Постанова у справі № 580/9677/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Київ

справа 580/9677/24

адміністративне провадження К/990/29470/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 (суддя Янківська В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 (колегія суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишина О.М., Ключкович В.Ю.) у справі 580/9677/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як представника неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як представник неповнолітньої доньки ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 09.02.2024 4/в (пункт 29) про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги, як членам сім`ї військовослужбовця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви (з доданими документами) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_2 , про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-1, 16-2 Закону України від 20.12.1991 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон 2011-ХІІ) як членам сім`ї військовослужбовця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду.

2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 05.12.2024 позов задовольнив повністю.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2025 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 залишив без змін.

4. Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Верховний Суд ухвалою від 04.08.2025 відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

7. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю справа розглядається в порядку письмового провадження.

8. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Суди встановили, що ОСОБА_5 проходив військову службу водієм-електриком взводу зв`язку 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , потім - солдатом резерву 2 взводу резерву 1 роти військової частини НОМЕР_2 .

Під час перебування на лікуванні у ізоляторі медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказаний факт підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи від 07.02.2023 010.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть 010 від 07.02.2023, смерть ОСОБА_5 є наслідком захворювання, що призвело до смерті: набряк легень, кардіосклероз та кардіоміопатія.

Згідно акту 2 про нещасний випадок (смерть), затвердженого 15.02.2023 командиром Військової частини НОМЕР_2 , смерть солдата ОСОБА_6 настала в умовах воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби, спричинена захворюванням: набряк легень, кардіосклероз та кардіоміопатія. Перевірка щодо перебування потерпілого у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння не проводилась.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.02.2023 46 солдата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок набряку легень, кардіосклерозу, кардіоміопатії, виключено з 07.02.2023 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю. Смерть солдата ОСОБА_5 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з витягом з протоколу 2059 від 19.06.2023 засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України захворювання військовослужбовця ОСОБА_5 , отримане ним під час проходження військової служби: набряк легень, кардіосклероз, кардіоміопатія, стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Захворювання та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Позивачі подали до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви про виплату одноразової грошової допомоги, до яких додали документи, зазначені в пункті 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 975 (далі - Порядок 975).

09.02.2024 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані позивачкою документи дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері та дочці померлого внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_5 .

У витязі з протоколу від 09.02.2024 4/в Комісія вказує, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 08.02.2023 12023170580000070 та лікарського свідоцтва про смерть від 07.02.2023 010, ОСОБА_5 помер від набряку легень, кардіосклерозу, кардіоміопатії. Смерть настала в медичному пункті військової частини НОМЕР_2 . Згідно з висновком експерта Полтавської обласної державної адміністрації Бюро судово-медичної експертизи Пирятинського районного відділення від 10.03.2023 010 судово-медичний діагноз: випадкове отруєння, та дія алкоголю . В крові ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в концентрації 5,2%. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись із рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (викладеного у формі протоколу 4/в від 09.02.2024), позивачі звернулись до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачі мають право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки смерть ОСОБА_5 настала внаслідок набряку легень, кардіосклерозу, кардіоміопатії під час виконання ним обов`язків військової служби, що у свою чергу є підставою для виплати такої допомоги, а тому оскаржуване рішення Комісії Міністерства оборони України є протиправним та підлягає скасуванню. Суд зазначив, що в цьому випадку факт виявлення в крові померлого етилового спирту не свідчить про скоєння останнім будь яких умисних дій, які призвели до його смерті, а відповідач не довів, що вживання алкоголю є причиною смерті позивача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту б частини першої статті 16-4 Закону 2011-ХІІ, якою передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. У цій справі Міністерство оборони України наголошує на факті перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті та вважає, що смерть настала внаслідок алкогольного сп`яніння.

Як підставу касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі 120/13997/21 та від 22.05.2018 у справі 760/9519/17, в яких зроблено висновок, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) військовослужбовця не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем злочину, адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або в разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

13. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

14. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 16 Закону 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

15. За змістом частини першої статті 16-2 Закону 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

16. Відповідно до статті 16-3 вищезазначеного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

17. Згідно зі статтею 16-4 Закону 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

18. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року 975 (далі - Порядок 975).

19. Відповідно до пункту 3 Порядку 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

20. Пунктом 4 Порядку 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

21. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (пункт 5 Порядку 975).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

22. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункти 12, 13, 19 Порядку 975).

23. З огляду на вищевказані положення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

24. Разом з тим, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

25. Крім того, колегія суддів вказує, що встановлений пунктом 10 Порядку 975 обов`язок членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця подати необхідний перелік документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є обов`язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону 2011-XII (зокрема, коли смерть є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких члени сім`ї померлого, батьки, утриманці позбавляються права на отримання одноразової грошової допомоги.

26. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі 487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі 0840/2850/18, від 27 травня 2021 року у справі 520/9807/2020 та від 18 березня 2024 року у справі 120/13997/21-а.

27. З огляду на це, колегія суддів зазначає, що відомості, які зазначені, зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону 2011-XII.

28. При цьому передбачене пунктом б частини першої статті 16-4 Закону 2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку 975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

29. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

30. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

31. Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі 802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі 813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі 186/1129/16-а, від 15 червня 2022 року у справі 826/4813/18, від 29 червня 2022 року у справі 640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі 240/5502/24.

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_7 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Під час перебування на лікуванні у ізоляторі медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказаний факт підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи від 07.02.2023 010.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть 010 від 07.02.2023, смерть ОСОБА_5 є наслідком захворювання, що призвело до смерті: набряк легень, кардіосклероз та кардіоміопатія.

Згідно з витягом з протоколу 2059 від 19.06.2023 засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України захворювання військовослужбовця ОСОБА_5 , отримане ним під час проходження військової служби: набряк легень, кардіосклероз, кардіоміопатія, стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Захворювання та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

34. Відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач послався на висновок експерта Полтавської обласної державної адміністрації Бюро судово-медичної експертизи Пирятинського районного відділення від 10.03.2023 010, згідно з яким судово-медичний діагноз: випадкове отруєння, та дія алкоголю . В крові ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт в концентрації 5,2%.

35. Проте відповідач суду не надав, а матеріали справи не містять згадуваного висновку експерта Полтавської обласної державної адміністрації Бюро судово-медичної експертизи Пирятинського районного відділення від 10.03.2023 010.

36. Разом із тим ані акт службового розслідування, ані наказ командира військової частини, ані постанова військово-лікарської комісії не містять висновку про те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 стало алкогольне сп`яніння або поведінка чи дії, вчинені ним у такому стані.

37. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність передбачених статтею 16-4 Закону 2011-ХІІ підстав для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

38. Звертаючись із касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту б частини першої статті 16-4 Закону 2011-ХІІ, оскільки, на переконання скаржника, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на момент загибелі є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

39. Проте колегія суддів не погоджується з наведеними доводами касаційної скарги та вважає їх необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень пункту б частини першої статті 16-4 Закону 2011-ХІІ та фактично зводяться до ототожнення самого факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння з наявністю передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

40. Так, відповідно до пункту б частини першої статті 16-4 Закону 2011-ХІІ та пункту 29 Порядку 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

41. Водночас Верховний Суд вважає, що положення статті 16-4 Закону 2011-ХІІ та пункту 29 Порядку 975 слід застосовувати з урахуванням того, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин. Сам факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

42. Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності. Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосованими Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 березня 2020 року у справі 813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі 186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі 640/6477/19, від 09 вересня 2025 року у справі 240/5502/24.

43. Саме з урахуванням наведеного Суд застосовує статтю 16-4 Закону 2011-ХІІ у взаємозв`язку із загальними положеннями статті 16 цього Закону та виходить з того, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірною лише тоді, коли компетентним органом встановлено, що смерть військовослужбовця перебуває у прямому причинному зв`язку з його діями у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або з безпосереднім медичним впливом такого стану на організм.

44. Таким чином, Суд вказує, що передбачене статтею 16-4 Закону 2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку 975 обмеження може застосовуватися у двох видах фактичних обставин. Перший випадок стосується ситуацій, коли смерть настала внаслідок активних дій (поведінки) самого військовослужбовця у стані сп`яніння, зокрема самовільного залишення місця служби, вчинення небезпечних дій під впливом алкоголю або іншої поведінки, яка у причинному зв`язку призвела до смерті. У такому разі необхідно встановити факт перебування особи у стані сп`яніння, конкретні дії, вчинені у такому стані, та причинний зв`язок між цими діями і смертю. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22 травня 2018 року у справі 760/9519/17 та від 18 серпня 2022 року у справі 640/14940/19.

Другий випадок охоплює ситуації, коли смерть є безпосереднім наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або патологічного стану, прямо зумовленого таким впливом на організм, зокрема гострого алкогольного або наркотичного отруєння, алкогольної коми або інших безпосередніх медичних наслідків вживання відповідних речовин. Для відмови у призначенні допомоги у такому разі має бути підтверджено належними та допустимими доказами, що саме вживання відповідних речовин чи наслідки зазначених дій стали безпосередньою медичною причиною смерті. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 березня 2024 року у справі 120/13997/21-а.

45. При цьому наявність у Збройних Силах України особливого режиму військової дисципліни та заборона вживання алкоголю під час проходження військової служби не усувають необхідності застосування саме тих юридичних критеріїв, які визначені статтею 16-4 Закону 2011-ХІІ. Порушення військової дисципліни, пов`язане з уживанням алкоголю або інших речовин, може бути підставою для відмови лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв`язку зі смертю військовослужбовця. Такий підхід забезпечує баланс між дотриманням вимог військової дисципліни та недопущенням позбавлення членів сім`ї загиблого соціальної гарантії лише на підставі формального встановлення наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі без доведення їх причинного зв`язку зі смертю.

46. Зазначений підхід ґрунтується на принципі справедливості, який у цій категорії спорів вимагає розмежування різних за своєю природою випадків смерті військовослужбовця. Смерть під час виконання військового обов`язку, внаслідок захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної поведінки військовослужбовця у стані сп`яніння. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб`єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.

47. Аналогічне розмежування фактичних моделей здійснено Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2022 року у справі 640/14940/19, у якій Суд відмежував справи, де смерть була наслідком власних дій особи у стані сп`яніння, від справ, де смерть настала внаслідок дій інших осіб або за відсутності доведеного причинного зв`язку з алкоголем.

48. В цьому контексті Верховний Суд застосовує положення статті 77 КАС України з урахуванням того, що у спорах про правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Якщо Міністерство оборони України посилається на статтю 16-4 Закону 2011-XII як на підставу для відмови, саме цей орган має довести наявність усіх обставин, які утворюють відповідну підставу для відмови залежно від її фактичної підстави: у разі посилання на активні дії військовослужбовця у стані сп`яніння - стан сп`яніння, конкретні дії військовослужбовця у такому стані, юридичну значущість цих дій для настання смерті та причинний зв`язок між такими діями і смертю; у разі посилання на стан алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або спричинений ним патологічний стан як безпосередню медичну причину смерті - факт відповідного стану та прямий медичний причинний зв`язок між ним і смертю.

49. Водночас такий підхід не означає покладення на Міністерство оборони України безумовного обов`язку самостійно витребовувати документи, які заявник зобов`язаний подати для розгляду питання про призначення допомоги. Неподання необхідних документів може мати процесуальне значення для розгляду заяви, однак у разі прийняття рішення саме про відмову з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону 2011-XII, суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність висновку про наявність відповідного виключення. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 квітня 2019 року у справі 822/220/18.

50. Наведений розподіл обов`язку доказування зумовлює необхідність оцінки не окремих доказів ізольовано, а всієї сукупності наявних доказів, які підтверджують або спростовують наявність причинного зв`язку між станом сп`яніння та смертю військовослужбовця. Саме тому висновок судово-медичної експертизи про концентрацію етилового спирту в крові або інших біологічних матеріалах є важливим доказом, однак сам по собі не є достатнім для твердження про наявність підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, якщо з нього або з інших доказів у сукупності не вбачається причинний зв`язок між станом сп`яніння, діями військовослужбовця або прямою медичною причиною смерті та фактом настання смерті.

51. Такий висновок підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема лікарським свідоцтвом про смерть, висновком ВЛК, актом службового або спеціального розслідування, наказом командира військової частини, матеріалами кримінального провадження, вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження, показаннями свідків, обставинами виконання службового завдання та характером поведінки самого військовослужбовця. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі 813/2071/17, де висновок експерта лише констатував стан сп`яніння, але не доводив причинного зв`язку між ним та смертю. Водночас у постанові від 18 серпня 2022 року у справі 640/14940/19 Суд врахував саме сукупність доказів, які підтверджували причинний ланцюг між діями військовослужбовця у стані сп`яніння та настанням смерті.

52. Саме необхідність комплексної оцінки таких доказів зумовлює підвищені вимоги до мотивування рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону 2011-ХІІ. У такому рішенні має бути зазначено не лише факт виявлення алкоголю або посилання на висновок експерта, а й: які саме дії вчинив військовослужбовець; якими доказами це підтверджено; як саме ці дії спричинили смерть; чому інші встановлені причини смерті не спростовують причинного зв`язку між діями військовослужбовця та його смертю; чому смерть не є наслідком дій іншої особи, бойового ураження, нещасного випадку або іншого зовнішнього фактора. У випадку, коли відмова ґрунтується на твердженні про те, що алкогольне, наркотичне чи токсичне сп`яніння або його наслідки були безпосередньою медичною причиною смерті, рішення має містити посилання на конкретні медичні документи, які підтверджують такий прямий причинний зв`язок, та пояснення, чому встановлена медична причина смерті не є наслідком захворювання, поранення, бойового ураження або дій іншої особи.

53. Документи про причини та обставини смерті (акти службового або спеціального розслідування, довідки про обставини травми чи смерті, накази командирів, постанови ВЛК, матеріали кримінального провадження, вироки суду, постанови про закриття кримінального провадження, висновки судово-медичних експертиз тощо) мають містити інформацію, достатню для перевірки наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону 2011-ХІІ, і давати змогу встановити не лише медичний стан військовослужбовця, а й фактичний механізм події.

54. Таким чином, у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише:

доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю;

доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

55. Такий висновок узгоджується із правовими підходами Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 березня 2018 року у справі 813/4502/17, від 11 квітня 2018 року у справі 802/1869/17-а, від 22 травня 2018 року у справі 760/9519/17, від 04 березня 2020 року у справі 813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі 186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі 640/6477/19, від 18 серпня 2022 року у справі 640/14940/19, від 18 березня 2024 року у справі 120/13997/21-а та від 09 вересня 2025 року у справі 240/5502/24.

56. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі 120/13997/21-а. У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок безпосереднього патологічного впливу тривалого вживання алкоголю на організм, що підтверджувалося лікарським свідоцтвом про смерть, висновком судово-медичної експертизи, матеріалами службового розслідування та іншими доказами, які у сукупності підтверджували прямий медичний причинний зв`язок між вживанням алкоголю та смертю військовослужбовця. Саме з огляду на встановлені обставини Верховний Суд дійшов висновку про правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

57. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі 760/9519/17 Суд також відхиляє, оскільки у наведеній справі встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між поведінкою військовослужбовця у стані сп`яніння та настанням смерті, тоді як у цій справі такий причинний зв`язок належними доказами не підтверджено.

Водночас у справі, що розглядається, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_5 стали набряк легень, кардіосклероз та кардіоміопатія, а не безпосередній патологічний вплив алкоголю на організм.

58. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

59. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. Ю. Бучик

Судді: Н. В. Коваленко

А. І. Рибачук