Ухвала у справі № 206/811/26

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа 206/811/26

1-кп/206/273/26

УХВАЛА

27 липня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна та клопотання обвинуваченої про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні 12025042230000296 по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161 КК України.

Прокурор в судовому засіданні подала клопотання про тимчасовий арешт майна, а саме мобільного телефону Samsung А50 моделі SМ- А505FМ/DS, ІМЕI НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із sim-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ Київстар абонентський номер НОМЕР_3 , оскільки вилучений під час обшуку мобільний телефон, є знаррядям злочину, він визнаний постановою слідчого речовим доказам та підлягатиме спеціальній конфіскації у разі визнання ОСОБА_3 винною у вчинені кримінального правопорушення.

Від обвинуваченої ОСОБА_3 надійшло клопотання про вирішення питання щодо речового доказу та повернення тимчасово вилученого майна. Клопотання обґрунтоване тим, що 27.01.2026 року під час проведення обшуку за її адресою: АДРЕСА_1 , у неї було вилучено мобільний телефон Samsung А50 моделі SМ- А505FМ/DS, ІМЕI НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із sim-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ Київстар абонентський номер НОМЕР_3 , який вона відповідно до ст.ст. 167, 168 КПК України вважає тимчасово вилученим. Після вилучення телефону слідчий або прокурор у передбачений ч.5 ст.171 КПК України 48-годинний строк не звернулися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, ухвала про арешт майна не постановлялася, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 69 КПК України телефон підлягав негайному поверненню власнику. 27.01.2026 року слідчим уже було проведено огляд мобільного телефону та скопійовано необхідну інформацію, тому подальше утримання пристрою не має процесуальної необхідності, а використовується лише як засіб тиску. При цьому зазначав, що відповідно до ст.100 КПК України речові докази за відсутності потреби у їх зберіганні мають бути якнайшвидше повернуті власнику. 24.02.2026 року, під час досудового розслідування та до направлення обвинувального акта до суду, ним було подано слідчому судді клопотання про повернення тимчасово вилученого майна. Проте слідчий суддя відмовив у його розгляді, пославшись на те, що обвинувальний акт уже направлено до суду, чим, на думку заявника, його було позбавлено ефективного судового контролю за діями сторони обвинувачення. Подальше утримання телефону без накладення арешту порушує гарантії права приватної власності, передбачені ст. 41 Конституції України, оскільки будь-яке судове рішення, яке б дозволяло таке втручання, відсутнє. На підставі викладеного просив заяву задовольнити. Заявник просить вирішити питання щодо речового доказу мобільного телефону Samsung A50, вилученого 27.01.2026 року, визнати подальше утримання тимчасово вилученого майна необґрунтованим та зобов`язати сторону обвинувачення негайно повернути його законному власнику.

Розглянувши клопотання прокурора про арешт майна та клопотання обвинуваченої про повернення тимчасово вилученого майна, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягають з огляду на наступні підстави.

Ухвалою слідчого судді по справі 206/52/26 (провадження 1-кс/206/140/26) від 23.01.2026 року в рамках кримінального провадження 12025042230000296 внесеного 04 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161 КК України було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 виключно з метою відшукання мобільних телефонів, планшетів, інших електронних пристроїв, за допомогою яких здійснюються публікація інформації та які можуть зберігати на собі сліди вчинення злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають суттєве значення для з`ясування об`єктивних обставин справи, документування злочинної діяльності та розкриття кримінального правопорушення.

27 січня 2026 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді від 23.01.2026 року, в останньої було вилучено мобільний телефон Samsung А50 моделі SМ- А505FМ/DS, ІМЕI НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із sim-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ Київстар абонентський номер НОМЕР_3 .

17 лютого 2026 року постановою старшого слідчого СВ ВП 1 ДРУП 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 вилучений мобільний телефон було визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження 12025042230000296 внесеного 04 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161 КК України та було передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів.

Згідно з ч.5 ст.171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано слідчим або прокурором не пізніше сорока восьми годин після вилучення такого майна.

Як встановлено судом, мобільний телефон вилучено 27 січня 2026 року, тоді як клопотання прокурора про накладення на нього арешту заявлено лише під час судового розгляду 27 липня 2026 року, тобто після спливу визначеного законом процесуального строку.

За таких обставин клопотання прокурора про арешт майна подано з порушенням вимог ч.5 ст.171 КПК України, у зв`язку із чим правові підстави для його задоволення відсутні.

Разом із тим суд не знаходить підстав і для задоволення клопотання обвинуваченої про повернення тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України тимчасово вилученим майном є лише речі та документи, вилучені під час проведення обшуку, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку.

Як убачається з ухвали слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпра від 23 січня 2026 року, дозвіл на проведення обшуку надано, зокрема, з метою відшукання та вилучення мобільних телефонів, планшетів та інших електронних пристроїв, які можуть містити відомості, що мають значення для кримінального провадження.

Таким чином, мобільний телефон Samsung А50, вилучений 27 січня 2026 року під час проведення обшуку, входив до переліку майна, щодо якого ухвалою слідчого судді прямо надано дозвіл на його відшукання та вилучення, а тому не є тимчасово вилученим майном у розумінні положень ч.7 ст.236 КПК України.

Посилання обвинуваченої на положення статей 169 та 171 КПК України є безпідставними, оскільки зазначені норми регулюють правовий режим виключно тимчасово вилученого майна. Оскільки спірний мобільний телефон не набув статусу тимчасово вилученого майна, відсутні й передбачені законом підстави для його повернення з мотивів не звернення прокурора із клопотанням про накладення арешту.

Крім того, постановою слідчого від 17 лютого 2026 року зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до ст.100 КПК України питання щодо речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що як клопотання прокурора про накладення арешту на майно, так і клопотання обвинуваченої про повернення тимчасово вилученого майна є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.170-174, 234, 314, 315, 369-372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна - залишити без задоволення.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про повернення тимчасово вилученого майна (смартфону) залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1