Постанова у справі № 340/5373/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа 340/5373/25

адміністративне провадження К/990/193/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, слідчого в особливо важливих справах СВ Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області капітана юстиції Ткаченка Тараса Сергійовича, слідчого СВ Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області Охременка Артема Вікторовича про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року, постановлену суддею Науменком В.В., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (далі - УСБУ в Кіровоградській області), слідчого в особливо важливих справах СВ УСБУ в Кіровоградській області капітана юстиції Ткаченка Тараса Сергійовича (далі - слідчий в особливо важливих справах СВ УСБУ в Кіровоградській області капітан юстиції Ткаченко Т.С.), слідчого СВ УСБУ в Кіровоградській області Охременка Артема Вікторовича (далі - слідчий СВ УСБУ в Кіровоградській області Охременко А.В.), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність УСБУ в Кіровоградській області, яка полягає у незверненні уповноважених осіб (слідчого в особливо важливих справах СВ УСБУ в Кіровоградській області капітана юстиції Ткаченка Т.С. та слідчого СВ УСБУ в Кіровоградській області Охременка А.В.) до позивача як до власника нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу надання дозволу задля проведення огляду та обшуку в житловому приміщенні;

- визнати, що внаслідок проведення уповноваженими особами (слідчим в особливо важливих справах СВ УСБУ в Кіровоградській області капітаном юстиції Ткаченком Т.С. та слідчим СВ УСБУ в Кіровоградській області Охременком А.В.) УСБУ в Кіровоградській області невідкладних слідчих дій, зокрема, огляду житлового приміщення без згоди позивача як власника цього нерухомого майна - є саме порушенням недоторканості житла;

- визнати бездіяльність УСБУ в Кіровоградській області протиправною, яка полягає у неповідомленні (приховуванні) факту проведення огляду на території приватної власності позивача понад 7 років поспіль;

- визнати бездіяльність УСБУ в Кіровоградській області протиправною, яка полягає саме у допущенні до проведення розслідувань некомпетентних осіб, які недотримуються та ігнорують вимоги чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), і які 04 травня 2018 року при проведенні огляду та складанні протоколу це довели;

- зобов`язати УСБУ в Кіровоградській області повідомити про правові підстави проведення огляду за вищевказаною адресою і роз`яснити, які саме документи, предмети та речі повинні були відшукати й врятувати в ході проведення огляду окремі співробітники УСБУ в Кіровоградській області, а саме уповноважені особами (слідчі), які нині є відповідачами;

- зобов`язати слідчого в особливо важливих справах СВ УСБУ в Кіровоградській області капітана юстиції ОСОБА_2 та слідчого СВ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 роз`яснити, що заважало своєчасно повідомити позивача про необхідність проведення огляду за його участю як законного володільця вищезгаданого нерухомого майна;

- визнати дії чи бездіяльність слідчого в особливо важливих справах СВ УСБУ в Кіровоградській області капітана юстиції ОСОБА_2 та слідчого СВ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 , які пов`язані з неотриманням від позивача як від власника згоди, в тому числі ненадання (приховування) факту проведення огляду в його приватному житлі - протиправними і такими, що безпосередньо порушують його право на недоторканість житла;

- зобов`язати слідчого в особливо важливих справах СВ УСБУ в Кіровоградській області капітана юстиції ОСОБА_2 та слідчого СВ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 надати позивачу відомості про наявність у слідчого ОСОБА_3 сертифікату/диплому чи іншого документа, який би підтверджував у нього статус спеціаліста, якому у відповідності до статей 71-72 КПК України були роз`ясненні його права та обов`язки;

- роз`яснити позивачу як власнику житла, чи є спеціаліст учасником кримінального провадження в процесуальному сенсі, як от слідчий чи прокурор, і чи має право слідчий залучити до проведення слідчої дії іншого слідчого з одного і того ж самого підрозділу в якості спеціаліста;

- визнати протиправними/незаконними дії окремих співробітників УСБУ в Кіровоградській області, зокрема, слідчого в особливо важливих справах СВ УСБУ в Кіровоградській області капітана юстиції ОСОБА_2 та слідчого СВ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_3 щодо проведення огляду приватного житла позивача 04 травня 2018 року без належних правових підстав, із складанням процесуального документа (протоколу) та внесення до нього відомостей, які суперечать вимогам чинного КПК України, та без належного повідомлення позивача як власника, незважаючи на подальшу легалізацію своїх дій шляхом звернення із відповідним клопотанням до суду;

- визнати, що ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда Загреби А.В. (нині Подільський районний суд м. Кропивницького) від 05 травня 2018 року, яка винесена іменем України у судовій справі 405/2802/18, має неточності та помилки ті ж самі, які містяться у клопотанні слідчого, який звернувся до суду задля легалізації своїх незаконних дій;

- зобов`язати УСБУ в Кіровоградській області надати копії всіх документів і відеоматеріалів, пов`язаних із оглядом житла позивача 04 травня 2018 року;

- витребувати з Подільського районного суду м. Кропивницького (на той час Ленінський районний суд м. Кіровограда) судову справу 405/2802/18, в якій повинні міститись усі підтверджуючі документи, в тому числі аудіо- та відеофіксації судового засідання, а також відповідний протокол судового засідання, датований 05 травня 2018 року.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 серпня 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - без змін.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. ОСОБА_1 30 грудня 2025 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року і направити справу 340/5373/25 до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 висловив незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями і висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Вказав на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що до адміністративного суду позивач звернувся за захистом порушених його конституційних прав та законних інтересів, із позовом про визнання протиправними бездіяльності та дій суб`єктів владних повноважень, а суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не розібравшись по суті позовних вимог, безпідставно застосував пункт 1 частини першої статті 170 КАС України, чим незаконно обмежив позивачу доступ до суду та правосуддя.

Суди першої та апеляційної інстанцій, на переконання скаржника, дійшли помилкового висновку про те, що заявлений позивачем спір не є публічно-правовим, не врахували: що відповідачі є суб`єктами владних повноважень; спір виник у зв`язку з реалізацією ними владних управлінських функцій; позивач не оскаржує процесуальні рішення в межах кримінального провадження, а виключно: бездіяльність щодо інформування; протиправні дії поза межами процесуальної форми; порушення конституційного права на недоторканість житла, а відповідно до статей 2, 5, 19 КАС України такі спори підлягають розгляду саме адміністративними судами.

ОСОБА_1 послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 19 Конституції України, порушення статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 6, 9, 242 КАС України, практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи Golder v. the United Kingdom, Kudla v. Poland) та Великої Палати Верховного Суду (постанова від 06 листопада 2018 року в справі 812/292/18), що, на його думку, призвело до незаконної відмови у відкритті провадження у справі.

5. У клопотанні, поданому до Верховного Суду 31 січня 2026 року, ОСОБА_1 , серед іншого, просив: надати правову оцінку правовій природі спірних правовідносин у цій категорії справ і роз`яснити йому як позивачу, чи мав неуповноважений орган або ж його окремі службові/посадові особи, у розумінні статті 216 КПК України, проводити якісь невідкладні слідчі дії у приватному житлі без належного повідомлення власника цього нерухомого майна; сформувати правову позицію щодо належності цього спору до адміністративної юрисдикції.

У вказаному клопотанні скаржник послався на те, що у цій справі ним оскаржується не процесуальне рішення у кримінальному провадженні, а протиправна бездіяльність безпосередньо суб`єкта владних повноважень, а саме: УСБУ в Кіровоградській області та його посадових осіб, яка полягає у: приховуванні факту незаконного проникнення до житла позивача; ненаданні інформації про правові підстави проведення невідкладних слідчих дій; порушенні гарантованого статтею 30 Конституції України права на недоторканість житла; допущенні до проведення невідкладних слідчих дій органу, який не є належним суб`єктом досудового розслідування у відповідній категорії кримінальних правопорушень. Зазначена бездіяльність не оформлена процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні та не може бути ефективно оскаржена в порядку, передбаченому чинним КПК України. Отже, спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства відповідно до статей 2, 5, 19 КАС України.

ОСОБА_1 указав на порушення правил підслідності та перевищення повноважень органом безпеки - УСБУ в Кіровоградській області (фактично порушені вимоги статті 216 КПК України), порушення конституційного права на недоторканість житла, а також на публічно-правовий характер заявленого ним спору. Скаржник уважає, що, з метою забезпечення єдності судової практики та реалізації принципу верховенства права, Верховний Суд має сформувати правову позицію щодо питання: Чи належить до адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, у якому особа оскаржує бездіяльність органу досудового розслідування, що полягає у приховуванні факту незаконного проникнення до житла, ненаданні інформації про правові підстави проведення невідкладних слідчих дій та порушенні гарантованого статтею 30 Конституції України права на недоторканість житла, зокрема, неуповноваженим органом, якщо така бездіяльність не оформлена процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні, та не може бути ефективно оскаржена в порядку, передбаченому діючим КПК України ? .

ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 17 березня 2026 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Відповідачами відзивів на касаційну скаргу не подано.

8. 06 травня 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення щодо належності цього спору до юрисдикції адміністративних судів і суті допущених відповідачами порушень, яким суди не надали належної юридичної оцінки. Відповідно до аргументів скаржника: цей спір має безпосередньо публічно-правовий характер; відповідачі діяли поза межами компетенції, визначеної статтею 216 КПК України; їхні дії не є належними процесуальними діями у кримінальному провадженні; має місце самостійне порушення його прав як нині позивача - саме суб`єктом владних повноважень; відсутній ефективний засіб захисту в межах чинного КПК України.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 05 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 06 серпня 2026 року.

V. Позиція Верховного Суду

10. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі 340/5373/25 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, і посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

11. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги і оскаржуваним ухвалі Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

12. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

13. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає з положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

14. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

15. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. Завданням адміністративного судочинства, у силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

19. Суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

21. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

22. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

23. Тож, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

25. Визначаючи предметну юрисдикцію заявленого позову, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 фактично оскаржив до адміністративного суду дії слідчих УСБУ в Кіровоградській області, які вчинені в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 травня 2018 року за 42018120000000059. Оскаржувані позивачем дії (бездіяльність) відповідачів, а також ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2018 року в справі 405/2802/18 (про надання дозволу на проведення огляду та обшуку житла) обґрунтовані відповідними нормами КПК України.

26. Приписами пункту 2 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

27. Частиною першою статті 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

28. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування врегульовано главою 26 КПК України. Зокрема, параграфами 1 та 2 глави 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.

29. Відповідно до частини першої статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

30. Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово наголошували на тому, що суд адміністративної юрисдикції не повинен з`ясовувати законність рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності слідчим чи прокурором у кримінальному провадженні. Правомірність/протиправність відповідних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора перевіряється судом за правилами, передбаченими КПК України.

31. Водночас адміністративний суд не має повноважень перевіряти, надавати оцінку законності та обґрунтованості ухвалам і діям слідчих суддів, адже це виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

32. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки заявлені ним позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Перевірка оскаржуваних позивачем дій та бездіяльності відповідачів, а також ухвали слідчого судді знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду.

33. Питання, які порушив позивач у заявленому спорі, регламентуються КПК України та мають вирішуватися виключно в порядку кримінального судочинства, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

34. Не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що цей спір підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства, оскільки, з огляду на характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі, заявлені позовні вимоги не мають ознак публічно-правового спору і не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

35. Також не можна погодитися з аргументами скаржника про те, що суд обмежив його право на доступ до суду, оскільки відповідно до висновків ЄСПЛ, право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Висновок судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі зумовлений не небажанням адміністративного суду з будь-яких причин розглядати позовні вимоги ОСОБА_1 , а недотриманням установлених законом порядку та умов звернення до суду за захистом порушеного права.

36. Адміністративні суди розглядають публічно-правові спори на підставі КАС України, тоді як оскарження рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, слідчих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні відбувається виключно в порядку, передбаченому КПК України.

37. Посилання скаржника на неправильне застосування та порушення судами положень статті 19 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції, статей 2, 5, 6, 9, 19, 242 КАС України, практики ЄСПЛ та Великої Палати Верховного Суду, що, на його думку, призвело до незаконної відмови у відкритті провадження у справі, не є слушними. Суди попередніх інстанцій, виходячи із суті права/інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених ним вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .

38. Доводи, викладені у касаційній скарзі, ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

39. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

40. З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року в справі 340/5373/25 - без змін.

VІ. Судові витрати

41. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року в справі 340/5373/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. М. Соколов

С. А. Уханенко