Постанова у справі № 911/3265/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року

м. Київ

cправа 911/3265/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 22 грудня 2025 року (суддя Ярема В.А.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року (колегія суддів: Алданова С.О., Корсак В.А., Євсіков О.О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альтарес Фінанс"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабус"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія",

про стягнення коштів .

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа 911/3265/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альтарес Фінанс" (далі - позивач, ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабус" (далі - відповідач-1, ТОВ "Рабус") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - скаржник, відповідач-2, ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська дорожньо-будівельна компанія" (далі - третя особа) про стягнення основного боргу, процентів, комісійної винагороди.

2. 07 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітікеш" (далі - заявник; ТОВ "Сітікеш") про заміну позивача в справі його правонаступником - ТОВ "Сітікеш".

3. Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Сітікеш" укладено договір відступлення права вимоги AF-CC-RBS-2025 від 11 квітня 2025 року (далі - Договір відступлення права вимоги 1), відповідно до якого первісний кредитор, тобто ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс", відступає за плату новому кредитору, тобто ТОВ "Сітікеш", належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає такі права вимоги та замінює первісного кредитора як сторону кредитодавця у кредитному договорі, зокрема, за договором AS-010-1 про надання фінансового кредиту від 29 грудня 2021 року (з урахуванням всіх змін та доповнень до нього), укладеному між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Рабус".

4. Згідно з договором від 30 вересня 2025 року про внесення змін до Договору відступлення права вимоги 1 сторони домовились викласти його пункт 3.1 в наступній редакції: "3.1. Загальна вартість права вимоги за договором становить 79 000 000,00 (сімдесят дев`ять мільйонів) гривень (без ПДВ)."

5. 30 вересня 2025 року між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Сітікеш" укладено договір відступлення (передачі) права вимоги за договором поруки (далі - Договір відступлення права вимоги 2), зі змісту якого вбачається, що: на умовах цього договору та Договору відступлення права вимоги 1, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до фінансового поручителя за договором поруки, який забезпечує вимоги за кредитним договором (фінансовим поручителем є ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком"); цей договір укладено на підставі статей 512 - 519 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв`язку з тим, що між новим кредитором та первісним кредитором укладено Договір відступлення права вимоги 1 та внаслідок укладання цього договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за договором поруки, який забезпечує вимоги за кредитним договором; моментом переходу права вимоги за договором поруки від первісного кредитора до нового кредитора, є момент підписання цього договору уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками сторін.

6. Заявник надав докази сплати загальної вартості права вимоги за Договором відступлення права вимоги 1 у розмірі 79 000 000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку ТОВ "Сітікеш" та платіжними інструкціями.

7. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22 грудня 2025 року замінено позивача у справі 911/3265/24 - ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" його правонаступником - ТОВ "Сітікеш".

8. За висновками місцевого господарського суду, ураховуючи те, що між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Сітікеш" укладено Договір відступлення права вимоги 1, відповідно до якого первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги, а новий кредитор прийняв такі права вимоги та замінив первісного кредитора як сторону - кредитодавця у кредитному договорі, укладеному між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Рабус", а також те, що заявником надано докази сплати загальної вартості прав вимоги у розмірі 79 000 000,00 грн, наявні правові підстави для заміни позивача у справі 911/3265/24 - ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" його правонаступником - ТОВ "Сітікеш".

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

10. Суд апеляційної інстанції виснував, що в силу вимог статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 512 - 514 ЦК України та враховуючи укладені між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Сітікеш" договори про відступлення права вимоги, висновки суду першої інстанції про заміну позивача в справі 911/3265/24 є обґрунтованими. Колегія суддів відхилила доводи скаржника про те, що заміна сторони у матеріальних правовідносинах не відбулась (не відбувся перехід права вимоги).

11. ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22 грудня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року, а також відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Сітікеш" про заміну позивача у справі 911/3265/24 - ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" на його правонаступника - ТОВ "Сітікеш".

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

13. Ухвалою від 20 травня 2026 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків. Скаржник усунув недоліки у встановлений Верховним Судом строк.

14. Ухвалою від 22 червня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, постановив здійснювати перегляд ухвали Господарського суду Київської області від 22 грудня 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року у справі 911/3265/24 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15. Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30 липня 2026 року 32.2-01/1307 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи 911/3265/24 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М.

16. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2026 року справу 911/3265/24 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у такому складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Бенедисюк І. М., Булгакова І. В.

17. У зв`язку із перебуванням суддів з колегії у відпустці, зміни складу колегії для розгляду справи ця справа, з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглядається Верховним Судом у розумні строки.

Позиція скаржника

18. ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 512, 514 ЦК України, статті 52 ГПК України, наголошуючи на тому, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав; судам необхідно було з`ясувати обсяг та зміст прав, що переходять до нового кредитора, та чи існували ці права на момент переходу, чого суди попередніх інстанцій не зробили.

19. Скаржник вважає, що право вимоги за основним зобов`язанням переходить не в момент підписання акту про перехід "права вимоги", "передачі" суми заборгованості (цифри боргу), яка обліковується у первісного кредитора, передачі кредитного договору чи судового рішення про стягнення (чи визнання) суми боргу, а саме в момент передачі і підписання акту про передачу "документів про право вимоги", якого суду не надано. Тому, доводити своє право вимоги до боржника має саме особа, у якої таке право (документи) є.

20. На переконання скаржника, кредитору необхідно мати документи про право вимоги (оригінали договорів, меморіальних ордерів чи платіжних доручень про перерахування кредиту, платіжних документів про сплату коштів, розрахунок переданого права вимоги з посиланням на вказані раніше документи), а також документи, які є важливими для здійснення цих прав (в тому числі оригінали усіх у ланцюгу передач договорів відступлення права вимоги від первісного кредитора, акти приймання передачі оригіналів документів про право вимоги, а також рішень суду, позовних заяв, відзивів, іншої переписки, тощо), оскільки саме усі ці документи дають можливість встановити розмір права, а також обсяг переданих правонаступнику прав.

21. З боку ТОВ "Сітікеш" не надано розрахунку заборгованості, не визначено суму, на яку набуває право вимоги новий кредитор. Висновки судів про заміну позивача правонаступником на всю суму заборгованості, на думку скаржника, є передчасними та необґрунтованими. У порядку статті 52 ГПК України, ні ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс", ні ТОВ "Сітікеш" не надали доказів на підтвердження того, що заявник фактично став правонаступником за заявленими ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" позовними вимогами у цій справі в конкретних сумах, а також не надали доказів того, що ці зобов`язання обліковуються у бухгалтерському обліку сторін згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги.

22. Оскільки договори відступлення права вимоги за договорами забезпечення за основним зобов`язанням суперечать умовам договору відступлення права вимоги за основним зобов`язанням в частині набуття права вимоги, виникнення зобов`язань та набуття чинності самими договорами, то їх умови є неузгодженими, а договори є неукладеними.

23. Також судами попередніх інстанцій залишена поза увагою обставина відсутності повноважень у ТОВ "Сітікеш" на укладення Договору відступлення права вимоги 1, оскільки відповідно до статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Тому рішення про відступлення права вимоги за кредитним договором мало бути прийнято вищим органом керівництва позивача - загальними зборами учасників. Водночас позивач не надав доказів на підтвердження правомірності укладання відповідних правочинів.

24. Крім того, ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" зауважує, що під час розгляду клопотання про заміну сторони її правонаступником ТОВ "Сітікеш" не забезпечило участі повноважного представника у судовому засіданні та не надало на дослідження оригіналів документів на підтвердження переходу права вимоги від ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" до ТОВ "Сітікеш".

Позиція ТОВ "Сітікеш"

25. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сітікеш" просить касаційну скаргу ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 22 грудня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

28. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Київської області від 22 грудня 2025 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року, якими здійснено заміну позивача у справі 911/3265/24 правонаступником - ТОВ "Сітікеш".

29. Окремо колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на положення статті 287 ГПК України, відповідно до яких, зокрема, учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої цієї статті), при цьому підставами касаційного оскарження таких судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 287 ГПК України).

30. Частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України (зокрема, судових рішень, ухвалених за результатами вирішення спору по суті), та підстави оскарження судових рішень, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України (зокрема, які стосуються вирішення процесуальних питань під час розгляду справи).

Колегія суддів Верховного Суду підкреслює, що в абзаці першому частини другої статті 287 ГПК України названі виключні підстави оскарження у касаційному порядку судових рішень, вказаних у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, і ці підстави не перевіряються судом касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг на судові рішення, вказані у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, оскільки можлива підстава їх касаційного оскарження зазначена в абзаці другому частини другої статті 287 ГПК України.

31. Отже, під час перегляду у касаційному порядку ухвали Господарського суду Київської області від 22 грудня 2025 року про здійснення процесуального правонаступництва у справі 911/3265/24, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року, суд касаційної інстанції не досліджує наявність та обґрунтованість підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України (щодо правильності застосування апеляційним судом висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), оскільки вказані підстави не передбачені частиною другою статті 287 ГПК України для касаційного оскарження судового рішення - ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) після її перегляду в апеляційному порядку.

32. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

33. Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

34. За статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

35. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

36. Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

37. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі 34/425.

38. Отже, підставою здійснення правонаступництва в процесуальному аспекті є вибуття (заміна) сторони у матеріальних правовідносинах, зокрема, у відповідному зобов`язанні.

39. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Сітікеш" укладено Договір відступлення права вимоги 1, відповідно до якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договором AS-010-1 про надання фінансового кредиту від 29 грудня 2021 року, внаслідок невиконання якого боржником (за твердженням позивача) заявлено позов у цій справі 911/3265/24. Також між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Сітікеш" укладено Договір відступлення права вимоги 2, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредитору права вимоги до фінансового поручителя (ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком"). ТОВ "Сітікеш" сплатило загальну вартість права вимоги за Договором відступлення права вимоги 1. Згідно з наявними у матеріалах справи доказами договори про відступлення права вимоги недійсними не визнавалися.

40. На підставі встановлених обставин суди попередніх інстанцій виснували про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Сітікеш" та заміни позивача в справі 911/3265/24 ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" на його правонаступника - ТОВ "Сітікеш".

41. Колегія суддів Верховного Суду вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій підставними та обґрунтованими, зробленими внаслідок правильного застосування судами положень статей 512, 514 ЦК України та статті 52 ГПК України. Так, суди на підставі наданих ТОВ "Сітікеш" доказів (у тому числі, належним чином засвідчених копій договорів про відступлення права вимоги 1 та 2, доказів здійснення оплати права вимоги) встановили наявність матеріального правонаступництва між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Сітікеш" у правовідносинах щодо яких виник судовий спір як підстави для здійснення процесуального правонаступництва.

42. При цьому доводи касаційної скарги ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" щодо необхідності визначення розміру заборгованості за кредитним договором, доказів передачі новому кредитору оригіналів документів, доказів здійснення боржником оплати за кредитним договором тощо стосуються вирішення спору по суті та не входять до предмету доказування під час вирішення питання щодо здійснення процесуального правонаступництва на підставі встановленого судами попередніх інстанцій факту здійснення матеріального правонаступництва.

43. У цих висновках колегія суддів Верховного Суду враховує сталу правову позицію Верховного Суду про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі 5026/886/2012, від 29 червня 2021 року у справі 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі 334/6972/17.

44. Крім того, у постанові від 27 вересня 2021 року у справі 5026/886/2012 Верховний Суд також зазначав наступне: "Відповідно до статті 517 ЦК України, на яку посилається скаржник, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Вказана норма не містить імперативної вимоги щодо передачі первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги. Передача таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обставина непередачі новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов`язаних із невиконанням боржником своїх зобов`язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передачі новому кредитору таких документів не може свідчити про відсутність передачі права вимоги взагалі. При цьому вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав на не є взаємозалежними."

45. У цій справи суди встановили, у тому числі, факт оплати за Договором відступлення права вимоги 1, з огляду на що їхні висновки про наявність матеріального правонаступництва між ТОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "Сітікеш" як підстави для здійснення процесуального правонаступництва є обґрунтованими.

46. Доводи скаржника щодо необхідності перевірки обсягу повноважень позивача на укладення з ТОВ "Сітікеш" договорів про відступлення права вимоги також є безпідставними з огляду на положення статті 204 ЦК України, відповідно до яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

47. Так, згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду з постанови від 17 січня 2020 року у справі 916/2286/16, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має керуватися принципом правомірності цього правочину, надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

48. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду виснує, що доводи касаційної скарги ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" не знайшли свого підтвердження, підстави для її задоволення відсутні. Доводи відзиву на касаційну скаргу приймаються Верховним Судом в частині, в якій вони не суперечать висновкам цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

50. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

51. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

53. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 22 грудня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2026 року у справі 911/3265/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. М. Бенедисюк

І. В. Булгакова