Постанова у справі № 910/8212/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 910/8212/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2026 року (колегія суддів: Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.), постановлену у межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оксі Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровєр", 3) фізичної особи ОСОБА_1

про солідарне стягнення 6 217 874,41 грн .

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року задоволено позов Акціонерного товариства "Оксі Банк" (далі - ТОВ "Оксі Банк") у справі 910/8212/25, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рало" (далі - ТОВ "Рало"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровєр" (далі - ТОВ "Ровєр") та фізичної особи ОСОБА_1 на користь АТ "Оксі Банк" 4 950 000,00 грн строкової заборгованості по кредиту, 1 000 000,00 грн простроченої заборгованості по кредиту, 4 075,34 грн строкової заборгованості по процентам, 204 299,07 грн простроченої заборгованості по процентам, 59 500,00 грн простроченої заборгованості по комісії, а також 93 268,12 грн судового збору.

2. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі 910/8212/25 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

3. ОСОБА_1 подала до апеляційного господарського суду заяву про забезпечення позову, обґрунтовану тим, що після відкриття апеляційного провадження у справі 910/8212/25 та зупинення ухвалою апеляційного суду дії рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року виконавче провадження НОМЕР_1, відкрите на підставі наказу, виданого на виконання цього рішення, було зупинене приватним виконавцем. Водночас зазначене виконавче провадження входить до складу зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, у межах якого продовжують вчинятися дії щодо реалізації належної заявниці квартири, зокрема майно описано, арештовано, проведено його оцінку та виставлено на електронні торги через Державне підприємство "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ").

4. Заявниця просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо реалізації належної їй квартири, зупинення реалізації арештованого майна та заборони проведення електронних торгів за лотом 599097 у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2, заборони державним і приватним виконавцям, а також ДП "СЕТАМ" здійснювати будь-які дії, пов`язані з примусовою реалізацією квартири до завершення апеляційного перегляду справи 910/8212/25.

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

6. Апеляційний господарський суд встановив, що Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 13 листопада 2025 року видано наказ від 15 грудня 2025 року 910/8212/25. Наказ суду прийнято до виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 23 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання згаданого наказу. Також постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 23 лютого 2026 року у ВП НОМЕР_1 об`єднано три виконавчі провадження у зведене НОМЕР_2: НОМЕР_3 - з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2025 року 910/8212/25; НОМЕР_4 - з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року у справі 910/8210/25 (сума боргу); НОМЕР_5 - з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року у справі 910/8210/25 (судовий збір). Надалі у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 приватним виконавцем прийнято постанови: 1) від 23 лютого 2026 року про арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, 8 606 131,78 грн; 2) від 23 лютого 2026 року про арешт нерухомого майна, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний/кадастровий номер 2924859780000, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 30; 3) від 24 березня 2026 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано вказану квартиру; 4) від 07 квітня 2026 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ФОП ОСОБА_3 для надання письмового звіту з експертної оцінки описаного та арештованого майна, а саме зазначеної квартири. До матеріалів виконавчого провадження долучено висновок ФОП ОСОБА_3 про вартість майна, складений на виконання постанови приватного виконавця Телявського А.М. від 07 квітня 2026 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

7. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 25 травня 2026 року зупинено виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2025 року 910/8212/25 до розгляду справи по суті на підставі частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження".

8. Апеляційний суд виснував, що наявність вказаної постанови про зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2025 року 910/8212/25 є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

9. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі 910/8212/25, зазначаючи про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.

11. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2026 року у справі 910/8212/25, постановлено здійснити перегляд зазначеного судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12. Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30 липня 2026 року 32.2-01/1308 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи 910/8212/25 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М.

13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2026 року справу 910/8212/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у такому складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.

14. У зв`язку із перебуванням суддів з колегії у відпустці, зміни складу колегії для розгляду справи ця справа, з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглядається Верховним Судом у розумні строки.

Позиція скаржниці

15. ОСОБА_1 вважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні було неправильно застосовано статті 86, 137, 140, 339, 339-1, 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Порушення полягає в тому, що:

- суд не надав оцінки доводам заявниці щодо реальних ризиків відчуження майна: не дослідив відсутність акту організатора про зупинення аукціону, не врахував різницю між статусом "Реєстрація учасників" та "Торги зупинено", не оцінив факт відсутності доказів направлення постанови виконавця на адресу ДП "СЕТАМ";

- суд помилково оцінив постанову приватного виконавця про зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3 як достатню підставу для висновку про відсутність ризику реалізації майна, не встановивши, чи породжує ця постанова правові наслідки для організатора торгів ДП "СЕТАМ" як самостійного суб`єкта, що діє за окремою процедурою відповідно до Порядку реалізації арештованого майна;

- суд вийшов за межі предмету розгляду заяви про забезпечення позову, надавши оцінку правомірності дій приватного виконавця та поклавши на заявницю відповідальність за неподання власної апеляційної скарги, тоді як ці обставини не є критеріями, що підлягають дослідженню при вирішенні питання про забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України.

16. Також заявниця стверджує, що судом не застосовано норми матеріального права, які мали істотне значення для правильної оцінки обставин у справі, а саме Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року 512/5, а також Порядку реалізації арештованого майна, зокрема:

- суд визнав необґрунтованими доводи про бездіяльність виконавця в умовах, коли розгляд скарги на його дії був об`єктивно зупинений і не міг бути здійснений судом першої інстанції;

- суд не застосував норму про часткове зупинення зведеного виконавчого провадження і не перевірив, чи вчинив виконавець дії, необхідні для фактичного зупинення реалізації майна у межах зведеного виконавчого провадження 80325714;

- суд ототожнив зупинення виконавчого провадження із зупиненням аукціону, тоді як це два самостійні юридичні факти;

- суд не врахував, що проведення аукціону 01 червня 2026 року як такого, що не відбувся, спричинило незворотній правовий наслідок у вигляді автоматичної уцінки майна на 15% для наступного аукціону, що підтверджує реальність та істотність загрози майновим правам заявниці.

17. ОСОБА_1 вказує, що оскільки виконавче провадження НОМЕР_1 зупинене на підставі частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи, що саме у цьому виконавчому провадженні здійснюються усі дії з реалізації майна на електронному аукціоні, виконавчі дії з реалізації майна за лотом 599097 на електронному аукціоні підлягали зупиненню. Разом з тим, усупереч закону, приватним виконавцем Телявським А.М. у визначений строк не вирішено питання зупинення виконавчих дій, його постанова про зупинення виконавчого провадження не є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні будь-які відомості, що ця постанова була направлена приватним виконавцем до ДП "СЕТАМ" і що власне ДП "СЕТАМ" як організатор торгів прийняв рішення про зупинення аукціону. Суд апеляційної інстанції доводів щодо існування зведеного виконавчого провадження не врахував та обмежився поверхневим висновком, що постанови виконавця щодо зупинення одного з виконавчих проваджень у наявних правовідносинах достатньо для зупинення торгів і що ризик їх проведення відсутній, що не відповідає дійсності.

Позиція інших учасників справи

18. Інші учасники справи своєї позиції стосовно касаційної скарги ОСОБА_1 не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

21. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2026 року, якою відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 .

22. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на положення статті 287 ГПК України, відповідно до яких учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову після їх перегляду в апеляційному порядку, ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (пункти 2, 3 частини першої цієї статті), при цьому підставами касаційного оскарження таких судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 287 ГПК України).

23. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

24. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

25. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

26. Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом напрацьовані сталі правові підходи щодо вирішення питань, пов`язаних із вжиттям заходів забезпечення позову.

Зокрема, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі 916/2957/24).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі 910/1200/20.

27. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За змістом статей 74, 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази, підтверджуючі наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 січня 2019 року у справі 902/483/18, від 28 серпня 2019 року у справі 910/4491/19, від 12 травня 2020 року у справі 910/14149/19, від 13 січня 2020 року у справі 922/2163/17.

28. Верховний Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

29. Спір у справі 910/8212/25 пов`язаний із стягненням заборгованості, яка, за твердженням позивача, утворилася внаслідок неналежного виконання ТОВ "Рало" своїх обов`язків за кредитним договором, укладеним з ТОВ "Оксі Банк". Водночас, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить застосувати заходи забезпечення позову, спрямовані на зупинення процедури примусової реалізації належного їй нерухомого майна. Заявниця не довела, що вказані заходи забезпечення позову відповідають характеру спору у справі 910/8212/25, узгоджуються з предметом і підставами позову.

30. Згідно зі статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

31. Відповідно до частини п`ятої статті 262 ГПК України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

32. Отже, зупинення дії оскаржуваного в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, яке стає таким, що не набрало законної сили, відбувається обов`язково в силу вимог процесуального закону, оскільки правові підстави для його виконання / примусового виконання зникають.

33. Згідно зі статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

34. Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження НОМЕР_3 відкрите на підставі наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі 910/8212/25, зупинене. При цьому, зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3 не є підставою для зупинення виконавчих дій у межах інших виконавчих проваджень, які входять до складу зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2.

35. За статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

36. Оцінюючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів Верховного Суду виходить з того, що забезпечення позову та зупинення дії рішення суду першої інстанції, що не набрало законної сили, є різними процесуально-правовими інститутами, які мають різний процесуальний інструментарій, різні призначення та мету.

37. Колегія суддів Верховного Суду повторно наголошує, що зупинення дії оскаржуваного в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції відбувається обов`язково в силу закону, це не залежить від процесуальної поведінки сторін, вчинюваних ними процесуальних дій (зокрема, подання заяв чи клопотань) тощо.

38. У разі, якщо заявниця вважає, що обов`язкове зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі 910/8212/25 не відбулося у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання цього рішення, або відбулося не в повному обсязі (тобто, порушено імперативні вимоги закону), вона може скористатися процесуальними інструментами для захисту своїх порушених прав, які передбачені нормами законодавства, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження, у тому числі, судовий контроль за виконавчим провадженням.

39. Заявниця не може використовувати процесуально-правовий інститут забезпечення позову для зупинення дії рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки призначення заходів забезпечення позову є принципово іншим.

40. Також заявниця не може наполягати на зупиненні зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, до якого входять виконавчі провадження НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_6 (або вимагати зупинити вчинення окремих виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні), оскільки зупинення одного із виконавчих проваджень, які входять до складу зведеного виконавчого провадження, не тягне автоматичного зупинення інших виконавчих проваджень, які входять до його складу.

41. З цих міркувань колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, мотивовану тим, що після зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 13 листопада 2025 року внаслідок його апеляційного оскарження (відповідно - і зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання цього рішення) ДП "СЕТАМ" продовжує вчиняти дії, спрямовані на примусову реалізацію належної заявниці квартири.

42. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що у цьому випадку заявниця обрала неналежні процесуальні інструменти для захисту своїх порушених прав, у зв`язку із чим її доводи визнаються необґрунтованими, а касаційна скарга - такою, що не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Доводи скаржниці за результатами касаційного розгляду не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

45. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із додержанням норм процесуального права.

Судові витрати

47. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржницю, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03 червня 2026 року у справі 910//8212/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. М. Бенедисюк

І. В. Булгакова