Постанова у справі № 127/17587/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа 127/17587/25

провадження 61-13654св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремет Аліна Сергіївна, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року в складі судді Горбатюка В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року в складі суддів Копаничук С. Г., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимогзаяви

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Заява обґрунтована тим, що він засуджений до довічного позбавлення волі, народився в селищі Талове м. Краснодона Краснодонського району Луганської області, про що був зроблений відповідний актовий запис виконавчим комітетом Таловської селищної ради м. Краснодона. Первинне свідоцтво про його народження ним втрачено. ОСОБА_1 видано паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, який у подальшому ним також втрачено.

У Вінницькій установі виконання покарань ( 1) в особовій справі ОСОБА_1 є дублікат свідоцтва про народження, в якому в графі місце народження зазначено: держава - Україна, область - Луганська область, район - Краснодонський район, місто, селище (село) - відомості відсутні. У зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження ОСОБА_1 відсутні відомості про населений пункт, в якому він народився, йому відмовлено у прийнятті документів для отримання ним паспорта громадянина України.

Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці своїм листом від 04 липня 2023 року повідомив ОСОБА_1 , що доповнення графи місце народження у актовому записі проводиться з урахуванням даних паспорта особи, відносно якої складено запис. Оскільки паперовий носій актового запису про народження ОСОБА_1 знаходиться на тимчасово окупованій території України, внесення змін до актового запису (а саме доповнення відомостей про місце народження) можливе лише після його попереднього поновлення та за наявності паспорта громадянина України заявника. Наведене стало підставою звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту його народження у селищі Талове Краснодонського району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки документи на підтвердження даного факту, а саме паперовий носій актового запису про його народження, знаходиться на тимчасово окупованій території.

Заявник просив суд встановити факт, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в селищі Таловому Краснодонського району Луганської області.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 25 червня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником не надано документів на підтвердження того, що місцем його народження є селище Талове Краснодонського району Луганської області. Також на підтвердження вказаного факту заявник не заявляв клопотання про витребування судом доказів із поясненням неможливості надати їх самостійно.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Вінницький апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала

01 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Шеремет А. С., через підсистему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у цій справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підстави касаційного оскарження судового рішення представник заявника у касаційній скарзі посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі 560/17953/21 (провадження 11-150апп23), постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі 220/1582/20 (провадження 61-42св21) та від 27 листопада 2024 року у справі 759/4623/24 (провадження 61-12105св24), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином

не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою).

Представник заявника зазначив, що суди попередніх інстанцій мали встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт його народження у селище Талове Краснодонського району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відновити бажану для заявника інформацію в іншому порядку неможливо. Крім того, апеляційний суд не забезпечив участь засудженого ОСОБА_1 у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2026 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

У березні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 11 червня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2026 року справу призначив до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

Згідно із свідоцтвом про народження (виданим повторно) серії НОМЕР_1 від 27 травня 2021 року місцем народження ОСОБА_1 вказано Луганська область, Краснодонський район. У графі місто, селище (село) - дані відсутні.

Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області відділення 3 у м. Вінниці листом від 14 жовтня 2022 року 0512-1664/0512.1-22 відмовило ОСОБА_1 у прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України через невідповідність документів, а саме у зв`язку з відсутністю відомостей у свідоцтві про народження у графі місто, селище (село) . Також роз`яснено доцільність звернення до органів ДРАЦС.

У листі відділу ДРАЦС у м. Вінниці від 04 липня 2023 року 997-28.28-24 вказано, що оскільки паперовий носій актового запису про народження знаходиться на тимчасово окупованій території України, внесення змін до актового запису можливе лише після його попереднього поновлення та за наявності паспорта громадянина України заявника.

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України (далі - ЦМУ ДМС України) у м. Києві та Київській області листом від 14 вересня 2023 року М-7959-23/8010.14/3303-23 повідомило, що за даними картотек виявлено заяву про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року на ім`я ОСОБА_2 (рос. мова), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 03 квітня 1987 року відділом внутрішніх справ Луцького міськвиконкому Волинської області. ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області відповідно до цього листа надіслало завірену належним чином копію заяви ОСОБА_2 про видачу паспорта на адресу перебування заявника.

Вказану заяву ОСОБА_2 про видачу паспорта заявник не додав до позовної заяви. Позивач у судовому засіданні не заявив клопотання про витребування зазначеної заяви із поясненням неможливості надати її самостійно.

Вінницький міський відділ ДРАЦС листом від 02 березня 2020 року 523-21.21-35 представнику заявника повідомив, що відповідно до Державного реєстру виявлено актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 29 жовтня 1956 року Таловською селищною радою м. Краснодона Луганської області 138. Роз`яснено, що для отримання свідоцтва (витягу) про народження потрібно звернутися особисто ОСОБА_1 до відділу ДРАЦС за місцем проживання.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У цій справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, розглянув по суті заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та відмовив у задоволенні заяви у зв`язку з її недоведеністю.

Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок судів помилковим, оскільки судами залишено без уваги питання щодо юрисдикційності (належності до сфери судового розгляду) заяви про встановлення факту місця народження заявника.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З приводу останнього речення Конституційний Суд України зазначив, що передбачене визначення в законі інших випадків підвідомчості справ судам спрямоване на підвищення ефективності реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина (Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 20 січня 2016 року 1-в/2016)).

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Отже, окреме провадження як вид непозовного цивільного судочинства характеризується, зокрема, специфікою процесуальної форми розгляду справ окремого провадження, зумовленою спеціальною метою та особливим об`єктом судового захисту.

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі 632/580/17, провадження 61-51сво18).

Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

Юридична значимість фактів, що встановлюються в окремому провадженні, визначається нормами матеріального права (цивільного, сімейного, трудового тощо), які мають бути застосовані судом при вирішенні справи.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України, а саме, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Коло таких інших фактів обмежено тими, що пов`язані з реалізацією особистих та майнових прав фізичної особи. Отже, до предмета судової діяльності в цьому аспекті не належить встановлення юридичних фактів, завдяки яким фізичні особи реалізують свої публічні права.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Із таких критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду у постановах

від 10 квітня 2019 року у справі 320/948/18, провадження 14-567цс18; від 11 вересня 2024 року у справі 201/5972/22, провадження 14-132цс23.

Факти, що мають юридичне значення, встановлюються судом у порядку цивільного судочинства. Поряд із цим Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звертав увагу на наявність позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Можна стверджувати про існування позасудового порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо встановлення такого порядку передбачено як мета відповідного порядку. Водночас у багатьох процедурах набуття прав існує стадія з`ясування фактів (обставин) на підставі певних документів (доказів), однак встановлення таких фактів не має значення кінцевої мети такої процедури, а слугує досягненню іншої мети.

Тобто, якщо в певній процедурі (зокрема, адміністративній) встановлення юридичного значення певного життєвого факту (обставини) має допоміжне значення для прийняття певного правового рішення (визначення, встановлення правового статусу, надання права, звільнення від обов`язку тощо), таку процедуру не можна вважати порядком встановлення факту, що має юридичне значення.

Отже, під час вирішення питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі 569/7589/17, провадження 14-560цс18) .

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина четверта статті 315 ЦПК України, частина шоста статті 294 ЦПК України).

Таким чином, при розгляді цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Такий висновок про застосування норм права mutatis mutandis викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2026 року у справі 214/3475/24 (провадження 61-15969сво24).

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Якщо законодавством встановлено позасудовий порядок вирішення бажаного для заявника питання, суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (якщо провадження було відкрите - залишає заяву без розгляду) із викладенням відповідних мотивів щодо існування відповідної позасудової процедури, а відмова відповідного адміністративного органу у підтвердженні цього факту може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.

У цій справі заявник просив суд встановити факт, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в селищі Таловому Краснодоського району Луганської області. Заявник зазначав, що відновити бажану для нього інформацію в іншому порядку неможливо.

Суди встановили, що згідно із свідоцтвом про народження (виданим повторно) від 27 травня 2021 року серії НОМЕР_1 місцем народження ОСОБА_1 вказано Луганська область, Краснодонський район. У графі місто, селище (село) - дані відсутні.

Вінницький міський відділ ДРАЦС листом від 02 березня 2020 року 523-21.21-35 представнику заявника повідомив, що відповідно до Державного реєстру виявлено актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 29 жовтня 1956 року Таловською селищною радою м. Краснодона Луганської області 138. Роз`яснено, що для отримання свідоцтва (витягу) про народження ОСОБА_1 необхідно звернутися особисто до відділу ДРАЦС за місцем проживання.

Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області відділення 3 у м. Вінниці листом від 14 жовтня 2022 року 0512-1664/0512.1-22 відмовило ОСОБА_1 у прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України через невідповідність документів, а саме у зв`язку із відсутністю відомостей у свідоцтві про народження у графі місто, селище (село) . Також роз`яснено доцільність звернення до органів ДРАЦС.

Міністерство юстиції України наказом 12 січня 2011 року 96/5 затвердило Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1.1. Правил встановлено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його в адміністративному та/або судовому порядку.

Відповідно до пункту 1.7. Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Згідно з абзацом другим пункту 2.28. Правил у разі необхідності внесення змін до актового запису цивільного стану, що зберігається на тимчасово окупованій території України, цей запис попередньо поновлюється у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано відповідну заяву громадянами України, що проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї; у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання громадянина України, яке знаходиться за межами тимчасово окупованої території України.

Таким чином, компетентний орган державної влади роз`яснив заявнику про існування адміністративної процедури вирішення бажаного для нього питання, що свідчить про встановлений чинним законодавством позасудовий порядок його вирішення.

Наслідки вирішення бажаного для заявника питання в межах адміністративної процедури, за необхідності, можуть бути оскаржені заявником до адміністративного суду. Відмова відповідного органу в установленні факту, що має юридичне значення, може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі 161/853/19, провадження 14-481цс19; від 18 січня 2024 року у справі 560/17953/21, провадження 11-150апп23).

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі 320/948/18, провадження 14-567цс18).

Приписи суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. Подібні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц, провадження 14-447цс19; від 28 квітня 2020 року у справі 607/15692/19, провадження 14-39цс20).

Аналогічні висновки щодо підстав для закриття провадження у справі mutatis mutandis викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі 514/39/25 (провадження 61-11688св25), від 29 квітня 2026 року у справі 703/4199/23 (провадження 61-14547св24).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

Відповідно до вимог частин першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій справа розглянула з порушенням правил юрисдикції загальних судів, визначених статтею 19 ЦПК України, у взаємозв`язку із статтями 255, 294 та 315 ЦПК України, ухвалені у цій справі судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - закриттю.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремет Аліна Сергіївна, задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року скасувати.

Закрити провадження у справі 127/17587/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович