Постанова у справі № 753/14301/24

Касаційний цивільний суд Верховного Суду · 29.07.2026 · Верховний Суд

повний текст із нашої бази39 841 знаківусі акти у справі →

Про акт

Справа №

753/14301/24

Дата ухвалення

29.07.2026

Суд

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суддя

Осіян Олексій Миколайович

Форма судочинства

Цивільне

Тип акта

Постанова

Категорія справи

Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Текст рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа 753/14301/24

провадження 61-3330св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко Марини Михайлівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у складі судді Маркєлової В. М., додаткове рішення цього суду від 30 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Болотова Є. В., Музичко С. Г.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна .

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 22 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лещінер Ю. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Лещінер Ю. В.) заведено спадкову справу 12/2021 до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом є його дружина - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою про склад спадкоємців, виданою приватним нотаріусом КМНО Лещінер Ю.В.

Спадкове майно складається з:

- 1/2 частки у праві власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до звіту про оцінку майна загальна вартість становить 4 720 148 грн;

- 1/2 частки у праві власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , що будується у складі об`єкта будівництва Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Відповідно до звіту про оцінку майна загальна вартість становить 2 627 857 грн;

- 1/2 частки у праві власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , що будується у складі об`єкта будівництва Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Відповідно до звіту про оцінку майна загальна вартість становить 2 511 075 грн;

- 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_6 . Відповідно до звіту про оцінку майна загальна вартість становить 2 799 818 грн;

- 1/2 частки у праві власності на автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser 150, 2011 року випуску, тип - загальний легковий універсал-В, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до звіту про оцінку майна вартість становить 850 000 грн;

- 1/2 частки у праві власності на гараж НОМЕР_2 в гаражно-будівельному кооперативі Позняки 1 за адресою: АДРЕСА_8. Відповідно до звіту про оцінку майна вартість становить 104 014 грн;

- 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221288000:04:006:0021, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, Русанівська сільська рада. Відповідно до звіту про оцінку майна вартість становить 105 015 грн;

- земельної ділянки площею 0,144 га, кадастровий номер 3221285201:01:035:0044, що розташована за адресою АДРЕСА_7 . Відповідно до звіту про оцінку майна вартість становить 242 019 грн.

На час звернення до суду з позовом право власності на спадкове майно у встановленому чинним законодавством України порядку оформлено позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2 , однак відповідачка ОСОБА_3 право власності не оформлює. Це призводить до того, що позивачка фактично не має можливості повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Оскільки спільна часткова власність передбачає наявність згоди інших співвласників на вчинення дій зі спільним майном, то з метою врегулювання даного питання позивачка зверталася до відповідачів із письмовою пропозицією щодо поділу майна, шляхом передачі у власність кожному співвласнику цілого об`єкта нерухомого майна відповідно до вартості та розміру частки кожного співвласника і припинення в результаті такого поділу спільної часткової власності співвласників.

Відповідачка ОСОБА_2 отримала лист з пропозицією позивачки про поділ майна, але жодної відповіді у встановленому позивачкою порядку та строк не надала. Відповідачка ОСОБА_3 лист не отримала і він повернувся позивачці.

Загальна вартість майна становить 13 959 946 грн, тому з урахуванням часток вартість належного ОСОБА_1 майна становить 9 225 957 грн; ОСОБА_2 - 2 366 994 грн, ОСОБА_3 - 2 366 994 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

1. визнати за нею право власності на:

- майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ;

- майнові права на квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 ;

- автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser 150, 2011 року випуску, тип - загальний легковий універсал-В, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- гараж НОМЕР_2 в гаражно-будівельному кооперативі Позняки 1 за адресою: АДРЕСА_8 ;

- земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221288000:04:006:0021, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, Русанівська сільська рада;

- земельну ділянку площею 0,144 га, кадастровий номер 3221285201:01:035:0044, що розташована за адресою

АДРЕСА_7 . визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_6 ;

3. визнати за ОСОБА_3 право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_5 призначення між АДРЕСА_4 .

4. припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на:

- майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ;

- майнові права на квартиру АДРЕСА_9 на АДРЕСА_10 та АДРЕСА_4 ;

- майнові права на квартиру АДРЕСА_5 призначення між АДРЕСА_3 ;

- квартиру АДРЕСА_6 ;

- гараж НОМЕР_2 в гаражно-будівельному кооперативі Позняки 1 за адресою: АДРЕСА_8;

- земельну ділянку площею 0,144 га, кадастровий номер 3221285201:01:035:0044, що розташована за адресою АДРЕСА_7 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рі шенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості доводів позивачки про те, що запропонований нею варіант виділу її частки не порушить інтересів інших спадкоємців. Також ці доводи не спростовують того, що на час розгляду справи об`єкти, які просить поділити позивачка в натурі, не є різнорідними. Майнові права на два об`єкта хоч і є майном в розумінні практики Європейського суду з прав людини, але ще не є нерухомим майном, на яке станом на час розгляду справи ОСОБА_3 могла б зареєструвати право власності, оскільки об`єкт будівництва між АДРЕСА_3 - житловий будинок АДРЕСА_11 ще не здано в експлуатацію, орієнтовний термін завершення будівельних робіт - І квартал 2026 року.

Тому ухвалення судового рішення про задоволення позову порушуватиме баланс між правами позивачки і відповідачок, а також становитиме непропорційне втручання суду у право власності відповідачок на належне їм як співвласницям спадкове майно.

Крім того, суд відмовив у задоволенні вимог позову про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_6 та визнання за ОСОБА_3 права власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_12 та АДРЕСА_4 , оскільки позивачка не має повноважень у цій справі просити виділити в натурі конкретне спадкове майно кожній з відповідачок (тобто поділити майно між іншими співвласниками), навіть якщо воно відповідає вартості часток двох інших спадкоємців - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які не заявляли вимог про поділ спадкового майна та про виділ їм в натурі будь-яких об`єктів, що входять до складу спадкового майна, а навпаки, заперечували проти запропонованого позивачкою варіанту поділу.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко М. М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без задоволення.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко М. М. залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 30 липня 2025 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Демченко М. М. подала до Верховного Суду через підсистему Електронний суд касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, додаткове рішення цього суду від 30 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі 145/2047/16, від 22 вересня 2020 року у справі 910/3009/18, від 16 лютого 2021 року у справі 910/2861/18, від 08 лютого 2022 року у справі 209/3085/20, від 16 листопада 2022 року у справі 911/3135/20, у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі 743/126/17, від 10 квітня 2019 року у справі 390/34/17, від 17 квітня 2019 року у справі 545/3753/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі 205/9065/15-ц, від 11 листопада 2019 року у справі 337/474/14-ц, від 12 березня 2020 року у справі 127/5835/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі 243/6275/16-ц, від 22 лютого 2020 року у справі 279/4966/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі 173/1607/15, від 16 вересня 2020 року у справі 344/5437/17, від 28 жовтня 2020 року у справі 2114/2-3819/11, від 16 червня 2021 року у справі 369/6871/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі 554/4741/19, від 24 червня 2021 року у справі 219/13376/17, від 11 жовтня 2021 року у справі 607/14338/19-ц, від 18 квітня 2022 року у справі 520/1185/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі 466/3008/17, від 07 вересня 2022 року у справі 674/1336/17, від 11 грудня 2023 року у справі 463/13099/21, від 19 лютого 2024 року у справі 567/3/22, від 15 травня 2024 року у справі 309/3900/16-ц, від 23 травня 2024 року у справі 472/1176/19, від 17 січня 2025 року у справі 385/1957/23, від 22 січня 2026 року у справі 351/1781/20, від 09 січня 2026 року у справі 697/1436/20, у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі 6-12цс13, від 25 травня 2016 року у справі 6-692цс16, від 16 листопада 2016 року у справі 6-1443цс16.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 березня 2026 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.

14 квітня 2026 року справа 753/14301/24 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко М. М. мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачка намагається залишити за собою ряд об`єктів завершеного будівництва не відповідають дійсності та спростовуються викладеними в позові доводами, відповідно до яких єдиний закінчений будівництвом об`єкт, який входить до складу спадщини, а саме квартира АДРЕСА_6 має перейти у власність матері спадкодавця ОСОБА_4 - відповідачки ОСОБА_2 , оскільки вона з моменту придбання спадкодавцем вказаної квартири нею користується, зокрема в ній проживає інший її син, і придбавалася дана квартира спадкодавцем саме з цією метою за попередньою домовленістю з позивачкою, відповідачкою та братом спадкодавця.

Квартира АДРЕСА_13 вже кілька років як введена в експлуатацію і могла бути оформлена спадкоємцями як повноцінний об`єкт нерухомого майна, однак відповідачки не вчиняють жодних дій для цього, у зв`язку з чим позивачка без участі інших співвласників позбавлена можливості зробити це самостійно. З викладеного в позові варіанту поділу спадкового майна вбачається, що позивачка не просила визнати за собою право власності на жоден об`єкт завершеного будівництва.

Суди попередніх інстанцій не дали повної та всебічної оцінки тим обставинам, що наявне спірне майно дозволяє здійснити його розподіл таким чином, що кожний співвласник отримав у власність цілий об`єкт нерухомого майна, пропорційний його частці у спільному майні. Тому обраний позивачкою спосіб захисту повною мірою ґрунтується на нормах чинного законодавства України, враховує права інших співвласників та відповідає їх інтересам. Проте норми матеріального права, зокрема щодо переважного права спадкоємця, який є співвласником спадкового майна, перед іншими спадкоємцями на виділ йому у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, щодо загальних засад права спільної власності та її поділу між співвласниками, не були правильно застосовані судами попередніх інстанцій, що є порушенням норм чинного законодавства України та суперечить ряду висновків Верховного Суду, які не були враховані судами.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 листопада 2021 року приватним нотаріусом КМНО Лещінер Ю. В. заведено спадкову справу 12/2021 до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою про склад спадкоємців, виданою приватним нотаріусом КМНО Лещінер Ю. В. (т.1 а.с.17-18).

Спадкове майно складається з:

Відповідно до свідоцтв про право власності, виданих приватним нотаріусом КМНО Лещінер Ю .В. позивачці ОСОБА_1 належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме:

- майнових прав на квартиру АДРЕСА_13 ;

- майнових прав на квартиру АДРЕСА_14 та АДРЕСА_4 ;

- майнових прав на квартиру АДРЕСА_12 та АДРЕСА_4 ;

- автомобіля марки Toyota, модель Land Cruiser 150, 2011 року випуску, тип - загальний легковий універсал-В, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- гаража НОМЕР_2 в гаражно-будівельному кооперативі Позняки 1 за адресою: АДРЕСА_8;

- земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 3221288000:04:006:0021, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, Русанівська сільська рада;

- квартири АДРЕСА_6 (т.1 а.с. 22-26).

На підставі виданих приватним нотаріусом КМНО Лещінер Ю. В. свідоцтв про право на спадщину за законом, дружині померлого ОСОБА_1 , матері померлого ОСОБА_2 , доньці померлого ОСОБА_3 у спадковому майні належить по 1/3 частині:

- майнових прав на квартиру АДРЕСА_13 ;

- майнових прав на квартиру АДРЕСА_14 та АДРЕСА_4 ;

- майнових прав на квартиру АДРЕСА_12 та АДРЕСА_4 ;

- гаража НОМЕР_2 в гаражно-будівельному кооперативі Позняки 1 за адресою: АДРЕСА_8;

- квартири АДРЕСА_6 ;

- земельної ділянки площею 0,144 га, кадастровий номер 3221285201:01:035:0044, що розташована за адресою АДРЕСА_7 . (т.1 а.с.27-36).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що станом на 23 липня 2024 року право власності на спадкове майно у встановленому чинним законодавством України порядку оформлено позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2 . Відповідачка ОСОБА_3 право власності не оформлює.

В позовній заяві позивачка зазначала, що це призводить до того, що вона фактично не має можливості повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою у об`єктах, які належать сторонам на праві спільної часткової власності, оскільки спільна часткова власність передбачає наявність згоди інших співвласників на вчинення дій зі спільним майном.

З метою врегулювання даного питання позивачка зверталася до відповідачів із письмовою пропозицією щодо поділу майна, шляхом передачі у власність кожному співвласнику цілого об`єкта нерухомого майна відповідно до вартості та розміру частки кожного співвласника і припинення в результаті такого поділу спільної часткової власності співвласників.

Відповідачка ОСОБА_2 отримала лист з пропозицією позивачки про поділ майна, але жодної відповіді не надала. Відповідачка ОСОБА_3 лист не отримала та він повернувся позивачці.

Згідно з сертифікатом IУ123220125301 Державна інспекція архітектури та містобудування України засвідчила відповідність закінченого об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проєктній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. Найменування об`єкта будівництва: Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами по АДРЕСА_4 . Перша черга будівництва (1-й пусковий комплекс: житловий будинок АДРЕСА_15 з вбудовано-прибудованим паркінгом 36; 2-й пусковий комплекс: ТП (споруда 40.1); 3-й пусковий комплекс житловий будинок АДРЕСА_16 з вбудовано-прибудованим паркінгом 43-а; 54-й пусковий комплекс ТП (споруда 40.2) (т.2 а.с.62-63).

Листом комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків Житлоівестбуд-УКБ від 17 лютого 2025 року адвоката Демченко М. повідомлено, що померлим ОСОБА_4 було сплачено на рахунок комунального підприємства Житлоівестбуд-УКБ кошти у розмірі 1 547 906,25 грн за квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса АДРЕСА_4 ). Перша черга будівництва (3-й пусковий комплекс житловий будинок АДРЕСА_16 з вбудовано-прибудованим паркінгом 43-а). Для подальшого оформлення паперів та отримання документів, необхідних спадкоємцям для оформлення правовстановлюючих документів на квартиру необхідно звертатись до комунального підприємства Житлоівестбуд-УКБ (т.2 а.с.61).

Довідкою обслуговуючого кооперативу Збараж від 07 жовтня 2024 року повідомлено, що об`єкт будівництва між АДРЕСА_3 - житлового будинку АДРЕСА_11 скоро буде здано в експлуатацію, орієнтовний термін завершення будівельних робіт - 1 квартал 2026 року, оскільки 07 квітня 2021 року відбулось підписання Меморандуму щодо вирішення соціального питання добудови та передачі квартир інвесторам ЖК Еврика , Патріотика та Патріотика на озерах , який підписаний, в тому числі, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), товариством з обмеженою відповідальністю СТОЛИЦЯ ГРУП та іншими зацікавленими особами (т.2 а.с.7-8).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко М. М.. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (частина перша статті 1226 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Із положень статті 1261 ЦК України слідує, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті.

За відсутності заповіту спадкування здійснюється за законом. До спадкоємців першої черги за законом відносяться діти, дружина та батьки спадкодавця. Їх частки у спадщині є рівними.

Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. Спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, внаслідок чого частка останнього збільшується за рахунок частки спадкоємця, який відмовився від спадщини.

В силу статті 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Згідно з частиною другою статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 15 жовтня 2008 року у справі 6-8108св08 та в постанові від 25 травня 2016 року у справі 6-692цс16.

Частиною першою статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм можна дійти висновку, що виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка майна, яка виділяється, повинна бути дійсно окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому, частка, яка залишається у іншого власника (власників), має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Тобто, при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об`єкта.

Вимога про виділення в натурі частки з майна шляхом збільшення такої частки за рахунок належного особі іншого майна у розумінні статті 364 ЦК України не є виділом у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками часток кількох різних самостійних об`єктів (квартир, земельних ділянок, майнових прав на квартири, що будуються, автомобіля, гаража) і не досягли згоди щодо їх поділу.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , майнові права на квартиру АДРЕСА_9 на АДРЕСА_10 , що будується у складі об`єкта будівництва Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_4 , автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser 150, 2011 року випуску, тип - загальний легковий універсал-В, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , гараж НОМЕР_2 в гаражно-будівельному кооперативі Позняки 1 за адресою: АДРЕСА_8 , земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221288000:04:006:0021, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, Русанівська сільська рада ,земельну ділянку площею 0,144 га, кадастровий номер 3221285201:01:035:0044, що розташована за адресою АДРЕСА_7 за ОСОБА_2 - визнати право власності на квартиру АДРЕСА_6 та за ОСОБА_3 - визнати право власності на майнові права на квартиру АДРЕСА_5 , що будується у складі об`єкта будівництва Будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , шляхом припинення права власності позивачки на належні їй частки в цьому майні.

Тобто, відмовляючись від права власності на частки в одному майні, позивачка бажає набути у збільшеному розмірі частки в іншому майні за рахунок часток, які належать іншим спадкоємцям, тобто здійснити перерозподіл часток у спільному майні на свою користь.

При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що об`єкт будівництва між АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 - житловий будинок АДРЕСА_11 не здано в експлуатацію, орієнтовний термін завершення будівельних робіт - І квартал 2026 року, тобто на час розгляду справи цей об`єкт не був нерухомим майном, на яке ОСОБА_3 могла б зареєструвати право власності, тому розподіл спадкового майна за запропонованим позивачкою варіантом призведе до нерівності часток, а також порушення прав та інтересів відповідачів, які не надали своєї згоди на такий розподіл спадщини.

За таких обставин, враховуючи неможливість здійснювати примусове відчуження відповідачами належних їм часток у праві спільної часткової власності на майно шляхом присудження їм в обмін іншого майна, від якого позивач відмовляється, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачка фактично не має можливості повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що за запропонованим позивачкою варіантом поділу майна порушуються права та інтереси відповідачів на належне їм майно.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі 145/2047/16, від 22 вересня 2020 року у справі 910/3009/18, від 16 лютого 2021 року у справі 910/2861/18, від 08 лютого 2022 року у справі 209/3085/20, від 16 листопада 2022 року у справі 911/3135/20, у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі 743/126/17, від 10 квітня 2019 року у справі 390/34/17, від 17 квітня 2019 року у справі 545/3753/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі 205/9065/15-ц, від 11 листопада 2019 року у справі 337/474/14-ц, від 12 березня 2020 року у справі 127/5835/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі 243/6275/16-ц, від 22 лютого 2020 року у справі 279/4966/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі 173/1607/15, від 16 вересня 2020 року у справі 344/5437/17, від 28 жовтня 2020 року у справі 2114/2-3819/11, від 16 червня 2021 року у справі 369/6871/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі 554/4741/19, від 24 червня 2021 року у справі 219/13376/17, від 11 жовтня 2021 року у справі 607/14338/19-ц, від 18 квітня 2022 року у справі 520/1185/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі 466/3008/17, від 07 вересня 2022 року у справі 674/1336/17, від 11 грудня 2023 року у справі 463/13099/21, від 19 лютого 2024 року у справі 567/3/22, від 15 травня 2024 року у справі 309/3900/16-ц, від 23 травня 2024 року у справі 472/1176/19, від 17 січня 2025 року у справі 385/1957/23, від 22 січня 2026 року у справі 351/1781/20, від 09 січня 2026 року у справі 697/1436/20, у постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі 6-12цс13, від 25 травня 2016 року у справі 6-692цс16, від 16 листопада 2016 року у справі 6-1443цс16 , є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі Ruiz Torija v. Spain ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі Hirvisaari v. Finland ).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Крім того, в касаційній скарзі не наведено доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року , а правових підстав, передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України, для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко Марини Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, додаткове рішення цього суду від 30 липня 2025 рокута постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович

Джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень. Судові рішення відкриті (ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а самі акти є офіційними документами і не є обʼєктом авторського права. Ми не редагуємо текст і не додаємо до нього оцінок.

Звірити з реєстром ↗