. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що, як випливає зі сталих правових позицій щодо визначення характеру спірних правовідносин, які виникли на підставі договору поставки, конструкція вказаної норми права визначає умовами для визнання товару наданим у розпорядження покупця такі як: 1) товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором. Тобто відсутність хоча б однієї із вказаних вимог виключає можливість визнання товару наданим у розпорядження покупця.

Натомість зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи/покликання/аргументи відповідача, не врахували вказане вище, та достеменно не з`ясували обставини, зокрема, щодо (1) готовності / неготовності товару, (2) повідомлення / неповідомлення продавцем покупця про готовність товару, поведінку покупця, зокрема, виконаного у формі повідомлення без урахування, яка ділова практика склалася між позивачем і відповідачем у процесі виконання укладених ними договорів, у тому числі, щодо звичної для них форми комунікації. Суди фактично зосередились на формі повідомлення відповідачем про готовність товару. Втім, не дослідили питання готовності/неготовності товару.

1.6. Позивач 17 липня 2025 року подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 8 007 500,00 грн попередньої оплати (авансу) за непоставлений товар за договором, 1 449 357,50 грн пені; 1 580 031,21 грн інфляційних втрат; 501 510,82 3% річних, мотивуючи тим, що розмір інфляційних втрат та 3% річних розраховувалися позивачем станом на 25 січня 2024 року, а зобов`язання відповідач виконав 18 березня 2025 року, отже наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних також і за період з 26 січня 2024 року до 18 березня 2025 року.

2. Стислий виклад встановлених судами обставин справи, які враховуються Верховний Судом під час цього касаційного перегляду

2.1. Між Фабрикою (замовник) і Товариством (постачальник) 23 грудня 2022 року укладено договір про постачання продовольчих товарів 23/12-1 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику товар, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та у строки, встановлені Договором.

2.2. Згідно з пунктом 1.2 Договору ціна, кількість, асортимент та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною у такій редакції:

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-1"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 15 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-2"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 15 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-3"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 15 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-4"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 15 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-5"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 15 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-6"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 15 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-7"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 15 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-1"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 31 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-2"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 31 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-3"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 31 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-4"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 31 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-5"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 31 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-6"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 31 січня 2023 року включно;

- найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-7"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн (без ПДВ); строк постачання до 31 січня 2023 року включно.

2.3. Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом проведення 50% попередньої оплати (авансу) на весь товар (кожну партію) відповідно до пункту 1.2 Договору протягом 20-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, але не пізніше як за 35 днів до кінцевого строку постачання кожної партії згідно з умовами пункту 1.2 Договору. Решта вартості партії сплачується замовником протягом 3-х робочих днів від дати фактичної поставки партії одержувачу замовника та складання акта приймання-передачі у розмірі, визначеному в пунктах 1.2, 3.1 і 4.1 Договору.

2.4. Відповідачем виставлений рахунок на оплату від 23 грудня 2022 року 266 товару на загальну суму 12 512 500,00 грн (без ПДВ). Позивач 23 грудня 2022 року та 11 січня 2023 року здійснив попередню оплату на загальну суму 8 007 500,00 грн.

2.5. У розділі 5 Договору сторонами були визначені умови щодо поставки товару, а саме:

- товар постачається на умовах EXW - склад постачальника відповідно до Міжнародних правил з тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений у специфікації до Договору [пункт 1.2 Договору] (пункт 5.1 Договору);

- постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором (пункт 5.2 Договору);

- підтвердження належним чином поставленої партії товару є підписання акта приймання-передачі, складеного замовником, після отримання кожної окремої партії товару одержувачем замовника (пункт 5.3 Договору);

- постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Завантаження товару в місці приймання здійснюється постачальником (пункт 5.4 Договору).

2.6. Пунктом 6.3 Договору визначені зобов`язання постачальника, які передбачають, зокрема, такі обов`язки:

- забезпечити виробництво товару у строки, встановлені Договором (підпункт 6.3.1 Договору);

- письмово, не пізніше ніж за 2 робочі дні, повідомити, замовника, про дату готовності товару для відвантаження (підпункт 6.3.3 Договору);

- надати замовнику товар, визначений у пункті 1.2 Договору, для приймання одержувачем замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти товар на умовах Договору (пункт 6.3.4 Договору);

- нести всі ризики, яких може зазнати товар до моменту належної його передачі та приймання одержувачем замовника (пункт 6.3.5 Договору).

2.7. Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку недопоставки (часткової поставки), постачальник повертає замовнику попередню оплату в повному обсязі за непоставлений (недопоставлений) товар протягом 10-ти банківських днів після закінчення встановленого строку постачання в пункті 1.2 Договору.

2.8. У розділі 7 Договору передбачена відповідальність сторін, зокрема:

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при постачанні товарів, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.4 Договору (пункт 7.2 Договору);

- за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.4.5 Договору);

- за порушення строку повернення попередньої оплати, визначеної пунктом 7.3 Договору, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% від не повернутої суми попередньої оплати (від кожної партії товару) за кожний день прострочення (пункт 7.4.8 Договору);

2.9. Позивач посилається на те, що у встановлений Договором строк відповідач не повідомив позивача про дату готовності товару для відвантаження, а також у визначені Договором строки відповідач не здійснив поставку товару, за який позивачем внесена попередня оплата в загальній сумі 8 007 500,00 грн.

2.10. Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся із листом від 11 грудня 2023 року 11/12-23 юр. до відповідача, в якому зазначено про те, що всупереч умовам договору поставки Товариство не забезпечило виробництво товару та не повідомило Фабрику про готовність товару для його відвантаження у місці поставки в строки, що визначені специфікацією та рознарядкою замовника за специфікацією. Як наслідок, постачання товару за Договором так і не відбулося. Позивач в листі наголосив на тому, що Фабрика розраховувала на поставку товару саме в строки, визначені умовами Договору, у цьому зв`язку в специфікації до Договору та рознарядці за специфікацією визначені відповідні дати постачання партій товару. При цьому, в поставці товару після настання вказаних дат Фабрика не заінтересована з огляду на неможливість задіяння товару у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим повідомляє про свою відмову від Договору. В листі позивач просив протягом 7-денного строку з дня одержання цього листа повернути Фабриці грошові кошти у сумі 8 007 500,00 грн, сплачені останньою в якості попередньої оплати за товар згідно з Договором поставки на користь Товариства, перерахувавши їх на поточний рахунок Фабрики, реквізити якого зазначені у Договорі. Докази направлення вказаного листа та отримання його відповідачем наявні в матеріалах справи.

2.11. Позивач посилається на те, що відповідачем вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

2.12. У свою чергу, відповідач посилається на те, що у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором в частині своєчасного виготовлення товару, за який позивачем здійснена попередня оплата, а також належним чином повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, що підтверджується такими доказами:

1) згідно з оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 26 за січень 2023 року Товариством виготовлено продукцію в кількості 50 050,00 одиниць;

2) згідно з накладною на передачу готової продукції з виробництва на склад від 05 січня 2023 року 2, за підписом технолога та завідувача складу було передано 50 050,00 одиниць продукції;

3) вимогами-накладними від 05 січня 2023 року 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 підтверджується прийняття на склад готової продукції;

4) Товариством 10 січня 2023 року направлено Фабриці лист від 10 січня 2023 року вих10/01/23 про готовність товару для відвантаження зі складу Товариства згідно із специфікацією до Договору (зі строком поставки до 15 січня 2023 року), в кількості 25 025 одиниць. В листі було зазначено прохання повідомити про прибуття транспорту для організації навантажувальних робіт;

5) Товариством 25 січня 2023 року направлено Фабриці лист від 25 січня 2023 року вих25/01/23 про готовність товару для відвантаження зі складу Товариства згідно із специфікацією до Договору (зі строком поставки до 31 січня 2023 року), в кількості 25 025 одиниць. В листі було зазначено прохання повідомити про прибуття транспорту для організації навантажувальних робіт;

6) скріншоти переписки в месенджері "Telegram" свідчать, що працівників Фабрики 04 січня 2023 року, 06 січня 2023 року, 11 січня 2023 року, 23 січня 2023 року також було повідомлено про готовність продукції та можливість відвантаження товарів зі складу постачальника. Відповідач посилається на те, що повідомлення про готовність партії товару надіслано на номер представника Фабрики 067-118-67-65 "Олена Фабрика Смаку". На підтвердження того, що контакт 067-118-67-65 "Олена Фабрика Смаку" є представником позивача відповідач зазначив те, що згідно з аналітичними даними youcontrol, зазначений контакт зафіксований як контакт з тендерів що діє від імені Фабрики (https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=15838949&tb=tenders-contacts). Також представником відповідача - адвокатом Шпаковою Т.С. направлено адвокатський запит від 12 березня 2024 року 12/03-03 до Державного підприємства "Прозорро", у відповідь на який надійшов лист від 29 березня 2024 року 206/01/661/12, яким підтверджується, що Фабрика використовувала контактний номер - 067-118-67-65 для участі у закупівлі: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2020-11-27-007768-b.

2.13. Також відповідач надав суду договори з третіми особами - постачальниками інгредієнтів та складових, а також платіжні доручення і видаткові накладні, зокрема з ПрАТ "Миронівський Хлібопродукт", ТОВ "Українське дитяче харчування", ТОВ "Компанія "Агродія", ТОВ "Гулапак Україна", ТОВ "Торгівельний будинок "Новіс", ТОВ "Мультипак", ТОВ "Трипільське сонце", ТОВ "Терра-0412", ТОВ "Клуб Чіпсів" та іншими.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24 березня 2026 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 538 399, 82 грн, з яких: 8 007 500,00 грн - основного бору, 1 449 357,50 грн пені, 1 580 031,50 грн інфляційних втрат, 501 510,82 грн 3% річних, а також стягнуто 138 460,79 грн - витрат зі сплати судового збору.

3.2. Суди встановили, що правове регулювання спору здійснюється на підставі Договору, відповідно до якого відповідач зобов`язувався поставити 50 050 продуктових наборів у два етапи (по 25 025 штук до 15 січня 2023 року та 31 січня 2023 року), а позивач - здійснити оплату 50% авансом та решту після приймання товару. Договором встановлено умови EXW, які обов`язують постачальника підготувати товар на власному складі для відвантаження, але не виконувати доставку. Позивач належним чином виконав обов`язок попередньої оплати на суму 8 007 500,00 грн. Водночас відповідач не надав достовірних доказів належного письмового повідомлення позивача про готовність товару для відвантаження чи його передачі.

3.3. Надані відповідачем внутрішні документи (оборотно-сальдова відомість, накладна 2, вимоги-накладні 4-10) та договори з третіми особами суди попередніх інстанцій вважали такими, що не підтверджують факту виконання зобов`язань саме перед позивачем. Також зауважили, що навіть гіпотетична наявність продукції на складі відповідача не свідчить про автоматичне отримання її позивачем без належного письмового повідомлення відповідачем про готовність поставки партії товару, що є умовою Договору.

3.4. Доводи відповідача про нібито відправлення письмових повідомлень кур`єром або через компанію SkyNet Worldwide Express судами не прийняті, оскільки накладні 0216061015 та 0216061030 визнані неналежними доказами з огляду на зміст листа ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес" від 21 березня 2024 року 01/03/2024, в якому зазначено, що компанія припинила діяльність на території України з 24 лютого 2022 року та не мала представництв у м. Дніпро та м. Одеса, а тому неможливо достовірно підтвердити, що листи були реально доставлені позивачу.

3.5. Електронні листи та переписку у месенджері Telegram суди також не вважали належними доказами у цій справі щодо виконання відповідачем зобов`язання у повному обсязі та у встановлений строк, оскільки вони не встановлюють особи учасників листування, повноти та незмінності змісту повідомлень, а також відсутні докази згоди сторін на використання цього каналу комунікації як офіційного способу письмового повідомлення, як це визначено умовами укладеного Договору.

3.6. У свою чергу, доводи позивача, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, підтверджуються рахунками-фактурами, платіжними документами, претензіями та вимогами про повернення авансу. Таким чином, неповідомлення позивача відповідачем у передбачений Договором спосіб про готовність товару у повному обсязі замовлення у строки та фактична його непоставка має правовим наслідком право позивача на стягнення попередньої оплати 8 007 500,00 грн, пені 1 449 357,50 грн, інфляційних втрат 1 580 031,21 грн та 3% річних 501 510,82 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача

4.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24 березня 2026 року, в якій просить вказані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити; судові витрати покласти на позивача.

4.2. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Рух справи в суді касаційної інстанції

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року для розгляду касаційної скарги відповідача визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

5.2. Ухвалою від 13 травня 2026 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, надав скаржнику строк для усунення допущених недоліків. Відповідач усунув недоліки у визначений Верховним Судом строк.

5.3. Ухвалою від 11 червня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

5.4. Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27 липня 2026 року 32.2-01/1257 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи 904/354/24 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М.

5.5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2026 року справу 904/354/24 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у такому складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Доводи касаційної скарги відповідача

7.1. Товариство оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24 березня 2026 року на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій у цій справі порушили правила застосування статей 79, 86 ГПК України, які сформовані Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25 жовтня 2023 року у справі 902/567/21 та від 19 червня 2025 року у цій справі 904/354/24 та полягають у тому, що оцінюючи докази за принципом вірогідності, суди мають виходити з того, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце) аніж не були.

7.2. Відповідач наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій формально поставилися до дослідження наявних в матеріалах справи доказів, не надали оцінку доказам, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мали значення для правильного вирішення справи, а саме: дійсні наміри сторін Договору, його правову природу, спосіб виконання Договору та обставини, з якими пов`язані виконання чи невиконання Договору, а також ступінь виконання замовником та одержувачем замовника зобов`язань за Договором. Відповідач переконаний, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівки Верховного Суду у цій справі та не встановили: чи у строк, встановлений Договором, товар був готовий до поставки у місці поставки, чи належно був повідомлений замовник про це та чи товар був ідентифікований.

7.3. Також суди попередніх інстанцій, на переконання відповідача, не застосували висновки Верховного Суду з постанови від 21 червня 2023 року у справі 916/3027/21 під час дослідження та оцінки переписки сторін у застосунку Telegram.

7.4. Крім того, у касаційній скарзі відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду з постанов від 15 лютого 2022 року у справі 911/2403/18 та від 22 червня 2023 року у справі 925/1238/22, вказує, що для належного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки на умовах EXW (Incoterms 2010) та у відповідності до статті 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач мав зустрічний обов`язок - вчинити активні дії: повідомити яка організація є отримувачем замовника, направити під завантаження транспорт, проявити належну обачність та поцікавитися у відповідача у про готовність товару до відвантаження, однак ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій такі обставини не досліджували.

8. Заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача

8.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач стверджує про безпідставність та необґрунтованість викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Під час касаційного перегляду справи Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.3. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

9.4. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

9.5. Крім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на положення частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

9.6. Отже, повноваження Верховного Суду з розгляду касаційних скарг мають здійснюватися з метою забезпечення сталої судової практики, а не створення можливості проведення додаткового апеляційного перегляду.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

9.7. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

9.8. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

9.9. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду з постанов від 25 жовтня 2023 року у справі 902/567/21, від 21 червня 2023 року у справі 916/3027/21, від 15 лютого 2022 року у справі 911/2403/18 та від 22 червня 2023 року у справі 925/1238/22, а також не виконали вказівок, наданих Верховним Судом у постанові від 19 червня 2025 року у цій справі 904/354/24, внаслідок чого порушили приписи статей 79 та 86 ГПК України, не дослідили та не оцінили доказів, які мають вирішальне значення для правильного вирішення справи, не застосували статтю 664 ЦК України, яка підлягала застосуванню у спірних правовідносинах та ухвалили незаконні рішення по суті спору.

9.10. Так, у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі 911/2403/18 зазначено: "Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці… Як зазначалось вище, звертаючись із позовом у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" стверджувало про наявність між ним та Державним підприємством "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" договірних відносин (укладено між сторонами договір від 18.09.2015 18/09/02), та невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за таким договором…. Сторонами у Договорі визначено умови поставки товару, зокрема, у пункті 4.1 Договору поставки зазначено, що передача Товару Продавцем проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року)… Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), видання МТП 560, "E" - термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов`язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов`язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов`язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов`язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу. Згідно з вказаними Правилами, EXW, EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця), термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов`язані з завантаженням товару…

Дослідивши умови укладеного Договору поставки, суд першої інстанції вірно встановив, що сторони між собою погодили порядок поставки Товару шляхом передачі Покупцю Товару на складі Продавця (самовивіз), та, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за вказаним Договором поставки обов`язком Покупця є надання транспорту для отримання погодженого умовами такого договору Товару на складі Продавця до 31.10.2015, тобто для забезпечення можливості виконання Продавцем свого обов`язку з передання (відвантаження) відповідного Товару. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, від виконання Покупцем визначених умовами Договору поставки дій (отримання Товару на умовах "EXW") залежить виникнення у Продавця зустрічного обов`язку щодо передачі Товару…. Як вірно зазначено судом першої інстанції, з положеннями даної статті (613 Цивільного кодексу України) безпосередньо узгоджуються положення пункту 4.1 Договору поставки, які ставлять в залежність виконання зобов`язання Продавцем від факту явки Покупця на склад Продавця для отримання Товару, враховуючи, що сторони за вказаним договором не покладали на Продавця обов`язок доставки товару Покупцю або вчинення Продавцем інших дій. Судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення Покупцем дій, спрямованих на отримання Товару за Договором поставки, зокрема: в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт направлення на визначені Договором поставки для отримання товару адреси транспортних засобів Покупця (шляхові листи, дозволи в`їзду на територію Зернових складів, товаро-транспортні накладні, заявки на перевезення вантажу з адресою завантаження, відповідно до умов вказаного договору тощо); у матеріалах справи відсутні відомості про те, що Покупцем здійснювались повідомлення про наміри отримати Товар за вказаними у Договорі поставки адресами та у визначені таким договором строки (листи, повідомлення, пропозиції здійснити видачу Товару на складі Продавця в обумовлені строки, датовані періодом, протягом якого у Продавця існував обов`язок надати визначений Договором поставки Товар Покупцю - з 18.09.2015 по 31.10.2015, тощо).

Таким чином, у зв`язку з невчиненням Покупцем дій щодо отримання Товару за Договором поставки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Покупець у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України прострочив виконання свого обов`язку, визначеного Договором поставки, у зв`язку з чим Продавець був наділений правом не виконувати свій зустрічний обов`язок з передачі Товару у строки, визначені вказаним договором. Враховуючи викладене, зокрема, що Продавцем не було прострочено зобов`язання щодо передачі Товару за Договором поставки, з огляду на не вчинення відповідних дій Покупцем щодо отримання відповідного Товару, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення заявлених до стягнення сум пені та штрафу. Суд відхиляє твердження скаржника та відповідні висновки суду апеляційної інстанції, з посиланням на пункт "А7" розділу щодо тлумачення терміну "EXW" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), умови Договору поставки та приписи пункту 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, про те, що на Продавця за Договором поставки, було покладено обов`язок щодо повідомлення (проінформованість) Покупця про готовність Товару до передання Покупцеві у належному місці, і такий обов`язок Продавець не виконав, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення Продавцем Покупця про готовність Товару до відвантаження, і тому для Продавця настали правові наслідки, встановлені вказаним договором, зокрема, сплата неустойки, з огляду на таке. Дійсно, сторонами Договору поставки погоджено, що передача Товару Продавцем проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року). Так, пунктом "А7" розділу щодо тлумачення терміну "EXW" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року) визначено, що продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього. Однак, сторонами Договору поставки також погоджено, що у випадку розбіжностей між умовами цього Договору та умовами Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року, умови Договору мають переважну силу (пункт 9.4 Договору поставки). У той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, сторони за Договором поставки не покладали на Продавця обов`язок вчинення інших дій, не визначених у такому договорі. Так, Договір поставки не містить умов щодо наявності у Продавця окремого зобов`язання із здійснення повідомлення щодо часу і місця, коли і де Товар буде наданий у розпорядження Покупця ."

9.11. У постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі 925/1238/22 зазначено: "Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Як зазначалося вище, відповідно до п. 4.1 договору Продавець зобов`язаний поставити партію товару до 05 березня 2022 року включно з дня укладення договору. У пункті 4.2 договору сторони між собою погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару. Відповідно до п.п. 7.1.3, 7.1.4 Продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження. Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити вантаження товару на транспортний засіб Покупця. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем перераховано на рахунок відповідача 2 000 000,00 грн….Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом 67, в якому просив відповідача повернути сплачені грошові кошти за кукурудзу в сумі 2 000 000,00 грн. Згідно з банківською випискою від 28.02.2022 ФГ Арій здійснило платіж на користь позивача у сумі 500 000,00 грн, із зазначенням призначення платежу: повернення коштів за кукурудзу згідно листа 67 від 24.02.2022. Позивач вказує на те, що зазначений лист є пропозицією розірвати договір. Причиною формування листа зазначає військовий стан в Україні, запроваджений указом Президента України 64/2022 з 24.02.2022, та неможливість виконання договору до 05.03.2022. Часткове повернення відповідачем попередньої оплати, на думку позивача, свідчить про погодження розірвати договір. …Верховний Суд констатує, що волевиявлення сторін щодо розірвання договору за погодженням сторін має бути вчинено ними в активній однозначній формі, має бути зрозумілим для обох сторін та має бути доведеним до сторін. Оскільки лист позивача 67 від 24.02.2022 не містить пропозиції про розірвання договору, а повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 500 000,00 грн не можна вважати згодою відповідача на пропозицію про розірвання договору, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що договір купівлі-продажу П-35 від 22.02.2022 є чинним та не розірваним за згодою сторін. Крім того, Верховний Суд зазначає, що сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема ведення бойових дій на території України не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання. …У справі, що розглядається, у п. 4.2 договору сторони погодили, що Покупець самостійно своїм транспортом буде здійснювати вивіз товару. Відповідно до п.п. 7.1.3, 7.1.4 Продавець зобов`язується безперешкодно надати можливість Покупцю забрати товар з його місцезнаходження. Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити вантаження товару на транспортний засіб Покупця. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач відмовив позивачеві у видачі товару чи відмовився здійснити вантаження товару на транспортні засоби Покупця….

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Верховний Суд зазначає, що припис ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто ч. 2 ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі 912/2275/17, умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено неналежного виконання продавцем свого договірного зобов`язання."

9.12. Спірні правовідносини у справах 925/1238/22 та 911/2403/18 є схожими зі спірними правовідносинами у цій справі з огляду на предмет і підстави позову, вид договору, який став підставою виникнення правовідносин (договори купівлі-продажу та поставки), нормативно-правове регулювання. Однак слід враховувати, до у всіх трьох справах договори поставки (купівлі-продажу) містили різні умови щодо наявності\відсутності обов`язків продавця повідомляти покупця про готовність товару, тому висновки Верховного Суду щодо вирішення по суті справ 925/1238/22 та 911/2403/18 не можуть бути автоматично застосовані під час вирішення цієї справи 904/354/24. Застосування належних правових норм для вирішення спору напряму залежить від встановлених обставин конкретної справи.

9.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі 916/3027/21 наведений загальний правовий висновок щодо оцінки судами електронного листування сторін: "…Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України)…. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права , наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах".

9.14. Наведені у касаційній скарзі висновки з постанови Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі 902/567/21 стосуються застосування норм процесуального права, застосування яких, з огляду на процесуальний характер цих норм, є загальним під час вирішення питання вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України) і їх оцінки (стаття 86 ГПК України). Про це Верховний Суд наголосив від час попереднього касаційного перегляду цієї справи. Однак відповідач повторно виклав у касаційній скарзі аналогічні доводи з посиланням на той самий висновок з постанови від 25 жовтня 2023 року у справі 902/567/21. Оскільки відповідним доводам Товариства Верховний Суд уже надав правову оцінку у постанові від 19 червня 2025 року у цій справі, повторно вони судом касаційної інстанції не аналізуються.

9.15. У постанові Верховного Суду від 19 червня 2025 року у цій справі Верховний Суд зазначив про те, що умовами для визнання товару наданим у розпорядження покупця є такі: 1) товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором. Відсутність хоча б однієї із вказаних вимог виключає можливість визнання товару наданим у розпорядження покупця. Верховний Суд вказав, що суду першої інстанції під час нового розгляду справи належить на підставі наданих сторонами доказів з`ясувати обставини щодо (1) готовності / неготовності товару, (2) повідомлення / неповідомлення продавцем покупця про готовність товару. Також Верховний Суд зауважив, що висновки судів попередніх інстанцій про неналежність та недопустимість електронної переписки у месенджері Telegram суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду з постанови від 21 червня 2023 року у справі 916/3027/21.

9.16. Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили наявні у справі докази, надані кожною зі сторін на підтвердження своєї правової позиції.

Зазначили, зокрема, про те, що надані відповідачем оборотно-сальдова відомість, накладна 2 та вимоги-накладні 4 9 є внутрішніми документами відповідача, складеними лише працівниками відповідача, та не підтверджують належним чином виконання зобов`язань за пунктом 6.3.1. Договору. Договори з третіми особами не містять посилання на постачання на користь позивача, тому не вважаються належними доказами виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем у спірних правовідносинах. Крім того, навіть гіпотетична наявність продукції на складі відповідача не свідчить про автоматичне отримання її позивачем без належного письмового повідомлення відповідачем про готовність поставки партії товару, що є умовою Договору.

Листи відповідача про готовність товару до відвантаження, адресовані позивачу ( вих10/01/23 від 10 січня 2023 року та вих25/01/23 від 25 січня 2023 року) не мають належних доказів їх фактичного прийняття до пересилання уповноваженим оператором поштового чи кур`єрського зв`язку. Доводи відповідача щодо направлення листів кур`єром фізичною особою-підприємцем Булавіним С.С., а також подані відповідачем пояснення Пономарьова О.І., ОСОБА_1 та ФОП Булавіна С.С. не спростовують офіційної інформації ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес" щодо припинення поштової та кур`єрської діяльності на території України з 24 лютого 2022 року.

Оцінюючи листування у месенджері Telegram, суди зазначили, що надані суду відповідні паперові копії електронних доказів не забезпечують можливості достовірного встановлення ані осіб, які здійснювали переписку, ані повноти та незмінності її змісту. Відсутність у Договорі погодженого сторонами способу електронної комунікації через зазначений месенджер, а також невизначеність кола уповноважених осіб для такого листування, об`єктивно знижує доказову цінність відповідної переписки у спірних правовідносинах. Крім того, відповідно до технічних особливостей функціоналу месенджера Telegram, які допускають видалення повідомлень без збереження слідів такого видалення, відсутні гарантії цілісності та автентичності змісту листування. При цьому і зміст наданої суду переписки не підтверджує належного виконання відповідачем своїх зобов`язань, оскільки з неї вбачається лише повідомлення про можливість відвантаження товару у значно меншій кількості (12 936 одиниць), ніж передбачено замовленням, тоді як доказів повідомлення позивача у встановлені договором строки про готовність до відвантаження повного обсягу товару (25 025 одиниць) матеріали справи не містять.

Також суди виснували про те, що відсутність звернень позивача до відповідача з вимогами щодо поставки товару або з`ясування причин його непоставки не може розцінюватися як порушення з боку позивача, оскільки такий обов`язок не передбачений ані Договором, ані нормами чинного законодавства. Водночас відповідач не довів факту належного звернення до позивача з вимогою прийняти товар.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що надані позивачем докази (рахунки-фактури, платіжні документи, претензії та вимоги про повернення авансу) є належними, допустимими та достатніми для задоволення позовних вимог.

9.17. У касаційні скарзі відповідач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки його доводам щодо готовності товару до передачі в розпорядження одержувачу замовника, які підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю, накладними, вимогами-накладними; неправильно застосували Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не в повній мірі дослідили обставини щодо повідомлення відповідачем позивача про готовність товару, не проаналізували обставин, як здійснювалася комунікація між відповідачем та позивачем, не застосували висновків Верховного Суду щодо оцінки електронного листування під час дослідження переписки у месенджері Telegram, не надали належної оцінки листам ( вих10/01/23 від 10 січня 2023 року та вих25/01/23 від 25 січня 2023 року).

Зі змісту касаційної скарги очевидно слідує, що відповідач переконаний, що надані ним до матеріалів справи докази з більшою вірогідністю підтверджують належне виконання ним умов Договору, ніж неналежне. При цьому відповідач не погоджується із тим, що суди попередніх інстанцій зробили протилежні висновки.

9.18. Однак колегія суддів Верховного Суду зауважує, що суд касаційної інстанції не може втручатися в оцінку доказів, здійснену судами попередніх інстанції, якщо правила оцінки доказів не порушені, вимоги процесуального закону додержані. Як зазначено вище, частина друга статті 300 ГПК України забороняє суду касаційної інстанції, зокрема, вирішувати питання про достатність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

9.19. Проаналізувавши оскаржувані судові рішення в контексті доводів касаційної скарги Товариства, колегія суддів Верховного Суду виснує, що попередні судові інстанції виконали вказівки Верховного Суду, надані у постанові від 19 червня 2025 року у цій справі, всебічно дослідили обставини справи на підставі поданих сторонами доказів, яким дали належну правову оцінку, з дотриманням норм процесуального права. Аргументи скаржника, щодо незгоди зі здійсненою оцінкою доказів не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції.

9.20. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

9.21. Отже, проаналізувавши доводи касаційної скарги відповідача за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Верховного Суду виснує, що вони зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та відмови у задоволенні позовних вимог.

9.22. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

9.23. Верховний Суд може лише проаналізувати здійснену судами попередніх інстанцій оцінку доказів в контексті вимог ГПК України. Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивувати свою правову позицію стосовно кожного із наявних у справі доказів, порушень статей 79 та 86 ГПК України колегія суддів Верховного Суду у цій частині не вбачає.

9.24. Отже, колегія суддів Верховного Суду виснує, що визначена скаржником підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилася.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

9.1. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

9.2. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

9.3. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

9.4. Оскільки у цій справі не підтвердилася визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд не вбачає правових підстав для розгляду доводів касаційної скарги Товариства за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

9.5. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9.6. За результатами касаційного перегляду цієї справи оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10.2. Враховуючи доводи касаційної скарги, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку із чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій відсутні.

11. Судові витрати

11.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24 березня 2026 року у справі 904/354/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Л. Власов

Суддя І. М. Бенедисюк

Суддя І. В. Булгакова