Постанова у справі № 917/1414/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

cправа 917/1414/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства ?Укргазвидобування?

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 (колегія суддів: Лакіза В. В . - головуючий, Білоусова Я. О., Тарасова І. В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2026 (суддя Сірош Д. М.)

за позовом Акціонерного товариства ?Укргазвидобування? в особі філії ?Управління з переробки газу та газового конденсату?

до Приватного підприємства "Компанія "Надежда"

про повернення майна зі зберігання

за участю:

позивача: Балабанов Г. Л. (адвокат)

відповідача: Скабук Ю. М. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство (далі - АТ) "Укргазвидобування" в особі філії "Управління з переробки газу та газового конденсату" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) "Компанія "Надежда", в якому просило зобов`язати повернути майно, а саме: дизельне паливо ДП-З-ЄВРО5-ВО в кількості 231,500 тон; дизельне паливо ДП-Л-ЄВРО5-ВО в кількості 18,94 тон, отримане на підставі договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню нафтопродуктів від 26.03.2024 67/6-24.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню нафтопродуктів в частині повернення нафтопродуктів позивачу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.01.2026, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у позові відмовлено.

2.2 Суд мотивував рішення тим, що відповідачем було доведено той факт, що дизельне паливо, в тому числі, яке належало позивачу, та зберігалось на нафтобазі знищено в результаті обстрілів збройними силами російської федерації повітряними засобами ураження, у зв`язку із чим, зобов`язання щодо повернення майна, отриманого на підставі договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню нафтопродуктів 67/6-24 від 26.03.2024 припинилось неможливістю його виконання, у зв`язку з обставиною, за яку не відповідає жодна зі сторін.

2.3 Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду, зазначивши, що з огляду на припинення зобов`язання у зв`язку з обставиною, за яку не відповідає жодна зі сторін (дія форс-мажорних обставин), підстави для задоволення вимог про зобов`язання відповідача повернути знищене дизельне паливо відсутні.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на неправильне застосування судами статті 617 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.03.2024 у справі 686/16312/22, від 11.10.2019 у справі 910/3319/18.

3.3 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на незастосування судами статті 945 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми матеріального права у подібних правовідносинах.

3.4 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України).

3.5 У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що судами ухвалені рішення на підставі статті 607 ЦК України з урахуванням вимог статті 617 ЦК України (застосовано норми ЦК у їх сукупності). Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання, суд першої інстанції правомірно врахував положення частини 2 статті 87 ГПК України, відповідно до якої на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 26.03.2024 ПП "Компанія "Надежда" (Зберігач) та АТ "Укргазвидобування" (Поклажодавець) уклали Договір 67/6-24 про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню нафтопродуктів.

4.2 Зберігач зобов`язаний згідно з пунктом 4.1.1 прийняти у встановленому цим Договором порядку нафтопродукти від Поклажодавця, забезпечити їхнє зберігання та повернення Поклажодавцю відповідно до вимог Інструкції 281, Інструкції 271, чинного законодавства та умов цього Договору.

4.3 Поклажодавець має право здійснювати щоденний контроль за прийомом, переміщенням, зберіганням та відпуском нафтопродуктів Поклажодавця на нафтобазі шляхом присутності при здійсненні зазначених операцій уповноваженого представника Поклажодавця, не втручаючись в роботу Зберігача.

4.4 У пункті 5.7 встановлено, що Зберігач несе відповідальність за кількісно-якісне зберігання нафтопродуктів, переданих Поклажодавцем на зберігання. В разі неможливості отримання Поклажодавцем від Зберігача нафтопродуктів відповідної якості/кількості, Зберігач компенсує Поклажодавцю вартість таких нафтопродуктів в повному обсязі протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання вимоги. Вартість нафтопродуктів визначається відповідно до ціни придбання.

4.5 Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання стороною зобов`язань, передбачених умовами договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов`язань контрагентами сторони, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів/послуг/робіт, відсутність у сторони необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та/або комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти та інші обставини, які не мають характеру надзвичайності і невідворотності (пункт 6.1).

4.6 Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), зобов`язана не пізніше ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі або листом на електронну пошту. В такому повідомленні має бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили; обов`язки за договором, на які впливають дані обставини; дата та місце виникнення таких обставин; їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити); реквізити цього договору (номер та дату). Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутності інформації, яку має містити таке повідомлення, є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), як причину невиконання чи неналежного виконання зобов`язань (пункт 6.2).

4.7 Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) в Україні є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (пункт 6.3).

4.8 Умови Договору 67/6-24 виконувалися, відповідач повернув зі зберігання позивачу частину нафтопродуктів.

4.9 Залишок на зберіганні станом на 01.07.2024 згідно з Актом звірки залишків становив 18,940 тон ДП-З-ЄВРО5-ВО.

4.10 03.07.2024 в період з 15 год 00 хв до 15 год 10 хв збройними силами рф повітряними засобами ураження було обстріляно нафтобазу за адресою: Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Паркова, будинок 90-а, внаслідок чого знищено та пошкоджено будівлі, споруди та обладнання, зокрема резервуари для зберігання нафтопродуктів та дизельне паливо.

4.11 Зазначена обставина підтверджується наступними доказами: Актом про пожежу від 03.07.2024, Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 22024170000000137, Актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 05.07.2024, Актом інвентаризації 8 від 05.07.2024 (форма 24-НП), Актом інвентаризації нафтопродуктів (нафти), які належать поклажодавцю АТ "Укргазвидобування" і перебувають на відповідальному зберіганні ПП "Компанія "Надежда" від 05.07.2024 форми 30-НП, Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 15.08.2024, Сертифікатом ТПП України 3100-24-1559 від 15.08.2024 (т. 1 а.с. 28-52).

4.12 Відповідно до Акту про пожежу від 03.07.2024 пожежею знищено резервуари відповідно до технічного паспорта 732 від 14.03.24 18, 22, 21, 23, 45, 46 технічні трубопроводи, насосна, автоматизована система комерційного відпуску та обліку світлих нафтопродуктів складу ПММ, автоматизована система обліку об`єму та маси нафтопродукту в резервуарах, паливно-мастильні матеріали у вигляді рідкого моторного палива об`єм та кількість встановлюється, система зрошування резервуарного парку, система вирівнювання шарів резервуарного парку, система раннього виявлення НС. Пожежею пошкоджено резервуари 19, 13, 12, 63, 64, 30, 24.

4.13 Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується не тільки факт знищення резервуарів 15 (64), 16 (63), 6 (23), в які було злито дизельне паливо позивача, а й непридатність всього комплексу споруд, які знаходились на території нафтобази, на якій надавались послуги зберігання за договором внаслідок дії форс-мажорних обставин.

4.14 Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

4.15 Про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та неможливість виконання зобов`язань по договору в частині зберігання та повернення дизельного палива поклажодавця було повідомлено листами від 22.08.2024 та 28.10.2024 із наданням підтверджуючих документів (копій сертифікатів ТПП України, актів про пожежу, актів комісійного обстеження, актів інвентаризації тощо).

4.16 Крім того, 05.12.2024 відповідачем було направлено лист - відповідь за вих. 0512 (т.1 а.с.89-91) на листи позивача від 29.10.2024 2.4-008.1.1-1-1665 та від 14.11.2024 2.4-008.1.1-1-1798 щодо вимоги про повернення дизельного палива в кількості 18,940т та 235,576т відповідно, в якому зазначено про те, що причиною втрати майна не є порушення зберігачем зобов`язання в частині зберігання та повернення його поклажодавцю. Втрата дизельного палива поклажодавця у кількості 14,864т та 235,576т спричинена форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а не діями чи бездіяльністю зберігача, і за такі обставини зберігач об`єктивно не відповідає. Відповідно зберігач позбавлений можливості з 03.07.2024 та з 30.08.2024 зберігати та повернути 14,864т та 235,576т знищеного дизельного палива.

4.17 10.04.2025 позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про повернення нафтопродуктів із зберігання за вих. 008.1.20-008.1.1-1-487 (т.1 а.с.96), в якому позивач вимагав повернути до 18.04.2025 передане на зберігання дизельне паливо.

4.18 З огляду на те, що відповідачем, як зберігачем не було повернуто в добровільному порядку дизельне паливо передане на зберігання, вважаючи свої права порушеними, 17.07.2025 АТ "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом у даній справі.

4.19 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.20 Посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.03.2024 у справі 686/16312/22, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що позивач та відповідач умовами договору не узгоджували можливість звільнення ПП Компанія Надежда від виконання зобов`язання з повернення нафтопродуктів.

4.21 У наведеній скаржником справі 686/16312/22 Верховний Суд зазначив, що у договорі сторони домовилися про те, що строк, встановлений для виконання стороною зобов`язань за договором, подовжується на період, аналогічний періоду дії для такої сторони форс-мажорних обставин, та визначили, що якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більш ніж один місяць, сторони можуть змінити умови договору чи вимагати його розірвання. Тобто учасники обороту визначили, як форс-мажор впливає на строки виконання цивільноправового зобов`язання та правові наслідки існування форс-мажору (право на зміну чи розірвання договору). Отже, з урахуванням договору строк виконання обов`язку щодо повернення зерна не настав унаслідок існування форс-мажорних обставин.

4.22 У справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що в розділі 6 договору сторони врегулювали порядок застосування форс-мажорних обставин, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання стороною зобов`язань, передбачених умовами договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), зобов`язана не пізніше ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі або листом на електронну пошту. В такому повідомленні має бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили; обов`язки за договором, на які впливають дані обставини; дата та місце виникнення таких обставин; їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити); реквізити цього договору (номер та дату).

4.23 Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням приписів статті 607 Цивільного кодексу України зобов`язання між сторонами припинилось неможливістю його виконання, у зв`язку з обставиною, за яку не відповідає жодна зі сторін.

4.24 Отже, правовідносини у наведених справах є неподібними.

4.25 За змістом положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.26 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.

4.27 Отже, доводи скаржника у цій частині не знайшли свого підтвердження, тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.28 У касаційній скарзі скаржник посилається на незастосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях положень частини 1 статті 945 ЦК України.

4.29 Згідно з вказаною нормою зберігач зобов`язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов`язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.

4.30 Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції погодився із встановленими місцевим господарським судом обставинами, які не заперечується позивачем, що відповідач дотримався вимог пунктів 6.2, 6.3 та 6.3.4 договору, щодо своєчасного та належного письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання зобов`язань за договором відповідними листами (т.1 а.с.26, 53).

4.31 При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено, що виникли обставини, за яких у зберігача виник обов`язок негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання та змінити спосіб, місце та інші умови зберігання через небезпеку втрати, нестачі або пошкодження речі, про які не було б відомо поклажодавцеві.

4.32 Отже, відсутні правові підстави вважати, що положення частини 1 статті 945 ЦК України підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а тому відсутні підстави і для формування Верховним Судом висновку щодо її застосування.

4.33 У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було наведено підстав відхилення клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати відповіді на поставлені питання в порядку ст.90 ГПК України.

4.34 Суд апеляційної інстанції спростовуючи ці доводи скаржника зазначив, що Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі 910/14795/20 зробив висновок про те, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони. Отже, виходячи з правового аналізу вищенаведених норм чинного процесуального закону слід констатувати, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони. Втім, колегія суддів зазначила, що визначені в заяві питання не є тими, що спрямовані на встановлення обставин, що мають значення для справи.

4.35 У касаційній скарзі скаржник цих висновків суду апеляційної інстанції не спростував.

4.36 Аргументи, викладені у касаційній скарзі, також зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та переоцінки доказів. Водночас оцінка доводів, викладених у касаційній скарзі, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, в силу положень частини 2 статті 300 ГПК України, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

4.37 Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.38 З урахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень за такими доводами, викладеними у касаційній скарзі.

4.39 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі 917/1414/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Укргазвидобування? на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил