Постанова у справі № 910/11435/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року

м. Київ

cправа 910/11435/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

за участю представників:

позивача - Рудзея Ю. В. (адвоката),

відповідача - Остапенка С. Л. (адвоката),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026

(суддя Ягічева Н. І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026

(головуючий - Барсук М. А., судді: Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 42 669 744,78 грн

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія") звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") про стягнення 42 669 744,78 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" в обумовлений у договорі строк повністю не оплатило вартість наданих послуг.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 01.07.2019 ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", що виконує функції постачальника універсальних послуг, і Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", реорганізоване у ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке є оператором системи передачі (далі - ОСП) об`єднаної енергетичної системи України і в цьому договорі замовником, уклали типовий договір 0192-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, відповідно до умов якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

4. Згідно з пунктом 2.1 договору вартість і порядок оплати послуги визначається відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26.04.2019 641 (далі - Порядок 641) у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин сторін, у розрахунковому періоді та з урахуванням фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.

5. У підпункті 4 пункту 3.3 договору замовник взяв на себе обов`язок повністю оплатити вартість послуг, розрахованих постачальником і затверджених регулятором.

6. Відповідно до актів приймання-передачі, підписаних обома сторонами, позивач надав відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел вартістю:

- за актом 8 за серпень 2024 року на суму 25 501 293,25 грн з ПДВ, згодом за актом коригування від 18.10.2024 суму збільшено до 25 578 625,05 грн;

- за актом 9 за вересень 2024 року на суму 18 277 944,13 грн з ПДВ;

- за актом 10 за жовтень 2024 року на суму 12 107 040,77 грн з ПДВ;

- за актом 11 за листопад 2024 року на суму 4 780 965 грн з ПДВ.

7. Оскільки відповідач частково оплатив вартість наданих позивачем протягом цього періоду послуг, то останній звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. 20.01.2026 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026, про задоволення позову.

9. Мотивував тим, що відповідач порушив умови названого договору і Порядок 641, повністю не сплатив вартість послуг зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

10. Зауважив на тому, що умови названого вище договору не передбачають підстав для зупинення або невиконання його умов з огляду на обставини, на які послався відповідач, зокрема, відсутність коштів. Адже приписи цивільного законодавства не унормовують привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у відповідальності за порушення зобов`язань, і відсутність бюджетного фінансування, серед якого ненадходження коштів, не може звільняти від виконання зобов`язань щодо оплати послуг. Крім того ані умови договору, ані Порядку 641 не ставлять у залежність своєчасну оплату замовником отриманих послуг від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони регулятора. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

11. У цьому контексті послався на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 42, 44 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у пункті 6.42 постанови від 02.07.2019 у справі 910/15484/17.

12. Спростував заперечення відповідача, який посилався на те, що він повністю поніс передбачені структурою тарифу витрати на виконання умов договорів про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, адже він не надав доказів звернення до НКРЕКП про перегляд або коригування тарифу на послуги з передачі електричної енергії на 2024 рік згідно з процедурою, визначеною Порядком.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

13. ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у позові, а також клопоче про направлення цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі 910/15484/17, на який послались суди попередніх інстанцій.

14. На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень послалося на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували частину першу статті 33, частини другу, сьому статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" і порушили норми статей 86, 236, 238, 282 ГПК України.

16. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до такого:

- суди попередніх інстанцій не врахували, що на відміну від суб`єктів господарювання, які добровільно беруть на себе господарські зобов`язання і діють на власний ризик для отримання прибутку, серед яких позивач, діяльність відповідача не можна розглядати як підприємництво, позаяк він не має можливості вільного вибору видів діяльності, свободи комерційного розрахунку, вільного розпорядження прибутком тощо; на відміну від позивача, відповідач не може виробляти електричну енергію й отримувати прибуток від її продажу за ринковими цінами;

- на відповідача, як єдиного в Україні оператора системи передачі, статтею 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", актами НКРЕКП і статутом покладені функції забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України, саме з цією метою він укладає договори про надання послуг зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел;

- укладаючи з позивачем названий вище договір, відповідач не діяв з власного волевиявлення, як суб`єкт господарювання, а виконував спеціальні обов`язки, покладені Законом України "Про ринок електричної енергії";

- оплата вартості послуги забезпечується лише наявністю фінансової можливості для здійснення платежів, адже основним джерелом фінансування витрат ПрАТ "НЕК "Укренерго" на виконання спеціальних обов`язків є надходження коштів від учасників ринку за послуги з передачі електричної енергії;

- наразі заборгованість учасників ринку за послугу з передачі електричної енергії зросла і відповідач вимушений оплачувати надані позивачем послуги за рахунок власних коштів, тоді як законодавством не передбачено інших джерел покриття витрат ОСП, ніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, визначеним у затвердженій НКРЕКП структурі тарифу. Несвоєчасна оплата постачальнику універсальних послуг (далі - ПУП) коштів за договором про надання послуг з передачі зумовлює накопичення заборгованості ОСП перед ПУП за надання останнім послуги у межах виконання ПСО;

- значні суми боргів учасників ринку за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії перешкоджають відповідачу вчасно здійснювати розрахунки з постачальниками універсальних послуг;

- наразі наявний фінансовий дисбаланс між зобов`язаннями ОСП щодо оплати ПУП вартості послуг та встановленим НКРЕКП тарифом на 2024 рік, оскільки обсяги витрат на послугу, які включені до структури тарифу на 2024 рік згідно з постановою НКРЕКП від 09.12.2023 2322, установлені на рівні, недостатньому для покриття потреби 2024 року, що унеможливлює своєчасну і повну оплату з постачальниками універсальних послуг. Тому ПрАТ "НЕК "Укренерго" сплачує кошти за послугу, надану, у тому числі ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", виходячи з їх фактичної наявності у структурі тарифу;

- суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивач послався на загальні норми матеріального права щодо порушення зобов`язання без урахування специфіки ринку електричної енергії, функціонування якого регулюється спеціальним законодавством.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

17. ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, повністю погоджуючись із правовою позицією судів. Його заперечення зводяться до такого:

- між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань;

- факт відсутності бюджетного фінансування, у тому числі через ненадходження коштів, у будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати послуг оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання;

- за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку 641; при цьому, ані умови договору, ані Порядку 641 не ставлять у залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора;

- відсутність бюджетних асигнувань чи будь яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позиція Верховного Суду

18. Спір у цій справі виник про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з неоплаченої вартості наданих останнім послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

19. Відповідач зі свого боку посилався на відсутність коштів для погашення боргу, адже основним його джерелом фінансування, як юридичної особи зі спеціальними обов`язками, покладеними Законом України "Про ринок електричної енергії", є надходження коштів від учасників ринку за послуги з передачі електричної енергії, тоді як борги інших учасників ринку перешкоджають відповідачу вчасно здійснити розрахунки з позивачем.

20. Суди задовольнили позов із посиланням на те, що умови укладеного між сторонами договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел не передбачають підстав щодо призупинення або невиконання його умов з урахуванням настання зазначених обставин відповідачем. Крім того приписи цивільного законодавства не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у відповідальності за порушення зобов`язань, і відсутність бюджетного фінансування, серед якого ненадходження коштів, не може звільняти від виконання зобов`язань щодо оплати послуг. У цьому контексті застосували висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 42, 44 ГК України у постанові від 02.07.2019 у справі 910/15484/17.

21. У межах справи 910/15484/17 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись, серед інших, на норми статей 42, 44 ГК України, у пунктах 6.42, 6.47 постанови від 02.07.2019 виснувала: "У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. При укладенні іпотечного договору позивач як іпотекодавець (майновий поручитель) забезпечив виконання зобов`язання боржника за рахунок переданого в іпотеку майна незалежно від причин неплатоспроможності та підстав невиконання боржником умов кредитного договору. Таким чином, позивач добровільно обмежив своє право власності на предмет іпотеки у встановлений чинним законодавством спосіб та прийняв на себе в тому числі ризик настання відповідних несприятливих для нього наслідків у вигляді невиконання основного зобов`язання боржником (через недобросовісність, зміну складу акціонерів боржника чи з інших причин)".

22. У касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає про необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 6.42 названої постанови, з чим не погоджується колегія суддів, оскільки його доводи фактично зводяться до переконання суду касаційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах воно не є суб`єктом господарювання, а є єдиним в Україні оператором системи передачі, на якого статтею 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", актами НКРЕКП і статутом покладені функції забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України, саме з цією метою воно укладає договори про надання послуг зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Тому, на переконання скаржника, оплата вартості послуг забезпечується лише наявністю фінансової можливості для здійснення платежів, адже основним джерелом фінансування витрат ПрАТ "НЕК "Укренерго" на виконання спеціальних обов`язків є надходження коштів від учасників ринку.

23. Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі правильно виснували про те, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи цивільного законодавства не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

24. Висновок Великої Палати Верховного Суду у справі 910/15484/17 щодо застосування статей 42, 44 ГК України, які визначають поняття підприємництва й унормовують ризики господарської діяльності, фактично є універсальним. Адже він підтвердив, що будь-яка особа, укладаючи господарський чи цивільно-правовий договір, діє добровільно, усвідомлено і бере на себе відповідні комерційні чи майнові ризики. Хоча цей висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду під час вирішення спору про розірвання договору та звернення стягнення на майно, але тлумачення судом принципів підприємництва та господарських ризиків (самостійність, ініціативність, систематичність, ризиковість) є фундаментальним. Воно активно застосовується судами як універсальна норма до різних цивільних та господарських правовідносин.

25. Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи 910/12832/21 виснувала, що правовідносини на ринку електричної енергії необхідно регулювати перш за все з урахуванням спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про ринок електричної енергії" і Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 307, не змінюють статусу ПрАТ "НЕК "Укренерго", якого суди попередніх інстанцій у цих правовідносинах визначили як суб`єкт господарювання.

26. Отже, аргументи ПрАТ "НЕК "Укренерго" фактично зводяться до його незгоди з оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями, а не з наявністю обґрунтованих мотивів для відступлення від висновку зазначеного вище висновку Великої Палати Верховного Суду. При цьому за своїм змістом посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанції в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях.

27. Тож колегія суддів вважає, що скаржник не аргументував і не довів обґрунтовану і вмотивовану необхідність для відступу від зазначеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду за наведених ним підстав.

28. Звідси наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень, тоді як інших підстав для касаційного оскарження судових рішень, визначених у частині другій статті 287 ГПК України, ПрАТ "НЕК "Укренерго" не заявляло.

29. Як зазначалося раніше, серед інших, вимогою його касаційної скарги є направити справу 910/11435/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування статей 42, 44 ГК України, викладеного у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі 910/15484/17.

30. Однак слід звернути увагу скаржника на те, що частина друга статті 302 ГПК України передбачає, що справа передається на розгляд об`єднаної палати, якщо колегія суддів або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

31. Тож у об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду немає повноважень для відступлення від висновку щодо застосування норм права, викладених у раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Відповідно вимоги клопотання про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду скаржник сформулював помилково.

32. З-поміж іншого, ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі лише декларативно зазначило про порушення судами попередніх інстанцій норм статей 86, 236, 238, 282 ГПК України, тоді як у чому полягає порушення судами цих процесуальних норм не конкретизувало.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

34. У силу частини першої статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35. Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вищевказаних вимог законодавства, то підстави для їх скасування відсутні. Відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати

36. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі 910/11435/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

В. Студенець