Постанова у справі № 297/4457/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа 297/4457/23

провадження 61-8092св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Берегівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Юрик Богдан Ігорович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року у складі судді Гецко Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 травня 2026 року ухвалену у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Кожух О. А., і виходив з такого.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2023 року Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Берегівської міської ради звернулася до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року по справі 297/2874/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року, скасовано рішення Берегівського районного суду Закарпатської області 19 березня 2019 року і встановлено протиправність набуття ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0265, площею 0,0715 га, 110200000:03:001:0266, площею 0,0715 га, 2110200000:03:001:0268, площею 0,0754 га, 2110200000:03:001:0274, площею 0,0761 га, які розташовані на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище Чопівська гора , в районі АДРЕСА_1 та прийнято рішення про витребування цих земельних ділянок від ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

3. 17 березня 2023 року листом 07.50-101-1320ВИХ-23 Берегівська окружна прокуратура звернулась до реєстраційної служби Берегівської міської ради щодо виконання вищевказаного судового рішення Закарпатського апеляційного суду.

4. Листом 963/03-17 від 28 квітня 2023 року Берегівська міська рада повідомила, що земельні ділянки, зазначені у постанові Закарпатського апеляційного суду 297/2784/17 з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0268 об`єднані, у зв`язку з чим інформація в Державному земельному кадастрі щодо них відсутня, а проведення реєстраційних дій неможливе.

5. Разом з тим земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0274, площею 0,0761 га поділено на ділянки з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0435, площею 0,0380 га та 2110200000:03:001:0434, площею 0,00381 га

6. Відповідно до листа управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 10-7-0.36.4-119/227-23 від 17 березня 2023 року державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0265, площею 0,0715 га, 2110200000:03:001:0266, площею 0,0715 га, 2110200000:03:001:0268, площею 0,0754 га, 2110200000:03:001:0274, площею 0,0761 га неможлива у зв`язку з тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0268 скасовані в результаті їх об`єднання, а земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0274, площею 0,0761 га скасовано у зв`язку з поділом на ділянки з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0435, площею 0,0380 га та 2110200000:03:001:0434, площею 0,00381 га. Кадастровий номер сформованої в результаті об`єднання зазначених земельних ділянок площею 0,2184 га - 2110200000:03:001:0437.

7. У подальшому, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 1347 від 11 травня 2023 року, відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0437 ОСОБА_1 .

8. Також ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 1348 від 11 травня 2023 року відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0435 ОСОБА_1 .

9. На підставі договору купівлі-продажу 1349 від 11 травня 2023 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку за кадастровим номером 2110200000:03:001:0434 ОСОБА_1 .

10. Згідно з технічною документацією на земельну ділянку 2110200000:03:001:0437 вона створена шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0268, площа новоствореної ділянки відповідає площам незаконно переданих раніше ОСОБА_2 земель, конфігурація яких відповідає новоствореній ділянці.

11. Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0274 в результаті її поділу створені земельні ділянки з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0434, 2110200000:03:001:0435, сумарна площа яких відповідає площі незаконно переданої земельної ділянки, конфігурація якої відповідає новоствореним ділянкам.

12. Берегівська окружна прокуратура просила витребувати у ОСОБА_1 вказані земельні ділянки на користь територіальної громади в особі Берегівської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 рокупозовну заяву задоволено.

14. Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Берегівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0437, площею 0,2184 га, вартістю 46 616,69 грн.

15. Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Берегівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0435, площею 0,0380 га, вартістю 8 132,31 грн.

16. Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Берегівської міської ради земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:03:001:0434, площею 0,00381 га, вартістю 8 132,31 грн.

17. Заходи забезпечення позову після набрання рішенням законної сили скасовано.

18. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної прокуратури судові витрати на загальну суму 9 394 грн 00 коп.

19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що технічна документація із землеустрою підтверджує утворення земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:03:001:0437 шляхом об`єднання трьох ділянок, витребуваних у справі 297/2874/17, а ділянок з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0434 і 2110200000:03:001:0435 шляхом поділу четвертої витребуваної судом ділянки. Поділ, об`єднання та присвоєння нових кадастрових номерів не створили іншої частини земної поверхні й тому не перешкоджають застосуванню віндикації.

20. Суд зазначив, що дійсність договорів купівлі-продажу від 11 травня 2023 року та ймовірна добросовісність кінцевого набувача не виключають застосування пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки публічний власник не висловлював волі на вибуття спірної землі, а визнання недійсними проміжних рішень і правочинів не є необхідним для повернення майна останнім набувачем.

21. Оцінюючи характер втручання у право відповідача на мирне володіння майном, суд першої інстанції визнав його законним, таким, що переслідує суспільний інтерес у поверненні незаконно відчуженої землі у власність територіальної громади, та пропорційним. Додатково суд указав, що відповідач може повернути сплачені кошти від продавця та вимагати відшкодування збитків у подвійному розмірі відповідно до частини другої статті 230 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

22. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 травня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Юрика Б. І. залишено без задоволення.

23. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року залишено без змін.

24. Апеляційний суд вважав, що поділ та об`єднання земельних ділянок не створили іншого майна, відмінного від землі, яка була предметом витребування у справі 297/2874/17. Для повернення майна від останнього набувача не потрібно попередньо визнавати недійсними договори купівлі-продажу або оспорювати весь ланцюг переходу права, оскільки такий спосіб захисту є неефективним.

25. Апеляційний суд констатував наявність суспільного інтересу у відновленні законного порядку розпорядження земельними ресурсами, поверненні землі територіальній громаді та виконанні остаточного судового рішення. Доводи про непропорційність втручання, чинність договорів і добросовісність набувача висновків районного суду не спростовують.

26. Апеляційний суд погодився з висновком про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Узагальнені доводи касаційної скарги

27. 12 червня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Юрик Б. І., подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 травня 2026 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача.

28. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі 904/5726/19, у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі 926/03/18, від 07 грудня 2018 року у справі 924/1256/17, від06 лютого 2019 року у справі 927/246/18, від 04 липня 2023 року у справі 373/626/17, від 20 вересня 2023 року у справі 306/2120/21, не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки.

29. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач набув земельні ділянки за відплатними договорами купівлі-продажу, які не скасовані та не визнані недійсними, а його добросовісність прокурор не спростував.

30. Посилається на те, що сам факт порушення земельного законодавства під час первинного вибуття землі не є достатнім для її витребування від добросовісного набувача. Суди не визначили конкретного, а не абстрактного суспільного інтересу, не зіставили цей інтерес з наслідками втрати майна відповідачем та не вирішили питання про належне відшкодування.

31. Акцентує увагу на тому, що суди безпідставно підтвердили повноваження прокурора. Берегівська міська рада має власний юридичний підрозділ і могла самостійно звернутися до суду, а прокурор не довів виняткового випадку для її заміщення.

32. Крім того вказує, що, постанова апеляційного суду не відповідає статті 382 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки не містить належних мотивів відхилення кожного істотного аргументу апеляційної скарги, зокрема щодо справедливого балансу та підстав представництва прокурором інтересів держави.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

33. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі 297/4457/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат Юрик Б. І. , витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

34. 03 липня 2026 року матеріали цивільної справи 297/4457/23 надійшли до Верховного Суду.

35. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у справі 297/2874/17 скасовано рішення Берегівського районного суду Закарпатської області 19 березня 2019 року і встановлено протиправність набуття ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровим номером 2110200000:03:001:0265, площею 0,0715 га, 110200000:03:001:0266, площею 0,0715 га, 2110200000:03:001:0268, площею 0,0754 га, 2110200000:03:001:0274, площею 0,0761 га, які розташовані на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту, урочище Чопівська гора , в районі АДРЕСА_1 , оскільки вказані земельні ділянки були передані у приватну власність без вилучення від постійного користувача ПАТ Берегово- Тиса та прийнято рішення про витребування цих земельних ділянок від ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

37. 17 березня 2023 року листом 07.50-101-1320ВИХ-23 Берегівська окружна прокуратура звернулась до реєстраційної служби Берегівської міської ради щодо виконання вищевказаного судового рішення Закарпатського апеляційного суду.

38. Листом 963/03-17 від 28 квітня 2023 року Берегівська міська рада повідомила, що земельні ділянки, зазначені у постанові Закарпатського апеляційного суду 297/2784/17 з кадастровим номером 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0268 об`єднані, у зв`язку з чим інформація в Державному земельному кадастрі щодо них відсутня, а проведення реєстраційних дій неможливе. Земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0274, площею 0,0761 га, скасовано у зв`язку з поділом на ділянки з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0435, площею 0,0380 га та 2110200000:03:001:0434, площею 0,00381 га

39. У подальшому ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_1 на підставі:

договору купівлі-продажу 1347 від 11 травня 2023 року - земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0437;

договору купівлі-продажу 1348 від 11 травня 2023 року - земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0435

договору купівлі-продажу 1349 від 11 травня 2023 року - земельну ділянку з кадастровим номером 2110200000:03:001:0434.

40. Згідно з технічною документацією на земельну ділянку 2110200000:03:001:0437 вона створена шляхом об`єднання земельних ділянок за кадастровими номерами 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0268, площа новоствореної ділянки відповідає площам незаконно переданих раніше ОСОБА_2 земель, конфігурація яких відповідає новоствореній ділянці.

41. Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2110200000:03:001:0274 в результаті її поділу створені земельні ділянки з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0434, 2110200000:03:001:0435, сумарна площа яких відповідає площі незаконно переданої земельної ділянки, конфігурація якої відповідає новоствореним ділянкам.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

43. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

44. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, при цьому не встановлює нових обставин і не переоцінює докази, однак має перевірити, чи правильно суди визначили правову природу встановлених обставин та чи застосували до них належні норми права.

45. Відповідно до статті 41 Конституції України Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

46. Відповідно до стаття 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

47. Відповідно до стаття 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

48. Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

49. Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

50. Частина перша статті 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

51. Частина перша статті 321 ЦК України визначає право власності як непорушне й забороняє протиправне позбавлення цього права або обмеження у його здійсненні.

52. Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

53. Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності із застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене у главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

54. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України ), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

55. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.

56. Отже, якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його із чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до статті 387 ЦК України . Відсутністю правової підстави в цьому випадку потрібно розуміти: реєстрацію спірного нерухомого майна за стороною неукладеного правочину; реєстрацію спірного майна за третьою особою на підставі правочину, укладеного всупереч нормам чинного законодавства.

57. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року в справі 183/1617/16 (провадження 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України , є неефективними.

58. Власник з дотриманням норм статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

59. Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

60. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (частина перша статті 658 ЦК України).

61. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі 911/3681/17, провадження 12-97гс19, звернула увагу, що власник з дотриманням статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати майно від останнього набувача незалежно від кількості попередніх відчужень. Для цього не потрібно оспорювати рішення органів влади, увесь ланцюг договорів або документи, які посвідчують відповідне право.

62. Цей підхід підтверджено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі 911/2034/16, від 02 лютого 2021 року у справі 925/642/19 та від 04 липня 2023 року у справі 373/626/17. Отже, довід заявника про обов`язковість попереднього визнання договорів від 11 травня 2023 року недійсними суперечить усталеному підходу до способів захисту права власності.

63. У постанові від 29 травня 2019 року у справі 367/2022/15-ц, провадження 14-376цс18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

64. Добросовісність набувача має істотне значення для визначення умов застосування статей 330 та 388 ЦК України, проте не є самостійною обставиною, яка в усіх випадках виключає можливість витребування майна.

65. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України ), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

66. Разом з тим, стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України ). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

67. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

68. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

69. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі 925/1351/19 (провадження 12-35гс21).

70. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі 907/50/16 (провадження 12-122гс18)).

71. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

72. Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

73. У справі 297/2874/17 встановлено, що ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110200000:03:001:0265, 2110200000:03:001:0266, 2110200000:03:001:0268, 2110200000:03:001:0274, які незаконно вибули з володіння держави поза її волею.

74. Ці земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення державної власності, тому районна державна адміністрація прийняла розпорядження з перевищенням своїх повноважень, оскільки повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належали Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області.

75. Враховуючи вказані обставини, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, проте земельні ділянки вибули з володіння законного власника з порушенням вимог законодавства, що було встановлено у справі 297/2874/17.

76. ОСОБА_1 придбав земельні ділянки 11 травня 2023 року, тобто після того, як спір щодо них був вирішений судом у справі 297/2874/17.

77. Зазначені обставини відповідають передбаченій пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України підставі для витребування майна від добросовісного набувача, оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі.

78. Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, за певних обставин є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

79. Водночас цей загальний висновок не може тлумачитися як абсолютна заборона витребування майна від кожного добросовісного набувача, оскільки таке розуміння суперечило б змісту частини першої статті 388 ЦК України, яка прямо визначає випадки, у яких добросовісність особи не є перешкодою для повернення майна.

80. Зазначені норми підлягають застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, характеру вибуття майна, поведінки учасників правовідносин, обсягу втручання, правового статусу особи, яка вимагає повернення майна, та наявності у набувача реальних засобів захисту власних майнових інтересів.

81. Суспільний інтерес у цій справі не зводиться до загальної тези про особливу цінність землі. Він полягає у поверненні територіальній громаді конкретних об`єктів, незаконність вибуття яких вже встановлена судом в іншій справі, у відновленні законного порядку розпорядження обмеженим публічним ресурсом, у забезпеченні реального виконання остаточного судового рішення, у недопущенні недобросовісних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

82. Рішення Європейського суду з прав людини у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року та Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року підтверджують важливість принципу належного урядування, застосування органами влади своєчасних та пропорційних механізмів і гарантування компенсації для оцінки індивідуального тягаря.

83. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 новоутворені земельні ділянки 11 травня 2023 року після ухвалення постанови Закарпатським апеляційним судом від 23 грудня 2021 року, якою ці земельні масиви витребувано у нього, і після ухвалення Верховним Судом постанови від 15 лютого 2023 року у справі 297/2874/17.

84. Продаж відбувся менш ніж через три місяці після завершення касаційного перегляду попередньої справи і через тринадцять днів після направлення Берегівською міською радою листа від 28 квітня 2023 року про неможливість зареєструвати право власності за первісними кадастровими номерами.

85. Касаційний перегляд попередньої справи 297/2874/17 завершився у лютому 2023 року, у березні 2023 року орган прокуратури ініціював виконання судового рішення, у квітні 2023 року було з`ясовано перешкоди у його виконанні, створені ОСОБА_2 , у листопаді 2023 року пред`явлено цей позов Така послідовність дій органів влади не могла створити у ОСОБА_1 обґрунтованого очікування того, що держава не має інтересу до повернення землі.

86. Крім того, суди не встановили, що спірні земельні ділянки використовуються за призначенням, або що ОСОБА_1 здійснив незворотні інвестиції, які істотним чином вплинули на його майновий стан. Таким чином витребування земельних ділянок є необхідним засобом, спрямованим на досягнення легітимної мети.

87. У цій справі втручання у права добросовісного набувача ґрунтується безпосередньо на положеннях статей 330, 387 і 388 ЦК України, у зв`язку з чим відповідає вимогам законності.

88. Легітимною метою такого втручання є відновлення порушеного права держави на законне володіння землями сільськогосподарського призначення.

89. Відповідно до статті 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, який продається, тоді як відповідно до статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи з підстав, які виникли до продажу, продавець зобов`язаний відшкодувати покупцеві завдані збитки, якщо покупець не знав і не міг знати про існування таких підстав.

90. Тому законодавець не покладає ризик відчуження майна особою, яка не мала права розпоряджатися ним у відповідному обсязі, виключно на особу, право якої було порушене, а передбачає можливість добросовісного покупця вимагати від продавця компенсації майнових втрат.

91. У цій справі ОСОБА_2 , який одержав кошти за відчуження земельних ділянок, залучений до участі у справі як третя особа, а підстави для вилучення майна виникли до укладення договорів купівлі-продажу, у зв`язку з чим передбачений статтею 661 ЦК України механізм не є суто абстрактним або ілюзорним.

92. У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що для витребування майна не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

93. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).

94. Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що договори купівлі-продажу не було визнано недійсними і це впливає на захист прав власника, є необґрунтованими .

95. Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

96. Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді винятково після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

97. Згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

98. У пунктах 69, 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

99. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі 912/2385/18 зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва

100. Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у такій заяві зазначити підставу для здійснення ним представництва інтересів, визначену частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру , та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду з таким позовом).

101. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що у прокурора були наявні повноваження для звернення з позовом до суду в інтересах Берегівської міської ради, яка належним чином не здійснювала захист інтересів територіальної громади, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

102. Закарпатський апеляційний суд надав належну оцінку встановленим обставинам, визначив характер спірних правовідносин, навів мотиви погодження з висновками місцевого суду щодо тотожності земельних ділянок, способу захисту, суспільного інтересу та підстав представництва прокурором інтересів держави, отже дотримався вимог пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, щодо вмотивованості постанови апеляційного суду, а тому доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

103. За встановлених обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі 926/03/18, від 07 грудня 2018 року у справі 924/1256/17, від 06 лютого 2019 року у справі 927/246/18, від 04 липня 2023 року у справі 373/626/17, від 20 вересня 2023 року у справі 306/2120/21, та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі 904/5726/19, на які заявник посилається в касаційній скарзі.

104. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин, повно і всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права.

105. Касаційна скарга не містить доводів, які б підтвердили неправильне застосування норм матеріального права або таке порушення норм процесуального права, що зумовлює скасування оскаржених судових рішень.

106. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в межах статті 400 цього Кодексу, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

107. Частина друга статті 410 ЦПК України встановлює, що правильне по суті й законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

108. За частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не змінюється. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Юрик Богдан Ігорович,залишити без задоволення.

2. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович